Рішення № 137917650, 03.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/219/26

Провадження №2/930/632/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі судді Богоніс Н.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Немирів Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», за підписом директора Ткаченко Марії, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через свого представника Ткаченко Марію звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 09.04.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про надання фінансових послуг № 2109964105190 (надалі - Договір), відповідно до якого останній отримав у кредит 5900,00 грн. строком на 16 днів.

За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти за процентною ставкою у розмірі 2,0 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 17-го дня процентна ставка збільшується на 1,64 %, починаючи з 15-го дня після чергового збільшення, процентна ставка збільшується на 1,38 %, починаючи з 30-го дня після чергового збільшення, процентна ставка збільшується на 2,65 % .

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги за кредитним договором № 2109964105190 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитним договором № 2109964105190 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем кошти на погашення заборгованості не сплачувалися.

На переконання позивача, відповідач не виконав свого зобов`язання по договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на дату звернення до суду в сумі 46728,00 грн., що складається з 5900,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 40828,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано 05.02.2026 року, поштове відправлення вручено члену сім`ї 24.02.2026 року, тому відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, ухвалу про відкриття провадження доставлено на електронну адресу відповідача 04.02.2026.

19 лютого 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не доведено факт укладення договору №2109964105190 від 09.04.2021 р. з відповідачем, також, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги за кредитним договором №2109964105190 від 09.04.2021 р. Окрім того, вказує на відсутність доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, та не надано документів первинної бухгалтерської документації (виписки по рахунку, платіжні документи). Також вказує на неправомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки кошти надавалися на строк 16 днів, до 24.04.2021, а позивачем нараховані проценти поза межами строку кредитування. За результатами розгляду справи просить в задоволенні позову відмовити.

24 лютого 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») від представник позивача Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, заява про поновлення процесуального строку та клопотання про витребування доказів, сформовані в системі «Електронний суд» 24 лютого 2026 р.

У відповіді на відзив зазначає, що Договір про надання фінансових послуг № 2109964105190 від 09.04.2021 р. відповідає по формі та змісту вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний електронним цифровим підписом одноразового ідентифікатора, який Товариство направило ОСОБА_1 в його Особистий кабінет, що підтверджується наданими із позовною заявою документами. Зауважує, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували відсутність доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 . Натомість Товариство підтверджує перерахунок коштів в сумі 5900,00 грн. 09.04.2021 р. о 20:51:19 год. листом платіжної організації ТОВ ФК «Вей Фор Пей». За результатами розгляду справи просить позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.03.2026 клопотання про витребування доказів представника позивача Ткаченко М.М. було задоволено частково, витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд,1Д) наступну інформацію:

- чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 (відтуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів в сумі 5900,00 грн. 09.04.2021 року, а саме виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період з 09.04.2021 по 11.04.2021 року;

-чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

02.03.2026 надійшло заперечення від відповідача, у якому він стверджує, що позивачем не доведено: перехід до нього права вимоги за кредитним договором; видачу коштів згідно кредитного договору; відсотки нараховані за більший період, а не за строк на який укладено договір. Крім цього, наголосив, що розмір витрат на правову допомогу є не співмірним для даної категорії справ.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 09.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2109964105190 (надалі - Договір), за умовами якого Товариство надало Споживачу кредит в сумі 5900,00 грн. строком на 16 днів.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Таким чином сторони уклали Кредитний договір № 2109964105190 від 09.04.2021 (далі у тексті Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору розмір кредиту становить 5900,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до п. 1.4.2. кредитного договору, у разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти за процентною ставкою у розмірі 2,0 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 17-го дня процентна ставка збільшується на 1,64 %, починаючи з 15-го дня після чергового збільшення, процентна ставка збільшується на 1,38 %, починаючи з 30-го дня після чергового збільшення, процентна ставка збільшується на 2,65 % .

На виконання умов Кредитного договору ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5900,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, яку той вказав при оформленні кредитного договору № 2109964105190 від 09.04.2021. Згідно листа платіжної організації ТОВ ФК «Вей Фор Пей» 09.04.2021 року було перераховано кошти в сумі 5900,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , номер договору 2109964105190 .

Згідно з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260325/64247-БТ від 30.03.2026 судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .

09.04.2021 на платіжну картку № НОМЕР_4 було зараховано платіж у сумі 5900,00 грн.

Отже, між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та іншими актами законодавства.

При цьому суд зазначає, що, незважаючи на заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору, у відзиві на позов (стор. 17) він зазначає: «За умовами договору про надання фінансових послуг від 09 квітня 2021 року, укладеного між сторонами, кредитні кошти надавалися на строк 16 днів, до 24 квітня 2021 року, саме цей термін зазначений у графіках платежів, підписаних сторонами, а позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами поза строком кредитування, а саме станом на дату переходу права вимоги за договором про відступлення права вимоги».

