Вирок № 137930540, 03.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5362/20

Провадження № 1-кп/346/168/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника: ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 , представниці потерпілої: ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020095180000180, в якому ОСОБА_5 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Коломия Івано-Франківської області, місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

а сторонами й іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурори: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , з боку захисту обвинувачений: ОСОБА_10 і його захисник: ОСОБА_6 , потерпіла: ОСОБА_7 та її представниця ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

20.10.2020 року, близько 13 год.30 хв. ОСОБА_5 прийшов у приміщення офісу, що в м. Коломиї по вул.Чорновола, 41, де на підставі договору суборенди розміщувалась Івано-Франківська обласна організація політичної партії «Всеукраїнське обєднання «Платформа Громад». Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_5 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, у зухвалій формі, використовуючи ненормативну лексику, у присутності інших осіб, які перебували в приміщенні офісу, розпочав словесний конфлікт із ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_2 ). У ході конфлікту ОСОБА_5 , діючи умисно, маючи намір самоутвердитись за рахунок приниження іншої особи, перебуваючи у громадському місці, протиставляючи себе загальновизнаним у суспільстві правилам поведінки та нормам моралі, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, наніс удар кулаком правої руки в обличчя, після чого схопив ОСОБА_7 , за волосся та одяг у ділянці грудей та почав її шарпати намагаючись виштовхати з приміщення офісу.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_7 , згідно з висновком експерта від 21 жовтня 2020 року заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на передній поверхні грудної клітки ліворуч та садна в діляці лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Тим самим, ОСОБА_5 вчинив умисні дії, які полягають у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 296 КК України.

Формулювання обвинувачення, яке суд вважає не доведеним.

Суд виключив із формулювання обвинувачення, яке він вважає доведеним, фактичні дані вказані прокурором у обвинувальному акті про те, що ОСОБА_5 , на грунті саме різних політичних переконань, у зухвалій формі, використовуючи ненормативну лексику, у присутності інших осіб, які перебували в приміщенні офісу, розпочав словесний конфлікт із ОСОБА_7 , і агресивно критикуючи при цьому її політичні вподобання.

До необхідності виключення таких фактичних даних із формулювання обвинувачення, суд дійшов через те, що сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів на підтвердження існування конфлітку між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 саме за таких обставин.

Докази, які підтверджують встановлені судом обставини:

- протокол огляду місця події від 20.10.2020р. з фото-таблицею, в якому зображено та описано розташування штабу громадської партії ППВО «Платформа громад» (а.с. 50-56 том 1), двері, сходи та місце, де мала місце частина конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 21.10.2020р. з фото таблицею, в якому зображено та описано факт отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в ході словесного конфлікту з ОСОБА_5 , який мав місце 20.10.2020 року. Де на фото №1 зображено перебування потерпілої ОСОБА_7 , в приміщенні будівлі, де розташовано штаб партії ППВО «Платформа громад», хоча і не безпосередньо в кімнаті, де знаходились учасники штабу, але там де потерпіла вказала на місце перебування обвинуваченого ОСОБА_5 . Фото №2 ОСОБА_7 розміщує статиста відповідно до місця розташування ОСОБА_5 . Фото №3 ОСОБА_7 розміщує статиста відповідно до місця розташування ОСОБА_5 та скеровує праву руку статиста для відтворення кута удару, котрий був завданий ОСОБА_7 . Фото №4 ОСОБА_7 розміщує статиста відповідно до місця розташування ОСОБА_5 та скеровує праву та ліву руки статиста для відтворення дій, в результаті котрих отримала тілесні ушкодження. Фото №5 ОСОБА_7 розміщує статиста відповідно до місця розташування ОСОБА_5 та вказує на дії, котрі були здійснені останнім щодо втрати рівноваги потерпілої .(а.с. 57-65 том 1);

І хоча захисник наполягав на тому, що дані слідчого експерименту суперечать показам потерпілої, з огляду на покази потерпілої та зміст виснвоку експерту, з цим не згідний. Вони узгоджуються між собою.

