Ухвала суду № 137917154, 30.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/665/26

провадження № 1-кп/208/1027/26

УХВАЛА

30 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши під час судового розгляду по кримінальному провадженню №22025000000001027 від 25.09.2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, та ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Вказували на тривале перебування обвинуваченого під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей продовження запобіжного заходу, а не для його засудження.

При розгляді клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст.178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст.177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_4 :

- народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області;

- громадянин України;

- зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- офіційно не працевлаштований;

- раніше не судимий

- має дружину та дитину, з якими фактично разом не проживає.

На думку суду, ризиками, визначеними ст.177 КПК України та доведеними прокурором у даному кримінальному провадженню є ризики:

- переховування від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи суворість можливого покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

Натомість, суд вважає недоведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше не судимий і не схильний до вчинення злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Водночас, клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримане його захисником, про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає, оскільки наведені стороною захисту доводи щодо завершення досудового розслідування, наявності у обвинуваченого місця проживання, сімейних зв`язків та відсутності судимостей самі по собі не спростовують встановленого судом ризику переховування від суду. З урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення, суворості можливого покарання, а також вимог ч.6 ст.176 КПК України, суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не буде достатнім для запобігання встановленому ризику, у зв`язку з чим підстав для його зміни суд не вбачає.

Разом з цим, з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Сума застави повинна відповідати реальному майновому стану особи та тяжкості злочину.

Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов`язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.

Високі застави створюють бар`єри для осіб, порушуючи рівність і справедливість. Менш заможні люди можуть не мати змоги ефективно захищатися, необґрунтовано перебуваючи під вартою.

Встановлення надто великого розміру застави відсуває на другий план досягнення його мети забезпечення процесуальної поведінки особи, зокрема забезпечення явки підозрюваного чи обвинуваченого.

Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: Суд повторює, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому його суму необхідно оцінювати головним чином «з огляду на обвинуваченого, його активи та його стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або дії проти поручителів у разі його неявки на судовий розгляд буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися.

Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: Сума застави повинна бути визначена, враховуючи характеристику обвинуваченого, його активи та взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку порушення процесуального обов`язку, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Водночас має враховуватися наявність грошових засобів у обвинуваченого.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Викладене у сукупності дає підстави для визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у максимальному розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з одночасним покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 201, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 30.06.2026 року по 28.08.2026 року включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп., зобов`язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , 04.03.1986 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- не відлучатися з м. Кам`янського Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити строком на 2 місяці до 30.08.2026 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено о 17 год. 00 хв. 30.06.2026 р.

Суддя ОСОБА_1