Таким чином, наведені у відзиві доводи є внутрішньо суперечливими. З одного боку, відповідач заперечує факт укладення кредитного договору, а з іншого - посилається на його умови, визнає факт його укладення, підписання графіків платежів та фактично підтверджує отримання кредитних коштів, заперечуючи лише правомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування.

Суд також встановив, що у подальшому відповідач свої зобов`язання, взяті на себе за Кредитним договором належним чином не виконав, борг за кредитним договором не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги за кредитним договором № 2109964105190 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за Договором кредиту стосовно відповідача від позикодавця до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», позивачем надано копії сторінок Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, підписаного Клієнтом та Фактором, Витяг з реєстру боржників, а також копію платіжної інструкції №307600018 від 03.12.2021 про сплату суми фінансування за договором факторингу.

У Витязі з реєстру боржників зазначено прізвище, ім`я, по батькові відповідача, його персональні дані, номер кредитного Договору, суму заборгованості за основною сумою боргу, тощо.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитним договором № 2109964105190 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за Договором кредиту стосовно відповідача від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позивача останнім надано копії сторінок Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, підписаного первісним кредитором та новим кредитором, Витяг з реєстру боржників.

У Витязі з реєстру боржників зазначено прізвище, ім`я, по батькові відповідача, його персональні дані, номер кредитного Договору, суму заборгованості за основною сумою боргу, тощо.

ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є юридичною особою з видами економічної діяльності: інші види грошового посередництва (основний), інші види кредитування, надання інших фінансових послуг, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У ч. 1 ст. 1082 ЦК України вказано, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Окрім того, згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що до ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2109964105190 від 09.04.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем кошти на погашення заборгованості не сплачувалися.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, а також доказів погашення заборгованості первинному або новому кредитору.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем вказується на неправомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки кошти надавалися на строк 16 днів, до 24.04.2021, а позивачем нараховані проценти поза межами строку кредитування. Чим фактично визнає факт укладення кредитного договору.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту у доданому до позовної заяви розрахунку, дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути кредит.

Суд констатує, що у справі відсутні належні докази належного виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості за кредитним договором, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором № 2109964105190 від 09.04.2021 суми заборгованості основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5900,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Позивач також заявляє вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у сумі 40828,00 грн.

Вирішуючи спір у цій частині щодо стягнення простроченої заборгованості за процентами за Кредитним договором № 2109964105190 від 09.04.2021 у сумі 40828,00 грн, суд виходить з наступного.

Як убачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом за період 236 днів, тобто поза межами строку користування кредитом, який відповідно до п.п. 1.2-1.3 договору № 2109964105190 від 09.04.2021 становить 16 днів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, а розмір і порядок їх сплати визначаються договором.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до п. 1.4.2. кредитного договору, у разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем кошти на погашення заборгованості не сплачувалися, відповідно підстав для продовження строку дії кредиту не було.

Крім того, відповідно до п.91 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що пролонгація строку кредиту після спливу 16 днів не відбулася, а тому нарахування процентів після спливу цього періоду є безпідставним.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за процентами лише в межах 16 днів строку дії кредиту, а саме:

- з 09.04.2021 року по 24.04.2021 року розмір відсотків становить 1888,00 грн. (5900,00 грн. * 2,0% * 16 днів).

Таким чином, сума заборгованості за нарахованими процентами з врахуванням того, що позивачем не надано суду доказів, що строк кредиту продовжено до 30.11.2021 року (як зазначено в розрахунку заборгованості), становить 1888,00 грн., а не 102410,00 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентах підлягають задоволенню частково у сумі 1888,00 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024.

Згідно із заявкою від 01.12.2025 до Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» дійшли згоди про надання правових послуг по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2109964105190 укладеним з ОСОБА_1 , вартість замовлених послуг сторони погодили у сумі 16000,00 гривень.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 16000,00 гривень.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Суд, оцінюючи розумність розміру понесених позивачем витрат на юридичну допомогу, враховує складність справи, а також фінансовий стан учасників справи.

Ця справа відноситься до категорії не складних справ, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. Цей спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень. При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача слід стягнути 1333,60 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень згідно платіжної інструкції № 0604930002 від 29.01.2026.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 443,82 гривень.

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 1, 8,11-13Закону України«Про споживчекредитування» та керуючись статями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 2109964105190 від 09.04.2021 року в розмірі 7788,00 гривень (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок), з яких: 5900,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 1888,00 гривень - сума заборгованості по відсотках.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 443,82 гривень (чотириста сорок три гривні 82 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1333,60 гривень (одна тисяча триста тридцять три гривні 60 коп.)

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Наталія БОГОНІС