Рішення № 137930308, 23.06.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1141/25

№ провадження 2/196/73/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Сердечної В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Царичанської селищної ради, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Царичанської селищної ради як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позивач зазначив, що він є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З біологічною матір`ю дитини гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він спільно проживав з 2008 року без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них і народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського РУЮ у Дніпропетровській області 12.12.2012 року. Спільне життя з відповідачкою не склалося, вона забрала дитину та рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року за позовом відповідачки з нього були стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку. Протягом 2017 року ОСОБА_2 почала вести аморальний спосіб життя та восени того ж року вона залишила їх сина проживати зі своєю матір`ю похилого віку, а сама переїхала жити до співмешканця, при цьому будь-якої матеріальної допомоги чи будь-якої іншої допомоги синові вона не надавала. В листопаді 2017 року він забрав сина до себе, де вони разом проживають і на даний час, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 03.11.2017р. складеного начальником служби у справах дітей Царичанської РДА та начальника соціально-гуманітарного відділу Царичанської селищної ради, Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_5 від 04.04.2018 року, Довідкою про склад сім`ї від 05.07.2018 року. Біологічна мати долею дитини не цікавиться, не приймає участі у вихованні, догляді, навчанні та лікуванні дитини. В січні 2018р. синові зробили операцію в ротовій порожнині, лікування повністю оплачував він, а біологічна мати навіть не знала про даний факт. Аліменти, які він сплачував коли дитина проживала з біологічною матір`ю, остання витрачала виключно на свої особисті потреби, а не на дитину. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2018р. звільнено його від сплати аліментів. На даний час дитина проживає з ним, біологічна мати з дитиною не спілкується, з днем народження та новорічними святами не вітає та йому взагалі невідоме її місце перебування. Разом з сином та його батьками він проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку наявні всі необхідні умови для проживання дитини. Він звернувся до виконавчого комітету Царичанської селищної ради, Служби у справах дітей Царичанської селищної ради із заявою щодо надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав біологічної матері ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 липня 2025 року виконавчим комітетом Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області була розглянута його заява та рішенням виконавчого комітету від 29.07.2025 №217 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Царичанської селищної ради, відповідно до якого виконавчий комітету Царичанської селищної ради, як орган опіки та піклування, підтримує рішення комісії з питань захисту прав дитини та вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що біологічна мати ОСОБА_2 зовсім не цікавиться життям сина, ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, взагалі не спілкується з сином, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Царичанської селищної ради як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.23).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Царичанської селищної ради як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.37).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.118).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.? ?

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про розгляд справи в суді (а.с.29-32, 34, 38-39, 40-41, 45-46, 49-50, 52-53, 58-59, 62-63, 69-70, 74-75), в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслала.

Представник виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування,? ? Сердечна В.К. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог та вважала за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина.

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_7 пояснив, що з матір`ю зв`язок не підтримує та взагалі не пам`ятає, коли спілкувався з нею. Проживає з батьком, бабусею, дідусем та дядьком у двоповерховому будинку. Він живе в кімнаті на першому поверсі з бабусею. Має окремий стіл для навчання, ноутбук, книжки, телефон. Навчається в школі за змішаною формою, тобто і дистанційно і відвідує школу. За матір батько йому нічого не розповідав. З бабусею ОСОБА_8 (мамина мама) він спілкується, має з нею хороші стосунки, однак за маму вона йому нічого не розповідає. Таким чином вважає, що це добра думка про те, що потрібно позбавити його матір батьківських прав.? ?

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач є її сином та приблизно у 2008 році він проживав з ОСОБА_10 у цивільному шлюбі в с.Лисківка в будинку батьків її чоловіка. У 2012 році у них народився син ОСОБА_11 . На початку літа у 2013 році ОСОБА_10 забрала дитину та переїхала до своєї матері в ОСОБА_12 . Коли ОСОБА_11 було десь 3 роки, мати відповідачки ОСОБА_13 почала розповідати, що ОСОБА_10 стала сходити з дому на декілька днів, а дітей залишала з нею. Коли ОСОБА_14 було 4 роки, вона від ОСОБА_13 дізналася, що відповідачка поїхала кудись і їй нічого не сказала, а дітей: Рому та старшу доньку, залишила з нею. Це було у 2016 році. На той час, її син проживав вже з ними в с-щі Царичанка по АДРЕСА_1 . Оскільки у ОСОБА_15 були проблеми зі здоров`ям і йому потрібно було робити операції, то вони його забрали до себе і з 2018 року ОСОБА_16 почав проживати в них. Коли ОСОБА_14 робили операцію, то в лікарні з ним була вона і всі питання, пов`язані з цим, вирішували вона та її син. Після операції, ОСОБА_16 залишився в них, пішов в дитсадок, а потім в школу.? ? ОСОБА_10 жодного разу на зв`язок не виходила та життям і здоров`ям дитини не цікавилася.

Заслухавши позивача та позицію третьої особи, пояснення свідка та думку малолітньої дитини, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ?

Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області у справі №196/547/18 від 24 вересня 2018 звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) на користь ОСОБА_2 , які були стягнуті відповідно до рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року; виконавчий лист, виданий Царичанським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь матері ОСОБА_2 , визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.17-19).