- висновок експерта №222 від 21.10.2020р. про проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого прийшов до наступних висновків:

- 1 (питання слідчого 1). На момент проведення судово-медичної експертизи (обстеження) 21.10.2020 року у ОСОБА_7 , були виявлені наступні тілесні ушкодження: садна та синець на передній поверхні грудної клітки ліворуч; садно в ділянці лівого плеча. Характер, морфологія та локалізація наявних тілесних ушкоджень дозволяють вважати, що вони могли утворитись від, щонайменш, 3-4 разової дії (синець від удару, або тиснення; садна від ударів під кутом, тертя, ковзання) в зазначені вище ділянки тіла обстежуваної тупих твердих предметів, характерні особливості травмуючої поверхні яких не відобразились у наявних ушкодженнях на шкірі. Відновлення анатомічної цілісності та функції травмованих ділянок по місцю утворення синців та саден у звичайному перебігу (в середньому). Спостерігається у строк до 6 діб, тобто, цей строк визначає тривалість розладу здоров`я. Саме тому, кожен з ушкоджень, що наявне у ОСОБА_7 , відноситься до легкого тілесного ушкодження.

- 2 (питання слідчого 2). З урахуванням локалізації, характеру таморфології (зовнішнього вигляду, розмірів, забарвлення) наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , на момент проведення судово-медичної експертизи (21.10.2020 року на 10 годину 10 хвилин),а також відомих часових даних події, є підставив важати що найбільш обґрунтований строк утворення наявних у неї тілесних ушкоджень є проміжок часу від 6-12 до 24-36 годин, а синця від 6-12годин до 1-4діб, від моменту проведення судово-медичної експертизи (огляду), який несуперечить терміну їх спричинення,вказаному слідчим в описовій частині Постанови.

- 3 (питання слідчого 3). Враховуючи характер, морфологію та розташування наявних тілесних ушкоджень, слід вважати , що їх спричинення можливе, як внаслідок локальної дії тупих твердих предметів у вказаній вище ділянки тіла потерпілої, так і внаслідок її одномоментного падіння з вертикального, чи близького до нього , положення тіла, з ударом до твердої поверхні місця падіння (а.с. 68 том 1);

- протокол проведення слідчого експерименту від 21.10.2020р. з фото таблицею, в якому зображено та описано факт отримання ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень в ході словесного конфлікту з ОСОБА_5 , який мав місце 20.10.2020 року. Де на фото №1 свідок ОСОБА_11 в приміщенні штабу партії ППВО «Платформа громад» розміщує статиста відповідно до місця розташування обвинуваченого ОСОБА_5 . Фото №2 свідок ОСОБА_11 на статисті відтворює кут нанесення удару, котрий був завданий потерпілій ОСОБА_7 під час словесного конфлікту 20.10 2020 року. Фото №3 ОСОБА_11 розміщує статиста відповідно до місця розташування потерпілої ОСОБА_7 , займаючи місце розташування ОСОБА_5 та на статисті, відтворює дії, в результаті котрих потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження. Фото №4 ОСОБА_11 , розміщує статиста відповідно до місця розташування потерпілої ОСОБА_7 займаючи місце розташування ОСОБА_5 , та на статисті відтворює дії, котрі були здійснені ОСОБА_5 , відносно втрати рівноваги потерпілої ОСОБА_7 (а.с. 69-76 том 1);

Суд враховує зауваження захисника про те, що фактичні дані слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 є неналежним доказом, оскільки в суді під час надання своїх показів вона не підтвердила того, що бачила момент завдання ОСОБА_5 будь-якого удару ОСОБА_7 . Однак суд погоджується тільки із тим, що вказаний свідок дійсно не підтвердила того, що бачила момент завдання удару ОСОБА_5 в обличчя ОСОБА_7 , у всьому іншому фактичні дані слідчого експерименту за її участю збігаються з її показами та показами інших свідків, висновком експерта і даними інших слідчих експериментів.

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.10.2020 р. відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнає особу на фотознімку під №4, і це ОСОБА_5 . Ознаки за якими особа візнала особу: форма обличчя, насу та губ, вирізом очей та характерими ознаками обличчя (а.с. 77-79 том 1);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.10.2020р. з фото таблицею, в якому зображено та описано факт отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в ході словесного конфлікту з ОСОБА_5 , який мав місце 20.10.2020 року. Де на фото №1 свідок ОСОБА_13 в приміщенні штабу партії ППВО «Платформа громад» розміщує статиста відповідно до місця розташування обвинуваченого ОСОБА_5 . Фото №2 ОСОБА_13 розміщує статиста відповідно до місця розташування потерпілої ОСОБА_7 займаючи місце розташування ОСОБА_5 та на статисті відтворює кут нанесення удару, котрий був завданий потерпілій ОСОБА_7 . Фото №3 ОСОБА_13 розміщує статиста відповідно до місця розташування потерпілої ОСОБА_7 займаючи місце розташування ОСОБА_5 та на статисті, відтворює дії, в результаті котрих потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження. Фото №4 ОСОБА_13 розміщує статиста відповідно до місця розташування потерпілої ОСОБА_7 , займаючи місце розташування ОСОБА_5 , та на статисті відтворює дії, котрі були здійснені ОСОБА_5 , щодо втрати рівноваги потерпілої ОСОБА_7 (а.с. 80-87 том 1);

Фактичні дані слідчого експерименту узгоджуються з показами цього свідка та висновком експерта.

- покази свідка ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; народилась та проживає: АДРЕСА_3 ; не працює), яка у судовому засіданні вказала, що з обвинуваченим не знайома, а з потерпілою працювали приблизно 3 місяці починаючи з березня 4-5 років назад. Зазначила, що вона була в офісі, який розташований в готелі «Писанка» на куті. Прийшла в офіс зразнку біля 10 години і зазначила, що ОСОБА_14 вже перебувала в офісі. Там працювала вона, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 якого прізвище не пам`ятає. Під час роботи вона спілкувалась з людиною по телефону і просила тиші, однак після завершення розмови вийшла до дверей де був шум, оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 голосно розмовляли і навіть кричали, але суть розмови вона не чула. Після чого вона побачила, що ОСОБА_17 в дверях офісу взяв і тримав ОСОБА_18 за одяг, який находився на її тілі (грудній клітині). Після чого ОСОБА_14 виштовхнула його за двері офісу і закрила двері, однак ОСОБА_17 повернувся, але вона ( ОСОБА_19 ) просила не заходити його аби не продовжився конфлікт. ОСОБА_17 щось сказав ОСОБА_16 і пішов. В цей момент приїхав ОСОБА_15 і почав їх розтягувати і розбороняти. Робота офісу припинилась, вони закрили двері, оскільки роботу здійснювати було неможливо. Зазначила, що конфлікт був у приміщенні офісу, вона була в ньому у зв`язку із чим дала свідчення працівникам поліції і потім пішла додому. Конфлікт відбувся приблизно за годину до приїзду поліції.

Суд не згідний із стороною захисту у тому, що покази свідка ОСОБА_12 суперечать показам інших свідків і показам потерпілої, тому що вона не підтвердила факту того, що ОСОБА_5 наносив удар ОСОБА_7 . Тут суд виходить із того, що вона тільки повідомила суду те, що бачила саме вона, однак те, що вона не бачила моменту удару не суперечить фактичним даним, які надав ОСОБА_13 під час слідчого експерименту та показам самої потерпілої про завдання останній удару саме ОСОБА_5 . Позаяк, потерпіла була учасником події, а ОСОБА_13 бачив те, що відбувалось між нею та ОСОБА_5 саме в момент завдання останнім їй удару і підтвердив це на слідчому експерименті, що є окремим і самостійним доказом.

- покази самого ОСОБА_5 , який розказав, що: він розмовляв з ОСОБА_20 , який ставив біля офісу автомобіль, але людям це доставляло незручності, про що повідомила його ОСОБА_21 телефоном, за тиждень до події. Потім ОСОБА_22 направив йому фото на телефон де його відеореєстратор заклеєний, і сказав, що ОСОБА_14 йому подзвонила і прогрожувала, у зв`язку із чим він вирішив піти до ОСОБА_16 пояснити, що ніяких поганих речей ніхто не робить, хоча вони і були в різних політичних силах. ОСОБА_16 стояла перед входом в офіс на сходах та курила сигарету, двері офісу були закриті. Вони почали розмовляти, але ОСОБА_16 почала вести агресивно розмову та вказала, щоб він забрав машину і нецензурними словами сказала, що вдарить, замахнулась, але не попала по ньому. Після чого з`явився ОСОБА_15 і розборонив їх. Але потім, він повернувся в офіс, відкрив двері, там було кілька дівчат та запитав ОСОБА_16 чому у неї таке до нього ставлення, зрозумів, що розмови з нею не буде і вийшов. Після чого він подзвонив ОСОБА_23 та попросив його вгамувати ОСОБА_16 . Після чого ОСОБА_5 думав, що конфлікт закінчено. Також вказував, що жодного удару ОСОБА_16 не наносив, а стримував її руками тримаючи за плечі та намагаючись тримати її на відстані, разом з цим також йому невідомо чому інші свідки під присягою надавали інші покази ніж він. Вказав, що йому шкода, що все так вийшло просить справедливого рішення аби він міг відновити своє ім`я.

