Рішення № 137927093, 29.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6292/26

Справа №754/3384/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Кирилова А.А.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, 3-тя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) адвокат Карпенко Д.О. звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (м. Київ, вул.. Хрещатик, 36), 3-тя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна (м. Київ) ( АДРЕСА_2 ) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 30.07.2025 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 74 роки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою Спадкодавця, що підтверджується належними їй документами: паспортом № НОМЕР_2 , виданим 01.11.2021 року органом №8025 та свідоцтвом про народження, виданим 20.01.1977 року Радянським РАГС м. Києва.

До дня своєї смерті спадкодавець була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 .

Після смерті Спадкодавця відкрилася спадщина на належне їй за життя на праві власності майно, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 .

Право власності Спадкодавця на вказану частину квартири підтверджується свідоцтвом про власності на житло, виданим Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради м. Києва №6858 від 16.11.1998 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23.12.2016 року державним нотаріусом Одиннадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевською Н.В., зареєстровано в реєстрі за №8-1421.

Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Демяносовою В.Ф. від 29.10.2018 року за реєстровим №8-818, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну їй на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_4 заповіла своїй дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Через втрату своєї матері позивачка тривалий час перебувіала у тяжкому психологічному та в пригніченому моральному стані, який в подальшому лише посилювався складною ситуацією в країні та збігом певних життєвих обставин, тому вона через об`єктивні причини відкладала питання оформлення спадщини.

В подальшому, коли позивачка отримала таку можливість, 10.02.2026 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ліфанової І.О. із заявою про прийняття спадщини. Проте, після перевірки наданих нею документів, приватний нотаріус повідомила позивачку про пропущення нею передбаченого законом шестимісячного строку для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Викладене підтверджується листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ліфанової І.О. від 10.02.2026 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України 64/2022 на території України введено військовий стан по всій території України у зв`язку з воєнною агресією росії. Вказаний військовий стан неодноразово продовжено та діє по сьогоднішній день.

російська федерація регулярно наносить ракетно-дронові удари по території України, у тому числі по території м. Києва. Загально відомим є та обставина,що з листопада 2025 року терористичні удари країни агресора по енергетичній інфраструктурі м. Києва значно посилились і призвели суттєвих руйнувань цієї інфраструктури та відповідних проблем пов`язаних з тривалою відсутністю електро-, тепло- та водопостачання в цілих районах м. Києва. Крім цього, постійні повітряні тривоги перешкоджали також роботі державних установ та нотаріусів.

Позивачка була вимушена подбати про безпеку своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивачка з сім`єю ще на початку грудня 2025 року була вимушена переїхати проживати до батька свого чоловіка ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 .

Проте, під час перебування сім`ї позивача в гостях у свекра, в нього раптово суттєво погіршився стан здоров`я і вона з чоловіком була вимушена супроводжувати його до лікарів на різноманітні обстеження, а в кінці грудня йому діагностували онкологічне захворювання рак легенів 4 стадії з метастазами у мозок, що спричинив частковий параліч. Викладене підтверджується медичними довідками, епікризом.

Саме в цей період через зайнятість чоловіка по роботі, позивачка була змушена фактично одноособово доглядати свекра ОСОБА_4 за вказним вище місцем його проживання. Для цього вона зверталась з відповідною заявою про погодження переведення її на дистанційну форму роботи до свого роботодавця.

Після невдалої спроби подати документи для оформлення спадщини на початку січня 2026 року, із за відсутності світла у декількох нотаріусів, позивачка мусила повернутися в село, опікуватися за неповнолітньою дитиною та хворим свекром.

Позивачка вказує, що відразу коли в неї з`явилась можливість, вона звернулася до нотаріуса для подання заяви на прийняття спадщини однак строк уже був пропущений на 13 днів. Від спадщини позивачка не відмовлялася та не планувала відмовлятися.

Зазначає, що відповідно до Витягу зі спадкового реєстру від 13.02.2026 року виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліпко Н.В., будь-які інші особи не звертались заявами про прийняття спадщини, тому спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Із інших спадкоємців першої черги за законом в позивачки є рідний брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте на спадщину він не претендує, тому він також не подавав заяву про прийняття спадщини. Йому відомо про наявність заповіту на користь позивачки, і саме такий поділ спадкового майна вони всі погодили разом із матір`ю ще за її життя.

Наведені позивачкою життєві обставини ускладнили спричинений втратою матері тяжкий психологчний та моральний стан, в зв`язку з чим вона потребувала тривалого часу для повернення нормального морального стану та способу життя, тощо. А сукупність цих тяжких умов та життєвих обставин, які виникли через об`єктивні, непереробні, істотні та безперервні труднощі стали причиною пропуску позивачкою на 13 днів строку на прийняття спадщини.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить: Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк терміном 2 місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, після смерті її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по названій справі.

12 травня 2026 року представником Київської міської ради Л.Є. Калюжною подано відзив на позовну заяву про поновлення строку на прийняття спадщини відповідно до якої просили ухвалити рішення, згідно норм чинного законодавства України, дана заява залучена судом як письмові пояснення.

Під час підготовчого розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачаКиївської міської ради - Калюжна Л.Є. під час підготовчого розгляду справи просила ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства України.

3-тя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна до підготовчого розгляду справи не з`явилась. Про розгляд справи повідомлялась належним чином, будь яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Протоколом судового засідання № 6427350 від 13 травня 2026 року суд ухвалив закрити підготовчий розгляд справи та призначити справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні встановивши загальний порядок дослідження доказів.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та третя особа до судового розгляду справи не з`явились.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Суд вважає зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу підставу та предмет позову може визначити виключно позивач. Суд не вправі визначити предмет, підставу (інше), сторін позову також у зв`язку із принципом змагальності цивільного процесу.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У частинах першої та другої статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданим 20.01.1977 року Радянським РАГС м. Києва є донькою ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 30.07.2025 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 померла, про що 30 липня 2025 року складено відповідний актовий запис №4243.

Відповідно до копії довідки про причину смерті (до форми №106/о№020-1837) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , причина смерті- хронічна ішемічна хвороба.

Після її смерті залишилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 72,8 кв. м., яка належала померлій, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданим Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради м. Києва №6858 від 16.11.1998 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23.12.2016 року державним нотаріусом Одиннадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевською Н.В., зареєстровано в реєстрі за №8-1421.

Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Демяносовою В.Ф. від 29.10.2018 року за реєстровим №8-818, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну їй на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_4 заповіла своїй дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ліфанової І.О. від 10.02.2026 року вих №8/01-16 ОСОБА_1 повідомлено про пропущення нею передбаченого законом шестимісячного строку для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що передбачений ст.1270 ЦК України .

Відповідно до витягу №84177174 від 13.02.2026 року зі спадкового реєстру спадкова справа за ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація у спадковому реєстрі відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В свою чергу, відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України встановлено, що у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин, які не залежали від волі позивача.

Отже, на підставі вказаних доводів та письмових доказів, суд прийшов до висновку про те, що у позивача існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі у вчиненні ним дій по поданню до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті її матері. Причини пропуску строку на подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини наведені позивачем у позові судом приймаються як поважні.

Рішення повинно відповідати вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вище викладених обставин справи, які були встановлені у судовому засіданні, та нормативних положень Законів України, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, суд вбачає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1270, 1272 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, 3-тя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: