Рішення № 137919102, 18.02.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2886/25

Провадження № 2/496/1220/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2036776522 від 26.06.2021 року у розмірі 29757 грн 46 к. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.06.2021 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2036776522, за умовами якого банк надавав позичальнику кредит у розмірі 44687,00 грн, на споживчі потреби, з фіксованою ставкою 0,01% за користування кредитом. На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було видано відповідачу кредит. В свою чергу, відповідач не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 21.06.2024 року становить 29757 грн 46 к., з яких: 29750 грн 59 к. заборгованість по тілу кредиту, 6 грн 87 к. заборгованість по відсотками за користування кредитом.

21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 21/06/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2036776522 від 26.06.2021 року. У зв`язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В статтях 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні установлено, що 26.06.2021 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2036776522, за умовами якого відповідачу було надано кредит.

Відповідачем власноручно підписано кредитний договір № 2036776522, відповідно до умов якого (п. 1.1): загальний розмір кредиту 44687 грн, який видано на придбання товару; комісійна винагорода за видачу кредиту 0 грн; дата остаточного повернення кредиту 26.06.2023 року; комісія за управління кредитом щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних (п. 1.2 договору) (а.с. 5-8).

На виконання переддоговірних обов`язків 26.06.2021 року позичальника було ознайомлено з Графіком платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, в яких відображені основні умови платежів за кредитом та умови кредитування та які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та відповідають умовам договору (а.с. 9, 10-10 зв.)

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в сумі 44687 грн на придбання товару у продавця 1 ТОВ «Комфі Трейд», що підтверджується рахунком-фактурою № СФОДА-0001157668 від 26.06.2021 року, специфікацією до кредитного договору та квитанцією (фіскальний чек) ТОВ «Комфі Трей» № 000126579 від 26.06.2021 року (а.с. 14 зв.-15 зв.).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 2036776522 від 26.06.2021 року, утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунками станом на 21.06.2024 року складає: 29757 грн 46 к. з яких: заборгованість кредитом 29750 грн 59 к.; заборгованість за відсотками 6 грн 87 к. (а.с. 30-30 зв.).

Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по картці, відкритій на ім`я відповідача, за період з 29.06.2021 року по 21.06.2024 рік. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості (а.с. 27-29).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

21.06.2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та АТ «ОТП Банк» було укладено Договір факторингу № 21/06/24, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» відступає за плату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (а.с. 17-21).

Згідно з копіями актів приймання-передачі від 21.06.2024 року Реєстру боржників № 1 та Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року, та витягу з Реєстру боржників № 1, до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2036776522. Розмір заборгованості складає 29757 грн 46 к., в тому числі: 29750 грн 59 к. сума боргу по тілу кредиту; 6 грн 87 к. сума боргу по відсотках (а.с. 23-24, 25-25 зв.).

Відповідно до платіжних інструкцій № 3073 від 21.06.2024 року та № 3074 від 21.06.2024 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на виконання умов договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року перерахував на рахунок АТ «ОТП Банк» грошові кошти в сумі 6050700,06 грн та 162,99 грн (а.с. 26).

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору 2036776522 від 26.06.2021 року станом на 21.06.2024 року складає: 29757 грн 46 к. з яких: заборгованість кредитом 29750 грн 59 к.; заборгованість за відсотками 6 грн 87 к. (а.с. 30-30 зв.).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Враховуючи той факт, що відповідач не повертає кредит та нараховані проценти, а тому суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту в частині стягнення заборгованості у розмірі 29757 грн 46 к. з яких: заборгованість кредитом 29750 грн 59 к.; заборгованість за відсотками 6 грн 87 к.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2140 від 09.05.2025 року (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем та положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд, здійснюючи розподіл судових витрат, які складаються із судового збору, дійшов висновку про повернення ТОВ ФК «Еліт Фінанс» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1514 грн та про стягнення з відповідача на користь ТОВ ФК «Еліт Фінанс» 1514 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ ФК «Еліт Фінанс» судових витрат, суд приходить до наступного.

За змістом ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у відповідності до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (клієнт) та адвокатом Литвиненко О.І. (адвокат) укладено договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій клієнт є учасником (а.с. 31-32).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг адвоката з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн без ПДВ. Конкретні суми наводяться у Акті (актах) приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених клієнтом.

З акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги: надання первинної консультації замовнику у справі 1000 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини 4000 грн; підготовка та подання позовної заяви 4200 грн. Загальна сума за надані послуги склала 9200 грн (а.с. 33).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, у відповідності до частин 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц визначила, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження оплати позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано платіжну інструкцію № 4925 від 01.10.2024 року на суму 9200 грн (а.с. 35), а обґрунтування цих послуг вказано у договорі № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року та акті приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року.

Разом з тим, дослідивши вказані докази та також врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката Литвиненко О.І., виходячи з того, що справа не є складною, має незначний обсяг доказів, розглянута в порядку спрощеного провадження без участі сторін.

Слід зазначити, що у спорах про стягнення заборгованості за кредитним договором, за відсутності інших позовних вимог та суперечностей між наявними у справі документами, судова практика є усталеною. Спірні правовідносини не зумовлюють необхідності дослідження значної кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів, а матеріали справи не містять обсягу документів, що потребували б від адвоката істотних затрат часу на їх аналіз.

Відтак, зважаючи на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, відсутність заперечень з боку відповідача не може мати наслідком стягнення з нього витрат на правову допомогу в такому розмірі, що очевидно призведе до надмірного обтяження відповідача. В даному випадку суд звертає увагу, що дослідження судом співмірності витрат на правову допомогу здійснюється судом навіть у тому випадку, коли сам відповідач не надає будь-яких письмових заперечень.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30.01.2023 року у справі № 910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 19.08.2021 року у справі № 369/9099/18 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн, суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження таких витрат доказів у їх сукупності, врахував визначений актом приймання-передачі наданих послуг розмір гонорару, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг та дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судових витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04.08.2020 року органом 5127, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) заборгованість за кредитним договором № 2036776522 від 26.06.2021 року у розмірі 29757 грн 46 к. з яких: заборгованість кредитом 29750 грн 59 к.; заборгованість за відсотками 6 грн 87 к.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04.08.2020 року органом 5127, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) судовий збір у розмірі 1514 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Зобов`язати Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, що складає 1514 грн, сплаченого при поданні позову до суду згідно платіжної інструкції № 2140 від 09.05.2025 року.

В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 18.02.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра