Вирок № 137914869, 02.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20547/22

Провадження № 1-кп/947/278/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представник потерпілого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162480000838 від 04.07.2022 року, відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Одеси, громадянка України, українка, з вищою освітою, не одружена, пенсіонерка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України

ВСТАНОВИВ:

09.09.2022 року до Київського районного суду міста Одеси скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022162480000838 від 04.07.2022 року, відносно ОСОБА_15 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.2 ст.197-1, ч.2 ст.209 КК України.

В процесі розгляду справи прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 за погодженням з виконуючим обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_16 , змінено обвинувачення відповідно до ст.ст. 338, 341 КПК України у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12022162480000838 від 04.07.2022 року, відносно ОСОБА_15 .

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що у квітні 2021 року, більш точний час встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_15 разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами з метою посягання на суспільні відносини у сфері власності, подальшого використання завідомо підроблених офіційних документів та легалізацію грошових коштів, перебуваючи в достеменно невстановленому місці в межах міста Одеси, надавши, невстановленим на теперішній час досудовим розслідуванням особам, свої особисті дані, невстановленим досудовим розслідуванням способом, реалізуючи раніше виниклий прямий умисел на підроблення офіційного документа - Державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_17 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), підробили державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_17 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії XXIIІ скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 , (нині АДРЕСА_2 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), тобто завідомо підроблений офіційний документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатний спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ-доказ у правозастосовній діяльності.

Таким чином, ОСОБА_15 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, - підроблення офіційного документа, який видається підприємством, установою, організацією, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_15 , 16.04.2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування не виявилось можливим, разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, діючи з єдиним прямим умислом, безпосередньо, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_15 , з метою посягання на суспільні відносини у сфері власності, використання завідомо підробленого офіційного документу та легалізацію грошових коштів знаходячись безпосередньо в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 , не доводячи останній умисел, надала, тим само використала у приватного нотаріуса завідомо підроблений офіційний документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатний спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ доказ у правозастосовній діяльності, а саме державний акт на право приватно власності на землю серія РЗ №368451 згідно якого ОСОБА_17 яка мешкає з адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі Рішення 11 сесії ХХІІІ скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за результатами чого, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 , в порядку передбаченому чинним законодавством виготовлено та посвідчено копію державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_15 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та здійснено запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій за номером 4464 від 16.04.2021 року.

Таким чином, ОСОБА_19 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, - використання завідомо підробленого документа, за попередньою змовою групою осіб.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_15 , разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, у той саме день 16.04.2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи з єдиним прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_15 разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, з метою посягання на суспільні відносини у сфері власності, використання завідомо підробленого офіційного документу та легалізацію грошових коштів, діючи через довіреного невстановленого в ході проведення досудового розслідування особи перебуваючи в приміщенні офісу N? 115 інженера-землевпорядника ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_4 , звернулась із заявою на відновлення меж земельної ділянки в натурі, виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 та надали, тим само використали завідомо підроблений офіційний документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатний спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ - доказ у правозастосовній діяльності - посвідчений 16.04.2021 року та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за номером 4464 копію державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_17 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, ОСОБА_15 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, - використання завідомо підробленого документа, за попередньою змовою групою осіб.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 18.05.2021 приблизно о 14 годині 38 хвилин ОСОБА_15 , разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, діючи з єдиним прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_15 , з метою посягання на суспільні відносини у сфері власності, легалізацію грошових коштів та використання завідомо підробленого офіційного документу - державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_15 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії ХХІІІ скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), прибули до ІНФОРМАЦІЯ_3 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , де надали, тим само використали завідомо підроблений офіційний документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатний спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ-доказ у правозастосовній діяльності, державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_21 завідомо підроблений офіційний документ, а саме: державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_15 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, ОСОБА_15 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, - використання завідомо підробленого документа, за попередньою змовою групою осіб.

Далі, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з п. 5 рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 депутатів трудящих від 18.05.1961 року за N?349 «Про відведення земельних ділянок державним організаціям під будівництво», ІНФОРМАЦІЯ_5 відведено земельну ділянку площею 2,5 га в селі Чорноморка по межі з піонертабором заводу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для розміщення навчальної агрометереологічної станції (сучасна адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_6 ).

Вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 депутатів трудящих від 18.05.1961 року за N?349 станом на теперішній час ніким не скасовано.

В подальшому на базі ліквідованого ІНФОРМАЦІЯ_7 утворено ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 за N?363-р «Про утворення ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08.02.2002 за N?11/67-319, ІНФОРМАЦІЯ_8 являється правонаступником всіх договірних зобов`язань, активу і пасиву балансу ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ІНФОРМАЦІЯ_9 є ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно з п. 3.2. статуту ІНФОРМАЦІЯ_9 , затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08.04.2016 за N?384, університет заснований на державній формі власності та підпорядкований центральному державному органу виконавчої влади у галузі освіти і науки України.

Відповідно до п. 3.3. статуту, університет є неприбутковою юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке передане університету ІНФОРМАЦІЯ_10 в його оперативне управління.

Так, на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 19.02.2016 року «Про закріплення державного майна за ІНФОРМАЦІЯ_8 » за університетом на праві господарського відання закріплено будівлі метереологічної навчально-наукової лабораторії, які збудовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_6 , яка фактично є територією, виділеною у 1961 році ІНФОРМАЦІЯ_5 для розміщення учбової агрометереологічної станції.

Далі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_22 від 26.12.2016 за N?33170987 за ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстровано право державної власності на виробничі та невиробничі будівлі та споруди метереологічної навчально-наукової лабораторії загальною площею 882 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 з одночасною реєстрацією права господарського відання на зазначені будівлі за ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1127762451101).

Виділена у 1961 році ІНФОРМАЦІЯ_5 (правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_8 ) на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 депутатів трудящих від 18.05.1961 року за N?349 «Про відведення земельних ділянок державним організаціям під будівництво» земельна ділянка використовується університетом як добросовісним користувачем за цільовим призначенням безперервно з 18.05.1961 року, однак станом на теперішній час зазначена земельна ділянка не сформована, кадастровий номер такій земельній ділянці не присвоєно, та правовстановлюючі документи на користування вказаною ділянкою не виготовлялись.

