Рішення № 137930307, 03.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/449/26

№ провадження 2/196/527/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 18.03.2025 р. між ТОВ "Лінеура Україна" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5392112. Сума кредиту складає 2 500.00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2 500.00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

18.03.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додатковий договір до договору 5392112, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 грн.

Згідно з укладеним 30.10.2025 р. з ТОВ "Лінеура Україна" договором факторингу 30/10/2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"набуло право вимоги до боржників ТОВ "Лінеура Україна", у тому числі й до ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору, строк дії Договору №5392112 від 18.03.2025 р. відповідно до п.1.3 - становить 360 днів з 18.03.2025 р. по 13.03.2026 р.

Станом на дату укладання договору факторингу 30.10.2025 р. №30/10/2025, строк дії Договору № 5392112 від 18.03.2025 р. не закінчився. А тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у період з 31.10.2025 р. по 13.03.2026 р. (134 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 7 001.50 грн., а саме 5 500 грн. * 0.95% = 52.25 грн.* 134 календарних дні = 7001.50 грн. Проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 27 633.75 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11832.25 грн. - заборгованість за відсотками; відсотки за 134 календарних дні 7 001.50 грн., штрафні санкції 2750 грн., комісія 550 грн., яку просить позивач стягнути з відповідача, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.1 а.с. 171-172).

У відзиві на позовну заяву, який подано через систему «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково. Визнає позов в частині основного боргу. Просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 11 832.25 грн., 7001.50 грн., штрафними санкціями 2750.00 грн., комісією 550.00 грн. - відмовити, оскільки він являється військовослужбовцем та вказані стягнення не передбачені ст.14 п.15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. вважає необґрунтованими та просить їх зменшити або скасувати (т.2 а.с.1-3).

Представник позивача - адвокат Столітній М.М. через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що 18.03.2025 р. між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 5392112, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Розрахунок по вказаному кредитному договору здійснено в межах строку договору.

Вимога про стягнення штрафних санкцій в сумі 2 750 грн. є законною та обґрунтованою.

Комісія за надання кредиту визначена у фіксованому розмірі 550 грн., що відповідає умовам договору.

Щодо застосування до відповідача п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», то мобілізовані позичальники повинні звернутись до кредитора із заявою разом з документами.

Відповідача належним чином повідомлено про відступлення прав вимоги.

Просить позовні вимоги задовольнити, розглянути справу без участі представника (т.2 а.с.13-30).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (т.2 а.с.77).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №5392112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту /далі Договір/ у формі електронного документу, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "75958" (т.1 а.с. 33-58).

Згідно п.п. 1.1-1.4 вказаного договору, позикодавець надав позичальнику кредит у сумі 2 500.00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність сплати процентів - кожні 30 днів, комісія за надання кредиту 250 грн., стандартна процентна ставка 0.95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.3. цього Договору, денна процентна ставка 0.9778%

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 9.7.1 договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

18.03.2025 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №5392112 від 18.03.2025 р. (т.1 а.с.62-65).

Сума кредиту, яка надається за додатковим договором становить 3000 грн., сума загального кредиту складає 5500.00 грн., комісія за надання додаткової суми 300 грн., денна процентна ставка 0,9763%, кошти перераховуються на картку відповідача НОМЕР_1 (п.1.2, 1.3, 1.6. Договору).

Додаткова угода від 18.03.2025 р. підписана відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 22680.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, на підставі довідки ТОВ "Пейтек Україна" від 03.11.2025 р. №20251103-1940 повідомлено, що згідно договору на переказ коштів №03012024-1 від 03.01.2024 р. перераховано кошти на платіжну картку клієнта 18.03.2025 р. на суму 2 500.00 грн. (т.1 а.с.70), та згідно довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР" від 03.11.2025 р. №1-0311 на картку відповідача НОМЕР_1 було перераховано кошти 18.03.2025 р. в сумі 3000 грн. (а.с.69).

Також згідно інформації АТ КБ "Приватбанк" від 12.05.2026 р. №20.1.0.0.0/7-260501/46726-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та 18.03.2025 р. зараховано кошти в розмірі 3000 грн., та 2500 грн (т.2 а.с.205).

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору № 5392112 від 18.03.2025 р., заборгованість відповідача становить 20 632.25грн., з яких сума кредиту - 5500 грн., сума процентів за користування кредитом 11832.25 грн., штрафні санкції 2750 грн., комісія 550 грн. (т.1 а.с.71-78).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Пунктом 5.1.3 кредитного договору № 5392112 від 18.03.2025 р. передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

30.10.2025 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №30/10/2025, згідно з п.1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників (Додаток №2) (т.1 а.с. 84-93).

Згідно Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 р. клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в повному об`ємі (т.1 а.с. 106).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 30.10.2025 р., ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20632.25 грн. (т.1 а.с.94-95).

Платіжною інструкцією №6433 від 31.10.2025 р. підтверджено оплату за договором факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 р. (а.с.112).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, суд зазначає, що за п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір №5392112 від 18.03.2025 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що прийняв в повному обсязі умови цього договору та зобов`язався виконувати його умови.

Позовні вимоги за кредитним договором № 5392112 від 18.03.2025 р. в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 500.00 грн., комісії за надання кредиту 550 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору № 5392112 від 18.03.2025 р., заборгованість відповідача станом на 30.10.2025 р. становить 20 632.25грн., з яких сума кредиту - 5500 грн., сума процентів за користування кредитом 11832.25 грн., штрафні санкції 2750 грн., комісія 550 грн. (т.1 а.с.71-78).

Що стосується вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за 134 календарних дні в розмірі 7001.50 грн. за кредитним договором № 5392112 від 18.03.2025 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 р. (т.1 а.с.84-93) фактор зобов`язується передати в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п.1.3 Договору № 5392112 від 18.03.2025 р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту строк кредиту 360 днів: з 18.03.2025 р. по 13.03.2026 р. (т.1 а.с.33-58).

Станом на дату укладання Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 р. строк дії Договору № 5392112 від 18.03.2025 р. не закінчився, а тому в межах строку дії Договору у період з 31.10.2025 р. по 13.03.2026 р. (134 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 7001.50 грн.: 5500 грн.*0.95% = 52.50 грн.*134 календарних днів = 7001.50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за Договором №5392112 від 18.03.2025 р. про надання споживчого кредиту за 134 календарних дні (31.10.2025 - 13.03.2026) сума нарахованих відсотків становить 7001.50 грн. (т.1 а.с.79-82).

Таким чином, позивач, як правонаступник ТОВ "Лінеура Україна", мав право нарахувати проценти межах строку договору та вказане нарахування процентів за кредитним договором № 5392112 від 18.03.2025 р. відбулось на підставі умов договору та вимог законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в частині тіла кредиту. У іншій частині позовних вимог просить врахувати, що він являється військовослужбовцем та посилається на пункт 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який звільняє від обов`язку сплачувати відсотки та комісію за користування кредитом.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 01.04.2026 р. №76 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) (т.2 а.с.9).

Із довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2026 р. №1129 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.11.2024 року був призваний до Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_5 (т.2 а.с.79), що також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_6 від 30.05.2017 р. (т.2 а.с.4-8).

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, відповідач ОСОБА_1 як у період укладення кредитного договору №5392112 від 18.03.2025 р., так і на теперішній час має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів та штрафних санкцій за користування кредитом.

Крім того, щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 2 750 грн. суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Відповідно до п.6.3 Договору № 5392112 від 18.03.2025 р. у випадку невиконання грошових зобов`язань товариство має право нарахувати штраф (а.с.33-58).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і суму заборгованості за штрафом в розмірі 2750 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за штрафом в розмірі 2750 грн., відсотків у розмірі 11832.25 грн., відсотків за 134 календарних дні в розмірі 7001.50 грн. задоволенню не підлягають.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «ФК "Фінтраст Капітал" підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "Фінтраст Капітал" заборгованості за тілом кредиту та комісією за кредитним договором №5392112 від 18.03.2025 р., що становить загальну суму 6050 грн., яка складається з тіла кредиту 5500 грн., комісії за надання кредиту 550 грн.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі №5392112 від 18.03.2025 р., і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.148-151) підтверджує, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором №5392112 від 18.03.2025 р. перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Всупереч умовам кредитного договору №5392112 від 18.03.2025 р., відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено кредитний договір №5392112 від 18.03.2025 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідач заперечував проти витрат на правничу допомогу, зазначивши, що сума в розмірі 10000 грн. є необґрунтованою та підлягає скасуванню або зменшенню.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000.00 грн. надано договір № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року про надання правової допомоги (т.1 а.с.159-160), заявку №17442 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 р. (т.1 а.с.152-153), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. (т.1 а.с.154); рахунок на оплату №17442-23/03-2026 від 23.03.2026 р. (т.1 а.с.155), ордер на надання правничої допомоги (т.1 а.с.156); свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності адвоката Столітнього М.М. серії КС №9422/10 (т.1 а.с.157).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 10 000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3024 від 23.03.2026 р. про сплату судового збору загальною сумою 2662.40 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 21.89 % позовних вимог (6050.00 грн. від 27633.75 грн. складає 21.89 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 582.80 грн. (2662.40 грн. х 21.89 % : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"заборгованість за кредитним договором №5392112 від 18.03.2025 р. в розмірі 6050.00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., судові витрати в розмірі 582.80 грн., а всього 8632.80 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять дві грн. 80 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"(місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська,27, прим.2, код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева