Рішення № 137927039, 01.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24831/25

провадження № 2/753/1487/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріаламицивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав перед відповідачами, своє зобов`язання щодо надання послуг з постачання централізованого опалення (теплової енергії) та постачання гарячої води за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Проте, відповідачі, будучи споживачами цих послуг за вказаною адресою неналежним чином здійснюють їх оплату, внаслідок чого за ними утворилась заборгованість. Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги в загальному розмірі 36 871,38 грн. та судовий збір.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.12.2025 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

09.02.2026 р. до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивачем не враховано часткові оплати за постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування, на підтвердження чого надав копії відповідних квитанцій. Вказав, що гарячою водою не користувався, у квартирі встановлений бойлер, а лічильник повірений та опломбований. Також просив суд застосувати строк позовної давності.

27.02.2026 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що внаслідок невнесення плати за надані послуги за відповідачами утворилась заборгованість, а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.01.2022 по 31.07.2025 у розмірі 31 840,64 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.07.2025 у розмірі 2 433,37 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.02.2022 по 31.07.2025 у розмірі 2 085,62 грн., інфляційна складова боргу за період до 23.02.2022 у розмірі 483,20 грн., 3 % річних за період до 23.02.2022 у розмірі 28,55 грн., що разом становить 36 871,38 грн. Просив суд стягнути солідарно з відповідачів вказані суми заборгованості.

Вказав, що з листопада 2021 року по особових рахунках споживачів нараховуються витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, (затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315) в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідно, усі споживачі, в тому числі ті, що встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють плату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.

Вказав, що надані відповідачем платіжні документи про сплату наданих послуг не стосуються періоду заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи, оскільки вказані платежі зараховано в погашення заборгованості по іншій справі №753/2175/22.

Також, зазначив, що борг за спірний період нарахований в межах строку позовної давності, з урахуванням продовження строку позовної давності на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) та подальшого зупинення перебігу позовної давності на період воєнного стану відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

23.07.2014 р. в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111(4511).

13.10.2021 р. на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, у зв`язку з чим вказані договори вважаються укладеними.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» забезпечує надання послуг централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання централізованого опалення (теплової енергії) та постачання гарячої води, які надаються позивачем за даною адресою.

Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Такі висновки викладені Касаційним цивільним судом Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2024 року у справі №463/6799/18.

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до п.п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (які діяли на момент виникнення спірних відносин, до 22.02.2022 р.) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. 13 Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Відповідно до п.п. 37, 38, 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 2 лютого 2022 р. № 85, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15).

Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачами обов`язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, за ними утворилась заборгованість, а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.01.2022 по 31.07.2025 у розмірі 31 840,64 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.07.2025 у розмірі 2 433,37 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.02.2022 по 31.07.2025 у розмірі 2 085,62 грн., інфляційна складова боргу за період до 23.02.2022 у розмірі 483,20 грн., 3 % річних за період до 23.02.2022 у розмірі 28,55 грн., що разом становить 36 871,38 грн.

Щодо заперечень відповідача проти нарахування заборгованості за послуги з постачання гарячої води, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами за адресою споживання вказаних послуг встановлено розподільний (індивідуальний) засіб обліку гарячої води.

При цьому відповідач послався на те, що у квартирі встановлений бойлер, а лічильник повірений та опломбований 22.03.2024, за показником 323 м?, який не змінився.

Разом з тим, згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, (затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315) загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на ГВП складається з обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води та обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП.

Отже, в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води.

Відповідно до п.8 розділу V Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Отже, споживачі, в тому числі ті, що встановили індивідуальні водопідігрівачі, повинні щомісячно здійснювати плату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Так, відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною 1 цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме "продовження позовної давності".

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Загальновідомим є той факт, що карантин неодноразово продовжувався та скасований 30 червня 2023 року.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. (Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21).

Таким чином, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Відтак, і строк позовної давності щодо зобов`язань відповідачів з оплати послуг централізованого опалення (постачання теплової енергії) та послуг з постачання гарячої води за спірний період продовжено на підставі вказаного закону до 30.06.2023.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому, воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено та діє станом на день ухвалення рішення.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (який набрав чинності 17.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) продовжено від початку воєнного стану і до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон №4434). Закон №4434 передбачає виключення з ЦК України пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".