Утім, відсутність правовстановлюючих документів на землекористування не є підставою для втрати особою права користування земельною ділянкою. Крім того, набуття особою права користування земельною ділянкою на підставі рішень, які не скасовані, не позбавляє цю особу права користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, що зберігається до його належного переоформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства в тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної республіки Крим, Радою міністрів Автономної республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки крім поділу та об`єднання).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, встановлено, що ОСОБА_15 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням на теперішній час особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, маючи єдиний прямий умисел на набуття, шляхом обману земельної ділянки, площею 0,1 гектарів, за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що находиться за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), всупереч вимогам ст.ст. 83, 116, 123, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права власності та користування на землю, з метою посягання на суспільні відносини у сфері власності з корисливих мотивів, легалізацію грошових коштів та використання завідомо підробленого офіційного документу 18.05.2021 приблизно об 14 годині 38 хвилин за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням на теперішній час особами, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , де надали, тим само використали завідомо підроблений офіційний документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатний спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ-доказ у правозастосовній діяльності, державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_3 завідомо підроблений офіційний документ, а саме: державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ N?368451 згідно якого ОСОБА_15 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії XXIII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за N?8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після чого державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до порядку встановленим ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постанови КМУ від 25.12.2015 N?1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внесені відомості до державного реєстру та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) про набуття ОСОБА_15 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1 гектара.

Таким чином, ОСОБА_15 за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням на теперішній час особами, шляхом обману, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, який спричинив набуття права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1 гектара, чим заподіяли майнову шкоду державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_10 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_12 Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , у розмірі 2 412 297 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 60 копійок, що згідно примітки 4 до ст. 185 КК України, Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» перевищує 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_15 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.

У подальшому, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_15 , разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів. усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність набуття права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0.1 гектара, вирішили розпорядитися майном шляхом його відчуження (вчинення правочину).

Так, 19.06.2021 року більш точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_15 , разом невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, прибула до нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, уклала правочин із ОСОБА_23 , тобто з майном одержаним злочинним шляхом, особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1000 гектара посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрований в реєстру для реєстрації нотаріальних дій за номером 7923 від 19.06.2021 року за яким ОСОБА_23 придбав зазначену земельну ділянку за домовленістю сторін за 312 750 (триста дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_19 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України - володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, вчинено за попередньою змовою групою осіб.

В ході досудового слідства та судового розгляду прокурор в основу обвинувачення ОСОБА_15 посилається на наступні покази свідків.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_24 пояснила, що з квітня 2021 року працює на посаді реєстратора в м. Овідіополь, керується в своїй роботі посадовою інструкцією. До неї звернулась особа для реєстрації. Через значний проміжок часу та великої кількості людей, не може пригадати обвинувачену. Громадян, які до них звертаються ідентифікують по паспорту, робить копію паспорта та ідентифікаційного коду. Вона знає, що це землі ІНФОРМАЦІЯ_2 , точніше сказати не може. Вона також не має компетенції перевіряти обтяження на землю. Якщо у особи не має довіреності, для представлення чужих інтересів, вона не може звернутись до реєстратора, тоді особа повинна особисто звертатись до реєстратора.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_21 пояснила, що вона працює державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_13 . Особи ідентифікуються за паспортом або довіреністю, адміністратор робить копії документів для мене. Заяву підписує заявник, який подає документи. Разом з заявою подається було подано державний акт та витяг з державного кадастру. Після реєстрації всі документи, які були підставою для реєстрації повертаються особі. Ця земельна ділянка вже була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, і в неї все автоматично підтягнулось до нової реєстрації. Щодо об`єднання земельних ділянок вона цього не пам`ятає. Ніяких обтяжень по земельній ділянці не було, зазначена ділянка це землі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона працює приватним нотаріусом по вул.. Генерала Петрова в м. Одесі. Договір посвідчувала вона, в томі №3 ст. 222, томі №2 ст. 11-12 дані для огляду документи посвідчувала вона, дані документи посвідчувались при наявності оригіналів документів. Хто саме приходив, вона не пам`ятає, тому що багато людей. Розрахунок за договором відбувається без її участі. Документи, які вона посвідчувала наявні в матеріалах справи, особу посвідчує за оригіналом документів. Щодо об`єднання земельних ділянок їй ні чого не відомо. Всю інформацію вона отримувала з реєстру, скільки само було нотаріальних дій не пам`ятає. Будь яких заборон або обтяжень не було.

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_15 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України надано суду як доказинаступні письмові доказі:

Том №2

- копія постанови про виділення матеріалів досудового розслідування (а.с. 1-5);

- копія ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2021 року (а.с. 6-8);

- копія протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2021 року з додатками (а.с. 10-13);

- копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.06.2021 року з додатками (а.с. 14-37);

- копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.06.2021 року з додатками (а.с. 38-54);

- копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.06.2021 року з додатками (а.с. 55-69);

- копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.06.2021 року з додатками (а.с. 70-87);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 28.07.2021 року до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » (а.с. 88-89);

- копія технічної документації із землеустрою за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 з додатками (а.с. 90-148);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 28.07.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_16 (а.с. 149-150);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_16 від 04.08.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури з додатками (а.с. 151-182);

- копія клопотання про використання доказів у кримінальному провадженні одо злочину від 04.10.2021 року (а.с. 183-189);

- копія ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 року (а.с. 190-196);

- копія постанови про доручення проведення досудового розслідування, створення групи слідчих по кримінальному провадженню від 21.02.2022 року (а.с. 197-198);

- копія постанови про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 26.04.2022 року (а.с. 199-200);

- копія рапорту слідчого ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_25 від 23.05.2022 року з додатками (а.с. 201-213);

- копії характеризуючих матеріалів стосовно ОСОБА_15 (а.с. 214-223);

- копія запитів в порядку ст. 38,40,93 КПК України (а.с. 224-227);

- копія запиту в порядку ст.ст. 40,93,110 КПК України до ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с. 228-229);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 30.05.2022 року (а.с. 230-231).

Том №3

- копія витягу з ЄРДР №420211630010000040 від 19.07.2021 року (а.с. 1);

- копія постанови про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 19.07.2021 року (а.с. 3-4);

- копія постанови про передачу за підслідністю матеріалів кримінального провадження та доручення проведення досудового розслідування від 19.07.2021 року (а.с. 5-6);

- копія постанови про доручення проведення досудового розслідування від 29.07.2021 року (а.с. 8);

- копія постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 05.08.2021 року (а.с. 9-15);

- копія витягу з ЄРДР №420211630010000024 від 02.06.2021 року (а.с. 16);

- копія повідомлення про обставини, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення від 28.05.2021 року (а.с. 17-22);

- копія постанови про призначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженню від 02.06.2021 року (а.с. 23-24);

- копія інформації з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно по адресі: АДРЕСА_10 від 30.06.2021 року (а.с. 27-29);

- копія державного акту на право власності на землю за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 30-31);

- копія клопотання про тимчасовий доступ та документів, які містять охоронювану законом таємницю від 27.07.2021 року (а.с. 32-35);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 02.07.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_19 (а.с. 36-37);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_19 від 09.07.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури з додатками (а.с. 38-47);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 04.06.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 48-49);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури (а.с. 50);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 04.06.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_20 (а.с. 51-52);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 0.06.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури (а.с. 53-54);

- копія листа прокурора Київської окружної прокуратури від 24.06.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_20 (а.с. 55-56);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 30.06.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури з додатком (а.с. 57-59);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 до ІНФОРМАЦІЯ_17 (а.с. 60-61);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_17 від 09.07.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури з додатками (а.с. 62-78);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 22.06.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 79-80);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 25.06.2021 року прокурору Київської окружної прокуратури з додатками (а.с. 81-90);

- копія інформації з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно від 06.08.2021 року (а.с. 91-121);

- копія державного акту на право власності на землю за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 122-123);

- копії заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 124-129);

- копія заяви ОСОБА_23 з додатком (а.с. 130-134);

- копія інформації з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно від 20.05.2021 року (а.с. 135-150);

- копії заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 151-152);

- копія заяви ОСОБА_23 з додатком (а.с. 153-157);

- копія клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 07.06.2021 року (а.с. 158-162);

- копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_21 від 07.06.2021 року (а.с. 163-165);

- копія клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 07.06.2021 року (а.с. 166-169);

- копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_21 від 07.06.2021 року (а.с. 170-172);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 16.06.2021 року до ФОП ОСОБА_20 (а.с. 173-175);

- копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.. ОСОБА_15 з додатками ФОП ОСОБА_20 (а.с. 176-187);

- копія технічного звіту по топографо-геодезичній зйомці за адресою: АДРЕСА_2 з додатками ФОП ОСОБА_26 (а.с. 188-215);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_22 від 22.07.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 216);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.07.2021 року прокурору ІНФОРМАЦІЯ_22 з додатками (а.с. 217-227);

- копія листа прокурора ІНФОРМАЦІЯ_22 від 27.07.2021 року до керівника ІНФОРМАЦІЯ_23 з додатками (а.с. 228-254);

- копія постанови про визнання речовими доказами від 19.07.2021 року (а.с. 255-257);

- копія клопотання про арешт майна від 27.07.2021 року (а.с. 258-262);

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 29.07.2021 року (а.с. 263-268);

Том №4

- копія клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю від 14.04.2022 року (а.с. 1-5);

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 15.04.2022 року (а.с. 6-8);

- копія протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.04.2022 року з додатками (а.с. 10-34);

- копія постанови про визнання і долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 28.04.2022 року (а.с. 34-37);

- копія клопотання про арешт майна від 28.04.2022 року (а.с. 38-43);

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 04.05.2022 року (а.с. 45-48);

- копія клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 27.04.2022 року (а.с. 49-54);

- копія ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 28.04.2022 року (а.с. 55-57);

- копія протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.05.2022 року з додатками (а.с. 58-77);

- копія запиту (у порядку ст.ст. 40,93,110 КПК України) від 01.06.2022 року (а.с. 78-79);

- копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 02.06.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_17 з додатками (а.с. 80-81);

- копія постанови про залучення представника потерпілого від 16.06.2022 року (а.с. 82-87);

- рапорт слідчого ІНФОРМАЦІЯ_17 від 16.06.2022 року (а.с. 88-91);

- витяг з ЄРДР №12022162480000787 від 16.06.2022 року (а.с. 93-94);

- постанова про доручення проведення досудового розслідування від 16.06.2022 року (а.с. 95);

- постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) від 16.06.2022 року (а.с. 97);

- рапорт слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.06.2022 року (а.с. 98-99);

- витяг з ЄРДР №12022162480000786 від 16.06.2022 року (а.с. 101-102);

- постанова про доручення проведення досудового розслідування від 16.06.2022 року (а.с. 103);

- постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) від 16.06.2022 року (а.с. 105);

- рапорт слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.06.2022 року (а.с. 106-107);

- витяг з ЄРДР №12022162480000788 від 16.06.2022 року (а.с. 10-110);

- постанова про доручення проведення досудового розслідування від 16.06.2022 року (а.с. 111);

- постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) від 16.06.2022 року (а.с. 113);

- рапорт слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.06.2022 року (а.с. 114-115);

- витяг з ЄРДР №12022164480000424 від 16.06.2022 року (а.с. 117);

- постанова про доручення проведення досудового розслідування кримінальних проступків від 16.06.2022 року (а.с. 118);

- постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) від 16.06.2022 року (а.с. 120);

- рапорт слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.06.2022 року (а.с. 121-122);

- витяг з ЄРДР №12022164480000425 від 16.06.2022 року (а.с. 124);

- постанова про доручення проведення досудового розслідування кримінальних проступків від 16.06.2022 року (а.с. 125);

- постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) від 16.06.2022 року (а.с. 127);

- рапорт слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.06.2022 року (а.с. 128-129);

- витяг з ЄРДР №12022164480000426 від 16.06.2022 року (а.с. 131);

- постанова про доручення проведення досудового розслідування кримінальних проступків від 16.06.2022 року (а.с. 132);

- постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) від 16.06.2022 року (а.с. 134);

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 16.06.2022 року (а.с. 135-138);

- постанова про призначення оціночно-земельної експертизи від 19.08.2021 року (а.с. 139- 142);

- клопотання про проведення огляду від 04.02.2022 року (а.с. 148-152);

- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 04.02.2022 року (а.с. 153-154);

- протокол огляду від 16.02.2022 року з додатком «флеш накопичувачем» відео запис переглянутий в судовому засіданні в повному обсязі 20.09.2023 року (а.с. 155-158);

- висновок експертів за результатами проведення оціночно-земельної експертизи №21-4776 від 21.02.2022 року з якого вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:50:002:0017 загальною площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 станом на 18.05.2021 становить: 2 412 2997,60 гривень у розрахунку на 1 кв.м. земельної ділянки 2 412,30 гривень. (а.с. 161-169);

Том №5

- постанова про призначення судової почеркознавчої експертизи від 23.02.2022 року (а.с. 1-4);

- клопотання про надання оригіналів досліджуваних документів та додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження №42021163010000040 від 19.07.2021 року (а.с. 7);

- запит (у порядку ст.ст. 40,93,110 КПК України) від 17.05.2022 року (а.с. 9);

- відповідь на запит від 18.05.2022 року з додатками (а.с. 10-20);

- висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи №21-1386 від 06.06.2022 року з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_15 , розміщений у рядку «ПРОДАВЕЦЬ» договору куплі-продажу від 19.06.2021 між ОСОБА_15 та ОСОБА_23 , виконаний самою ОСОБА_15 . Підпис від імені ОСОБА_15 , розміщений у графі «підпис заявника» заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.05.2021, виконаний не ОСОБА_15 , а іншою особою з наслідуванням її підписам. (а.с. 23-30);

- повідомлення про підозру від 16.06.2022 року ОСОБА_15 (а.с.31-46);

- рапорт слідчого ІНФОРМАЦІЯ_17 від 16.06.2022 року з додатками (а.с. 47-53);

- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 04.07.2022 року (а.с. 54-68);

- витяг з ЄРДР №12022162480000838 від 04.07.2022 року (а.с. 69-73);

- рапорт слідчого ІНФОРМАЦІЯ_17 від 16.06.2022 року з додатками (а.с. 78-135);

- постанова про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 07.07.2022 року (а.с. 136-148);

- постанова про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 03.08.2022 року (а.с. 153-163);

- протокол затримання особи, на підставі ухвали суду від 02.09.2022 року ОСОБА_15 (а.с. 171-172);

- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року (а.с. 173-175);

- постанова про відновлення досудового розслідування від 02.09.2022 року (а.с. 179-184);

- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року (а.с. 200-201);

- запит (у порядку ст.ст. 40,93, 100,170 КПК України) від 05.09.2022 року (а.с. 204-206);

Прокурор, який підтримує обвинувачення у зазначеному кримінальному провадженні в судовому засіданні відмовився від допиту свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , інші учасники кримінального провадження погодились з прокурором.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_15 в інкримінованих їй злочинах винною себе не визнала та пояснила, що в неї було бажання мати земельну ділянку, потім дізналась, що у с. Лиманка є вільна ділянка, поїхала в сільську раду, дізналась про необхідний пакет документів, написала заяву у юриста. Сесія була у грудні місяці, після нового року їй повідомили, що є документи на земельну ділянку. Показали місце розташування земельної ділянки на карті, сказали, що потрібно зробити документі у земельному інституті. Державний акт вона отримала ще у 2003 році, це була ділянка площею 10 соток за адресою: АДРЕСА_6 . Коли в неї були документи на руках, вона поїхала дивитись цей участок. Приблизно у 2011 році вона хотіла продати ділянку, але їй сказали, що не має дозволу на продажу. У 2015 році вона знов хотіла продати земельну ділянку, але не вийшло. Потім вона домовилась з ОСОБА_28 про продаж цієї ділянки, він повідомив, що не достатньо документів. Після того як в неї були документи на руках їй у ЦНАПі дали кадастровий номер. У нотаріуса були, коли оформлювали продаж. Земельну ділянку вона отримала на підставі заяви, яку вона писала в ІНФОРМАЦІЯ_24 , це було у 1999 році. Державний акт вона отримувала особисто, коли отримала витяг сказати не може. Всі оригінали документів вона віддала ОСОБА_29 , які саме документи надавала не пам`ятає. ОСОБА_30 це зять її тітки, вона з ним знайома багато років, ОСОБА_31 це її двоюрідна сестра. Про те, що ділянка належить інституту, вона не знала. До нотаріуса вона приїхала сама, взяла документи, які сказав нотаріус, провели правочин з ОСОБА_30 за це вона отримала 345 тисяч гривен. З моменту отримання державного акту у 2003 році по всіх службах ходила сама.

Захисник ОСОБА_11 в судових дебатах зазначила, що досліджені в суді докази не доводять вину ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України, тому слід її виправдати з наступних підстав:

1. Так орган досудового слідства разом з прокурором стверджують, що ОСОБА_15 підробила офіційний документ, який видається підприємством, установою, організацією, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем за попередньою змовою групою осіб та використовувала завідомо підроблений документ, за попередньою змовою групою осіб при обставина викладених в обвинувальному акті, проте державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ №368451 є оригінальним документом отриманим у ІНФОРМАЦІЯ_25 та не є підробленим. Окрім того, у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують, що вказаний державний акт є підробленим. Стороною обвинувачення під час досудового розслідування не проводилася експертиза, з метою встановлення оригінальності державного акту. Також, є цікавим яким чином сторона обвинувачення стверджує та обвинувачує ОСОБА_15 , у підроблені державного акту, якщо оригінал державного акту серія РЗ №368451 загублений, а експертиза не проводилася.

ОСОБА_15 не мала ніякого злочинного умислу звертаючись до інженера-землевпорядника ОСОБА_20 , вона навпаки звернулась до нього, документи надсилала поштою, отримала виконану роботу щодо технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості гр. ОСОБА_15 за адресою АДРЕСА_2 .

У ОСОБА_15 не було жодного умислу на отримання чи використання підробленого документу, у зв`язку із чим відсутня суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, а тому позиція сторони обвинувачення щодо дії ОСОБА_15 є безпідставна та не відповідає дійсності.

Окрім того, також повторно зазначимо, що ОСОБА_15 не має відповідати за помилки посадових осіб, які не дотрималися належної процедури реєстрації та передачі на зберігання документів до іншого органу.

2. ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням на теперішній час особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, маючи єдиний прямий умисел на набуття, шляхом обману, земельної ділянки площею 0,1 гектарів, за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відсутній склад кримінального правопорушення у ОСОБА_15 оскільки, суб`єктивна сторона ст. 190 КК України характеризується прямим умислом, тобто особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Однак ОСОБА_15 не мала ніякого прямого умислу, оскільки діяла в межах передбачених законом і на підставі оригіналів документів, які були їй надані ІНФОРМАЦІЯ_26 . Вона не знала та не могла навіть передбачити, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 згодом втратять другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серія РЗ №368451, через що згодом її звинуватять у підроблені вказаного документу.

Є незрозумілим, яким чином було встановлено що ОСОБА_15 діяла за попередньою змовою, оскільки свідки зазначають, що обвинувачена самостійно зверталася до органів державної влади. Також зазначено, що ОСОБА_15 діяла шляхом обману (свідоме повідомлення неправдивих відомостей або приховування справжніх фактів), але знову ж таки це нічим не підтверджується та не може підтверджуватись, оскільки обвинувачена діяла в межах закону, вона не спотворювала та не приховувала справжніх фактів, також не повідомляла неправдиві відомості.

3. ОСОБА_15 «уклала правочин із ОСОБА_23 », тобто особи, які здійснювали правочин є встановленими, що підтверджується матеріалами досудового розслідування та допитом свідка приватного нотаріуса ОСОБА_18 . У діях, які інкримінуються ОСОБА_15 відсутній склад кримінального правопорушення ч. 2 ст. 209 КК України - володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного процесуального законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - не підтверджують прямо чи опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті. Тому, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_15 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України не довела виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 р. № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 91 КПК України на слідчого та прокурора покладено обов`язок доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» п.45, суд при оцінці доказів керується доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій щодо фактів означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд наголошує, що саме на стороні обвинувачення лежить тягар доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Аналізуючи показання обвинуваченої ОСОБА_15 під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що вони є послідовними, правдивими, узгоджуються між собою та в цілому із сукупністю інших доказів досліджених судом, оцінку достовірності та допустимості, яких буде наведено нижче.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 358, ч. 2ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, суд дійшов наступних висновків.

Під час судового розгляду прокурор у якості доказу надав суду копію державного акту на право приватної власності на землю Серії РЗ№368451 з посиланням, що він має ознаки підроблення, проте в матеріалах кримінального провадження відсутня доказова база щодо підробки, а саме судової експертизи про виявлення акту підробки, крім того прокурором не надано достовірної інформації, що вказаний державний акт не видався державними органами, крім того прокурором не наданий оригінал державного акту на право приватної власності на землю Серії РЗ№368451.

В судовому засіданні досліджений лист з ІНФОРМАЦІЯ_27 від 17.06.2021 року з якого вбачається, що державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_15 , на земельну ділянку розташовану на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 ; ОСОБА_32 , на земельну ділянку розташовану на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_9 ; ОСОБА_33 , на земельну ділянку розташовану на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_8 ; ОСОБА_34 , на земельну ділянку розташовану на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_8 повідомляють, що другі примірники державних актів на право власності на землю, видача та реєстрація яких здійснювалась ІНФОРМАЦІЯ_26 до 01.01.2005 року, відповідні книги реєстрації державних акті, в тому числі тих, о виданні на посвідчення прав на земельні ділянки, які за рахунок земель площею 1078,0 га ІНФОРМАЦІЯ_28 були включені в межі м.Одеси, у 2009-2010 роках були передані на постійне зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_29 .

Також судом досліджено лист ІНФОРМАЦІЯ_20 від 09.06.2021 року з якого вбачається, другий примірник державного акту Серії РЗ№368451 на право приватної власності на землю, виданий на підставі рішення 11 сесії ХХІІІ скликання від 24.12.1999 за №8 гр. ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 до архіву на зберігання не надходили. У зв`язку з відсутністю будь-якої інформації та архівних документів на вказану земельну ділянку в управлінні, надати витяг з Поземельної книги станом на сьогодні неможливо.

Крім того аналогічні листі були досліджені з ІНФОРМАЦІЯ_18 з якого вбачається, що другі примірники вказаних актів були згідно протоколу виїмки від 02.04.2009 року вилучені ІНФОРМАЦІЯ_30 .

Суд констатує факт, що органом досудового слідства та прокурором в судовому засіданні не надано беззаперечних доказів, що державний акт на право приватної власності на землю Серії РЗ№368451 має ознаки підробки відсутні будь-які висновки або експертне дослідження з цього приводу, яке могло підтвердити ознаки підробки.

Аналізуючи вище викладене у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що орган досудового розслідування разом з прокурором не довели в судовому засіданні факт підробки державного акту на право приватної власності на землю Серії РЗ№368451 або іншого факту не законного отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 визначено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Таку домовленість (або змову) може бути досягнуто лише шляхом обміну інформацією між учасниками і лише до моменту виконання його об`єктивної сторони. Хоча інформація може бути виражена не лише у вербальній формі, але й жестами та діями, але у будь-якому разі має бути доведено, що до початку вчинення злочину такий обмін інформацією відбувся, без чого не можна вважати, що між учасниками досягнуто домовленості (тобто змови).

Таким чином, будь-який обмін інформацією (вербальний чи невербальний) має не залишати сумнівів у тому, що між учасниками спілкування досягнуто домовленості про вчинення певного злочину.

Під час судового розгляду не було надано жодних доказів, що між обвинуваченою ОСОБА_15 відбувся обмін інформацією, згідно з якою кожному з них було очевидно, що вони діють спільно з метою вчинення описаних в обвинувальному акті протиправних діянь. Жоден зі свідків не підтвердив обмін інформацією між обвинуваченою, її спільні зустрічі з невстановленою особою, листування між ними, будь-яке приватне спілкування іншого характеру, під час якого обвинувачена могла б узгодити свої дії та розподілити ролі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Так органом досудового розслідування або прокурором взагалі не доведена обставина, що ОСОБА_14 не була у інженера-землевпорядника ОСОБА_20 , зазначена особа не допитувалась взагалі у якості свідка, крім того прокурором не надано доказів, що ОСОБА_15 діяла за попередньою змовою групою осіб.

Отже, як вбачається з обвинувального акта, досудовим розслідуванням не встановлено ні виконавця цього злочину, ні способу, ні часу, ні місця, ні обставин його вчинення.

На підставі аналізу доказів, описаних у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, встановлених під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що діям обвинувачених не притаманні ознаки попередньої змови, адже відсутні підтвердження того, що її дії охоплювалися єдиним умислом, або хоча б були узгодженими між собою.

Як зазначив Верховний Суд, для кваліфікації дій за ч. 3, 4 ст. 358 КК України обов`язково має бути доведено, що особа завідомо усвідомлювала підробленість відповідного документа. Сам лише факт подання або використання документа не є достатнім для висновку про наявність прямого умислу. За відсутності належних, допустимих і достатніх доказів обізнаності особи щодо підробленості документа обвинувачення не відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18.01.2024 у справі №761/25259/17, також такий підхід у справах №722/889/17, №201/11833/16-к.

Стороною обвинуваченні не здобуті та не надані суду для дослідження докази в підтвердження того хто та з якою метою виготовив вказаний документ, а тому робити припущення про те, що документ який був саме у ОСОБА_15 підроблений, у суду не має правових підстав.

Таким чином, під час судового розгляду даного кримінального провадження, стороною обвинувачення, не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, в підтвердження того, що ОСОБА_15 в дійсності коли-небудь зверталась до когось з подібним проханням, і діяла за попередньою змовою групою осіб, тому за даними епізодами ОСОБА_15 слід виправдати за відсутністю і діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, що стосується обвинувачення ОСОБА_15 190 ч. 4 КК України, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 190 КК України шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

Поряд з наведеним, відповідно до положень ст. 190 КК України, шахрайство - це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Отже предметом шахрайства є як чуже майно, так і право на нього. З об`єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов`язковості передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно.

ВС зауважив, при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи права на нього. При цьому, на відміну від відкритого викрадення майна (грабежу), закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.

Зловживання довірою - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

При цьому суб`єктивна сторона шахрайства передбачає наявність прямого умислу.

Згідно обвинувального акта: «…ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням на теперішній час особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, маючи єдиний прямий умисел на набуття, шляхом обману, земельної ділянки площею 0,1 гектарів, за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), всупереч вимогам ст.ст. 83, 116, 123, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права власності та користування на землю, з метою посягання на суспільні відносини у сфері власності з корисливих мотивів, легалізацію грошових коштів та використання завідомо підробленого офіційного документу 18.05.2021 приблизно об 14 годині 38 хвилин за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням на теперішній час особами, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 де надали, тим само використали завідомо підроблений офіційний документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатен спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ-доказ у правозастосовній діяльності, державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_3 завідомо підроблений офіційний документ, а саме: державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ №368451 згідно якого ОСОБА_15 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , нібито 05.08.2003 року на підставі рішення 11 сесії ХХIII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за №8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектарів яка розташовується на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2 (нині АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після чого державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до порядку встановленим ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внесені відомості до державного реєстру та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) про набуття ОСОБА_15 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1 гектара».

Отже, вказаний епізод обвинувачення ОСОБА_15 спростовуються, показами свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , які працюють державними реєстраторами в судовому засіданні підтвердили, що реєструють правочини тільки за наявності особи та документів, які необхідні для реєстрації, крім того будь-яких сумнівів у достовірності наданих документів не виникало, обтяження були відсутні, також був наданий повний пакет документів, щоб провести договір куплі-продажу, дані документи були перевірені, будь-яких сумнівів не викликали, під час проведення правочину були присутні учасники правочину особисто з оригіналами документів.

Крім того з показів свідка ОСОБА_18 під час реєстрації правочину між ОСОБА_15 та ОСОБА_23 будь які обтяження були відсутні, крім того інформацію по реєстру речових прав без будь-яких проблем підтягнулась з старого реєстру в новий, також був наданий повний пакет документів, щоб провести договір куплі-продажу, дані документи були перевірянні, будь-яких сумнівів не викликали, під час проведення правочину були присутні учасники правочину особисто з оригіналами документами.

Не вдаючись до аналізу хто та які стадії не зберіг другий примірник державного акту, ОСОБА_15 діяла в межах та на підставі діючих документів в органі ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому факт подання державному реєстратору цієї заяви з доданими до неї документами призвів до конкретних юридично-визначених наслідків, а саме: державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1 гектара.

Таким чином, зміст, форма, спосіб створення та використання цих документів слід розглядати лише в контексті наслідків, до яких вони призвели, зокрема в розумінні тих прав та обов`язків, які виникли внаслідок цієї державної реєстрації.

Порядок набуття права власності на земельні ділянки (або право користування, оренди) чітко врегульовано законодавством України та має чітку практику застосування. Зокрема, ст. 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до ст. 125 ЗК України в імперативному порядку визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. До того ж, згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у виді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Порядок складання проектної документації, вимоги до змісту документації із землеустрою, її форми, обсягу, типу землевпорядної, графічної, геодезичної, містобудівної та іншої інформації, а також порядок погодження проекту щодо відведення земельних ділянок визначено спеціальним Законом України «Про землеустрій», Земельним Кодексом України та низкою відомчих нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що 20.05.2021 державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_31 ОСОБА_21 прийнято рішення за індексним №58245711 про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_15 на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:50:002:0017. Підставою для державної реєстрації зазначено державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер Р3 №368451, виданий 05.08.2003 року ІНФОРМАЦІЯ_26 на підставі рішення 11 сесії ХХII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.12.1999 №8.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_20 від 09.06.2021 року за № 398/123-21 інформацію стосовно видачі Державного акту на право приватної власності на землю з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі щодо реєстрації надати неможливо, оскільки відповідно до протоколу виїмки 02.04.2009 року вказана Книга була вилучена.

Отже, спростувати факт видачі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 № 368451 від 05.08.2003 року прокурор в судовому засіданні не зміг.

Відомості щодо повернення Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі щодо реєстрації до

ІНФОРМАЦІЯ_20 відсутні.