На уточнюючі запитання учасників судового провадження та суду, надав такі покази: він прийшов до офісу біля приміщення готеля «Писанка» до дверей офісу, перший раз не заходив, а на другий раз відкрив двері. Він побачив там трьох або чотирьох працівників. Біля офісу курила ОСОБА_16 і почався діалог. Спочатку був нормальний діалог, але після її замаху, зявився ОСОБА_24 і їх почав рознімати. Він тілесних ушкоджень не завдавав, вона не падала, не вдарялась, він не бачив це на її обличчі. Конфлікт був не довгий, ОСОБА_25 розтягнув і він пішов з четвертої або п`ятої сходинки входу. Конфлікт був на сходав, він спустивсі і повернувся назад до офісу ще раз, зясувати у ОСОБА_16 чому так відбулось, бо вони дружини. Він хотів пояснень. Також зазначив, що йому не відомо чому під присягою інші свідки давали інші покази.Вказав, що ударів їй не наносив, перший раз не заходив, оксана стояла на сходовій клітці, другий раз зайшов у офіс, а саме відкрив двері. До працівників офісу ніякої неповаги не проявляв. Про підозру йому повідомили, але хто це був він не знає. Поняті не представились і їх дані не оголошувались. Йшов говорити тільки діоксани, інших він там не знає. Він її стримував так, а саме тримав руками за її плечі (почав тримати її на відстані). Вона зверталась до мене з проханням вибачитись. Він підійшов ОСОБА_16 була на сходовому майданчику, курила на вулиці, двері були закриті, він на рівні дверей стояв трохи справа, вона трохи щліва (двері чи були відкриті чи закриті він не пам`ятає). Він прийшов та звернувся, оскільки за кільки днів вони мали розмову, вона сказла прибери своїх шавок, йому це не сподобалось і вони почали розмовляти голосно та ображати один одного. Вона вважає, що він спеціально попросив знайомого знімати з реєстратора вхід в офіс. «Платформа громад» він знав що то вони, а представник «За майбутнє» змагались у депутати Коломийської міської ради. Але він не ввадає що то змагання. ОСОБА_26 намагався пояснити їй, що ніхто ніякої зйомки не введе. Вирішив особисто поспілкуватись бо був недалеко, мати та погрози один одному тривали пртягом 2-3 хвилин і вийшов ОСОБА_25 . Двері були 2 метри та 1.5 метри в ширину скло-пластик, скло не було віднизу до гори.

Відповідно, суд констатує, що і сам ОСОБА_5 своїми показами підтвердив місце конфлікту, його учасників та його причину, а також те, що він був обізнаний із тим, що вчиняє свої дії у приміщенні, в якому був розташований і працював у той день і час штаб партії ППВО «Платформа громад», працівником яких була потерпіла та свідки, і робота якого була припинена через подію. Заперечення ОСОБА_5 факту заподіяння удару ОСОБА_7 кулаком правої руки в обличчя спростовується показами свідків, даними слідчих експериментів та висновком експерта.

Суд згідний із стороною захисту у тому, що за ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Однак, зважаючи на надані стороною обвинувачення суду докази, їх сукупність (що вказана вище та нижче за текстом) не дає підстав для розумного сумніву у тому, що саме ОСОБА_5 вчинив діяння, вказане судом в розділі "Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним." цього вироку.

- покази потерпілої ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в м. Київ), яка розказала, що: вона знаходилась в офісі, який знаходився в готелі «Писанка» з ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та двома волонтерами в обідній час, після чого прийшов ОСОБА_29 якому щось не сподобалось, у зв`язку із чим у них почалась словесна перепалка. Припускає, що ОСОБА_30 прийшов у зв`язку із тим, що була наклеїна наклейка на скло автомобіля його однопартійця, однак не пам`ятає, чому саме почався конфлікт. Конфлікт з ОСОБА_31 був тільки в неї. Останній кричав, сварився та матюкався і почав махати руками, у зв`язку із чим вона в відповідь також на нього кричала та матюкалась і намагалась вивести його з офісу. Конфлікт був в приміщенні офісу та на сходах, які розташовані на вулиці. ОСОБА_30 намагався відкривати двері після чого завдав їй удару кулаком в обличчя та почав шарпати за волосся та одяг внаслідок чого у нею утворились подряпини на грудях та плечі від його пальців рук. ОСОБА_32 намагався розборонити їх і припинив конфлікт. Після чого приїхала поліції і їх офіс припинив роботу. Вони з ОСОБА_33 знайомі давно, однак це був перший конфлікт і виник він на політичному грунті.

Сторона захисту звертала увагу суду на те, що ОСОБА_7 на уточнюючі питання суду під час її допиту цим судом, не змогла пригадати якою рукою ОСОБА_5 наносив їй удар. Але тут суд погоджується із тим, що зі спливом часу, вона могла це одразу і не пригадати.

- покази ОСОБА_34 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась в АДРЕСА_4 ): знайомий з ОСОБА_33 та ОСОБА_7 , неприязних відносин між ними немає. Вказав, що в нього в центрі міста була кав`ярня біля музею «Писанка» яка знаходилась в 10 метрів від офісу ОСОБА_16 . Одного ранку він припаркував свій автомобіль на парковці де він паркував його півтора роки. ОСОБА_16 пила каву і сказала йому в агресивній манері, що не радить ставити йому тут машину. Він запитався її чому не можна тут ставити машину, на що почув відповідь «бо я так сказала», у зв`язку із чим він пішов до роботи та залишив машину там де він її припаркував. На наступний день в обід він спішив на зустріч і підійшовши до автівки він побачив наклейку на лобовому склі там де стояв відеореєстратор - «Платформа громади». В той момент він зняв ту наклейку та зателефонував до ОСОБА_35 , оскільки той знав ОСОБА_16 та вказав, що йому наклеїли наклейку на лобове скло. Також, тому що ОСОБА_36 був тоді і кандидатом до Коломийської міської ради, а також головою його політичної партії. Після чого ОСОБА_36 сказав, що зателефонує ОСОБА_16 через цей інцидент. Також зазначив, що йому невідомо чи між ОСОБА_37 та ОСОБА_16 були до цього якісь конфлікти.

- покази ОСОБА_38 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився в с. Велика Камянка, та проживає в АДРЕСА_5 ): знайомий з ОСОБА_33 та ОСОБА_7 , неприязних відносин між ними немає. Вказав, що йшов на службу в ОСОБА_39 і проходив повз музей "Писанка", не доходячи до вказаного музею почув грубу нецензурну лайку, підійшовши блище побачив на сходах біля офісу стояла ОСОБА_16 , яка висловлювалась в сторону ОСОБА_40 нецензурними словами та махала руками. Бачив, як ОСОБА_36 захищався від неї, після чого вийшов чоловік з офісу та їх розборонив. На той момент він на вигляд був знайомий з ОСОБА_41 , а ОСОБА_16 знав особисто як сусідку. ОСОБА_16 накинулась на нього та замахувалась щоб вдарити ОСОБА_40 , однак він підняв руки та себе захищав. Нецензурну лайку чув тільки з уст ОСОБА_16 . Про що саме сварились ОСОБА_16 та ОСОБА_36 він не чув.

При цьому, щодо показів свідків, то тут суд хотів би відзначити окремо, що КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку цим судом. Такого ж правозастосування дотримується і Верховний Суд, про що ним було зазначено у постанові від 14 грудня 2022 року, справа 754/10882/17 (https://reestr.court.gov.ua/Review/107938586).

Щодо показів свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_42 .

Дійсно, вказані свідки надавали свої покази іншому складу суду, визначеному після скасування попереднього вироку у цьому провадженні, але не даному складу суду безпосередньо.

Суд враховує зауваження захисника про те, що вказані покази свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_42 є недопустимими доказами, позаяк вони надавались іншому складу суду, а даний склад суду, їх не сприймав безпосередньо. А тому в силу ч.4 ст.95 КПК України суд не може обгрунтовувати свої висновки на таких показах.

Суд погоджується, що за загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

І згідно з ч.4 ст.95 КПК України, яка уточнює вказані положення, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Однак, ч.2 ст.23 КПК України передбачає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, але крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, КПК України передбачає, що у випадках, передбачених ним, суд може відійти від цього загального правила щодо використання показів свідків тільки у тому випадку, якщо вони були допитані безпосередньо судом у залі суду.

