Ухвала суду № 137926796, 02.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5689/26

провадження 1-кс/462/1105/26

У Х В А Л А

02 липня 2026 року слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026141390000438 від 25.06.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України про арешт майна,

встановив:

слідчий СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на кнопковий мобільний телефон «SIGMA» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , вилучені у ОСОБА_5 29.06.2026 року під час огляду місця події.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що існує реальна загроза приховування, пошкодження та знищення речей, зазначених в клопотанні.

Слідчий суддя вважав за можливе розглядати клопотання за відсутності слідчого та прокурора, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України і приймаючи до уваги підставне прохання слідчого з цього приводу, викладене у клопотанні, а також за відсутності власника чи володільця майна, оскільки відносно ОСОБА_5 , в межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого суді Залізничного районного суду м. Львова від 29.06.2026 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12026141390000438 від 25.06.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 1 ст. 259 КК України.

Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.06.2026 року близько 23:43 год., ОСОБА_5 , перебуваючи по вул. Патона, 27 у м. Львові, умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою, із власного мобільного телефону марки «SIGMA» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , здійснив телефонний дзвінок на лінію екстреного виклику оператора «102» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху дверей на восьмому поверсі одного з під`їздів будинку АДРЕСА_1 , що призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.

29.06.2026 року ОСОБА_5 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

29.06.2026 року під час огляду місця події було виявлено та вилучено кнопковий мобільний телефон «SIGMA» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , за допомогою яких ОСОБА_5 здійснював неправдиве повідомлення про замінування.

Постановою слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 29.06.2026 року зазначені речі визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України.

Таким чином, з огляду на положення п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, слідчий у клопотанні мав право ставити питання про накладення арешту на вказані речі, з тих підстав, що це майно відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, тобто з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.

Слідчий суддя не знаходить у клопотанні про накладення арешту порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Надані слідчим матеріали містять достатньо підстав та підозр вважати, що вилучені в ході огляду місця події речі можуть бути використано, як доказ у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що вилучені речі, є речовим доказом, можуть бути приховуваними, пошкодженими, зіпсованими, втраченими, знищеними, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки встановлено наявність для цього правових підстав.

Керуючись ст. 131, 132, 167, 170-173, 237, 309 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

клопотання задовольнити.

Накласти арешт на кнопковий мобільний телефон «SIGMA» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , вилучені у ОСОБА_5 29.06.2026 року під час огляду місця події.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.

Слідчий суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Слідчий суддя: ОСОБА_1