16.09.2021 року за № 303/43-21 ІНФОРМАЦІЯ_32 надана відповідь про те, що записи щодо реєстрації таких державних актів на право власності на землю у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у відділі відсутні.

Проте, яким чином у ІНФОРМАЦІЯ_33 була відповідна інформація невідомо, оскільки Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі була вилучена під час під час виїмки 02.04.2009 року, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_20 від 09.06.2021 року за № 398/123-21 та додатком до нього, а саме: копією протоколу виїмки від 02.04.2009 року.

Окрім того, у матеріалах кримінального провадження відсутні копії вказаної книги, до листа вони не додавалися, тому інформація зазначена у листі від 16.09.2021 року за № 303/43-21 є сумнівною в цілому.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що листом ІНФОРМАЦІЯ_20 від 30.06.2021 року за № 428/123-21 зазначено, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, під час виїмки 02.04.2009 року вилучена ІНФОРМАЦІЯ_30 майором міліції ОСОБА_35 та надано копію протоколу виїмки.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2021 за № 1618 надано відповідь, що другі примірники державних актів на право власності на землю, видача та реєстрація яких здійснювалася ІНФОРМАЦІЯ_26 до 01.01.2005 року, відповідні книги реєстрації державних актів, в тому числі тих, що видані на посвідчення прав на земельні ділянки, які за рахунок земель площею 1078,0 га ІНФОРМАЦІЯ_28 були включені в межі міста Одеси, у 2009-2010 роках були передані на постійне зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_29 . Також, оригінали рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняті у період з 1991 до 2005 року, у встановленому порядку передано на постійне зберігання ІНФОРМАЦІЯ_34 , і у ІНФОРМАЦІЯ_25 не зберігаються.

Всі ці листи та в цілому матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачена не отримувала земельну ділянку у власність, вони лише підтверджують факт того, що інформація відсутня через виїмку та не повну передачу документів до архіву. Проте жодний документ не містить інформацію, що ОСОБА_15 спірна земельна ділянка не передавалася.

Аналізуючи вище викладене з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_15 діяла на підставі наявних у неї документів які були засвідчені належним чином у нотаріуса, дана обставина також була досліджена судом і підтверджена показами свідка ОСОБА_18 , що під час завірення будь-якої копії обов`язково наявний оригінал.

Відтак, органом досудового розслідування в провину ОСОБА_15 за даним епізодом ставиться лише один факт, що відсутній другий примірник державного акту на землю в архівах, який може підтвердити справжність наявного державного акту на право приватної власності на землю Серії РЗ№368451 у ОСОБА_36 , яка по суті взагалі не відповідає за державні органи, які видали вказаний акт та повинні його зберігати в державних органах.

Суд звертає увагу, що не зберігання другого примірнику державних актів, за наявності першого примірника у власників, не свідчить про їх недійсність, адже особи не можуть нести відповідальність за недбалість уповноважених органів, зобов`язаних на їх зберігання відповідно до Інструкції про порядок складання,видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом ІНФОРМАЦІЯ_35 №43 від 04.04.1999 (яка була чинною на момент видачі державних актів третім особам).

Окремо суд звертає увагу, що органом досудового слідства та прокурором в вину ОСОБА_36 інкримінується за даним епізодом заволодіння земельною ділянкою, шляхом шахрайства, у зв`язку з тим, на думку прокурора відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 депутатів працюючих №349 від 18.05.1961 року в п. 5 вказано відвести ІНФОРМАЦІЯ_36 по межі з піонер табором заводу « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Проте ані органом досудового слідства, ані прокурором під час розгляду справи не надано беззаперечних доказів, що саме вказана земельна ділянка, яка надавалась для відведення земельних ділянок в селі в селі «Чорноморка» по межі з піонер табором заводу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » співпадає з координатами земельної ділянки: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:50:002:0017, яка належить ОСОБА_37 .

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При викладених обставина в обвинувальному акті твердження про заволодіння земельною ділянкою нічим непідтверджений, а тому за даним епізодом ОСОБА_15 слід виправдати за відсутністю події кримінального правопорушення.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_15 за ст. 209 ч. 2 КК України, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 року до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Диспозицією ст.209 КК України передбачено, що легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, є вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Відповідно до п. п. 2, 5, 12, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 15.04.2015 №5 кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 209 КК настає в разі вчинення хоча б однієї з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів:

1) фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди щодо них;

2) дій, спрямованих на приховання чи маскування: а) незаконного походження таких коштів або іншого майна; б) володіння ними; в) прав на такі кошти або майно; г) джерела їх походження; д) місцезнаходження; е) переміщення;

3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна;

4) повторно;

5) вчинено за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі.

Відповідальність за зазначені дії настає лише в разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК, яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження.

Злочин, відповідальність за який передбачена ст. 209 КК України, вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у цій статті дій, спрямованих на надання правомірного вигляду володінню, користуванню, розпорядженню, набуттю таких коштів чи іншого майна або на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також вчинення з ними фінансової операції чи укладення щодо них угоди.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209 КК України, характеризується наявністю прямого умислу, тобто особа усвідомлює, що легалізує кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом, і бажає їх легалізувати, приховавши справжнє джерело їх походження та видавши отримані злочинним шляхом доходи за легальні (законні). Зазначене зумовлює і мету вчинення злочину - ввести неправомірно отримані кошти та майно в легальний сектор економіки. У зв`язку з тим, що особливості предмета злочину прямо зазначені в законі, особа має усвідомлювати, що діє або повинна діяти саме щодо грошових коштів або іншого майна, здобутих злочинним шляхом, сумлінна помилка або необізнаність щодо їх злочинного походження виключає відповідальність за ст. 209 КК України.

Кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 209 КК України вчинення відмивання за попередньою змовою групою осіб має місце в тому разі, коли в ньому брали участь як співвиконавці дві чи більше особи, які до вчинення діяння домовилися відмити доходи, одержані внаслідок вчинення предикатного діяння.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні за епізодом для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 за ч.2 ст.209 КК України, прокурор повинен був подати докази того, що обвинувачена володіла, розпоряджалась майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, вчинено за попередньою змовою групою осіб, дана обставина повністю спростовуються нижче наведеними обставинами.