І зокрема, ч.11 ст.615 КПК України (яка діє з 01.05.2022) прямо передбачає, що показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Отже, спеціальним, передбаченим КПК України випадком, коли суд може відійти від застосування показів свідків тільки у тому разі, коли він допитував свідка безпосередньо у залі суду, є випадок, коли показання були отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Дане кримінальне провадження, після скасування попереднього вироку, здійснюється в умовах воєнного стану, і обидва свідка ( ОСОБА_43 та ОСОБА_44 ) були допитані після набрання чинності ч.11 ст.615 КПК України безпосередньо у залі суду, хоча і попереднім складом суду, а хід і результати такого допиту фіксувались за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. І з їх змістом, суд ознайомився безпосередньо, прослухавши їх.

І тому суд вважає, що покази цих двох свідків є допустими.

Щодо показів ОСОБА_45 та ОСОБА_46

ОСОБА_13 , надав наступні покази: знайомий з ОСОБА_47 та ОСОБА_5 і не перебуває з ними в неприязних відносинах. Вказав, що перебував в штабі на свому робочому місці яке розташовано так, що йому не видно вхідних дверей. Через деякий час почув нецензурну лайку на вулиці у зв`язку із чим виглянув на двір та побачив, як ОСОБА_16 зробила характерний рух назад головою, ніби від удару, після чого у ОСОБА_48 з`явилось почервоніння під оком. В дверях офісу знаходилась ОСОБА_16 та ОСОБА_36 і чув, як остання просила, щоб ОСОБА_36 пішов геть. Також він побачив як ОСОБА_29 витянув ОСОБА_16 на вулицю та конфлікт між ними продовжився вже на вулиці. Він намагався їх розборонити, оскільки сходи були бетонні. ОСОБА_29 намагався поставити піднішку, у зв`язку із чим він переживав, що вони можуть впасти на сходи. Після чого він з ОСОБА_16 зайшов в штаб, в якому знаходилось 3-4 дівчини, однак ОСОБА_29 намагався послідувати за ними, ОСОБА_36 знаходився на порозі офісу та намагався продовжити конфлікт з ОСОБА_16 , однак дівчата його попросили більше не заходити до них. Також зазначив, що через цю подію роботу штабу було паралізовано. Йому невідомо чи були між ОСОБА_47 та ОСОБА_49 попередньо конфлікти.

ОСОБА_50 надав наступні покази: був знайомий з ОСОБА_5 , і перебуває з ним у нейтральних стосунках. Також зазначив, що знайомий з ОСОБА_51 , з якою перебуває у приятельських стосунках. Вказав, що на момент події він був кандидатом в депутати Коломийської територіальної громади, безпосередньо займався оргназацією роботи штабу, який знаходився в приміщенні готелю «Писанка». Під час інциденту він не знаходився в штабі, після події йому подзвонила ОСОБА_14 і попросила, щоб він треміново приїхав, оскільки в штабі був хаос. На місце події він з`явився за 20 хвилин після дзвінка. Вказує, що побачив, як в ОСОБА_16 було зліва нехарактерне почервоніння під оком, яке похоже на синець та порвана тканина на ній. Після чого було викликано працівників поліції. На місці події знаходилась ОСОБА_16 , ОСОБА_25 та волонтерка, однак ім`я її не пам`ятає. В їх політичній партії були розбіжності з іншою партією в якій перебував ОСОБА_5 , оскільки один з кандидатів залишав свою машину навпроти їхнього штабу з включеним відеореєстратором, у зв`язку із чим ОСОБА_16 спілкувалась з ОСОБА_49 на рахунок цього інциденту. Він був присутній під час вказаної розмови між ними, однак розмова не склалась і перетворилась в словесну перепалку.

Однак, суд згідний із захисником у тому, що покази цих обох свідків, на підставі тієї самої ч.11 ст.615 КПК України, дійсно є недопустимим доказам позаяк, свої покази вони надали ще до того, як кримінальне провадження почало здійснюватись в умовах воєнного стану, і до того, як вказана норма КПК України з`явилась, і давали ці покази іншому складу суду.

А на виконання ч.3 ст.23 КПК України, прокурор не забезпечив присутність цих свідків для допиту під час судового розгляду даним складом суду.

Щодо інших документів, наданих суду, які на думку сторони захисту вказують на недопустимість усіх доказів, зібраних на досудовому розслідуванні

та на факт того, що ОСОБА_5 не набув статусу подозрюваного, і відповідно потім статусу обвинуваченого.

