Рішення № 137916605, 23.06.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/321/25

Провадження № 2/169/78/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю:

секретаря судового засідання Гаврилюк Н. В.,

представника позивачки Сохацького А.В.,

представника відповідача Шкіринця Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Ратнівської селищної ради, державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Чикор (Наход) Олена Іванівна, про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» (далі СТОВ «Ратнівський аграрій») про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок.

Позов мотивувала тим, що вона є власником земельних ділянок з кадастровим номером 0725586700:03:002:0082, площею 1,9875 га, та з кадастровим номером 0725586700:03:002:0083, площею 2,084 га.

01 травня 2014 року між нею та відповідачем СТОВ «Ратнівський аграрій» укладені договори оренди землі № Т/С/05/14/Р та № Т/С/05/14/Р326, згідно з якими відповідачу передані в оренду зазначені земельні ділянки на строк 10 років, який закінчився 01 травня 2024 року.

27 березня 2024 року державний реєстратор Чикор (Наход) О. І. на підставі поданих відповідачем документів прийняла рішення про державну реєстрацію прав (про реєстрацію змін до іншого речового права права оренди) на спірні земельні ділянки та при здійснені такої реєстрації в Державний реєстр речових прав внесла інформацію про автоматичне продовження дії договорів оренди з правом пролонгації, внаслідок чого в Реєстрі почала відображатися нова дата закінчення строку дії договорів оренди 01 травня 2034 року.

Вказуючи, що вона не надавала згоди на продовження строку дії договорів оренди землі, на підставі законодавства, чинного на дату укладення договорів, єдиною підставою для поновлення таких договорів і для внесення державним реєстратором в Реєстр інформації про автоматичне їх поновлення мала бути укладена між нею та відповідачем додаткова угода, діями відповідача та державного реєстратора щодо продовження строку дії договорів оренди порушені її права як власника земельних ділянок, оскільки вона мала намір використовувати спірні земельні ділянки для власних потреб, просила визнати відсутнім у СТОВ «Ратнівський аграрій» права оренди на земельні ділянки з кадастровим номером 0725586700:03:002:0082, площею 1,9875 га, та з кадастровим номером 0725586700:03:002:0083, площею 2,084 га, зобов`язати СТОВ «Ратнівський аграрій» повернути їй земельні ділянки та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 21 квітня 2025 року відкрите загальне позовне провадження у цій справі (а .с. 33 т. 1).

Відповідач СТОВ «Ратнівський аграрій» у відзиві на позовну заяву позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що умовами договорів оренди, укладених 01 травня 2014 року з позивачкою, передбачено, що такі укладені на 10 років з правом автоматичного продовження, зокрема, у пункті 8 договорів зазначено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця до закінчення строку дії договорів він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ними. Відтак, вважає, що, оскільки умовами договорів оренди землі чітко передбачена можливість автоматичного їх поновлення на той самий строк та у зв`язку із відсутністю відповідної заяви позивачки про припинення дії договорів у місячний термін до закінчення строку їхньої дії, поведінка відповідача щодо продовження користування земельними ділянками є законною та добросовісною (а. с. 32-33 т. 1).

Ухвалою суду від 08 липня 2025 року підготовче провадження закрите, а справа призначена до судового розгляду по суті (а. с. 94 т. 1).

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року здійснено перехід зі стадії судового розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, клопотання представника позивачки задоволене, залучено до участі у справі державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Чикор (Наход) О. І. як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а. с. 133-134 т. 1).

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року підготовче провадження закрите, а справа призначена до судового розгляду по суті (а. с. 231 т. 1).

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в позові.

Представниця третьої особи виконавчого комітету Ратнівської селищної ради подала клопотання про розгляд справи без її участі (а. с. 69 т. 1).

Третя особа державний реєстратор Чикор (Наход) О. І. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 24 т. 2), про причини неявки суд не повідомляла, клопотань не подавала.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок: з кадастровим номером 0725586700:03:002:0082, площею 1,9875 га, та з кадастровим номером 0725586700:03:002:0083, площею 2,084 га (а. с. 21, 22 т. 1).

01 травня 2014 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем СТОВ «Ратнівський аграрій» договори оренди землі № Т/С/05/14/Р (далі договір 1) та № Т/С/05/14/Р326 (далі договір 2), відповідно до яких передала зазначені земельні ділянки в строкове платне користування відповідачу (а. с. 10-11, 219-220 т. 1).

У пункті 8 договорів сторони узгодили, що вони укладені на 10 років з урахуванням ротації культур. В останній рік оренди договори діють до моменту повного збору врожаю. Умови договорів зберігають чинність протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після їхнього укладення законодавством встановлені правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

У разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договорів протягом одного місяця до закінчення строку дії договорів вони вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами. Після закінчення терміну дії договорів оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договорів оренди.

Відповідно до пункту 37 договорів зміна їхніх умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Рішеннями державного реєстратора реєстраційної служби Турійського районного управління юстиції Волинської області від 18 травня 2014 року відомості про право оренди земельних ділянок (орендар СТОВ «Ратнівський аграрій», орендодавець (власник) ОСОБА_1 ) внесені до Реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (далі Реєстр) (а. с. 21, 22 т. 1).

28 травня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Ратнівський аграрій» укладена додаткова угода № 1 до договору 2, відповідно до умов якої пункт 9 договору оренди землі викладений у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною сумою у грошовому виразі або товаром за домовленістю сторін» (а. с. 24 т. 1).

20 травня 2018 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Ратнівський аграрій» укладена додаткова угода № 2 до договору 1, відповідно до умов якої пункт 9 договору оренди землі викладений в такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною сумою у грошовому виразі або товаром за домовленістю сторін» (а. с. 23 т. 1).

В інші умови договорів оренди сторони зміни не вносили.

Із матеріалів справи видно, що на підставі заяв відповідача від 25 березня 2024 року проведена державна реєстрація вищезазначених додаткових угод до договорів оренди в Реєстрі.

Державний реєстратор Чикор (Наход) О. І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 березня 2024 року на підставі відомостей Реєстру, згідно з якими спірні земельні ділянки перебували в оренді СТОВ «Ратнівський аграрій» (державна реєстрація запису про право оренди проведена 18 травня 2014 року).

Таким чином, державний реєстратор ОСОБА_2 27 березня 2024 року здійснила державну реєстрацію права оренди (перенесення) на спірні земельні ділянки зі спеціального (тимчасового) розділу Реєстру до відкритого розділу Реєстру.

Предметом позову у цій справі є визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок позивачці з припиненням державної реєстрації права оренди землі в зв`язку з закінченням строку дії договорів оренди.

З позовної заяви видно, що представник позивачки як підставу цього позову визначив: фактичне продовження строку дії договорів оренди землі без згоди на це власника та безпідставне вчинення державним реєстратором дій щодо пролонгації договорів оренди: здійснення відмітки «Так» в полі «Автоматичне продовження дії договору».

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України визначений перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначений як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, вольовий характер і внутрішня воля сторін договору при визначенні строку не викликає сумніву, тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати, віддаляти його настання та продовжувати автоматично або за певних умов.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі договори оренди, укладені між сторонами, в установленому законом порядку недійсними не визнані, у зв`язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

З огляду на вказане та враховуючи, що ні Закон України «Про оренду землі», ні Земельний і Цивільний кодекси України у редакції на час укладення договорів оренди не містили заборони на узгодження й закріплення сторонами у договорі такої умови як автоматичне продовження (прологанція) строку його дії, то підстави вважати умову пункту 8 договорів оренди нікчемною відсутні.

Таким чином, сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу, продовження (пролонгації), припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства, а також в контексті положень статті 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами договору.

Доводи представника позивачки про протилежне суд до уваги не бере, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацом четвертим такого змісту:

«Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

У цій справі сторони, користуючись принципом свободи договору, у пункті 8 договорів оренди узгодили, що вони укладені на 10 років з урахуванням ротації культур і в разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договорів протягом одного місяця до закінчення строку дії договорів вони вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами.

Під час розгляду справи встановлено і це не заперечувалося представниками сторін, що протягом одного місяця до закінчення строку дії договорів жодна із його сторін письмову заяву про припинення договорів не подавала, у зв`язку з чим вони є продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Доводи представника позивачки щодо порушення відповідачем норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення договорів (далі Закон), що стосується надсилання орендарем листа-повідомлення про поновлення строку договорів оренди землі із проектом додаткової угоди на адресу позивачки, що є підставою для припинення права оренди земельних ділянок за відповідачем, суд до уваги не бере з огляду на таке.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Водночас законодавець передбачив різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для його сторони необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці утриматися від певних дій для досягнення бажаного результату.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону, яка фактично об`єднує два випадки продовження договору оренди землі: у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами першою-п`ятою цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону містила дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави й обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п`ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою цієї норми.

