Рішення № 137925586, 06.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.05.2026Справа № 910/2103/25

За позовомДепартаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Холдінгс"простягнення 8685578,16 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Луцька Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаПавлов Р.В.від відповідачаКалько Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Холдінгс" стягнення 8685578,16 грн, з яких 5647320,00 грн пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, 2529999,36 грн інфляційних втрат, 508258,80 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення вимог Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (Порядок), розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (Закон №132-IX) не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі об`єкта будівництва після 01.01.2020 та до введення такого об`єкта будівництва в експлуатацію, і не сплатив пайовий внесок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №910/2103/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Холдінгс" пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 5647320,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 2529999,36 грн та 3% річних у розмірі 508258,80 грн до бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

25.09.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 по справі №910/2103/25 видано накази.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №910/2103/25 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

04.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про поворот виконання рішення. Зазначене клопотання буде розглянуто судом відповідно до положень ч.2 ст.333 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 справу №910/2103/25 прийнято до провадження; призначено підготовче засідання у справі №910/2103/25 на 14.01.2026; зобов`язано учасників справи у строк до 09.01.2026 надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 26.11.2025.

09.01.2026 від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2025.

13.01.2026 від відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання та про поновлення строку на подання документів та письмових пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання відмовлено; у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання документів та письмових пояснень відмовлено та відкладено підготовче засідання у справі на 11.02.2026.

15.01.2026 від відповідача надійшло повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2026.

Судове засідання з розгляду справи по суті 11.03.2026 відкладено на 01.04.2026, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.04.2026 оголошено перерву до 29.04.2026, а 29.04.2026 до 06.05.2026, про що відповідача повідомлено відповідними ухвалами суду.

У судовому засіданні 06.05.2026 з розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2026 проти заявлених позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 06.05.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, вступну та резолютивну частину якого буде проголошено 06.05.2026 після оголошеної перерви.

В судовому засіданні 06.05.2026 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11.01.2019 видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113190111761 за проектом "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул.Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва (коригування І черги будівництва), замовником будівництва вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Холдінгс" (ТОВ "Юніт Холдінгс"), код об`єкта 1220.9 (Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші)".

Відповідно до витягу з сертифікату готовності №IУ123220215156, виданого 21.02.2022 з Єдиної державної електронної системи дата початку будівництва - 09.01.2019, дата завершення будівництва - 01.02.2022.

У вказаному сертифікаті замовником будівництва визначено ТОВ "Юніт Холдінгс", об`єкт - "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури на паркінгами на вул.Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва; основні показники об`єкта: вбудована ТП в офісну будівлю В15, що є 3-им пусковим комплексом, офісна будівля В15, що є 4-им пусковим комплексом та підземний паркінг Р11.2, що є 5-им пусковим комплексом: кількість поверхів, од - 7, загальна площа приміщень 13595,8 м2; загальна площа приміщень 10458,00 м2; загальна площа приміщень 117,00 м2; загальна площа приміщень 3020,8 м2; загальна площа будівлі 13595,8 м2; площа забудови 1279,6 м2; корисна площа приміщень 12796,4 м2".

10.08.2023 Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив відповідачу вимогу від 09.08.2023 №050/08-3060 про отримання розрахунку та сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної №0104406069648 та фіскального чеку.

10.04.2024 Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно направив на адресу відповідача вимогу від 09.04.2024 №050/08-1474 про отримання розрахунку та сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, в якій просив останнього підписати розрахунки і повернути позивачу в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 30.04.2024. Крім того, позивач вказав, що оплата пайового внеску здійснюється лише після реєстрації розрахунку в Департаменті у встановленому порядку; в разі ненадання вищевказаного звернення та підписаних проектів розрахунків у вказаний строк Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матиме підстави вважати, що ТОВ "Юніт Холдінгс" ухиляється від обов`язку сплати пайового внеску та буде змушений звернутися до правоохоронних органів та/або суду з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва. До вказаної вимоги було долучено проект розрахунку обсягу пайової внеску.

На підтвердження відправлення Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав копії опису вкладення у цінний лист, поштової накладної №0104406193802 та фіскального чеку.

Як стверджує позивач, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав.

Позивач зазначає, що відповідач, як замовник будівництва не звернувся до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо спірного об`єкта будівництва після 01.01.2020 та до введення його в експлуатацію, і відповідно не сплатив пайовий внесок, у зв`язку з чим позивачем і заявлено позов.

В обґрунтування позову позивач посилався на підпункти 1, 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (в редакції після 01.01.2020).

Натомість, відповідач, заперечуючи щодо позовних вимог, вказував, що є замовником будівництва об`єкта, категорія якого не залучається до сплати пайової участі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2019 року) була чинною стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч.3 ст.40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Отже, частина 4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала винятки, відповідно до яких замовники будівництва звільнялись від обов`язку сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Водночас у всіх інших випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту було обов`язком, а не правом забудовника, який виник на підставі положень закону. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим для забудовника у відповідності до вимог, зокрема, частини 2, 3 та 9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, якими ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.

За змістом цього Закону та прикінцевих та перехідних положень до нього слідує, що законодавцем було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог ст.40 Закону №3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX);

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, абзацом 2 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва (для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта).

Разом з тим, положеннями підпункту 2 абзацу 2 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачалось, що пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що положення підпункту 2 абзацу 2 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" фактично є тотожними нормі ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що втратила чинність на підставі вказаного закону.

За таких обставин, слід дійти висновку, що обов`язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у певної категорії забудовників щодо чітко визначених об`єктів забудови був відсутній як до 01.01.2020 на підставі вимог частини 4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", так і після 01.01.2020 на підставі положень підпункту 2 абзацу 2 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Водночас щодо інших об`єктів (які не входять у вище вказаний перелік), будівництво яких розпочато до 01.01.2020 (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені), у відповідності до підпункту 1 абзацу 2 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Отже, наведене вище нормативно-правове регулювання правовідносин щодо пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури населеного пункту протягом спірного періоду часу було та є чітким, зрозумілим та недвозначним.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції у постанові від 26.11.2025 вказав, що господарські суди з огляду на конкретні обставини справи не встановили чи існував обов`язок у відповідача як забудовника щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту як на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2019 року), ураховуючи приписи частини четвертої статті 40 вказаного Закону, так і на момент 01.01.2020, ураховуючи зміни законодавства, тобто чи можна стверджувати, що у спірних правовідносинах обов`язок відповідача щодо сплати пайового внеску виник та тривав до введення об`єкта в експлуатацію, чи такий обов`язок взагалі був відсутній у забудовника, і встановлення вказаних обставин є визначальним для правильного вирішення спору у даній справі.

Крім того, Верховний Суд вказав, що застосовуючи до спірних правовідносин Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, на який в обґрунтування позову посилався позивач, суди попередніх інстанцій усупереч правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.11.2025 у справі №910/7466/24, від 09.07.2020 у справі №910/9641/19, не надали належну оцінку відповідності Порядку приписам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, за вказівками Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи в силу положень ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України, суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами ст.86 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Щодо застосування до правовідносин сторін Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (Порядок), на який в обґрунтування позову посилався позивач, суд зазначає наступне.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що замовники, які здійснюють будівництво об`єктів будівництва зобов`язані здійснити відрахування до бюджету коштів на створення у подальшому за рахунок бюджету об`єктів соціальної сфери. Водночас, замовники, здійснюючи спорудження об`єктів соціальної інфраструктури за власний рахунок у складі своїх об`єктів будівництва на земельних ділянках населених пунктів, виконують свій обов`язок щодо прийняття участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не зобов`язані додатково сплачувати пайові внески.

За приписами ч.1 ст.40 цього Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами 2, 3 цієї ж статті замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Серед таких виключень абзацом шостим ч.4 цієї статті передбачено не залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників у разі будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури. Тобто якщо замовник будівництва здійснює спорудження на земельній ділянці у складі об`єкта будівництва, крім житлових будинків, і об`єктів соціальної сфери, то він не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відтак не повинен укладати договори про сплату такої пайової участі.

Згідно зі ст.144 Конституції України, підпунктом 5 п."а" ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.1 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавець визначив, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування і наділив орган місцевого самоврядування дискреційними повноваженнями стосовно порядку залучення до сплати пайової участі.

Отже, саме органи місцевого самоврядування встановлюють порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог цього Закону.

Київська міська рада ухвалила рішення про затвердження Порядку, п.4.2 якого передбачав, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва об`єктів будівництва, за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади) в разі, якщо спорудження таких об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється відповідно до цільового призначення земельної ділянки, після передачі останніх до комунальної власності територіальної громади міста Києва, при цьому вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури повинна дорівнювати або перевищувати розмір пайової участі за об`єктом.

Тобто цей пункт Порядку, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зумовлював, що лише у випадку передачі споруджених об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва замовник не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури, а рішення Київської міської ради, яким затверджений цей Порядок, втратило чинність лише з моменту набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23.

Утім у постанові від 09.07.2020 у справі №910/9641/19 Верховний Суд виснував, що такий порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту має відповідати Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а орган місцевого самоврядування лише деталізує його у своєму акті, норми якого не можуть суперечити імперативним приписам Закону, зокрема припису абзацу 6 ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлює умовою для незалучення замовника до пайової участі передачу споруджених об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва та не вимагає, щоб вартість будівництва об`єктів соціальної інфраструктури дорівнювала або перевищувала розмір пайової участі за об`єктом.

Тобто, за висловленою Верховним Судом правовою позицією Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить такої норми, що звужує можливість незалучення замовника до пайової участі лише шляхом передачі споруджених об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє твердження позивача в частині застосування до правовідносин сторін п.4.2 Порядку, який визначає перелік умов, дотримання яких замовником будівництва є підставою для незалучення його до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Доводи відповідача про звільнення його від сплати пайового внеску на підставі ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", як в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2019 року), так і на момент 01.01.2020, ураховуючи зміни законодавства, документального підтвердження в ході нового розгляду справи не знайшли.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач здійснював будівництво об`єктів комплексної забудови територій за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів. Відповідач не довів, що брав участь у таких конкурсах або аукціонах як інвестор і реалізовував програму такої забудови.

Суду також не надано доказів того, що у складі об`єкта будівництва наявний об`єкт соціальної інфраструктури. У переліку основних показників об`єкта будівництва, зазначених у сертифікаті готовності реєстраційний номер №ІУ123220215156, як і у технічному паспорті на вказаний об`єкт, таких даних немає.

Під час нового розгляду справи жодного доказу або пояснень по суті спору відповідачем не подано.

З урахуванням наведеного вище, у відповідача як забудовника існував обов`язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту як на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2019 року), ураховуючи приписи ч.4 ст.40 вказаного Закону, так і на момент 01.01.2020, ураховуючи зміни законодавства, а у спірних правовідносинах обов`язок відповідача щодо сплати пайового внеску виник та тривав до введення об`єкта в експлуатацію. Документів, які спростовують наведені висновки матеріали справи не містять.

Отже, оскільки у відповідача, як замовника будівництва, наявний обов`язок здійснити оплату пайового внеску, визначений безпосередньо приписами законодавства як станом на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2019 року), ураховуючи приписи ч.4 ст.40 вказаного Закону, так і на момент 01.01.2020, ураховуючи зміни законодавства, відповідач не звернувся до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищезазначених об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення в експлуатацію об`єкта та не перерахував кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом вищезазначених об`єктів, чим порушив зазначений обов`язок, то суд дійшов висновку, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, загальний розмір пайової участі становить 5647320,00 грн (10 458,00 кв.м.*13500,00 грн*4% = 5647320,00 грн).Зазначений розрахунок за висновками суду є вірним, у зв`язку з позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати коштів пайової участі, передбачений п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, з моменту введення об`єкту будівництва в експлуатацію, тобто з 21.02.2022, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних, нараховані позивачем за період з 22.02.2022 по 21.02.2025 на суму 508258,80 грн та інфляційні втрати, нараховані за період з 22.02.2022 по 21.02.2025 у розмірі 2529999,36 грн, за розрахунком позивача, який є арифметично правильним.

Твердження відповідача про те, що за заявленими позивачем вимогами сплив строк позовної давності суд відхиляє з огляду на положення п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, чинній у спірний період).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

За результатами нового розгляду справи витрати по сплаті судового збору, включаючи витрати на апеляційне та касаційне оскарження, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Холдінгс" (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, 3, корп.3, ідентифікаційний код 41719529) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 5647320 (п`ять мільйонів шістсот сорок сім тисяч триста двадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 2529999 (два мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 508258 (п`ятсот вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 80 коп. на відповідний бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Холдінгс" (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, 3, корп.3, ідентифікаційний код 41719529) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 04633423) судові витрати у сумі 104226 (сто чотири тисячі двісті двадцять шість) грн 94 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.07.2026

Суддя Ю.М.Смирнова