- постанова про перекваліфікацію кримінального проступку від 13.11.2020 р. якою постановлено перекваліфікувати дії ОСОБА_5 по кримінальному провадженню за №12020095180000180 із ч.1 ст. 125 КК України на ч.1 ст. 296 КК України (а.с. 92 том 1);

- повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 13.11.2020 р.(а.с. 94-96 том 1);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.10.2020 р.(а.с. 248 том 2).

Захисник вказував на те, що повідомлення про підозру було складено тільки 13.11.2020 року, а доручення прокурору його вручити було зроблено 11.11.2020 року, тобто до того, як воно фактично з`явилось, що є порушенням КПК України. А отже, повідомлення про підозру вручалось не уповноваженою особою. Якщо ж, повідомлення про підозру було складено по ч.1 ст.296 КПК все таки 11.11.2020, то це не узгоджується з тим, що постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст.125 КК України на ч.1 ст.296 КК України була зроблено тільки 13.11.2020, і вручення повідомлення про підозру, тоді здійснено з порушенням строку повідомлення - у день його складення.

Позиція суду. Частиною 1 статті 277 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Отже, письмове повідомлення про підозру може бути складено прокурором. При цьому саме повідомлення, окрім іншого, має містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, КПК України не вимагає аби повідомлення про підозру містило правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням саме тієї статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка вказана у ЄРДР на момент його складання.

Ба більше. пунктом 5 ч.6 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про саме попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

А ч.3 ст.110 КПК України передбачає, що постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

І тому суд констатує, що постанова прокурора Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 13.11.2020 року ніяк не впливає на правомірність та правильність повідомлення про підозру від 13.11.2020 року, яке склав прокурор вищого рівня, керівник Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_52 по ч.1 ст.296 КК України, а не по ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради (яким на той момент був ОСОБА_5 ) здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

Але згідно з ч.2 ст.481 КК України керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті (тобто депутату місцевої ради), у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу, тобто у день її складання.

Що, керівник обласної прокуратури і зробив. Він доручив прокурору Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_4 вручити депутату Коломийської міської ради ОСОБА_5 повідомлення про підозру. Те, що керівник обласної прокуратури оформив своє доручення у вигляді супровідного листа до повідомлення про підозру раніше дати завершення складання цього повідомлення не спростовує правомірність і правильність його складання, а також не вказує на порушення процедури повідомлення про підозру, передбаченої КПК України, позаяк він взагалі не регулює питання оформлення доручення керівника обласної прокуратури.

Мотиви суду щодо правильної кваліфікації діяння ОСОБА_5 .

Суд погоджується з пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, у зв`язку із наступним.

Положеннями ч.1 ст.2 КК України передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. При цьому за ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

За положеннями ч.1 ст.296 КК України, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, є кримінальним правопорушенням, за яке передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

При цьому суд враховує п.4 та п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №10 «Про судову практику у справах про хуліганство», в якому надано роз`яснення, які залишаються актуальними і до нині. Зокрема про те, що: суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій; дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи; як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (п.4). За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла; хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та інше (п.5).

Також суд враховує правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. (справа №288/1158/16-к - https://reestr.court.gov.ua/Review/82998245), за яким:

- безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти (п.10);

- кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину (п.11);

- хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані (п.12);

- обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства (п.13);

- з урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (п.14);

- таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (п.15);

- зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними (п.16).

І тому суд відзначає, що встановлені ним обставини вчиненого обвинуваченим діяння і докази, на підставі яких суд встановив ці обставини прямо вказують на те, що ОСОБА_5 вчинив правопорушення, передбачене саме ч.1 ст.296 КК України. Оскільки, він вчинив своє діяння з мотивів явної неповаги до суспільства і як прояв особливої зухвалості. У цій події, обвинувачений мав чіткий спрямований умисел саме з метою показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, і об`єктом його посягання було і здоров`я потерпілої, і громадський порядок. Позаяк, він усвідомлював, що вчиняє конфлікт у грмадському місці, під час робочого дня потерпілої та штабу політичної партії, в якому працювали інші працівники, і роботу якого своїми діями він припинив.

Тобто, зважаючи на час вчинення діяння обвинуваченим ОСОБА_5 та місце вчинення (в приміщенні офісу політичної партії та на вулиці біля офісу) суд відзначає, що обстановка, обставини вчинення діяння, характер дій винного, а також поведінка самої потерпілої, ставлення один до одного між потерпілим та обвинуваченим, прямо вказують на те, що діяння ОСОБА_5 вчинялось з метою, як було вказано у обвинувальному акті, протиставивши себе загальновизнаним у суспільстві правилам поведінки та нормам моралі, маючи намір самоствердитись за рахунок приниження потерпілої, використовуючи малозначний привід, з хуліганських спонукань.

Щодо покарання ОСОБА_5 .

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність його діяння або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 296 КК України, на загальних підставах.

Суд погоджується з усіма учасниками справи у тому, що обставини, які обтяжують або пом`якшують покарання ОСОБА_5 та передбачені статтею 67 та статтею 66 КК України, дійсно відсутні.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 296 КК України, з метою врахування вказаних вище обставин, суд виходить з наступного:

- санкція частини 1 статті 296 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк;

- за ч.2 ст.61 КК України, обмеження волі встановлюється на строк від одного до п`яти років;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_5 у цій справі, що вказані вище та будуть зазначені нижче;

- суд враховує конкретні обставини (що вказані у визнаному судом доведеним формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 2 статті 12 КК України, є кримінальним проступком та кваліфікується за частиною 1 статті 296 КК України.

- ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення умисно, з прямим умислом. Вину не визнав, щире каяття відсутнє;

- суд враховує, що обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання ОСОБА_5 , за вчинене правопорушення та які передбачені статтею 67 та статтею 66 КК України, дійсно відсутні;

- ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Коломия Івано-Франківської області, місце проживання: АДРЕСА_1 ; з вищою освітою, одружений, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий, депутат Коломийської міської ради сьомого демократичного скликання; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_5 покарання суд вважає, що найменш суворий вид покарання, що передбачений ч.1 ст.296 КК України, тобто штраф (навіть у максимальному розмірі), а також пробаційний нагляд на будь-який строк, зважажючи на його суть (ст.59-1 КК України) не буде сприяти досягненню мети покарання, зважаючи на обставини вчинення правопорушення, особу обвинуваченого та його поведінку після вчинення кримінального правопорушення. А тому йому слід призначити найбільш суворий вид покарання, передбачений ч.1 ст.296 КК України, а саме обмеження волі, але на найменший строк, зокрема 1 рік, який буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто мета покарання буде досягнута і це буде відповідати принципу індивідуалізації відповідальності обвинуваченого.

Однак, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Під час судового розгляду справи, на виконання ч.2 ст.285 КПК України, суд роз`яснив обвинуваченому його право на звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема можливість закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності, однак ОСОБА_5 заперечив проти цього.

І тому, на виконання ч.5 ст.74 КК України, суд вважає, що ОСОБА_5 слід звільнити від покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.

Позаяк, він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України 20.10.2020 року, а строки давності його притягнення до кримінальної відповідальності закінчились 20.10.2023 року. При цьому даний склад суду отримав дане судове провадження тільки 16.11.2023 року. Матеріали судової справи не містять відомостей про те, і прокурор підтвердив у судовому засіданні, що кримінальне провадження на досудовому розслідуванні зупинялось, підстави для зупинення чи переривання строків давності відсутні, як і підстави для застосування ч.5 чи ч.6 ст.49 КК України.

4. Щодо процесуальних витрат.

За ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. А за ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Але незважаючи на те, що суд ухвалює обвинувальний вирок, оскільки ні сторона обвинувачення, ні потерпіла не заявили про понесення процесуальних витрат і не надали суду їх документальні підтвердження, підстав для розподілу судових витрат не має.

5. Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тому, документи та речовий доказ у вигляді флеш носія сірого кольору слід залишити у матеріалах кримінального провадження.

6. Інші процесуальні питання.

Підстави для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК - відсутні.

Таким чином, керуючись статтями 1-37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_5 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України основне покарання у вигляді обмеження волі, строком на 1 рік.

На підставі ч.5 ст.74 КК України, з урахуванням п.2 ч.1 ст.49 КК України, звільнити ОСОБА_5 від призначеного йому цим вироком основного покарання у вигляді обмеження волі, строком на 1 рік,

Розподіл судових витрат - не проводити.

Документи та речовий доказ у вигляді флеш носія сірого кольору - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження. Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_1