Частиною шостою статті 33 Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності фактів користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутності протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).

Така ж конструкція поновлення договору найму за «мовчазною згодою» передбачена в статті 764 ЦК України.

Водночас слід звернути увагу на те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 909/139/19, від 18 березня 2019 року у справі № 908/1163/17, від 18 травня 2023 року у справі № 910/10380/20.

У цій справі позивачка у строки та в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону та пунктом 8 договорів оренди землі №Т/С/05/14/Р, №Т/С/05/14/Р326, повідомлень про заперечення у поновленні договорів оренди у визначений Законом та договорами строк не надсилала відповідачу.

Відповідач продовжив користуватися орендованими земельними ділянками до осені 2025 року та вніс орендну плату на депозит нотаріуса, що в контексті положень статті 537 ЦК України свідчить про належне виконання ним своїх зобов`язань за договорами оренди за 2024-2025 роки (а. с. 176 т. 1).

Наявна в матеріалах справи заява позивачки від 01 березня 2024 року не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки подана завчасно з порушенням узгодженого сторонами часового проміжку, свідчить про одностороннє волевиявлення орендодавця на розірвання договору всупереч його умовам, а відповідно до пункту 40 договорів оренди та частини четвертої статті 31 Закону розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Ні Законом, ні договорами не передбачено можливості розірвання договорів в односторонньому порядку за два місяці до закінчення строку їхньої дії.

За таких обставин поведінка відповідача у розглядуваному випадку є добросовісною, відповідає умовам договорів та положенням Закону, право оренди є чинним та відображеним у Реєстрі, а відмова чи наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді відповідно до частини дев`ятої статті 33 Закону.

Доводи представника позивачки щодо неправомірного, на його думку, внесення 27 березня 2024 року державним реєстратором Чикор (Наход) О.І. в розділі «Автоматичне продовження дії договору» позначки «Так» на увагу не заслуговують, оскільки строк дії договорів оренди продовжився на той самий строк і на тих самих умовах на підставі узгодженої сторонами у пункті 8 умови про це, а не внаслідок вчинення державним реєстратором зазначений дій, які за своєю правовою природою є лише офіційною фіксацією та визнанням речового права і самі по собі не можуть створювати, змінювати чи припиняти речове право.

Станом на дату ухвалення цього рішення винесене державним реєстратором Чикор (Наход) О. І. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 березня 2024 року є чинним, будь-які судові рішення або інших уповноважених органів щодо скасування державної реєстрації та/або оскарження дій у сфері державної реєстрації прав відсутні.

Технічна відмітка «Так» у Реєстрі відповідає волевиявленню сторін договорів та цілком узгоджується з пунктом 8 договорів оренди, умова якого щодо продовження строку дії була внесена в Реєстр ще під час реєстрації договорів 18 травня 2014 року державним реєстратором Муравською Н. І.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що позивачка із заявою про припинення права оренди та виключення з Реєстру відомостей про поновлення строку дії договорів до державного реєстратора не зверталася.

Постанови Верховного Суду, на які посилався представник позивачки на підтвердження своїх вимог, хоча й стосуються правовідносин оренди землі, проте ухвалені в справах з іншим предметом позову поновлення договорів оренди в порядку використання переважного права орендаря, визнання додаткових угод укладеними тощо, та за інших обставин договори оренди не містили умови про автоматичну пролонгацію строку їхньої дії, як договори, укладені між сторонами у цій справі.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання відсутнім у відповідача права на оренду земельних ділянок та повернення позивачці земельних ділянок, а тому в задоволені позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, статей 3, 11, 15, 16, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Ратнівської селищної ради, державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Чикор (Наход) Олена Іванівна, про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій», адреса місця знаходження: вулиця Нова, 2, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 37236628.

Представник відповідача: Шкіринець Юрій Миколайович, адреса місця знаходження: вулиця Нова, 2, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: виконавчий комітет Ратнівської селищної ради, адреса місця знаходження: вулиця Центральна, 19, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 44096289.

Третя особа: державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Чикор (Наход) Олена Іванівна, адреса місця знаходження: вулиця Центральна, 19, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_4 .

Представниця третьої особи: Неводнічик Анжела Іванівна, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуючий

Повне рішення складене 02 липня 2026 року.