Ухвала суду № 137925689, 30.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 червня 2026 рокуСправа № 912/683/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О., розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі №912/683/26

за позовом: Першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, вул. Чижевського, 1а, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, пл. Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25022

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", вул. Велика Перспективна, 78, м. Кропивницький, 25006

2. Онуфріївського геріатричного пансіонату, вул. Травнева, 1-Е, селище Онуфріївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28100

про визнання недійними додаткових угод, стягнення 97 259,00 грн

Представники:

від прокуратури - Ледовська Т.В., службове посвідчення №075370 01.03.2023,

від позивача - Іванова Л.А., виписка з ЄДР, самопредставництво,

від відповідача 1 - Лисенко С.В., довіреність №01/07 від 12.01.2026,

від відповідача 2 - участі не брали.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" та Онуфріївського геріатричного пансіонату про визнання недійними додаткових угод №4 від 01.07.2024, №5 від 02.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №320000056/24 від 29.12.2023 та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 97 259,00 грн, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані додаткові угоди суперечать вимогам п. 13.6 договору, ст. 652 Цивільного кодексу України, п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п.п. 2 п. 19 Особливостей №1178 від 12.10.2022.

Ухвалою від 30.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/683/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 28.04.2026, встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.04.2026 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву.

14.04.2026 від позивача надійшла заява.

20.04.2026 прокурором подано відповідь на відзив.

23.04.2026 відповідач 1 подав заперечення на відповідь на відзив.

28.04.2026 суд відкрив підготовче засідання, в якому постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі, його закриття та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.2026.

20.05.2026 відповідач 1 подав заяву про зупинення провадження у справі №912/683/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26).

01.06.2026 прокурор подав заперечення щодо заяви відповідача про зупинення провадження.

09.06.2026 відповідач 1 подав заяву від 08.06.2026 про зупинення провадження у справі №912/683/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26).

11.06.2026 суд відкрив засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 30.06.2026.

25.06.2026 відповідач 1 подав додаткові пояснення у справі, в яких викладено клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, які на підставі ст. 118, 207 ГПК України протокольною ухвалою залишені судом без розгляду, як такі, що подані з пропуском строку на їх подання.

30.06.2026 від прокурора надійшли заперечення щодо клопотання відповідача, викладених в додаткових пояснень.

30.06.2026 відповідачем 1 подано додаткові пояснення у справі, за змістом яких вказано, що Кіровоградська обласна рада є неналежним позивачем у даному спорі, з огляду на що оспорювані правочини не порушують її права та законні інтереси, що є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

У судовому засіданні 30.06.2026 представник відповідача 1 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Прокурор та представник позивача заперечили проти зазначеного клопотання.

Розглядаючи клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, суд зазначає про таке.

Подане клопотання мотивоване об`єктивною неможливістю розгляду справи №912/683/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме законності та правомірності збільшення ціни одиниці товару, у випадку коливання ціни на ринку, враховуючи 10-відсоткове обмеження встановлене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тому, відповідач 1 вважає, що розгляд справи №912/683/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" об`єктивно унеможливлює її розгляд.

На правову підставу для зупинення провадження у справі відповідач 1 посилається на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Пункт 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З наведеної норми слідує, що виключною умовою для її застосування є об`єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

За висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Як вказано у приписах п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд дійшов висновку, що відповідач 1 згідно поданого клопотання не доводить обставин щодо необхідності зупинення провадження у справі №912/683/26 як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення розгляду Конституційним Судом України за вказаною конституційною скаргою, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Також суд враховує, що у поданому відповідачем 1 клопотанні не вказується про необхідність додаткового збирання доказів та про неможливість встановити фактичні обставини даної справи, а наголошується про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті, що на переконання суду не можна вважати об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи, так як не передбачає встановлення фактичних обставин, які суд не може самостійно встановити у межах справи №912/683/26.

Конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах.

Сам по собі факт відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи та не позбавляє господарський суд можливості дослідити наявні у справі докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Так, предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод та наявність підстав для застосування наслідків їх недійсності, а встановлення відповідних обставин здійснюється господарським судом самостійно на підставі наявних у справі доказів.

На час розгляду справи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, яка підлягає застосуванню судами.

Відкриття конституційного провадження не зупиняє дії закону та не позбавляє суд можливості надати оцінку спірним правовідносинам на підставі чинного законодавства і наявної судової практики.

Крім того, відповідачем 1 не наведено переконливих доводів щодо неможливості встановлення та оцінки обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, без попереднього вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності зазначеної норми.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що між цією справою та конституційним провадженням існує такий зв`язок, який унеможливлює подальший розгляд спору по суті.

Вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", із застосуванням якої, як вказує відповідач 1, безпосередньо пов`язані позовні вимоги та заперечення у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

При цьому, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" має пряму дію, так як сам Конституційний Суд України у своєму рішенні може встановити інший (пізніший) строк втрати чинності для такого акта, однак рішення КСУ не мають зворотної дії в часі (якщо інше прямо не вказано в рішенні).

Відтак, правовідносини, які виникли й закінчилися до моменту ухвалення рішення КСУ, продовжують регулюватися старим законом.

Окрім того, стаття 152 Конституції України визначає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

У даній справі правовідносини виникли ще з моменту оголошення про проведення відкритих торгів - 13.12.2023, укладення договору про постачання електричної енергії споживачу - 29.12.2023, а спірні правовідносини щодо оспорюваних додаткових угод №4 від 01.07.2024, №5 від 02.08.2024 з урахуванням їх умов виникли з 01.07.2023 по 31.12.2023, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарги Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення.

Поміж тим, судом також враховується загальний конституційний принцип дії законів у часі (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи), що закріплено у статті 58 Конституції України.

З огляду на зазначені норми, прийняття рішення Конституційним Судом України, за наслідками розгляду конституційної скарги щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не вплине на провадження у справі №912/683/26.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, можливість суду самостійно встановити обставини та факти, які мають значення для цієї справи, відсутня об`єктивна неможливість її розгляду до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що в свою чергу є виключною умовою для зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

За вказаних обставин, суд не встановив підстав для зупинення провадження у справі згідно поданого відповідачем 1 клопотання.

Також суд зважає і на те, що процесуальне законодавство передбачає механізм перегляду кінцевого рішення в цій справі, зокрема, за виключними обставинами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим, існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

ЄСПЛ зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи усе викладене в сукупності, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

Керуючись статтями 194, 227, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" від 08.06.2026 про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Копії ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів.

Повний текст ухвали складено 03.07.2026.

Суддя В.В.Тимошевська