Закон №4434-IX оприлюднено 03.06.2025 і, відповідно до пункту 2, останній набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025 і саме з цієї дати було поновлено перебіг строків позовної давності, передбачених ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене та положення статей 254, 255 ЦК України, строк звернення до суду (позовна давність) за спірною вимогою спочатку продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025 включно.

Тобто, за логікою законодавця, "продовження" строків позовної давності та "зупинення" перебігу позовної давності є кардинально різними поняттями і у випадку продовження строків загальний строк позовної давності не є незмінним, а лише надає позивачу право не звертатися до суду з відповідним позовом, допоки не буде скасовано законодавчу підставу для продовження строку. Якщо в період продовження строку (з 12.03.2020 до 29.01.2024) строк позовної давності закінчився, то особа має право звернутися за захистом своїх прав до суду з відповідною заявою в межах строку, на який продовжено строк позовної давності, тобто до 29.01.2024, адже з 30.01.2024 строк позовної давності вже є простроченим.

Саме тому, органом законодавчої влади було усунуто зазначену невизначеність у правовому регулюванні цього питання та приведено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у відповідність до положень статті 263 ЦК України.

Як вбачається з відмітки канцелярії суду на позовній заяві, позивач подав позов 17.11.2025.

Таким чином, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами: про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 до 16.11.2022; про стягнення заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.02.2022 по 16.11.2022.

Враховуючи наведене, при вирішенні даного спору суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у період до 23.02.2022 на заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та з постачання гарячої води, також сплила.

За таких обставин, суд не бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Отже, суд вважає, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2022 до 16.11.2022 за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та за послуги з постачання гарячої води, а також щодо вимог про стягненн заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.02.2022 по 16.11.2022, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, так само як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 483,20 грн та трьох процентів річних у розмірі 28,55 грн нарахованих за період до 23.02.2022.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, заборгованість відповідачів в межах строку позовної давності за період з 17.11.2022 по 31.07.2025 складається з наступного: заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) у розмірі 26 291,41 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води за у розмірі 636,76 грн., заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 708,76 грн.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач частково здійснював оплату послуги на рахунок позивача, а саме:

- за послугу з централізованого опалення за період 01.05.2024 - 01.06.2024 сплачено 800 грн., абонентську плату за період 01.05.2024-01.06.2024 сплачено 55 грн., що підтверджується квитанцією №459/5650 від 15.06.2024;

- за послугу з централізованого опалення за період 01.08.2024 - 01.09.2024 сплачено 500 грн., що підтверджується квитанцією № 123/1469 від 20.09.2024;

- за послугу з централізованого опалення за період 01.06.2025 - 01.07.2025 сплачено 300 грн., що підтверджується квитанцією № 943/1486 від 23.07.2025.

Представник позивача у відповіді на відзив послався на те, що вказані платіжні документи не стосуються періоду заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи, оскільки вказані платежі зараховано в погашення заборгованості по іншій справі №753/2175/22.

Однак суд відхиляє такі посилання представника позивача, так як з вищенаведених квитанцій вбачається, що оплати здійсненні в період, який є предметом даного судового розгляду. Зарахування позивачем цих коштів в рахунок іншого періоду є безпідставним.

Отже, виходячи з уточненого розрахунку суду, з урахуванням документально підтверджених оплат відповідача за послугу з централізованого опалення та за абонентське обслуговування, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню: заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) у розмірі 24 691,41 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 636,76 грн., заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 653,76 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що гуртуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок власників та зареєстрованих осіб у вказаній квартирі як споживачів житлово-комунальних послуг (у розумінні Законів №1875-IV від 24 червня 2004 року та №2189-VIII від 9 листопада 2017 року), ТОВ «Євро-реконструкція» як кредитор має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників так і до будь-кого з них окремо.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню: заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) у розмірі 24 691,41 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 636,76 грн., заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 653,76 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, заявлений розмір позовних вимог складав 36 871,38 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 26 981,93 грн. Тобто у відсотковому відношенні заявлений розмір позовних вимог зменшений до 73,17 % (100/36 871,38 х 26 981,93).

Отже з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 215,58 грн.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії)у розмірі 24 691,41 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 636,76 грн., заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 653,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 107,79 грн., з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Інформація про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20).

відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА