Ухвала суду № 137925690, 01.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01 липня 2026 рокуСправа № 912/591/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/591/26

за позовом: Керівника Кропивницької окружної прокуратури, вул. Є.Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25002, в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, вул. Шевченка, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ", вул. Сагайдачного Петра, 25Б, офіс 203, м. Київ, 04070

про визнання недійними додаткових угод, стягнення 34 068,07 грн

Представники:

від прокуратури - Ледовська Т.В., службове посвідчення №075370 від 01.03.2023,

від позивача - Данілова А.М., розпорядження №138-к від 02.06.2023, посадова інструкція,

від відповідача - Серебряник О.О., ордер серія АА №1561445 від 04.04.2026 (в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Кропивницької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" про визнання недійними додаткових угод №2 від 15.09.2022, №3 від 10.10.2022 та №4 від 11.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №526 від 29.12.2021 та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 34 068,07 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що додаткові угоди №2, 3, 4 суперечать вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 13.2, п. 13.7 договору, п. 4 ч. 3 ст. 57, п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 17.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/591/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16.04.2026, встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.03.2026, 31.03.2026 від позивача надійшли пояснення у справі.

27.03.2026 прокурором подано пояснення.

02.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву.

06.04.2026 прокурором подано відповідь на відзив.

13.04.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

16.04.2026 суд відкрив підготовче засідання, в якому постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі, його закриття та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.2026.

11.06.2026 відповідач подав клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №912/591/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справ №3-78/2026(178/26), №3-107/2026(239/26).

11.06.2026 суд відкрив засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 01.07.2026.

19.06.2026 прокурор подав заперечення на клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

01.07.2026 суд продовжив судове засідання.

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Прокурор проти зазначеного клопотання заперечив. Представник позивача залишив вирішення клопотання на розсуд суду.

Розглядаючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає про таке.

Подане клопотання мотивоване об`єктивною неможливістю розгляду справи №912/591/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та справи №3-107/2026(239/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме законності та правомірності збільшення ціни одиниці товару, у випадку коливання ціни на ринку, враховуючи 10-відсоткове обмеження встановлене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач звертає увагу, що у справах №3-78/2026(178/26), №3-107/2026(239/26), конституційне провадження, по яким відкрито ухвалами Конституційного Суду України від 06.05.2026, від 04.06.2026, суб`єкти права на конституційне оскарження посилаються на те, що аналіз застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922 у остаточному судовому рішенні дає підстави для висновку, що відповідна норма була витлумачена та застосована судом касаційної інстанції у спосіб, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, на переконання відповідача, предметом конституційного контролю у даному випадку є не лише формальна конституційність норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", але й допустимість її судового тлумачення та практики застосування, сформованої Верховним Судом.

Тому, відповідач вважає, що результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності/неконституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення позову у даній справі через посилання позивача на цю норму у якості підстави для визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод до договору про закупівлю, при цьому господарський суд не повноважний самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається у порядку конституційного провадження.

Крім того, відповідач звертає увагу, що конституційне провадження №3-107/2026(239/26) відкрито за конституційною скаргою ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" - відповідача у даній справі, тобто питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ініційоване безпосереднім учасником даного спору, права та обов`язки якого є предметом судового розгляду у цій справі.

Тому, за доводами відповідача існує прямий процесуальний зв`язок між справою №912/591/26 та конституційним провадженням №3-107/2026(239/26), а результати конституційного провадження можуть безпосередньо вплинути на правильність вирішення спору у даній справі.

На правову підставу для зупинення провадження у справі відповідач посилається на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Пункт 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З наведеної норми слідує, що виключною умовою для її застосування є об`єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

За висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Як вказано у приписах п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За висновком суду відповідач за змістом свого клопотання не доводить об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаних ним справ та не наводить аргументованих і переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за конституційними скаргами, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому суд враховує, що у поданому відповідачем клопотанні не вказується про необхідність додаткового збирання доказів та про неможливість встановити фактичні обставини даної справи, а наголошується про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті, що на переконання суду не можна вважати об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи, так як не передбачає встановлення фактичних обставин, які суд не може самостійно встановити у межах справи №912/591/26.

Конституційне провадження у справах №3-78/2026(178/26), №3-107/2026(239/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах.

Сам по собі факт відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи та не позбавляє господарський суд можливості дослідити наявні у справі докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Так, предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод та наявність підстав для застосування наслідків їх недійсності, а встановлення відповідних обставин здійснюється господарським судом самостійно на підставі наявних у справі доказів.

На час розгляду справи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, яка підлягає застосуванню судами.

Відкриття конституційного провадження не зупиняє дії закону та не позбавляє суд можливості надати оцінку спірним правовідносинам на підставі чинного законодавства і наявної судової практики.

Крім того, відповідачем не наведено переконливих доводів щодо неможливості встановлення та оцінки обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, без попереднього вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності зазначеної норми.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що між цією справою та конституційними провадженнями існує такий зв`язок, який унеможливлює подальший розгляд спору по суті.

Вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", із застосуванням якої, як вказує відповідач, безпосередньо пов`язані позовні вимоги та заперечення у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

При цьому, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" має пряму дію, так як сам Конституційний Суд України у своєму рішенні може встановити інший (пізніший) строк втрати чинності для такого акта, однак рішення КСУ не мають зворотної дії в часі (якщо інше прямо не вказано в рішенні).

Відтак, правовідносини, які виникли й закінчилися до моменту ухвалення рішення КСУ, продовжують регулюватися старим законом.

Окрім того, стаття 152 Конституції України визначає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

У даній справі правовідносини виникли ще з моменту оголошення про проведення відкритих торгів - 18.11.2021, укладення договору про постачання електричної енергії споживачу - 29.12.2021, а спірні правовідносини щодо оспорюваних додаткових угод №2 від 15.09.2022, №3 від 10.10.2022 та №4 від 11.10.2022 з урахуванням їх умов виникли з 01.08.2022 по 31.12.2022, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарг Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення.

Поміж тим, судом також враховується загальний конституційний принцип дії законів у часі (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи), що закріплено у статті 58 Конституції України.

З огляду на зазначені норми, прийняття рішення Конституційним Судом України, за наслідками розгляду конституційних скарг щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не вплине на провадження у справі №912/591/26.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, можливість суду самостійно встановити обставини та факти, які мають значення для цієї справи, відсутня об`єктивна неможливість її розгляду до закінчення розгляду Конституційним Судом України справ щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що в свою чергу є виключною умовою для зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

За вказаних обставин, суд не встановив підстав для зупинення провадження у справі згідно поданого відповідачем клопотання.

Також суд зважає і на те, що процесуальне законодавство передбачає механізм перегляду кінцевого рішення в цій справі, зокрема, за виключними обставинами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим, існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

ЄСПЛ зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи усе викладене в сукупності, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Щодо повернення до стадії підготовчого провадження, суд враховує, що заявлення такого клопотання обумовлено лише необхідністю зупинення провадження у справі (ч. 3 ст. 195 ГПК України). Тому, з огляду на відсутність підстав для зупинення, суд не вбачає підстав для повернення до стадії підготовчого провадження.

Як зазначено в ухвалі від 16.04.2026 про закриття підготовчого провадження, всі завдання підготовчого засідання виконані. Про наявність будь-яких нових обставин щодо розгляду справи відповідач не повідомляє.

Керуючись статтями 194, 227, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Копії ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів.

Повний текст ухвали складено 03.07.2026.

Суддя В.В.Тимошевська