Ухвала суду № 137922883, 01.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

01.07.2026м. ДніпроСправа № 904/3860/26

За позовом Виконувача обов`язків керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави

до Відповідача-1: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Червинчука Станіслава Васильовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, стягнення недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Виконувач обов`язків керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави з позовом до Відповідача-1: Криворізької міської ради, Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Червинчука Станіслава Васильовича і просить суд:

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки № 2024511 від 09.09.2024, укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, щодо земельної ділянки житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:258:0006, площею 0,173 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Толбухіна, 18д;

- стягнути з Відповідача-2 на користь Відповідача-1 недоплачену (недоотриману) суму орендної плати у розмірі 275 778,88 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:258:0006, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Толбухіна, 18д.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель транспорту та повинна використовуватись за видом цільового призначення 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу». Однак, протиправне віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови і подальша її передача в оренду для розміщення належного Відповідачу-2 на праві власності автомобільного газозаправного пункту, всупереч вимогам законодавства, призводять до використання земельної ділянки за видом цільового призначення, який не відповідає вимогам законодавства, а також до застосування меншої ставки орендної плати, ніж передбачена для земель автомобільного транспорту, і, як наслідок, міський бюджет недоотримує кошти у вигляді орендної плати за користування цією земельною ділянкою.

Одночасно з позовною заявою Виконувачем обов`язків керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

- заборонити Відповідачу-2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди під автомобільним газозаправним пунктом за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Толбухіна, 18д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1069166712110).

Заява обґрунтована тим, що спірну земельну ділянку передано в оренду для розміщення автомобільного газозаправного пункту з порушенням вимог законодавства щодо цільового призначення, у зв`язку з чим до місцевого бюджету не надійшли кошти орендної плати у розмірі 275 778,88 грн. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна Відповідача-2 може призвести до його відчуження третім особам до вирішення спору по суті, що істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Виконання в майбутньому судового рішення у справі щодо стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача-2, оскільки заборона відчуження нерухомого майна не позбавляє його права володіння та користування таким майном, а обмежує виключно право розпорядження ним на час розгляду справи. Також Прокурор зазначає, що наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора. Саме через невжиття судами заходів забезпечення позовів, які необхідні задля забезпечення належного захисту інтересів позивача на завершальній стадії судового провадження та відновлення його порушених прав шляхом фактичного виконання судових рішень, останні на сьогодні залишаються невиконаними. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в частині стягнення з Відповідача-2 суми матеріальної шкоди та судових витрат, у випадку задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню відчуженню спірного майна та унеможливленню ускладнення чи невиконання рішення суду у разі задоволення позову, а також забезпечить ефективний судовий захист прав позивача на час розгляду справи. У випадку задоволення позовних вимог Позивач матиме змогу отримати задоволення за рахунок зазначеного нерухомого майна. Натомість, у випадку, якщо до ухвалення рішення у справі Відповідачем-2 будуть вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, це, за відсутності іншого майна та коштів, унеможливить виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог прокурора. Більш того, з метою поновлення державних інтересів необхідно буде вживати додаткові заходи, зокрема спрямовані на оскарження відповідних правочинів щодо відчуження майна, що покладе на державу додатковий тягар. Оскільки предметом спору, окрім іншого, є стягнення з Відповідача-2 недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати у розмірі понад 275 тисяч гривень, накладення арешту на грошові кошти останнього, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан. Водночас, застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна Відповідача-2, щодо якого станом на день звернення із заявою відсутні будь-які обтяження, мінімально впливатиме на його господарську діяльність та не ускладнить її здійснення. Отже, обраний вид забезпечення позову заборона відчуження нерухомого майна, що належить Відповідачу-2 на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами та не буде мати наслідком припинення господарської діяльності Відповідача-2, не призводитиме до погіршення стану належного йому майна чи зниження його вартості.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Верховний Суд звертав увагу, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому, обраний Прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача-2, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами і такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Отже, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача-2, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні останнього, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Виконувача обов`язків керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Фізичній особі-підприємцю Червинчуку Станіславу Васильовичу ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди під автомобільним газозаправним пунктом за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Толбухіна, 18д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1069166712110).

Стягувач: Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938)

Боржник: Фізична особа-підприємець Червинчук Станіслав Васильович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Ухвала набирає законної сили 01.07.2026 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 02.10.2026.

Суддя О.І. Красота