Рішення № 137923147, 03.07.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4655/25

Провадження № 2/639/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Бірюк А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Семененка Д.В.,

представника відповідача Горбуліної Є.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу №639/4655/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2025 року до суду з позовом звернулася позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Семененка Д.В., до ОСОБА_2 , 3-тя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка спричинила смерть потерпілого, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача у якості відшкодування матеріальної шкоди 15 920 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна в наслідок смерті особи 400 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилалася на те, що 19.08.2021, близько 16.20 год., в районі розташування будинку АДРЕСА_1 стався наїзд автомобілем «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ 24», р/н НОМЕР_2 (без вантажу), який належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався зі сторони вул. Дудінської у напрямку вул. Григорівське шосе, на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУ НП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220000001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР № 12021220000001199 від 20.08.2021.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021220000001199, внесеного до ЄРДР 20.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України дочка загиблої в ДТП ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , визнана потерпілою стороною.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУ НП в Харківській області від 27.02.2025 кримінальне провадження №12021220000001199 від 20.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу зазначеного кримінального правопорушення.

Не зважаючи на закриття кримінального провадження позивач має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, яка заподіла смерть особи.

Так, ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди заподіяна матеріальна шкода, а саме: організацію поминального столу у день поховання матері в сумі 6 600,00 грн., що підтверджується рахунком від 21.08.2021; за організацію поминального столу на 9-тий день після поховання матері в сумі 9 320,00 грн., що підтверджується накладною від 27.09.2021.

Таким чином, загальна сума заподіяної ОСОБА_1 в результаті ДТП матеріальної шкоди становить 15 920,00 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди у відповідача ОСОБА_2 був у наявності чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5198194, виданий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша», яке є діючим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно якого автомобіль «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_3 на якому водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скоїв ДТП, є забезпеченим транспортним засобом.

Згідно полісу № АР5198194 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю людини встановлено в розмірі 260 000,00 грн. 00 коп., а за шкоду, заподіяну майну - в розмірі 130 000,00 грн. 00 коп.

20.05.2025 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» здійснила на користь позивача ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування за рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 30.04.2025 у загальному розмірі 97 800,00 грн.

Також, позивач зазначає, що їй в результаті дорожньо-транспортної пригоди спричинено значної моральної (немайнової) шкоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , зазнала непоправної втрати рідної людини - матері ОСОБА_4 , що стало для неї трагедією, а пережите горе та нервове потрясіння має своїми наслідками безперервні до теперішнього часу душевні страждання і переживання. В особі матері ОСОБА_1 втратила життєвого наставника та друга, з яким розділяла у житті радість успіхів, співпереживали разом труднощі і прикрощі, підтримували один одного на життєвому шляху та будували спільні плани на майбутнє. Трагічні події ДТП 19.08.2021 необоротно змінили її життя. Біль втрати і почуття переживань неможливо передати словами.

Протягом усього часу, що минув після загибелі матері, ОСОБА_1 відчуває порушення нормальних, звичних і необхідних для неї умов життя і роботи, позбавлена сну і спокою, перебуває у безвихідному становищі і приниженому стані, що в свою чергу обумовило прояв тривалої депресії, безперервний стан неспокою і тривоги, які негативним чином впливають на звичний для ОСОБА_1 спосіб життя, професійне спілкування, роботу, ділову репутацію, особисте життя і відпочинок.

Постійні переживання з приводу трагічної загибелі матері чинять негативний вплив на здатність мого довірителя ефективно працювати, а накопичена втома і підвищена дратівливість псують її стосунки з колегами по роботі, керівництвом, родичами, друзями і оточуючими людьми.

Позивач зазначає, що постійно відчуває дискомфорт і душевні страждання через те, що змушена звертатися за судовим захистом, витрачати час на нести матеріальні витрати, пов`язані із звернення до суду за справедливим об`єктивним вирішенням виниклого спору.

Позивач ОСОБА_1 оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 .

Всі вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 17 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Призначено підготовче судове засідання.

08 жовтня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 , в особі його представника адвоката Горбуліної Є.С., на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просили відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що позивачем не надано належних доказів понесених ним матеріальних збитків по сплаті послуг за поминальні обіди на загальну вартість 15 920,00 грн., у зв`язку з чим просив відмовити в частині відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн., відповідачем зазначено, що він вважає даний розмір безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач лише формально зазначає про вплив подій на стан здоров`я та якість життя ОСОБА_1 , при цьому не надає жодного обґрунтування такому розміру та його складових.

Крім того, Приватна акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 здійснила виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 97 800,00 грн., з яких в якості відшкодування моральної шкоди виплачена 72 000,00 грн.

Відповідач вважає, що здійснення відшкодування страховою компанією моральної (немайнової) шкоди в сумі 72 000,00 грн. є достатнім, а позивач в свою чергу не зазначила наявність різниці між загальною оціненою моральною шкодою і фактичною виплатою, із наведенням відповідного обґрунтування, що на думку відповідача свідчить про намір позивача отримати подвійну компенсацію, у зв`язку з чим і просить у задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача, призначено по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, судово-психологічна експертиза. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача поновлено провадження у вищезазначений цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

15 квітня 2026 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», в яких зазначено, що відповідальність водія автомобіля «RENAULT MAGNUM 440» д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом «SCHMITZ 24» д.н.з. НОМЕР_2 (без вантажу) була застрахована у ПРАТ «СК «Перша» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР5198194.

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 30.04.2025 по справі №639/1535/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування - витрати на поховання у розмірі 25 800 (двадцять п`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок., а всього 97 800 (дев`яносто сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. В іншій частині позову відмовити.

20.05.2025 ПРАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 здійснила виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 97 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №16151 від 20.05.2025, з них 72 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Третя особа просить суд врахувати дані пояснення, справу розглянути у відсутності представника третьої особи.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Призначити справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Семененко Д.В., який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у рішенні вище.

Представник відповідача- адвокат Андрющенко І.В. в судовому засіданні щодо пред`явленого позову ОСОБА_1 заперечувала, просила у його задоволені відмовити з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник 3-тьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, рішення прийняти з урахуванням його письмових пояснень.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріалів справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні було встановлено, що 19 серпня 2021 pоку, близько 16.20 год., в районі розташування будинку АДРЕСА_1 стався наїзд автомобілем «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ 24», р/н НОМЕР_2 (без вантажу), під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався зі сторони вул. Дудінської у напрямку вул. Григорівське шосе, на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . ( а.с. 30)

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУ НП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220000001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР № 12021220000001199 від 20 серпня 2021року. ( а.с. 12)

Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області від 27 лютого 2025 року кримінале провадження, внесене до ЄРДР за № 12021220000001199 від 20 серпня 2021 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. ( а.с. 13-20)

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 10 січня 2019 року (справа № 500/2095/15-ц), потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Враховуючи те, що шкода була спричинена особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, то у такої особи виникла цивільно-правова відповідальність відшкодувати завдану шкоду. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, зокрема і моральної шкоди, відшкодовується незалежно від наявності вини. Оскільки, цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди застрахована, то саме страховик зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану страхувальником.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Позивач ОСОБА_1 є донькою загиблої ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними свідоцтва про народження, укладання шлюбу зі зміною прізвища, а отже має право на відшкодування шкоди. ( а.с. 31-34)

Як було встановлено судом, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ 24», р/н НОМЕР_2 (без вантажу), була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5198194, виданий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Так, згідно рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 30 квітня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування - витрати на поховання у розмірі 25 800, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 72 000,00 грн., а всього 97 800 ,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. ( а.с. 21-28)

20 травня 2025 ПРАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 здійснила виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 97 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №16151 від 20.05.2025. ( а.с. 29)

Позивач просить суд відшкодувати моральну шкоду за рахунок відповідача ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом під час скоєння ДТП, внаслідок якої загинули мати позивача ОСОБА_4 , в розмірі 400 000 грн.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21, від 10 лютого 2026 року у справі № 676/3423/25.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21, від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13 травня 2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивач зазначила, що втрата матері спричинило їй моральну шкоду, що призвело до глибокої психологічної травми. Раптова загибель матері в ДТП стала шоком для неї. Позивач тривалий час перебуває у нервовій напрузі та не може повернутися до звичного життя. Також зазначила, що втрату матері неможливо оцінити в будь-яку грошову одиницю, однак просить відшкодувати моральну шкоду саме в розмірі 400 000,00 грн. Вважає, цю суму розумною та справедливою.

Суд зазначає, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Як вбачається з матеріалів справи, наїзд на пішохода ОСОБА_4 стався автомобілем RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ 24», р/н НОМЕР_2 (без вантажу), під керуванням водія ОСОБА_2 . За даним фактом внесені відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 286 КПК України. Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області від 27 лютого 2025 року кримінале провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Отже, суд звертає увагу на те що, позивач зазнала значних фізичних і душевних страждань, у зв`язку зі смертю матері.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, та надаючи оцінку підставам для її стягнення, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивачки, яка передчасно втратила матір, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання і відновити становище, яке існувало у житті позивачки до смерті матері, неможливо. Також суд враховує відсутність вини у кримінально-правовому розумінні, але наявність факту смерті особи внаслідок ДТП.

Враховуючи заперечення відповідача проти позову, його поведінку після скоєння ДТП, а саме не відшкодування витрат потерпілому в добровільному порядку, принесення вибачення за скоєне, про що зазначила в судовому засіданні позивач, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що саме така сума в якості відшкодування моральної шкоди є достатньою, співмірною та справедливою, хоча має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спричиненого втратою близького родича.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн. не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди, а саме суми витрат на організацію поминального обіду в загальному розмірі 15 920,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, пов`язану із джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами і доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Судом встановлено, що фактичним володільцем джерела підвищеної небезпеки транспортного засобу «RENAULT MAGNUM 440» д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом «SCHMITZ 24» д.н.з. НОМЕР_2 (без вантажу) на момент дорожньо-транспортної пригоди був водій ОСОБА_2 , то саме на нього законом покладається обов`язок відшкодування шкоди.

Так, позивач просить стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду, а саме витрати на поминальні обіди загиблої ОСОБА_4 .

На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в якості доказів надані «рахунок офіціанта» від 21 серпня 2021 року на суму 6 600,00 грн. та накладна від 27.09.2021 на загальну суму 9 320,00 грн. ( а.с. 36,37)

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 статті 76 ЦПК України зазначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу, надання послуг тощо є касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція тощо.

Отже, надані позивачем в якості доказів рахунок офіціанта та накладна не є належними доказами в розумінні вищезазначеного Закону та не підтверджують факт понесення саме позивачем матеріальних витрат.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи підлягають частковому задоволенню.

Долю судових витрат вирішити в порядку статті 141 ЦПК України.

Як зазначено у п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються .

Оскільки предметом позовних вимог у даній цивільній справі є відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, позивач від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховую вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК Українист. ст. 22, 23, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188, 1199, 1200 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , який проживає: АДРЕСА_3 .

3-тя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», код ЄДРПОУ 31681672, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30.

Повний текст рішення складено 03 .07.2026.

Суддя В. В. Труханович