Рішення № 13792769, 14.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.11р.Справа № 40/195-10(13/30-10 (33/140-09 (6/278-08(А11/37(А6/18(14/140))-0

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Галілей”, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Лобойківська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області, с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

відповідача-3: Петриківська районна державна адміністрація, смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області

відповідача-4: Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області,

м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

за участю прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання рішення сільської ради недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

Головуючий колегії Красота О.І.

Суддя Ліпинський О.В.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від прокуратури: Зіма В.Б. посв. 117 прокурор відділу;

від позивача: Осаволюк Р.В. дов. від 24.11.2010р. представник;

Головко В. В. дов. від 28.10.09р. директор;

від відповідача-1: Зінченко В.Ю. дов. №29 від 24.01.2011р. представник;

від відповідача-2: Горбань С.В. дов. № 4158/10/10-101 головний державний податковий ревізор-інспектор;

Івашина А.А. дов. № 467/10/10-010 представник;

від відповідача -3: не з`явився;

від відповідача -4: не з`явився;

від третьої особи: Яковенко Є.О. дов.№ 5874/10/10-028 від 04.03.2008р. головний державний податковий інспектор відділу;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Галілей” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача 1 - Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, Відповідача 2 - Державної податкової інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Відповідача 3 - Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Відповідача 4 - Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2 - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області про визнання рішення сільської ради недійсним та про витребування майна з чужого незаконного володіння.

10.11.2010р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду справу №13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07 направлено на новий розгляд.

Розпорядженням голови суду від 19.11.2010р. справу №13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07, передано на новий розгляд судді Красота О.І.

Ухвалою від 22.11.10р. справу №13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07 прийнято до провадження суддею Красота О.І.

21.12.10р. Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області звернулася із заявою про призначення розгляду справи №40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07 в колегіальному складі суду.

27.12.10р. ухвалою в.о.голови суду справу №40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий колегії Красота О.І., судді Ліпинський О.В., Широбокова Л.П.

Ухвалою господарського суду від 29.12.10р. справу №40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07 прийнято до свого розгляду в колегіальному складі суду: головуючий колегії Красота О.І., судді Ліпинський О.В., Широбокова Л.П.

Позивач, враховуючи заяви про уточнення позовних вимог (21.02.06р.), про збільшення позовних вимог (28.09.06р.) та заяви про зміну позовних вимог (15.03.07р.) просить :

1. Визнати недійсним рішення Лобойківської сільської ради від 28.01.03р. №106-6-ХХІV з врахуванням змін, винесених рішенням від 23.03.04р. №323-12-ХХІV.

2. Визнати недійсним розпорядження Голови районної держадміністрації Петриківського району Дніпропетровської області від 04.02.03р. №30-р-03.

3. Стягнути з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) збитки в розмірі 1860548, 97 грн.

4. Стягнути з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) витрати по сплаті держмита 1700 грн. та витрати на забезпечення судового процесу 39,34 грн.

5. Стягнути з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) витрати по сплаті держмита 42,50 грн. та витрати на забезпечення судового процесу 39,33 грн.

6. Стягнути з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) витрати по сплаті державного мита 42,50 грн. та витрати на забезпечення судового процесу 39,33 грн.

7. Стягнути з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) три проценти річних у розмірі 156 944,06 грн., інфляційні у розмірі 504 849,76 грн.

8. Стягнути з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) моральну шкоду у розмірі 800 000 грн.

9. Стягнути (додатково) з державного бюджету України ( в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) збитки у розмірі 500 грн. за надання юридичної допомоги.

Позивач в судовому засіданні 07.02.2011 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач-1 - Лобойківська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області в судовому засіданні 07.02.2011 року була присутня, відзив на позов та витребувані судом документи не представила. Представник Відповідача 1 просить в позові відмовити, вважає дії Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області такими, що відповідають діючому законодавству.

Відповідач-2 - Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області в судовому засіданні 07.02.2011 року була присутня, однак витребувані судом документи суду не представила. Представники Відповідача 2 просили суд відмовити Позивачу у позові повністю, посилаючись на те, що Позивачем не доведено, що власником вилученого податковою міліцією ДПІ у м. Дніпродзержинську майна є саме Позивач, а тому і відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Під час попереднього слухання справи 01.06.2010 року надала до суду свої поясненя (Том 13 а.с. 119-121), в якому вказує про обставини вилучення та опису майна, та вважає дії ДПІ у м. Дніпропетровську по вилученню та продажу безхазяйного майна такими, що відбулися згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 та діючого законодавства.

Відповідач-3 - Петриківська районна державна адміністрація Петриківського району Дніпропетровської області в судове засідання 07.02.2011 року не з'явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла. Витребувані судом документи не представила. Про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. Під час попереднього слухання справи 25.06.2009 року надало до суду клопотання (Том 12 а.с. 51) про слухання справи без представника Петриківської районної державної адміністрації посилаючись на надані раніше заперечення від 24.03.2009 року (Том 11 а.с. 109-110), в яких проти позову заперечує, просить винести рішення на розсуд суду за наявними матеріалами, вказуючи на те, що рішення голови Петриківської райдержадміністрації „Про визнання майна безхазяйним” від 04.02.03р. №30-р-03 було винесено відповідно до ст.137 Цивільного кодексу УРСР та Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна від 17.12.1987р №112.

Відповідач-4 - Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області в судове засідання 07.02.2011 року не з'явилося, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляло. 04.02.2011 року направило до суду клопотання про слухання справи без представника Головного управління, посилаючись на розгляд іншої справи та неможливістю направлення свого представника для участі у справі. Крім того, Відповідач 4 04.02.2011 року направив на адресу суду додаткові заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, просить в задоволенні його відмовити та вважає, що збитки, завдані незаконними діями посадових осіб органів податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету при наявності бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України.

Третя особа - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області надала відзив на позов, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовної заяви. В своєму відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що Позивачем не надано документів, які б підтверджували право власності на спірне майно, дії працівників УПМ ДПА проводились у рамках розслідування кримінальної справи № 65012238.

Також Третя особа вказує на не відповідність договору купівлі-продажу від 28.08.2000 року та угоди від 12.02.2001 року к договору купівлі-продажу від 28.08.2000 року, так як на час укладення вказаного договору ТОВ з ІІ «Галілей»не існувало, як юридичної особи, а також порушення умов (п.7 ) договору поставки від 01.08.2001 року, що на думку Третьої особи підтверджує відсутність права власності у Позивача за вказаними договороми на майно, та на застосування судом позовної давності до заявлених Позивачем позовних вимог у відповідності до ст.. 267 ЦК України.

Прокурор в судовому засіданні 07.02.2011 року був присутній, письмових пояснень стосовно позовних вимог до суду не надав, в судовому засіданні вказав на необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та 3 % річних та інфляційних витрат.

21.01.11р. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача-2 заявила клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, також заявила клопотання про витребування із прокуратури Дніпропетровської області матеріали кримінальної справи №65012238, які підтверджують залучення у будь-якій формі працівників управління податкової міліції ДПА у Дніпропетровській області та інших органів державної податкової служби до розслідування у кримінальній справі №65012238 та відкласти розгляд справи. Крім того, Третьою особою заявлено клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача 3, 4, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Справа слухається із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу. Запис здійснюється на носій CD-R № hdА609201109D16.

В порядку ст.. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.02р. оперуповноваженим МВПМ ДПІ у м. Дніпродзержинську старшим лейтенантом податкової міліції Гладким Д.А. за участю Мироненко Е.С., Самаріна Д.Ю. в присутності понятих Ражин С.Ю., Барабаш С.Ю., у відповідності до ст.. 195 КПК України було складено протокол огляду місця події Серії ДН № 000369 (Том 1 а.с. 60-61), в якому зазначено, що в складських приміщеннях, що належать ПВКФ "Альянс-Холдінг" (Дніпропетровська обл., Петриківський район, с. Лобойківка, вул. Шевченко, 1б), виявлено лісоматеріали та обладнання по його обробці, на які відсутні документи про їх належність та походження. Внаслідок чого оглянуто та вилучено:

1. ліс дуб кругляк у кількості 163 шт.;

2. дошки дубу;

3. механічне обладнання для переробки лісу PEZZOLATO;

4. модель Timbek QUEMHO 800ES LAFERT тип ST 80/2 №211320;

5. електроталь жовтого кольору вантаж. 5,5 т.;

6. електокар МКАU з підзарядним приладом.

Зазначений вище протокол свідчить про те, що ДПІ в м. Дніпродзержинську здійснювала слідчі дії, передбачені ст. 190 КПК України. Проте, такі дії проводяться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, зясування обставин злочину, а також інших обставин при наявності порушеної кримінальної справи, на підставі відповідної вмотивованої постанови.

Крім того, згідно ч.3 ст.190 КПК України право на складання протоколу огляду має тільки слідчий, оперативним працівникам міліції без доручення слідчого, таке право не надано.

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про незаконність зазначених дій ДПІ в м. Дніпродзержинську.

До матеріалів справи залучено також акт опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу про визнання майна безхазяйним, від 24.01.02р. (Том 1 а.с.64), затверджений начальником МВПМ ДПІ у м. Дніпродзержинську Ліпінським А.В., в якому зазначено, що комісія у складі працівників податкової міліції Горбань С.В., Гладкого Д.А., директора ТБ "Дніпродзержинська" Баранюк В.С. та директора ПВКФ "Альянс-Холдінг" Самаріна Д.Ю. провела опис майна, яке за переліком та назвою співпадає з назвою товару та кількістю, вилученого на підставі Протоколу огляду місця події.

Із акту вбачається, що вказане в ньому майно передано на відповідальне зберігання ТБ "Дніпродзержинська".

Проте зазначений вище акт не відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна від 17.12.1987р. №112 (виданої на підставі ст. 137 ЦК УРСР), яка діяла на час складання відповідних документів.

Так, відповідно до п.1 обовязки по виявленню та обліку безхазяйного майна, а також вжиття заходів до його охорони покладаються на фінансові органи.

Відповідно до п. 4 Інструкції №112, після повідомлення про наявність майна, яке не має власника, або власник якого невідомий, фінансовий орган не пізніше наступного дня проводить необхідну перевірку щодо виявлення цього майна та складає акт опису майна з попередньою його оцінкою за формою згідно з додатком 1 до Інструкції №112.

Вказаний акт складається фінансовим органом, за участю представників підприємства і організацій, які повідомили про наявність безхазяйного майна, а в сільській місцевості також за участю сільської (селищної) Ради народних депутатів.

Згідно п.5 Інструкції №112, в акті опису і оцінки майна зазначаються: повна і точна назва кожного окремого предмета або групи однорідних рівноцінних предметів, докладний опис ознак кожного предмета, назва матеріалу, з якого виготовлено кожний із предметів, їх кількість, вага, довжина, якість, процент зносу, а також ціна за прейскурантом з врахуванням процента зносу предмета.

Як вбачається із матеріалів справи, акт від 24.01.02р. не відповідає вимогам Інструкції, оскільки його складно не уповноваженими особами, без залучення представників сільської Ради народних депутатів (описувалось майно, що знаходилось у сільській місцевості), до того ж, спірний акт не містить попередньої оцінки описаного та вилученого майна, відсутній докладний опис ознак кожного предмету, вага, якість, процент зносу.

Крім того, відповідно до п. 7 Інструкції №112, виявлене майно на підставі акту опису фінансовим органом в той же день береться на облік.

Належних доказів, які б свідчили про взяття на облік фінансовим органом спірного майна, суду надано не було.

Надана (ДПІ у м. Дніпродзержинську) виписка із Книги №478 обліку актів опису і попередньої оцінки майна, вилученого підрозділами податкової міліції УПМ ДПА у Дніпропетровській області (Том.3 а.с.13-14) таким доказом бути не може, оскільки вона засвідчує лише факт вилучення майна податковою міліцією, яка не є фінансовим органом, і відповідно до ст. 19, 21 Закону України "Про податкову службу в Украйні" в її повноваження не входять обовязки передбачені п. 1, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 15 Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна від 17.12.1987р. №112.

Із залучених до матеріалів справи документів вбачається не тільки безпідставність вилучення майна, а також і той факт, що підстав вважати майно безхазяйним у Відповідача 2 не було, оскільки не може бути визнаним безхазяйним майно, власник якого відомий, проте в даний час невідомо де він знаходиться.

Так, матеріали справи містять договір купівлі-продажу від 17.12.01р. (Том 1 а.с. 13), засвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований в реєстрі за № 1410, який свідчить про продаж ПВКФ "Альянс-Холдинг" (Продавець) приміщення по АДРЕСА_1, Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 (Покупець), яке в наступному передане в користування ТОВ з ІІ "Галілей" (договір оренди від 18.12.01року (Том 2 а.с. 10). Будь-які пояснення та документи від ТОВ з ІІ "Галілей" щодо вказаного приміщення та вилученого майна, яке там знаходилось, ДПІ не були витребувані.

Не перевірена Відповідачем 2 і оперативна інформація, зазначена в рапорті ст. оперуповноваженого по ВБ ВДУПМ ДПА в Дніпропетровській області капітана податкової міліції Кріпак А.В. (Том 1 а.с. 63), яка в подальшому стала (як пояснили представники Відповідача 2) підставою для складання Протоколу огляду місця події від 24.01.02р. щодо наявності на території підприємства ПВКФ Альянс-Холдінг" майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей".

В результаті незаконних вищезазначених дій Відповідача 2 в Позивача було вилучено майно, що належить йому на праві власності.

Позивачем залучені до матеріалів справи накладні:

-№1 від 03.01.02р., згідно якої позивачу повернено у звязку з розірванням договору товар на суму 229905, 14 грн. (пилорама "Пезолато") (Том 1 а.с. 34);

-№2 від 03.01.02р., згідно якої було придбано майно на суму 151900, 33 грн. (з ПДВ) (станок радіальна пила на суму 9859 грн. та фансировина дубова 153,2 м3 на суму 116724, 61 грн. без ПДВ) (Том 1 а.с. 18);

- накладна б/н від 20.07.00р., що свідчить про придбання майна на суму 6060 грн. (станок для взведення зубів стрілових мод. -180) (Том 1 а.с. 17);

-№4 від 10.09.01р. на суму 565651, 20 грн. (згідно якої Позивачем було придбано електроталь 5,5 тон та електрокар МКАU з підзарядним приладом) (Том 1 а.с. 15) ;

-№10 від 29.11.01р. на суму 907032, 22 грн. (згідно якої придбано дуб кругляк (163 од.) та станок LAFFERT) (Том 2 а.с. 50).

Майно, (за виключенням, майна зазначеного в накладних, наданих Позивачем, б/н від 20.07.00р. на суму 6 060 грн., та на суму 9859 грн. нак. №2 від 03.01.02 р.) було вилучено Відповідачем 2.

Відповідно до ст. 128 ЦК України (що діяла на момент вилучення майна) право власності на майно переходить з моменту передачі речі.

Володіння майном вважається правомірним, оскільки інше не встановлено судом.

Доказів (рішення суду) які б спростовували правомірність володіння Позивачем майном, що було вилучено 24.01.02р., суду надано не було.

Посилання Відповідача 2 на відсутність (неналежність) доказів, оплати отриманого майна, які на думку останнього є підтвердженням права власності на спірне майно, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності на майно переходить з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Даних про існування інших умов стосовно переходу права власності на спірне майно, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 137 ЦК УРСР майно, яке не має власника, або власник якого невідомий переходить у власність держави за рішеннями виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів, винесеному на підставі заяви фінансового органу.

Частиною 3 ст.137 ЦК УРСР передбачено, що порядок виявлення і обліку безхазяйного майна визначається Міністерством фінансів УРСР.

Так, відповідно до п. 15 Інструкції №112, після закінчення річного строку з дня прийняття на облік майна, переданого на відповідальне зберігання, фінансовий орган зобовязаний подати виконавчому комітету районної (міської) Ради народних депутатів за місцезнаходженням майна заяву про визнання його безхазяйним. У заяві слід зазначити, яке майно визнається безхазяйним, а також навести докази, що підтверджують неможливість встановлення власника майна.

Зазначена вище стаття ЦК УРСР та Інструкція про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна не передбачають повноважень сільської ради щодо прийняття рішення про визнання майна безхазяйним, за виключенням безхазяйного майна, що належало колгоспному двору. Оскільки спірне майно не належало колгоспному двору, у сільської ради не було повноважень щодо прийняття такого рішення.

До того ж, рішення приймалось за заявою податкової міліції № 1070/7/26/80-03 від 14.02.03 року (Том 1 а.с. 103), яка не є фінансовим органом, та на підставі заяви, яка не містила доказів, що підтверджують неможливість встановлення власника майна, що також підтверджено у судовому засіданні представником Відповідача 1.

З огляду на викладене рішення Лобойковської сільської ради від 28.01.2003 року №106-6-ХХIV, прийняте з порушення встановлених законом вимог, слід визнати недійсним.

Саме заява податкової міліції (Том 1 а.с. 100), а не фінансового органу стала підставою і для прийняття розпорядження Петриківської районної держадміністрації №30-р-03 від 04.02.03 року (Том 1 а.с. 46). Вказана заява також не містила даних, передбачених законом, які б давали підстави для прийняття розпорядження про визнання майна безхазяйним (доказів, що підтверджують неможливість встановлення власника майна, та даних про те, що майно знаходиться на обліку більше року).

Розпорядження, прийняте з порушення встановлених законом вимог, слід також визнати недійсним.

З огляду на викладене діями працівників Відповідача 2 по вилученню майна Позивача 24.01.02р. та діями посадових осіб, які здійснюючи функції адміністративного управління безпосередньо приймали рішення та розпорядження про визнання майна безхазяйним, що і стало підставою для надання власності Позивача статусу безхазяйного майна з його подальшим продажем, були порушені норми законів України, в результаті чого підприємство Позивача було протиправно позбавлено права власності на вилучене майно, в той час як Конституцією України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст.. 41).

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав і охоронюваних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України „Про власність” (який діяв на час приведених вище обставин), державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому п.4 ст.48 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" збитки, спричинені неправомірними діями посадових осіб органів податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 203 ЦК України (що діяла на момент вилучення майна), та ст.22 нині діючого ЦК визначає, що під збитками розуміються витрати, проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би, якщо б зобовязання було виконано боржником.

Враховуючи наведене, вилучення посадовими особами Відповідача 2 майна Позивача потягло за собою втрату останнього Позивачем, а отже є його збитками, які підлягають відшкодуванню.

Збитки, завдані неправомірними діями по вилученню майна підлягають відшкодуванню за цінами, зазначеними в наданих Позивачем накладних виходячи з наступного.

Для власника вартість товару є вартістю його придбання, а отже визначається з первинних бухгалтерських документів накладних.

Відповідно до ст. 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідно до ст. 33 ГПК України Відповідач 2 не надав доказів, які б підтверджували, що майно на момент вилучення мало іншу вартість, або які б спростовували вказану Позивачем вартість неправомірно вилученого майна. До того ж слід ще раз підкреслити, що в акті опису майна, що було вилучено, в порушення п.п.5,6 Інструкції №112, не вказана попередня оцінка вилученого майна та процент його зносу.

Ціна, за якою було реалізовано майно, що належить Позивачу, також не може бути визнана обєктивною, оскільки майно було реалізовано з порушенням „Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядженням ним”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998р.

Так, відповідно до п.7 зазначеного вище Порядку, оцінка спірного майна, проводиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив вилучення майна, органом що його зберігає, за участю фінансових органів, та органів, які здійснюватимуть розпорядженням цим майном.

За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі майна, який є підставою для його передачі в т.ч. для реалізації через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до п.п. 12 і 13 Порядку, з дотриманням вимог встановлених п. 9 Порядку.

Матеріали справи не містять доказів того, що оцінка та реалізація майна відбулась саме у відповідності із зазначеним вище Порядком.

Не містять матеріали справи і доказів належного зберігання вилученого майна, оскільки як вбачається із акту опису і попередньої оцінки майна безхазяйним від 24.01.02 року, воно було передано на зберігання ТБ „Дніпродзержинська”, проте, за невідомих обставин частина майна була вивезена невідомо за якою адресою, про що свідчить акт та постанова державного виконавця від 10.12.03 року та від 15.12.03 року відповідно, а також пояснювальна записка (Том. 1 а.с. 42-44).

Не виконання передбачених законом вимог, певно і призвело до того, що до державного бюджету від реалізації спірного майна надійшли кошти лише в сумі 42948, 70 грн., про що свідчить довідка Відділення державного казначейства у м. Дніпродзержинську (Том 2 а.с. 83).

Позивачем же надані накладні №№1, 2(частково без врахування суми 9859 грн.), 4, 10 згідно яким, вартість майна, неправомірно вилученого Відповідачем 2, складає 1 844629,89 грн.

Вимоги Позивача стосовно суми 6060 грн., що зазначено в накладній б/н від 20.07.00р. задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять докази, які б підтверджували вилучення Відповідачем 2 майна зазначеного в ній.

З тих же підстав не підлягають задоволенню і вимоги Позивача щодо стягнення суми 9 859 грн., що складають вартість станка радіальна пила, який було придбано за накладною №2 від 03.01.02 р., оскільки в наданих документах про вилучення майна (Протокол огляду місця події та акт опису майна від 24.01.02 р) вказаний станок не значиться.

Відсутні підстави і для вимог Позивача щодо стягнення інфляції грошових коштів та річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України їх стягнення передбачено за порушення боржником грошового зобовязання, в той час як предметом розгляду у даній справі є відшкодування збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб, щодо вилучення майна.

Не підлягають задоволенню і вимоги щодо моральної шкоди, оскільки Позивач, обґрунтовуючи їх посилається на факти, які ним документально не підтверджуються. Останнім не надано доказів його ділових стосунків з партнерами до подій, які були предметом даного судового розгляду (вилучення майна, визнання його безхазяйним), не надані і докази, які б підтверджували наявність чи відсутність ділових стосунків після вказаних подій. Відсутні також будь-які докази, які б підтверджували відмову контрагентів від узгоджених проектів на виконання товарних поставок і т. п.

До того ж, Позивач просить стягнути моральну шкоду також і за дії, які були вчинені Відповідачами поза межами тих обставин, що були предметом даного спору.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача в частині стягнення (додатково) з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) збитків у розмірі 500 грн. за надання юридичної допомоги, тому що витрати Позивача за цивільно-правовою угодою про отримання юридичної допомоги не знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв»язку з фактом неналежного виконання Відповідачем спірного забов»язання і ці витрати не мають обов»язкового характеру.

З огляду на викладене до стягнення підлягають збитки в сумі 1 844629,89 грн.

21.01.11р. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача-2 заявила клопотання про застосування строку позовної давності та просить суд відмовити у задоволені позову ТОВ з ІІ «Галілей»у частині визнання незаконними дій посадових осіб органів ДПІ при перебуванні на складських приміщеннях за адресою: по АДРЕСА_1, Петриківського району Дніпропетровської області, щодо складання протоколу огляду місця події ДН№ 000369 від 24.01.2002 року та визнання недійсним самого протоколу, а також про визнання недійсним акту опису, оцінки і передачі майна з ознаками безхазяйності ТБ «Дніпродзержинська», яку суд залишає без задоволення з підстав того, що позовні вимоги на які посилається Третя особа в своєму клопотанні не є предметом розгляду по вказаній справі.

Також 21.01.11р. Третя особа заявила клопотання про витребування із прокуратури Дніпропетровської області матеріали кримінальної справи №65012238, які підтверджують залучення працівників управління податкової міліції ДПА у Дніпропетровській області та інших органів державної податкової служби до розслідування у кримінальній справі №65012238, яке суд також залишає без задоволення з підстав того, що сторонами в судовому засіданні не спростовувались факти щодо проведення вказаних дій працівниками ДПІ, щодо складання вказаного протоколу огляду та вилучення майна від 24.01.02р. (Том 1 а.с. 60-61) в рамках кримінальної справи та вказаний протокол було складено працівниками ДПІ з посиланням на відповідні норми КПК України.

Щодо клопотання Третьої особи від 21.01.11р. про призначення по справі судової технічної експертизи, для вирішення питань пов”язаних з не відповідністю договору купівлі-продажу від 28.08.2000 року та угоди від 12.02.2001 року до договору купівлі-продажу від 28.08.2000 року, так як на час укладення вказаного договору ТОВ з ІІ «Галілей»не існувало, як юридичної особи, а також порушення умов (п.7) договору поставки від 01.08.2001 року, що на думку Третьої особи підтверджує відсутність права власності у Позивача за вказаним договором на майно, господарський суд не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ( ст. 43 ГПК України ).

Доказами, відповідно до ст. 32 ГПК України у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПК України ).

Письмовими доказами, відповідно до ст. 36 ГПК України є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд призначає судову експертизу, згідно зі ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Вищий господарський суд України в п. 1 інформаційного листа від 27.11.2006 року № 01-8/2651 „Про деякі питання призначення судових експертиз” вказує на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, враховуючи предмет спору, а також надані Позивачем докази, відповідно до яких за договором купівлі-продажу від 28.08.2000 року відбувалося саме відчуження майна Позивача та угоди від 12.02.2001 року к договору купівлі-продажу від 28.08.2000 року з якого вбачається, про повернення вказаного майна Позивачу, фактично підтверджує факт не вибуття останнього з володіння Позивача, тому встановлення факту їх не відповідності з підстав вказаних у клопотанні на спростовує власність Позивача на вказане у договорі від 28.08.2000 року та угоді від 12.02.2001 року майна.

Стосовно проведення по справі судової технічної експертизи у відношенні договору поставки від 01.08.2001 року №1/8 з підстав порушення Позивачем умов (п.7) вказаного договору, суд вважає, що у вказаній частині вказане клопотання також заявлено безпідставно, так як питання які порушує Третя особа стосовно вказаного договору при проведені експертизи не спростовує право власності на майно у Позивача, яке вказане у договорі від 01.08.2001 року п. 1.1, та яке підтверджено п. 4.2 та видатковою накладною № 10 від 29.11.2001 року. Відповідно до ст. 128 ЦК України (що діяла на момент вилучення майна) право власності на майно переходить з моменту передачі речі.

Представником Відповідача 2 у судовому засіданні 07.02.2011 року було заявлено усне клопотання про витребування з прокуратури Дніпропетровської області матеріалів стосовно розшуку власника описаного, вилученого та проданого майна, яке суд залишає без задоволення з наступних підстав.

Так, статею 38 Господарського процесуального кодексу України (Із доповненнями, внесеними згідно ізЗаконом України від 22.05.2003 р. N 850-IV; у редакції Закону Українивід 07.07.2010 р. N 2453-VI) передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

В порушення вказаної норми ГПК України, Відповідач 2 не зміг чітко визначитись який саме доказ він просить витрибувати, та які існують обставини, що перешкоджають його наданню, а також не навів підстав, з яких випливає, що ці докази знаходяться саме в прокуратурі Дніпропетровської області.

Суд вважає, що Позивачем, в силу положень ст. 33 ГПК України, документально було частково доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог, наведене є підставою для задоволення позовних вимог Позивача частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покласти на строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Лобойківської сільської ради від 28.01.03р. №106-6-ХХІV з врахуванням змін, внесених рішенням від 23.03.04р. №323-13-ХХІV "Про визнання майна безхазяйним".

Визнати недійсним розпорядженням Голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.02.03р. за №30-р-03 "Про визнання майна безхазяйним".

Стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", (м. Дніпропетровськ, вул.. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) - 1 844 629,89 грн. збитків.

Стягнути з Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (51830, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, вул.. Центральна, 86, код ЄДРПОУ 04338813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", (м. Дніпропетровськ, вул.. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 342,95 грн. державного мита, 30,59 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (51931, м. Дніпродзержинськ, вул.. Медична, 9 код ЄДРПОУ 20288776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", (м. Дніпропетровськ, вул.. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 342,96 грн. державного мита, 30,58 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Петриківської районної державної адміністрації (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Леніна, 71, код ЄДРПОУ 23642586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", (м. Дніпропетровськ, вул.. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 342,95 грн. державного мита, 30,58 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Головуючий суддя

Суддя

СуддяО.І. Красота

О.В. Ліпинський

Л.П. Широбокова Рішення підписано

11.02.2011 року