Ухвала суду № 137915064, 01.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

01.07.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/23893/23

Провадження № 1-кп/522/1501/26

01 липня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в кримінальному провадженні № 42023160000000042, відомості про яке внесено 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, громадянина України, українця, який має вищу освіту, не працюючого, одруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023160000000042, відомості про яке внесено 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.

Прокурор подав клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, встановлені раніше ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не змінились, не зменшились та продовжують існувати. Так, враховуючи характер обвинувачення та тяжкість кримінальної відповідальності, яка передбачена за інкриміноване кримінальне правопорушення, ОСОБА_5 може використати здобуті навички з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Також, обвинувачений може вчиняти тиск на свідків, які на даний час вони ще не допитані. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що без запобіжного заходу обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. У зв`язку із чим просив клопотання задовольнити в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_4 не заперечував проти продовження стосовно ОСОБА_5 строку обраного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора та заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За змістом ст. 181 КПК України, якими суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання особи під домашнім арештом, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під домашнім арештом, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під домашнім арештом.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

15 травня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси змінено міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з цілодобового домашнього арешту на арешт у нічний час доби 22:00 год. до 06:00 год. за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 11.07.2026 року, включно, із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується зокрема у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик можливого переховування обвинуваченого також підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон, тобто є обізнаним щодо питання незаконного перетину кордону, і має можливість здійснити спроби до переховування за межами країни.

Крім того, як зазначив прокурор у судовому засіданні, під час обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_5 було виявлено сотні підроблених документів. Відтак, є підстави вважати, що обвинувачений може перетнути державний кордон за допомогою підроблених документів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

З огляду на викладене, суд вважає, що розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим, він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України. Разом з тим, суд вважає такий ризик мінімальним, так як обвинувачений не порушував покладені на нього обов`язки, повідомив суд про зміну свого місця проживання.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, показання яких вказують на причетність до вчинення злочину саме обвинуваченого, що перешкоджатиме суду у встановленні істини у провадженні та в повному обсязі всебічному дослідженні всіх доказів. Суд враховує, що ще не були допитані свідки особисто знайомі із обвинуваченим ОСОБА_5 , відтак останній може вчиняти спроби схиляння їх до зміни показань у суді на свою користь.

Суд вважає слушними посилання прокурора на те, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), зокрема шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на нього судом, при застосуванні щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

Стосовно обвинуваченого також продовжує існувати ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 не працевлаштований, відтак може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, з метою заробітку не маючи постійного законного джерела доходу.

Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_5 не порушував покладені на нього судом обов`язки, має міцні соціальні зв`язки, одружений, утримує малолітню дитину, на території м. Одеси має постійне місце проживання, є громадянином України.

Окрім того, суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Суд вважає необхідним зазначити, що належна процесуальна поведінка та відсутність порушень з боку ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків, не свідчить про істотне зменшення ризиків у кримінальному провадження, як про це стверджує сторона захисту, натомість підтверджує, що застосований вид запобіжного заходу є таким, що достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у всій сукупності, зокрема доведеність стороною обвинувачення існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що обвинувачений ОСОБА_5 не порушував умов обраного відносно нього запобіжного заходу, суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби в повній мірі забезпечує виконання ним його процесуальних обов`язків, та буде достатнім для запобіганню зазначених ризиків, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно ОСОБА_5 строк дії застосованого відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177,178, 181, 194, 331, 370-372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 42023160000000042, відомості про яке внесено 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України задовольнити.

Строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді домашнього арешту в нічний час доби 22:00 год. до 06:00 год. за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , продовжити до 27 серпня 2026 року включно, із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На період дії воєнного стану при оголошенні повітряної тривоги дозволити ОСОБА_5 залишати житло для перебування в сховищі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1