Згідно довідки про склад сім`ї №800 від 05.04.2018, виданої виконавчим комітетом Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 , до складу сім`ї входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживають в АДРЕСА_4 , складеного комісією Царичанської райдержадміністрації, встановлено, що квартира належить бабушці дітей ОСОБА_18 . Умови проживання задовільні. Мати дітей веде антигромадський спосіб життя, залишила дітей на пристарілу матір, на зв`язок не виходить, долею дітей не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, аліменти використовує не за призначенням, місце проживання не відоме. Мати ухиляється від виконання батьківських прав. Рекомендовано батькові ОСОБА_1 забрати малолітнього сина ОСОБА_3 на виховання у свою сім`ю, вирішити питання призупинення сплати аліментів (а.с.14).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 04.04.2018р., складеного комісією виконавчого комітету Царичанської снлищної ради, в ході обстеження встановлено, що ОСОБА_1 , 1984 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та у сім`ї виховується неповнолітня дитини - його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час ОСОБА_11 проживає разом зі своїм батьком, дідусем - ОСОБА_19 та бабусею - ОСОБА_9 у двоповерховому будинку, який опалюється газом. Умови проживання у будинку задовільні, у кімнатах чисто, наявні водо-електропостачання, спальне місце та місце для дозвілля дитини знаходиться у належному стані. Дитина забезпечена речами першої необхідності (одяг, взуття, засоби особистої гігієни0. Зі слів батька встановлено, що матір ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає протягом декількох місяців, веде розгульний спосіб життя. Аліменти, які сплачує батько ОСОБА_2 витрачає не за призначенням, а на власні потреби (а.с.13).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 20.07.2025, складеного начальником ССД ЦСР Четверик Л.В., головним спеціалістом відділу СЗН ЦСР Бараненко Ю.Г., ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 проживає без реєстрації в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання в будинку задовільні, кімната дитини у задовільному стані та пристосована для проживання дитини, наявні якісні меблі, одяг (а.с.28).

Згідно з довідкою-характеристикою №1689/02.2-10 від 22.05.2026, складеної виконавчим комітетом Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_20 відсутні. Компрометуючих даних відносно ОСОБА_20 виконавчий комітет Царичанської селищної ради немає. До адміністративної відповідальності ОСОБА_20 виконавчим комітетом Царичанської селищної ради не притягалась (а.с.72).

Відповідно до акту підтвердження/спростування місця проживання від 17.06.2026, складеного комісією виконавчого комітету Царичанської селищної ради та за участі депутата Царичанської селищної ради Герасименко Н.В., встановлено той факт, що за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрована, але не проживає ОСОБА_20 . Зі слів ОСОБА_18 (матері ОСОБА_21 ) донька більше 9 років не проживає за місцем реєстрації, жодного разу за весь час на зв`язок не виходила, життям та здоров`ям своїх дітей не цікавиться (а.с.77).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Царичанської селищної ради, як органу опіки та піклування, від 29.07.2025р. №2496/02.2.20 про доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , виконавчий комітету Царичанської селищної ради, як орган опіки та піклування, підтримує рішення комісії з питань захисту прав дитини від 25 липня 2025 року та вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-11).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Із змісту зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку по вихованню дитини завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

За змістом роз`яснень, п. п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується п. 1 ст. 8. Таке втручання не становитиме порушення ст. 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком (матір`ю) обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Як встановлено в судовому засіданні раніше позивач з приводу неправомірної поведінки відповідачки щодо її дитини до уповноважених органів не звертався, будь-які заходи впливу чи процесуального примусу у зв`язку з невиконанням відповідачкою її батьківських обов`язків до останньої не застосовувалися, соціальний супровід сім`ї не здійснювався.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, яка передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Поміж тим, докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

В рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Як встановлено в судовому засіданні фактичне місце проживання відповідачки невідоме, органом опіки та піклування думка матері щодо позбавлення її батьківських прав, а також причини невиконання нею батьківських обов`язків не з`ясовані, дослідження умов її проживання та можливості повноцінно виконувати батьківські обов`язки не проводилось.

Крім того, судом встановлено, що органом опіки та піклування не вживались заходи попередження та впливу на поведінку відповідачки щодо неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №2496/02.2.10 від 29.07.2025 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини, оскільки у даному висновку органом опіки та піклування лише констатовано факт невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, однак не проаналізовано причини такої поведінки та не встановлено, що вона ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Більш того, позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини через позбавлення матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд зазначає, що необґрунтоване (без доведення винної поведінки) та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що ґрунтуються на факті кровної спорідненості, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

На підставі викладеного суд висновує, що позбавлення батьківських прав у даному випадку не відповідає інтересам дитини та є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 141 ЦК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову? ? ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Царичанської селищної ради як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Судові витрати позивача покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с.Лисківка Царичанського району Дніпропетровської області, паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 14.11.2001р., рнокпп - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка селища Царичанка Дніпропетровської області, рнокпп НОМЕР_4 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: виконавчий комітет Царичанської селищної ради як органу опіки та піклування, код ЄДРПОУ 41050131, місце знаходження: вул.Залізнична, буд.10, с-ще Царичанка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 51000.

Повне рішення складено 03.07.2026 року.

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков