Рішення № 13792872, 09.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.11 р. Справа № 6/214

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства “Овруцьке лісове господарство” с-ще Дубовий Гай, Житомирської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецької області

про стягнення 166 997грн. 27коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача–не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство “Овруцьке лісове господарство” с-ще Дубовий Гай, Житомирської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецької області грошових коштів за реалізовану лісопродукцію у сумі 136 324грн. 31коп., пені у розмірі 21 130грн. 26коп., штрафу у розмірі 9 542грн. 70коп. відповідно договору поставки №15/7 від 06.01.2009р. (Усього 166 997грн. 27коп.)

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався заступником голови господарського суду Донецької області.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№17/1080-3781 від 10.09.2009р. заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що по даним бухгалтерського обліку відповідача борг перед позивачем по даному договору не співпадає з заявленим. Крім цього, зауважив, що не згодний з розрахунком пені та штрафу.

Ухвалою від 14.10.2009р. провадження у справі № 6/214 було зупинено до вирішення спору по справі №39/289пд.

18 січня 2011р. позивач звернувся до суду з заявою про поновлення провадження у справі №214 від 13.01.2011р., в якому зазначив, що рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2010р. в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” до Державного підприємства “Овруцьке лісове господарство” про визнання недійсним договору поставки №15/7 від 06.01.2009р. відмовлено. Крім того, 25.10.2010р. постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі №39/289пд рішення господарського суду Донецької області залишено без змін. Суд задовольнив дане клопотання та ухвалою від 14.10.2009р. поновив провадження по справі.

9 лютого 2011р. сторони у засідання суду не з”явилися. Повідомлення про вручення рекомендованих листів були повернуті з поштового відділення з відміткою про їх вручення сторонам. Суд вважає, що сторони були повідомлені про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконали, про причину неявки суду не повідомили.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

6 січня 2009р. між Державним підприємством “Овруцьке лісове господарство” с-ще Дубовий Гай, Житомирської області та Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецької області був укладений договір №15/7 поставки, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в кількості, комплектності, в строки та по цінам, які будуть визначатися специфікаціями до договору в кожному конкретному випадку, а покупець зобов”язаний оплатити, згідно розділу 9 даного договору та прийняти її.

До вказаного договору сторонами підписані специфікації №1 від 06.01.2009р., №2 від 12.02.2009р. в яких визначено найменування продукції, одиниця виміру, кількість та загальна сума.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань, де він у виконання умов укладеного договору 10.01.2009р. за квитанціями про приймання вантажу №33285176, №33285177 згідно виставлених позивачем рахунків №13 від 10.01.2009р. (вагон 64652050), №14 від 10.01.2009р. (вагон 67849265), №15 від 10.01.2009р. (вагон 67889949), №16 від 10.01.2009р. (вагон 67858001) здійснив поставку лісопродукції у адресу відповідача на загальну суму 136 324грн. 31коп., яку прийнято відповідачем. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки продукції, а саме: квитанції про приймання вантажу, специфікації-накладні від 10.01.2009р. і переконав суд у факті поставки продукції у адресу Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецької області.

Специфікаціями №1 від 06.01.2009р., №2 від 12.2.2009р. до договору поставки №15/7 від 06.01.2009р. передбачено, що умови оплати одержаної продукції покупцем наступні: 30 днів з моменту поставки та одержання покупцем документів, вказаних в п.6.1 договору.

Згідно довідки Південно-Західної залізниці станції Овруч вих.№56 від 06.10.2009р. вбачається, що ВАТ „Енергомашспецсталь” отримало лісопродукцію з супровідними документами, а саме: сертифікат якості, накладні, з/д накладні, відвантажені специфікації. Без вищевказаних документів залізниця вагони не відправляє. Отже, суд дійшов висновку, що зазначені документи були одержані покупцем.

У відповідності з п.п.7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов”язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні №3-6 від 10.01.2009р. складені позивачем на виконання вимог зазначеного нормативного акту, в графі "умови поставки" містять посилання на договір.

Позивач у довідці вих.№857 від 04.09.2009р. повідомив суд про те, що підприємством поставлено лісопродукцію ВАТ “Енергомашспецсталь” за договором поставки №15/7 від 06.01.2009р. Іншого договору на поставку лісопродукції немає.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка продукції згідно представлених позивачем документів відбулася в межах договору поставки №15/7 від 06.01.2009р.

Наявність заборгованості у бухгалтерському обліку ВАТ „Енергомашспецсталь” у розмірі 136 324грн. 31коп. підтверджена підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 16.09.2009р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції своєчасно не виконав.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованість у сумі 136 324грн. 31коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення пені у розмірі 21 130грн. 26коп. за період з 02.02.2009р. по 06.07.2009р. слід зазначити наступне.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачений нею розмір пені застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафної санкції застосуванню підлягають положення п.10.5 договору, в якому сторони закріпили, що по несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Таким чином, визначена ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеня в даному випадку до відповідача не може бути застосована, оскільки її розмір передбачений п. 10.5 договору, який не було визнано недійсним в установленому законом порядку.

Враховуючи передбачені умови оплати одержаної продукції покупцем, суд не може встановити коли саме були одержанні покупцем документи, вказані в п.6.1 договору, а отже визначити початок відліку періоду нарахування пені не надається можливим.

Вимоги позивача відносно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 542грн. 70коп. суд вважає такими, що не підлягають задоволені з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Передбачені ч.2 ст.231 ГК України штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності хоча б однієї з таких умов: належність хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Документи, які б підтверджували, що відповідач належить до державного сектора економіки у матеріалах справи відсутні.

Розглянувши представлений у матеріали справи статут ДП „Овруцьке лісове господарство” судом встановлено, що він не містить відомостей про те, що державна частка у статному фонді перевищує 50 відсотків.

Посилання позивача на те, що відповідач є державним підприємством не є достатнім для застосування зазначеної норми з врахуванням того, що позивачем не надано доказів, що Державне підприємство “Овруцьке лісове господарство” с-ще Дубовий Гай, Житомирської області включено до Переліку підприємств державного сектору економіки (додаток № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005р.).

Обов’язок доведення такого факту покладається на позивача. Наявні ж матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, якими позивач обґрунтував наявність підстав для стягнення з відповідача передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафу.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства “Овруцьке лісове господарство” с-ще Дубовий Гай, Житомирської області до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ, Донецької області про стягнення 166 997грн. 27коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84306 м.Краматорськ, Донецької області, п/р2600901517252 філія ЗАТ „Державний експортно-імпортний банк України” МФО 334817, ЄДРПОУ 00210602) на користь Державного підприємства “Овруцьке лісове господарство” (11102 с-ще Дубовий Гай, Житомирської області, п/р260027082 ВАТ „Райфайзен банк Аваль” МФО 311528, ЄДРПОУ 00991887) заборгованість за поставлену лісопродукцію у сумі 136 324грн. 31коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 363грн. 24коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 255грн. 10коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.