Рішення № 13793012, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/48002.02.11 За позовом Державного підприємства «ЕКО» ДоДержавного підприємства «ХВИЛЯ»

Простягнення 121491,21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Руденко В.П. –дов. № 14 від 25.10.10 р.                               

від відповідача:           Скоридинський М.М. –директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Державного підприємства «ЕКО» до Державного підприємства «ХВИЛЯ»про стягнення 67894,90 грн. основного боргу, 24992,08 грн. інфляційної складової боргу, 5430,71 грн. трьох відсотків річних та 23173,52 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 32-20 від 01.03.06 р.

Ухвалою суду від 04.10.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/480 та призначено її розгляд на 10.11.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 04.10.10 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 10.11.10 р. від ДП «ХВИЛЯ»надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд відхилив.

Проте, з метою витребування додаткових доказів у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 04.10.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 10.11.10 р. розгляд даної справи було відкладено до 29.11.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проте на виконання вимог ухвали суду від 10.11.10 р. витребуваних судом документів не надав.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.10 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.11.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 23.11.10 р. ухвали від 10.11.10 р.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 04.10.10 р. та від 10.11.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/480 на 13.12.10 р.; повторно зобов’язано позивача надати суду: письмові пояснення з обґрунтуванням зміни (збільшення) розміру експлуатаційних витрат у період з січня 2007 р. до березня 2009 р.; письмові пояснення щодо тарифів, які застосовувались при нарахуванні за водовідведення (з підтверджуючими документами); письмові пояснення з необхідними доказами щодо фактичного споживання послуг з урахуванням п. 3 угоди про внесення змін до договору № 32-20 від 01.03.2006 р. стосовно вивозу сміття, а також повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

29.11.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та 30.11.10 р. –заява про вирішення питання щодо залучення до справи додаткових матеріалів, які подано через канцелярію Господарського суду м. Києва 29.11.10 р. та розглянути справу за участю відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.10 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду розрахунок суми заборгованості.

У судовому засіданні 13.12.10 р. представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду розрахунок суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, судом було оголошено перерву в судовому засіданні 13.12.10 р. до 22.12.10 р. о 10:15 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 22.12.10 р. представник позивача в черговий раз підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.10 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 22.12.10 р. до 02.02.11 р. о 09:10 год. для дослідження доказів у справі.

28.12.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від ДП «ХВИЛЯ»надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка була судом відхилена.

У судовому засіданні 02.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «ЕКО»(балансоутримувач) та Державним підприємством «ХВИЛЯ»(власник) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг його власнику № 32-20 від 01.03.06 р., відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, де розташоване приміщення, яке передано з балансу ДП «ЕКО»на баланс ДП «ХВИЛЯ»згідно наказу Міністерства економіки України № 403 від 08.11.05 р. «Про передачу державного майна ДП «ХВИЛЯ», яке знаходиться за адресою: 01113, м. Київ, бул. Лесі Українки, 36 і має загальну площу 632,00 кв.м., а також ДП «ЕКО» забезпечує утримання прибудинкової території вказаного житлового будинку. Власник бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у вказаному житловому будинку, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Крім пропорційно займаної площі, договір передбачає й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій –пропорційно займаної площі.

У відповідності до п. 2.1.1. договору № 32-20 від 01.03.06 р., балансоутримувач зобов’язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням приміщення і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов та умов здійснення господарської діяльності, у тому числі для власника згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. (Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території залежить від складу і послуг, які надаються балансоутримувачу будинку житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб’єктами господарювання, і визначається розрахунком щорічних платежів (експлуатаційні витрати) за обслуговування та ремонт будівель, які обслуговує ДП «ЕКО»).

Згідно з п. 2.2.3. договору № 32-20 від 01.03.06 р., власник зобов’язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача або організації, що обслуговує приміщення, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площу приміщення, на ремонт відповідно вартості приміщення, а також за комунальні послуги. У разі припинення дії цього договору плата споживачем за послуги балансоутримувача за неповний місяць береться як за повний.

