Рішення № 137923695, 03.07.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 728/1296/26

Номер провадження 2/728/766/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ковалюха В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

01.06.2026 року ТОВ «Фінфорс» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1743583-А від 13.12.2021 року в розмірі 37315 грн 00 коп, із яких 17000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 20315 грн 00 коп - заборгованість за нарахованими відсотками, вказуючи на те, що остання, в порушення умов договору, не сплачує своєчасно коштів на повернення суми боргу та відсотків, в результаті чого утворилася вказана заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за договором факторингу.

Ухвалою судді від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 01.07.2026 року, за клопотання представника позивача витребувано докази.

26.06.2026 року представник відповідачки - адвокат Ковалюх В.М. через систему «Електронний суд» подав відзив на позов, який канцелярією суду зареєстрований 29.06.2026 року, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки відповідачка не укладала з позивачем чи іншими фінансовими компаніями будь-яких договорів, то в неї відсутній обов`язок сплатити кошти позивачу; позивач зазначає, що ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_2 13.12.2021 року уклали кредитний договір, але не вказує яким саме способом він був укладений та не надає доказів укладення такого договору; надана позивачем копія кредитного договору, не містить належних реквізитів електронного документа та електронного підпису у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію»; позивач також не зазначає про наявність у нього оригіналу електронного доказу.

Представник позивача - ТОВ «Фінфорс» в судове засідання не з`явився. У наданих додаткових поясненнях просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, в яких зазначив, що позивачем було надано до суду та додатково витребувано з банку низку доказів (паперову копію укладеного сторонами електронного кредитного договору, виписки з АТ КБ «Приват Банк» про отримання кредитних коштів та ряд інших доказів), які в сукупності є підставою до обґрунтованого висновку щодо факту укладення кредитного договору в електронній формі та виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин.

01.07.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 03.07.2026 року.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Ковалюх В.М. просив відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Вислухавши представнкиа відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в судовому засіданні 13.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір «1743583-А» (надалі Договір), відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в сумі 17000 грн 00 коп строком 30 днів - з 13.12.2021 року по 11.01.2022 року включно (пп.2.6.1, 2.6.2, 3 Договору) з визначенням стандартної процентної ставки в розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.2.6.4 Договору). Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором f41362 (а.с.19-41).

Угодою до кредитного договору № «1743583-А» від 13.12.2021 року сторони погодили у випадку застосування автопролонгації - строк автопролонгації з 12.01.2022 року по 31.01.2022 року включно; нова запланована дата повернення кредиту 31.01.2022 року; за користування кредитом в період авто пролонгації позичальник сплачує кредитодавцю проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 2,99 % від суми кредиту за кожень день користування кредитом (а.с.41 зворот-42).

Витягом з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPai в АТ КБ «ПриватБанк» згідно Договору №3537 від 08.08.2019 року підтверджується факт перерахування 13.12.2021 року ТОВ «СС Лоун» через LiqPai в АТ КБ «ПриватБанк» коштів в сумі 17000 грн 00 коп , як наданий кредит ОСОБА_1 за кредитним договором № «1743583-А», на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № 516874….4266 (а.с.50, 43-49).

За повідомленням АТ «ПриватБанк» від 13.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту за № НОМЕР_1 , також підтверджено факт зарахування коштів на вказану платіжну картку 13.12.2021 року у сумі 17000 грн 00 коп (а.с.74-76).

23.02.2022 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» укладено договір факторингу №40071779-143, за яким ТОВ «Фінфорс» набуло право грошової вимоги ТОВ «СС Лоун» до боржників, вказаних у реєстрі прав грошових вимог (а.с.53-61).

Відповідно до Реєстру прав грошових вимог до договору факторингу № 40071779-143 від 23.02.2022 року загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 37315 грн 00 коп, із яких: 17000 грн 00 коп - заборгованість за сумою основного зобов`язання; 16915 грн 00 коп - заборгованість за нарахованими відсотками, 3400 грн 00 коп - додаткові відсотки (а.с.62).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № «1743583-А» від 13.12.2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 13.12.2021 року по 30.01.2021 року становить 37315 грн 00 коп, із яких: 17000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 20315 грн 00 коп - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.51-52).

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «СС Лоун» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якого є інші види кредитування (а.с.16).

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «Фінфорс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якого є надання інших фінансових послуг (а.с.13).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611, 625 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою, що передбачено ч.1 ст. 512 ЦК України.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, що визначено ст. 638 ЦК України.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості не спростована відповідачкою в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «СС Лоун» та відповідачем, а в подальшому договору факторингу між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс», за яким ТОВ «Фінфорс» набуло право грошової вимоги ТОВ «СС Лоун» до боржників, вказаних у реєстрі прав грошової вимоги.

При цьому, ТОВ «СС Лоун» виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідачка отримала кредитні кошти, однак не виконувала свої обов`язки за договором.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором № «1743583»-А від 13.12.2021 року, а також наявність договору факторингу від 23.02.2022 року, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на таке.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не укладала будь-яких договорів із позивачем чи іншими фінансовими установами, а відтак у неї відсутній обов`язок щодо сплати коштів позивачу, не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13.12.2021 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1743583-А в електронній формі. Зміст договору містить усі істотні умови кредитного договору, визначені статтями 626, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, а також відомості про його підписання позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, факт укладення кредитного договору підтверджується не лише його текстом, а й подальшим виконанням кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів. Зокрема, витягом із реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPay АТ КБ «ПриватБанк», підтверджено перерахування 13.12.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 17 000 грн як кредиту за договором № 1743583-А. Водночас листом АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що зазначена банківська картка емітована саме на ім`я ОСОБА_1 та що 13.12.2021 року на неї були зараховані кошти у сумі 17 000 грн.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази не лише укладення кредитного договору, а й фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, що свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та спростовує доводи про їх відсутність.

Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача на те, що позивач не зазначив спосіб укладення кредитного договору та не надав доказів його укладення.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, останній укладений в електронній формі шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий спосіб укладення договору прямо передбачений Законом України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до письмової форми правочину. При цьому саме по собі заперечення відповідачем факту укладення договору без надання будь-яких доказів не спростовує належних письмових доказів, поданих позивачем.

Також є безпідставними доводи про те, що копія кредитного договору не містить реквізитів електронного документа та електронного підпису у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який є окремим видом електронного підпису та використовується саме під час укладення електронних договорів у сфері електронної комерції. Закон не вимагає, щоб такий договір був підписаний виключно кваліфікованим електронним підписом чи містив усі реквізити, передбачені для електронного документа в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки порядок укладення електронних договорів спеціально врегульований Законом України «Про електронну комерцію».

Не можуть бути підставою для відмови у позові й доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем оригіналу електронного доказу.

Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України письмові та електронні докази можуть подаватися у вигляді належним чином засвідчених копій, якщо інше не встановлено законом або якщо суд не визнав за необхідне витребувати їх оригінали. При цьому відповідач не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність поданих позивачем доказів чи їх невідповідність оригіналам, а тому самі лише припущення щодо відсутності у позивача оригіналу електронного документа не можуть бути підставою для неврахування поданих доказів.

Такий висновок узгоджується із сталою практикою Верховного Суду щодо вирішення спорів, пов`язаних із виконанням електронних кредитних договорів.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що електронний договір, укладений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-коду), за умови дотримання процедури його укладення є дійсним правочином та прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Для підтвердження факту укладення такого договору достатньо встановлення проходження позичальником процедури ідентифікації, погодження істотних умов договору та його підписання одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд також звернув увагу, що без входу особи до власного особистого кабінету, використання належних їй засобів ідентифікації та введення одноразового ідентифікатора укладення електронного договору є неможливим. Саме по собі подальше заперечення позичальником факту укладення договору без належних доказів порушення процедури його укладення або використання персональних даних сторонніми особами не є підставою для визнання такого договору неукладеним чи недійсним.

Також Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що паперова копія електронного договору є належним та допустимим доказом, якщо відсутні обґрунтовані сумніви щодо її відповідності електронному оригіналу, а сам по собі факт неподання електронного оригіналу не свідчить про недопустимість такого доказу. Водночас особа, яка заперечує достовірність електронного документа, повинна навести конкретні обставини, що ставлять під сумнів його автентичність, а не обмежуватися припущеннями.

Крім того, право вимоги до відповідачки правомірно перейшло від ТОВ «СС Лоун» до ТОВ «Фінфорс» на підставі договору факторингу № 40071779-143 від 23.02.2022 року, що підтверджується самим договором факторингу та Реєстром прав грошових вимог, до якого включено кредитний договір № 1743583-А, укладений із ОСОБА_1 . Відтак позивач набув статусу нового кредитора у відповідному зобов`язанні та має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи, викладені у відзиві представника відповідачки, фактично зводяться до формального заперечення існування кредитних правовідносин без спростування належними доказами встановлених судом фактів укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача, а тому підстав для їх прийняття суд не вбачає.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №6098 від 21.05.2026 року (а.с. 8), який слід стягнути з відповідачки на користь позивача відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором № «1743583-А» від 13.12.2021 року в сумі 37315 (тридцять сім тисяч триста п`ятьнадцять) грн 00 коп, із яких: 17000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 20315 грн 00 коп - заборгованість за нарахованими відсотками,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» 2662 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну і резолютивну частини) судове рішення, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 03.07.2026 року.

Суддя О.І. Глушко