Рішення № 137922338, 30.06.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1316/26

Номер провадження 2/556/1061/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованостіпро стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СВЕА ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що 04 лютого 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ було укладено договір № 1423789 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором M770.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000 грн. строком на 360 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день (стандартна процентна ставка).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40 000грн.

Кошти кредиту надаються ТОВ «Слон Кредит» в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

ТОВ «Слон Кредит» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало для ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 4000 грн.

15 липня 2025 року між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу № 01.02-23/25, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит відступило для ТОВ «Свеа Фінанс», а останнє набувало за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-23/25 Товариство набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №1423789 від 04.02.2024 в сумі 27799,73 грн., з яких: Заборгованість за сумою кредиту - 3999,95 грн.; заборгованість по відсотках - 21799,78 грн.; пеня, штраф - 2000,00 грн.

Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» за плату прийняло належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1423789 від 04.02.2024 в сумі 27799,73 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 3999,95 грн.; заборгованість по відсотках - 21799,78 грн.; пеня, штраф - 2000,00 грн.

Виходячи із того, що між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було належним чином укладено кредитний договір в електронній формі, первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а право вимоги правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу, відповідач заборгованість за кредитним договором, в добровільному порядку, первісному кредитору та позивачу не погасив. А тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів та прозить позовні вимоги задовольнити.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 04 травня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Належним чином повідомлений відповідач, в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав:

Судом встановлено, що 04 лютого 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ було укладено договір № 1423789 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором M770.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. строком на 360 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день (стандартна процентна ставка).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40 000грн. (п.1.10 Договору)

Кошти кредиту надаються ТОВ «Слон Кредит» в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

ТОВ «Слон Кредит» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало для ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 4000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20250814-933 від 14.08.2025, з якого вбачається, що останнє, маючи повноваження на підставі договору про переказ коштів №06.06.2022-1 від 06.06.2022, перерахувало 04.02.2024 року від ТОВ «Слон Кредит» кошти в сумі 4000 грн. на платіжну картку клієнта, маска картки № НОМЕР_1 .

15 липня 2025 року між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу № 01.02-23/25, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит відступило для ТОВ «Свеа Фінанс», а останнє набувало за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-23/25 Товариство набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1423789 від 04.02.2024 в сумі 27799,73 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 3999,95 грн.; заборгованість по відсотках - 21799,78 грн.; пеня, штраф - 2000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1423789 від 04.02.2024, наданого позивачем, загальна заборгованість за кредитним договором №1423789 від 04.02.2024 становить - 27799,73 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 3999,95 грн.; заборгованість по відсотках - 21799,78 грн.; пеня, штраф - 2000,00 грн.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.02.2024, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним.

Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за вище вказаним кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно його умов.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплати, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за тілом кредиту, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачем, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом, заявлений до стягнення, за кредитним договором №1423789 в сумі 21799,78 грн., який на даний час не сплачений, а також заборгованість за тілом кредиту - 3999,95 грн. , яка також не сплачена, відтак вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про нарахування пені, штрафу, то судом встановлено наступне.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафом в розмірі 2000,00 грн слід вказати, що згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності.

Отже, суд вважає, що нарахована неустойка в сумі 2000,00 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірною, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надав.

Факт укладення договорів, отримання кредитних коштів у визначеному договорами розмірі та розміру заборгованості за кредитними договорами, зокрема щодо правильності розрахунку в ході розгляду справи відповідачем не спростовано.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), відсотками за його користування. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Окрім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Як встановлено судом, укладений відповідачем кредитний договір ним не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісних кредиторів до позивача на підставі договорів факторингу.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором №1423789 від 04.02.2024 , що підлягає стягненню з відповідача становить - 25799,73 грн., з яких: Заборгованість за сумою кредиту - 3999,95 грн.; заборгованість по відсотках - 21799,78 грн.;.

Що стосується сплаченого судового збору позивачем, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 27799,73 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 25799,73 грн., що становить 92,81 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2470,97 грн., що складає 92,81 % від 2662,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8) заборгованість за Договором №1423789 від 04.02.2024 25799 (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 73 копійки, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 3999,95 грн.; заборгованість по відсотках - 21799,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8) сплачений судовий збір у розмірі 2470 (дві тисячі чотириста сімдесят) гривень 97 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ:37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .