Рішення № 13792845, 10.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.11 р. Справа № 25/2

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області

до відповідача державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитров Донецької області

про стягнення 53417грн.92коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Косенко С.В. – заступник директора з правових питань (довіреність № 1/2425 від 31.12.2010);

від відповідача: Поливанов Л.М. – провідний юрисконсульт (довіреність № 2 від 04.01.2011)

В судовому засіданні 27.01.2011 було

оголошено перерву до 10.02.2011 до

10год.40хв.

Позивач – державне підприємство „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитров Донецької області про стягнення 53417грн.92коп., у тому числі 51483грн.52коп. - заборгованість за поставлену за договором № 84/614 від 28.09.2007 вугільну продукцію, 1934грн.40коп. – залізничний тариф.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на претензію на суму 53418,92грн. (вих. № 4/757 від 25.04.2008) з доказом про її направлення відповідачу (повідомленням про вручення поштового відправлення № 590273), договір № 84/614 від 28.09.2007р., специфікацію № 1 до договору № 84/614 від 28.09.2007р., рахунок № 136 від 18.10.2007 на суму 51483,52грн., рахунок № 137 від 18.10.2007 на суму 1934,40грн., квитанцію про приймання вантажу № 49763588, посвідчення якості № 57, акт звірки на 01.01.2009, акт звірки взаємних розрахунків на 31.08.2010.

27.01.2011 позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи квитанцію № 339 від 24.01.2011 на доплату державного мита в сумі 0,01грн., акт звірки на 31.12.2010, підписаний з боку позивача, копію довіреності на ім’я Голоти В.І., копію довіреності на ім’я Прокопчука Р.М.

Суд розглянув зазначене клопотання позивача та задовольнив його, перелічені документи долучив до матеріалів справи.

В заяві (вих. № 4-29 від 27.01.2011) відповідач просив суд застосувати загальну позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 51482,52грн.

В заяві (вих. № 4-23 від 25.01.2011) відповідач просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 1934,40грн. – плата за перевезення вантажу за залізничною накладною № 49763588.

В судовому засіданні 27.01.2011 було оголошено перерву до 10.02.2011 до 10год.40хв. для ознайомлення з додатково наданими документами.

10.02.2011 судове засідання було продовжено.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у заявах про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

28.09.2007 між державним підприємством „Добропіллявугілля” (Продавець) та державним підприємством „Красноармійськвугілля” (Покупець) був укладений договір № 84/614, відповідно до якого Продавець зобов’язався поставити, а Покупець – прийняти та оплатити на умовах даного договору вугільну продукцію в обсязі, за якістю й у терміни відповідно до специфікації до договору, що є його невід’ємною частиною.

Специфікацією до договору № 84/614 від 28.09.2007 Сторони узгодили найменування продукції, її кількість, якісні показники, ціну, Вантажоодержувача – ДП „Красноармійськвугілля” та платника залізничного тарифу - ДП „Красноармійськвугілля”.

Пункт 3.3. договору закріплює, розрахунки за вугільну продукцію проводяться шляхом 100% попередньої оплати.

Оплату залізничного тарифу до станції призначення здійснює Покупець (п. 3.4. договору).

Позивач з власної ініціативи, на свій ризик, без отримання повної 100% попередньої оплати в жовтні 2007р. поставив на адресу відповідача за залізничною накладною № 49763588 у вагонах № № 66698309, 67177857 вугільну продукцію в кількості 138тон на суму 53483,52грн., вартість залізничного тарифу становить 1934,40грн.

Про факт поставки вугільної продукції свідчить квитанція про приймання вантажу № 49763588.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті вугілля виконав частково.

Несплаченою залишилася сума 53417,92грн., з якої 51483,52грн. - вартість вугільної продукції, 1934,40грн. – залізничний тариф.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період) виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами договору у відповідача зобов’язання перед позивачем оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати.

Оскільки товар був поставлений позивачем без отримання від відповідача повної 100% попередньої оплати, сторони прийшли до невизначеності строку оплати за поставлений товар.

У зв’язку з цим, позивачем, в силу положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, на несплачені суми були виставлені рахунок № 136 від 18.10.2007 на суму 51483,52грн. на оплату вартості вугільної продукції та рахунок № 137 від 18.10.2007 на суму 1934,40грн. на оплату витрат з провізної плати.

Крім того, позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 4/757 від 25.04.2008).

Претензія була направлена відповідачу 25.04.2008, про що свідчить опис вкладення у цінний лист № 590273.

В порушення вимог вищенаведених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач виставлені рахунки не оплатив, претензію про оплату заборгованості залишив без задоволення.

Загальна суму заборгованості складає 53417,92грн.

Відповідачем без застережень були підписані акти звірки станом на 01.01.2009 та станом на 31.08.2010, відповідно до яких сальдо на користь позивача становить 53417,92грн.

В заяві (вих. № 4-29 від 27.01.2011) відповідач просив суд застосувати загальну позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 51482,52грн.; в заяві (вих. № 4-23 від 25.01.2011) відповідач просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 1934,40грн. – плата за перевезення вантажу за залізничною накладною № 49763588.

Суд розглянув зазначені заяви відповідача, не приймає їх до уваги та не задовольняє, з огляду на наступні обставини.

Стаття 256 Цивільного кодексу України передбачає, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Відповідач просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 1934,40грн. – плата за перевезення вантажу за залізничною накладною № 49763588.

В даному випадку спеціальна позовна давність не підлягає застосуванню до вимог позивача про стягнення 1934,40грн. – плата за перевезення вантажу за залізничною накладною № 49763588, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем витікають з договору поставки вугільної продукції, а не з договору перевезення. Сплата плати за перевезення вантажу передбачена умовами договору поставки, укладеного між сторонами.

Стосовно заяви відповідача про застосування загальної позовної давності до вимог про стягнення суми 51482,52грн., суд зазначає наступне.

Стаття 264 Цивільного кодексу України визначає, переривання перебігу позовної давності.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що між сторонами, зокрема, було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2010, який є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін за цим актом, і яким, до речі, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Акт звірки станом на 31.08.2010 був підписаний з боку позивача в.о. директора ВП „Добропільське збутове підприємство” державного підприємства „Добропіллявугілля” Прокопчуком Р.М., який діяв на підставі довіреності № 1/1308 від 20.07.2010, та головним бухгалтером ВП „Добропільське збутове підприємство” державного підприємства „Добропіллявугілля” Шаровою В.І., з боку відповідача акт звірки був підписаний генеральним директором ДП „Красноармійськвугілля” та головним бухгалтером ДП „Красноармійськвугілля”. Підписи сторін скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Підписання акта звірки посадовими особами підприємства по суті є визнанням у письмовій формі взаємної заборгованості. В цьому випадку такий акт звірки розцінюється як документ цивільно-правового значення.

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків підписаний не тільки головними бухгалтерами, а й особами, уповноваженими на вчинення правочинів від імені підприємства, та завірений печатками підприємств, є доказовим документом при стягненні заборгованості.

Аналогічної позиції з цього приводу дотримується Вищий господарський суд України.

Отже, акт звірки станом на 31.08.2010 є належним доказом в підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості, та, в силу приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, такий акт перериває перебіг позовної давності.

За наведених обставин, після підписання сторонами акту звірки на 31.08.2010 перебіг позовної давності почався заново.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для застосування загальної та спеціальної позовної давності відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тому задовольняє їх у повному обсязі.

Позивач платіжним дорученням № 257 від 24.12.2010 оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 238,00грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825, що набула чинності з 13.08.2009 р., внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Згідно вищезазначеної Постанови розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ, з 13.08.2009 складає 236,00грн.

Отже, позивач сплатив суму за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі, ніж встановлено постановою КМУ, тому зайво сплачена сума в розмірі 2,00грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 534,18грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 256, 257, 258, 264, 509, 526, 530, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області до державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитров Донецької області про стягнення 53417грн.92коп., у тому числі 51483грн.52коп. - заборгованість за поставлену за договором № 84/614 від 28.09.2007 вугільну продукцію, 1934грн.40коп. – залізничний тариф, задовольнити.

Стягнути з державного підприємства „Красноармійськвугілля” (85322, м. Димитров Донецької області, вул. Ватутіна, 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь державного підприємства „Добропіллявугілля” (85000, м. Добропілля Донецької області, пр-т Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32186934) основний борг у сумі 53417грн.92коп., витрати по сплаті держмита в сумі 534грн.18коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.

Позивачу видати довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 2грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 10.02.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27