Вирок № 137930358, 02.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/269/26

Провадження №1-кп/338/75/26

02 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024096120000057 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Космач Івано-Франківського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який працює на посаді стропольника ТОВ "Уніплит", одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Представник потерпілого-адвокат ОСОБА_6 .

Представник цивільного відповідача

ТОВ "Уніплит" ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, вчинене особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки.

Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (код ЄДРПОУ 30905968) є суб`єктом господарювання, який здійснює виробничу діяльність у сфері обробки деревини та фанерного виробництва, зареєстрований та фактично розташований по вул. Заводська, 4, селище Вигода Калуського району Івано-Франківської області.

Крім того, ТОВ "Уніплит" здійснює господарську діяльність на території фанерного виробництва філії ТОВ "Уніплит", що розташована по вул. Степаняка, 12, с. Дзвиняч Івано-Франківського району Івано-Франківської області, де працівниками товариства систематично виконуються вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням вантажопідіймального обладнання та механізмів.

Відповідно до вимог Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці України) від 26 січня 2005 року за № 15, вантажно-розвантажувальні роботи з використанням машин, механізмів та вантажопідіймального обладнання відносяться до категорії робіт з підвищеною небезпекою, виконання яких пов`язане з підвищеним ризиком травмування, загрозою життю та здоров`ю людей і потребує неухильного дотримання спеціальних вимог законодавства з охорони праці, належної організації безпечного виконання робіт, а також відповідного навчання та перевірки знань працівників.

Так, 05 липня 2022 року директором ТОВ "Уніплит" видано наказ № 70-кф про прийняття ОСОБА_3 на посаду учня стропальника, а 12.08.2022 наказом № 85-кф його переведено на посаду стропальника складу сировини фанерного виробництва ТОВ "Уніплит", з подальшим призначенням на посаду стропальника складу сировини.

01 липня 2024 року між ТОВ "Уніплит" в особі директора ОСОБА_8 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 укладено договір № 215/09-2024 на перевезення вантажів, відповідно до умов якого перевізник зобов`язувався прийняти та доставити деревину для проведення вантажно-розвантажувальних робіт на об`єкт замовника.

06 вересня 2024 року ФОП ОСОБА_9 , в черговий раз на виконання договору, на вантажному автомобілі марки "Renault", державний номерний знак НОМЕР_1 , доставив деревину до філії ТОВ "Уніплит", що по вул. Степаняка, 12, с. Дзвиняч Івано-Франківського району Івано-Франківської області, де працівники Товариства, а саме машиніст крана (кранівник) ОСОБА_10 та стропальник ОСОБА_3 , близько 22 год. 50 хв., приступили до виконання вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням вантажопідіймального обладнання та механізмів - козлового крана.

В цей час, під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, при піднятті за допомогою козлового крана вантажу, частини деревини, в результаті падіння металевої стійки-обмежувача з вантажного автомобіля марки "Renault", стався нещасний випадок на виробництві, а саме падіння металевої стійки на голову ОСОБА_9 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.

Нещасний випадок стався внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 обов`язків стропальника, який згідно Робочої інструкції стропальника 5-го розряду складу сировини, затвердженої наказом директора ТОВ "Уніплит" №487 від 31 грудня 2019 року та Інструкції з охорони праці № 34Ф для стропальників, затвердженої наказом директора ТОВ "Уніплит"

№ 24 від 21 січня 2019 року, є відповідальною особою за безпечне виконання робіт при підійманні та переміщенні вантажу, усвідомлюючи підвищену небезпеку таких робіт та передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків, проявив злочинну недбалість, не переконався у відсутності сторонніх осіб у зоні виконання вантажно-розвантажувальних робіт, чим допустив грубі порушення вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема:

- п. 6 глави 1 розділу 3 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 січня 2015 року № 21 "Про затвердження Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт", не впевнився у відсутності в зоні вантажно-розвантажувальних робіт особи, не пов`язаної з виконанням цих робіт.

- п. 1. глави 13 розділу 3 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 січня 2015 року № 21 "Про затвердження Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт", не впевнився у відсутності в місці проведення робіт по переміщенню вантажів працівника, що не має прямого відношення до цих робіт,

- п. 2. глави 13 розділу 3 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 січня 2015 року № 21 "Про затвердження Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт", впевнився у відсутності стороннього працівника у зоні виконання вантажнорозвантажувальних робіт,

- п. 10. глави 3 розділу 7 Наказу Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2018 року № 62 "Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв відповідного обладнання", в частині не впевнився у відсутності в місці провадження навантажувально-розвантажувальних робіт особи, не пов`язаної з виконанням цих робіт;

- п. 4.3.1. Робочої інструкції стропальника 5-го розряду складу сировини, в частині не дотримання вимог інструкцій з охорони праці по яких проінструктований, а саме п. 4.2. Інструкції з охорони праці № 340 для стропальників;

- п. 4.2. Інструкції з охорони праці № 34Ф для стропальників, в частині не переконався у відсутності людей біля вантажу.

Внаслідок протиправних та недбалих дій ОСОБА_3 , який, виконуючи обов`язки стропальника, порушив встановлені законодавством та нормативно-правовими актами вимоги з охорони праці, та які перебувають у причинн-онаслідковому зв`язку з настанням 06.09.2024 на території фанерного виробництва ТОВ "Уніплит" нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а саме: закрита черепно-мозкова та лицева травма з переломом тіла, малого та великого крила клиноподібної кістки справа, лобної кістки справа з поширенням на стінки правої орбіти, передньої та задньої стінок лобної пазухи зліва, передньої стінки лобної пазухи справа, верхньої, латеральної та медіальної стінок правої орбіти, нижньої медіальної стінки лівої орбіти, решітчастої кістки, передньої та верхньої стінок основної пазухи, передніх, медіальних, латеральних та верхніх стінок лівої верхньощелепної пазухи, а також забій головного мозку тяжкого ступеня, внутрішньомозковий крововилив справа та субарахноїдальний крововилив. Таким чином, встановлено достатньо доказів для обвинувачення ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Пояснив суду, що з липня 2022 року працює стропальником в ТОВ "Уніплит", був ознайомлений з Робочою інструкцією стропальника 5-го розряду складу сировини та Інструкцією з охорони праці № 34Ф для стропальників, розумів, що є відповідальною особою за безпечне виконання робіт при підійманні та переміщенні вантажу. 05 вересня 2024 року приїхав на підприємство на роботу і, разом з іншими працівниками, приступив до вивантажування. Як тільки застропив піддон і дав команду піднімати, то побачив, що потерпілий ОСОБА_9 впав і тримається за голову. Він допомоміг йому сісти на лавку, надав першу медичну допомогу та чекав приїзду карети швидкої допомоги. У вчиненому щиро розкаюється, фактичні обставини справи не оспорює, просить суворо не карати, при призначенні покарання врахувати те, що він перерахував кошти на рахунок Міністерства оборони України як благодійний внесок в сумі 10 000 грн на потреби Збройних Сил України.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Від потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_9 та його представника адвоката ОСОБА_6 надійшли письмові заяви про проведення судового розгляду справи за їх відсутності, цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 , в інтересах якого діє його представник адвокат ОСОБА_6 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, просили залишити без розгляду у зв`язку повним відшкодуванням заподіної моральної та матеріальної шкоди, крім того потерпілий у заяві зазначив, що просить суд не карати суворо обвинуваченого.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, вчинене особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки, тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, врахувавши те, що учасники судового провадження не заперечують проти цього, правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 272 КК України як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, вчинене особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину, правдиво розповів про всі відомі йому обставини вчиненого кримінального правопорушення, критично оцінює свою протиправну поведінку.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Із досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації видно, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без обмеження та позбавлення волі на певний строк, він не становить високої небезпеки для суспільства (низький рівень ризику), рівень ризику вчинення повторного правопорушення низький (а.п. 43-46).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, вік обвинуваченого, стан здоров`я, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, те, що він перерахував кошти на рахунок Міністерства оборони України як благодійний внесок в сумі 10 000 грн на потреби Збройних Сил України, позицію прокурора в судових дебатах, думку потерпілоги ОСОБА_9 , який просив суд суворо не карати обвинуваченого, та призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України у виді обмеження волі.

Підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч.2 ст. 272 КК України, чи призначення іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК України, її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Також згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Суд також зазначає, що врахування тяжкості, ступеня суспільної небезпеки злочину, як підстави для посилення кримінальної відповідальності поза зв`язком з іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності. Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, працює, має міцні соціальні зв`язки, його вік, а також обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, думку потерпілого, який у письмовій заяві просив суд суворо не карати обвинуваченого, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки шкода, завдана злочином відшкодована в повному обсязі ТОВ "Уніплит", а також висновки, викладені у досудовій доповіді, зваживши на другорядну роль кари, як мети покарання, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України з покладанням на нього обов`язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 ст.76 КК України.

Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 12.06.2009 "Про практику застосування судами України законодавства у правах про злочини проти безпеки виробництва" при призначенні покарання особам, винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 271 - 275 КК України суди, враховуючи запобіжне значення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, повинні обговорювати питання про застосування такого покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення кримінального правопорушення працював на посаді стропальника складу сировини ТОВ "Уніплит", в обов`язки якого входило виконання робіт з підвищеною небезпекою, і порушення Правил техніки безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою обвинуваченим спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , тому суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням робіт з підвищеною небезпекою.

Вирішуючи цивільний позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Потерпілим ОСОБА_9 , в інтересах якого діє його представник адвокат ОСОБА_6 , заявлено цивільний позов до ТОВ "Уніплит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

04 червня 2026 року, до початку розгляду справи по суті, до суду надійшла заява представника потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 про залишення цивільного позову без розгляду, так як матеріальна та моральна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодована в повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За змістом ст. 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням (висновки Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 , в інтересах якого діє його представник адвокат ОСОБА_6 , до ТОВ "Уніплит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи з безпеки життєдіяльності №СЕ-19/111-25/4145-БЖ від 07 квітня 2025 року на суму 11 938 грн 50 коп. слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави з огляду на положення ст. 124 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 досудовим слідством не обирався, клопотання про обрання такого заходу сторона обвинувачення в ході судового розгляду не заявляла та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129, 349, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 272 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням робіт з підвищеною небезпекою строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 , в інтересах якого діє його представник адвокат ОСОБА_6 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи з безпеки життєдіяльності №СЕ-19/111-25/4145-БЖ від 07 квітня 2025 року на суму 11 938 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1