Додатком № 1 до вищевказаного договору визначено, що розрахунок комунальних платежів проводиться: за електроенергію –розрахунково згідно показників лічильників; холодне водопостачання –10,8 куб.м. та 14,94 куб.м.; загальне водоспоживання –40,67 грн.; водовідведення (стоки холодної води) –25,74 куб.м.; експлуатаційні витрати –сума витрат на утримання будинків та прибудинкової території згідно щорічних розрахунків, відповідно займаної площі 1,1793 грн./кв.м.; нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п. 3. угоди про внесення змін до договору № 32-20 від 01.03.06 р., з 01.03.06 р. ДП «ХВИЛЯ»зобов’язується відшкодувати щомісячно ДП «ЕКО»суму витрат в обсязі 103,21 грн. (без врахування ПДВ).

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувались зобов’язання за договором № 32-20 від 01.03.06 р., однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати не виконав, у зв’язку з чим за період з березня 2006 року до березня 2009 року у нього виникла заборгованість, яка, за словами позивача, станом на 01.09.10 р. становить 67894, 90 грн.

За таких обставин Державне підприємство «ЕКО»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Державного підприємства «ХВИЛЯ»про стягнення 67894,90 грн. основного боргу, 24992,08 грн. інфляційної складової боргу, 5430,71 грн. трьох відсотків річних та 23173,52 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 32-20 від 01.03.06 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач просив стягнути з відповідача 67894, 90 грн. основного боргу за договором №32-20 від 01.03.06 р., з яких (відповідно до розрахунку суми заборгованості по наданим комунальним послугам): 25788, 20 грн. –за експлуатаційні послуги, 25430, 77 грн. –за спожиту електроенергію, 4449, 46 грн. –за використану холодну воду та 910, 67 грн. - за вивіз сміття.

Як зазначалось вище, додатком № 1 до вищевказаного договору визначено, що розрахунок комунальних платежів проводиться: за електроенергію –розрахунково згідно показників лічильників; холодне водопостачання –10,8 куб.м. та 14,94 куб.м.; загальне водоспоживання –40,67 грн.; водовідведення (стоки холодної води) –25,74 куб.м.; експлуатаційні витрати –сума витрат на утримання будинків та прибудинкової території згідно щорічних розрахунків, відповідно займаної площі 1,1793 грн./кв.м.; нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п. 3. угоди про внесення змін до договору № 32-20 від 01.03.06 р., з 01.03.06 р. ДП «ХВИЛЯ»зобов’язується відшкодувати щомісячно ДП «ЕКО»суму витрат в обсязі 103,21 грн. (без врахування ПДВ).

Слід зазначити, що зміни до даної угоди сторонами не вносились, нині чинні та підлягають виконанню.

При цьому, договором № 32-20 від 01.03.06 р. не передбачене право балансоутримувача в односторонньому порядку змінювати та встановлювати інший розмір експлуатаційних витрат.

Посилання позивача на його відповідні накази про встановлення інших (більших за 103, 21 грн.) розмірів експлуатаційних витрат є безпідставним, оскільки жодний із показників, зазначених у цих наказах стосовно відповідача, нічим не обґрунтований та навіть не співпадає з показниками, наведеними у детальному розрахунку позовних вимог, наданому суду.

Таким чином, виходячи з розрахунку 103,21 грн., за період з березня 2006 року до березень 2009 року, суд визнає доведеним факт заборгованості відповідача за експлуатаційні витрати у розмірі 3818,77 грн.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення заборгованості по відшкодування витрат на електроенергію, суд не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 додатку № 1 до угоди № 32-20 від 01.03.06 р., розрахунок комунального платежу за спожиту електроенергію проводиться розрахунково, згідно показанням лічильників.

При цьому позивачем, в обґрунтування заявленої вимоги, не було надано відповідних доказів (договору на постачання електроенергії, рахунків на оплату електроенергії, тощо), у зв’язку з чим суд вважає виставлені розміри витрат на електроенергію не доведеними, а вимоги щодо стягнення з відповідача зазначених витрат безпідставними, у зв’язку з чим в цій частині суд відмовляє.

ДП «ЕКО»була заявлена вимога про відшкодування витрат на холодне водопостачання у підтвердження чого надало копії договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 02635/2-06 від 20.06.03 р., розшифровок рахунків абонентів за спірний період.

Дослідивши надані позивачем докази, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині щодо відшкодування витрат на водопостачання, у зв’язку з чим задовольняє їх в розмірі 4449,46 грн.

Позовні вимоги ДП «ЕКО»в частині стягнення з ДП «ХВИЛЯ»відшкодування витрат на вивіз сміття не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до п. 3 угоди про внесення змін до договору № 32-20 від 01.03.06 р., прибирання прибудинкової території, обслуговування систем водовідведення, водопостачання зливної каналізації, дератизація, дезінфекція, обслуговування систем протипожежної автоматики, поточний ремонт, поливання двору, підготовка до експлуатації в зимовий період, вивезення та утилізація сміття ДП «ХВИЛЯ»зобов’язується виконувати самостійно з 01.03.06 р.

Отже, відповідач не доручав позивачу здійснити послуги з вивезення сміття, у зв’язку з чим виставлені вимоги щодо оплати цих послуг є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд визнає обґрунтованими наступні факти щодо виконання сторонами договору № 32-20 від 01.03.06 р. та заборгованості, що утворилася:

№ п/п ПеріодНарахування Разом основний борг без ПДВ (грн.) Основний борг з ПДВ

(грн.)

Експлуатац. витрати

(грн.)Холодна вода

(грн.) 103-2006103, 2152,14 155,35 186, 42 204-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21 305-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21

406-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21

507-2006103, 21 61,62 164,83 197, 80

608-2006103, 21 58,46 161,67 194, 00

709-2006103, 21 61,62 164,83 197, 80

810-2006103, 21 60,04 163,25 195, 90

911-2006103, 21 53,72 156,93 188, 32

1012-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21

1101-2007103, 21 138,75 241,96 290, 35

1202-2007103, 21 146,25 249,46 299, 35

1303-2007103, 21 146,25 249,46 299, 35

1404-2007103, 21 240,00 343,21 411, 85

1505-2007103, 21 153,75 256,96 308, 35

1606-2007103, 21 0,00 103,21 123, 85

1707-2007103, 21 210,00 313,21 375, 85

1808-2007103, 21 191,25 294, 46 353, 35

1909-2007103, 21142,50 245,71 294, 85

2010-2007103, 21 127,50 230,71 276, 85

2111-2007103, 21 127,50 230,71 276, 85

2212-2007103, 21 123,75 226,96 272, 35

2301-2008103, 21 150,00 253,21 303, 85

2402-2008103, 21 146,25 249,46 299, 35

2503-2008103, 21 146,25 249,25 299, 10

2604-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85

2705-2008103, 21 138,75 241,96 290, 35

2806-2008103, 21 138,75 241,96 290, 35

2907-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85

3008-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85

3109-2008103, 21 131,25 234,46 281, 35

3210-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85

3311-2008103, 21 0,00 103,21 123, 85

3412-2008103, 21 0,00 103,21 123, 85

3501-2009103, 21 711,91 815,12 978, 14

3602-2009103, 21 0,00 103,21 123, 85

3703-2009103, 21 0,00103,21 123, 85

Разом:3818,77 4449,468268,239921,88 Суд зазначає, що наведені у відзиві на позовну заяву відповідачем доводи щодо неукладеного між ДП «ЕКО»та ДП «ХВИЛЯ»договору № 32-20 від 01.03.06 р. не беруться до уваги, оскільки позивачем були надані у судовому засіданні для огляду і дослідження судом оригінали зазначеного договору, додаток та угода про внесення змін до нього.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 9921,62 грн. (в т.ч. ПДВ) основного боргу по відшкодуванню витрат за договором № 32-20 від 01.03.06 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ДП «ЕКО»щодо стягнення з ДП «ХВИЛЯ» основного боргу за вищевказаним договором у розмірі 9921,62 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ДП «ЕКО»просило суд стягнути з відповідача 24992,08 грн. інфляційної складової боргу та 5430,71 грн. трьох процентів річних за порушення грошового зобов’язання за договором № 32-20 від 01.03.06 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Враховуючи, що обґрунтованими судом визнано позовні вимоги частково, господарський суд виконав власний розрахунок інфляційних нарахувань та річних відсотків за період, визначений позивачем:

№ п/п ПеріодНарахування Разом основний борг без ПДВ (грн.) Основний борг з ПДВ

(грн.) Індекс

інфляції Інфляційні нарахування

(грн.) Річні %

(грн.)

Експлуатац. витрати

(грн.)Холодна вода

(грн.) 103-2006103, 2152,14 155,35 186, 42 99,7- 0,560,47 204-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21 99,6- 0,760,47 305-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21 100,50,950,48 406-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21 100,10,190,47 507-2006103, 21 61,62 164,83 197, 80 100,91,780,50 608-2006103, 21 58,46 161,67 194, 00 100,000,49

709-2006103, 21 61,62 164,83 197, 80 102,03,960,49

810-2006103, 21 60,04 163,25 195, 90 102,65,090,50

911-2006103, 21 53,72 156,93 188, 32 101,83,390,46

1012-2006103, 21 55,30 158,51 190, 21 100,91,710,48

1101-2007103, 21 138,75 241,96 290, 35 100,51,450,74

1202-2007103, 21 146,25 249,46 299, 35 100,61,800,69

1303-2007103, 21 146,25 249,46 299, 35 100,20,600,76

1404-2007103, 21 240,00 343,21 411, 85 100,001,02

1505-2007103, 21 153,75 256,96 308, 35 100,61,850,79

1606-2007103, 21 0,00 103,21 123, 85 102,22,720,31

1707-2007103, 21 210,00 313,21 375, 85 101,45,260,96

1808-2007103, 21 191,25 294, 46 353, 35 100,62,120,90

1909-2007103, 21142,50 245,71 294, 85 102,26,490,73

2010-2007103, 21 127,50 230,71 276, 85 102,98,030,71

2111-2007103, 21 127,50 230,71 276, 85 102,26,090,68

2212-2007103, 21 123,75 226,96 272, 35 102,15,720,69

2301-2008103, 21 150,00 253,21 303, 85 102,98,810,77

2402-2008103, 21 146,25 249,46 299, 35 102,78,080,71

2503-2008103, 21 146,25 249,25 299, 10 103,811,370,76

2604-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85 103,19,140,73

2705-2008103, 21 138,75 241,96 290, 35 101,33,770,74

2806-2008103, 21 138,75 241,96 290, 35 100,82,320,71

2907-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85 99,5- 1,470,75

3008-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85 99,9- 0,290,75

3109-2008103, 21 131,25 234,46 281, 35 101,13,090,69

3210-2008103, 21 142,50 245,71 294, 85 101,75,010,75

3311-2008103, 21 0,00 103,21 123, 85 101,51,860,30

3412-2008103, 21 0,00 103,21 123, 85 102,12,600,31

3501-2009103, 21 711,91 815,12 978, 14 102,928,372,49

3602-2009103, 21 0,00 103,21 123, 85 101,51,860,29

3703-2009103, 21 0,00103,21 123, 85 101,41,730,32

Разом:3818,77 4449,468268,239921,88 144,1324,86

Таким чином, за розрахунком суду, виконаним в наведеній вище таблиці з розрахунку заборгованості за період з березня 2006 року по березень 2009 року в розмірі 9921,88 грн. (в т.ч. ПДВ), стягненню з ДП «ХВИЛЯ»підлягають відповідно 144,13 грн. інфляційної складової боргу та 24,86 грн. трьох відсотків річних.

ДП «ЕКО»також просило суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 23173,52 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 32-20 від 01.03.06 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування здійснення проплат відповідачем, то суд не має можливості перевірити правомірність нарахування пені за порушення виконання грошового зобов’язання за договором № 32-20 від 01.03.06 р., у зв’язку з чим в задоволенні вимоги ДП «ЕКО»щодо стягнення з ДП «ХВИЛЯ»пені у розмірі 23173,52 грн. суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, позов Державного підприємства «ЕКО»до Державного підприємства «ХВИЛЯ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «ХВИЛЯ»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-В, код ЄДРПОУ 21638184) на користь Державного підприємства «ЕКО»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) 9 921 (дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять одну) грн. 88 коп. основного боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 13 коп. інфляційних нарахувань, 24 (двадцять чотири) грн. 86 коп. трьох процентів річних, 100 (сто) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 19 (дев’ятнадцять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 04.02.2011