Судом досліджені докази, якими обгрунтовується обвинувачення, однак з них вбачається здійснення правочину щодо відчуження земельної ділянки шляхом укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1000 гектара посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрований в реєстру для реєстрації нотаріальних дій за номером 7923 від 19.06.2021 року за яким ОСОБА_23 придбав зазначену земельну ділянку за домовленістю сторін, не є достатнім для доведення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність набуття права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1 гектара, вирішили розпорядитися майном шляхом його відчуження (вчинення правочину).

Так, 19.06.2021 року більш точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_15 , разом з невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, прибула до нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, уклала правочин із ОСОБА_23 , тобто з майном одержаним злочинним шляхом, особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1000 гектара посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрований в реєстру для реєстрації нотаріальних дій за номером 7923 від 19.06.2021 року за яким ОСОБА_23 придбав зазначену земельну ділянку за домовленістю сторін за 312 750 (триста дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Суд звертає увагу, прокурором під час дослідження доказів по справі долучені копії документів та будь-яким чином не спростовано, що вони не відповідають дійсності, з даних документів, які були предметом вивчення та дослідження всіма учасниками кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_15 , є добросовісний набувач та діяла на підставі офіційних документів, виданих органами державної влади та місцевого самоврядування (Рішення 11 сесії ХХІІІ скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за № 8, Державний акт на право приватної власності на землю серія Р3 № 368451 від 05.08.2003 року).

Зазвичай, особа, яка отримує документи від уповноважених державних органів, не має підстав сумніватися у їхній дійсності та законності. ОСОБА_15 розраховувала на добросовісність ІНФОРМАЦІЯ_2 та не знала і не могла знати, що селищна рада не збереже другий примірний Рішення 11 сесії ХХІІІ скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 грудня 1999 року за № 8 та Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 № 368451 від 05.08.2003 року.

Усі подальші дії ОСОБА_15 були здійснені в межах її законного, добросовісного та зареєстрованого права власності, підтвердженого офіційними документами, а також покази свідків підтверджують, що на момент проведення будь-яких дій відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:50:002:0017, ОСОБА_15 зверталася та діяла у передбачений законом спосіб.

Оцінюючи в цілому інкриміновані ОСОБА_15 кримінальні правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, органом досудового розслідування та прокурором під час досудового та судового з`ясування обставин не доведено, що ОСОБА_15 діяла в поза процесуальний спосіб, а навпаки відповідно до досліджених документів наявних в кримінальному проваджені підтверджуються дії ОСОБА_15 які в повному об`ємі узгоджуються з матеріалами справи та її поясненнями.

Суд в черговий раз констатує факт, що викладеним нижче фактам вже давалась оцінка в даному кримінальному провадженні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 20.05.2021 державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_31 ОСОБА_21 прийнято рішення за індексним №58245711 про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_15 на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:50:002:0017. Підставою для державної реєстрації зазначено державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер Р3 №368451, виданий 05.08.2003 року ІНФОРМАЦІЯ_26 на підставі рішення 11 сесії ХХII скликання ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.12.1999 №8.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_20 від 09.06.2021 року за № 398/123-21 інформацію стосовно видачі Державного акту на право приватної власності на землю з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі щодо реєстрації надати неможливо, оскільки відповідно до протоколу виїмки 02.04.2009 року вказана Книга була вилучена.

Отже, спростувати факт видачі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 № 368451 від 05.08.2003 року слідству не вдалося

Відомості щодо повернення Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі щодо реєстрації до ІНФОРМАЦІЯ_20 відсутні.

16.09.2021 року за № 303/43-21 ІНФОРМАЦІЯ_32 надана відповідь про те, що записи щодо реєстрації таких державних актів на право власності на землю у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у відділі відсутні.

Проте, яким чином у ІНФОРМАЦІЯ_33 була відповідна інформація невідомо, оскільки Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі була вилучена під час під час виїмки 02.04.2009 року, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_20 від 09.06.2021 року за № 398/123-21 та додатком до нього, а саме: копією протоколу виїмки від 02.04.2009 року.

Окрім того, у матеріалах кримінального провадження відсутні копії вказаної книги, до листа вони не додавалися, тому інформація зазначена у листі від 16.09.2021 року за № 303/43-21 є сумнівною в цілому.

З урахуванням вищевикладеного зазначаємо, що листом ІНФОРМАЦІЯ_20 від 30.06.2021 року за № 428/123-21 зазначено, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, під час виїмки 02.04.2009 року вилучена ІНФОРМАЦІЯ_30 майором міліції ОСОБА_35 та надано копію протоколу виїмки.

Окрім того, Київською окружною прокуратурою м. Одеси направлено запит на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 5248вих-21 від 13.09.2021 року, з метою отримання інформації, стосовно видачі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 № 368451 від 05.08.2003 року та ін.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2021 за № 1618 надано відповідь, що другі примірники державних актів на право власності на землю, видача та реєстрація яких здійснювалася ІНФОРМАЦІЯ_26 до 01.01.2005 року, відповідні книги реєстрації державних актів, в тому числі тих, що видані на посвідчення прав на земельні ділянки, які за рахунок земель площею 1078,0 га ІНФОРМАЦІЯ_28 були включені в межі міста Одеси, у 2009-2010 роках були передані на постійне зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_29 . Також, оригінали рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняті у період з 1991 до 2005 року, у встановленому порядку передано на постійне зберігання ІНФОРМАЦІЯ_34 , і у ІНФОРМАЦІЯ_25 не зберігаються.

Всі ці листи та в цілому матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачена не отримувала земельну ділянку у власність, вони лише підтверджують факт того, що інформація відсутня через виїмку та не повну передачу документів до архіву. Проте жодний документ не містить інформацію, що ОСОБА_15 спірна земельна ділянка не передавалася.

Суд звертає увагу, що не зберігання другого примірнику державних актів, за наявності першого примірника у власників, не свідчить про їх недійсність, адже особи не можуть нести відповідальність за недбалість уповноважених органів, зобов`язаних на їх зберігання відповідно до Інструкції про порядок складання,видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом ІНФОРМАЦІЯ_35 №43 від 04.04.1999 (яка була чинною на момент видачі державних актів третім особам).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Крім того, згідно із положеннями ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 334 ЦК України, а також ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, у тому числі надану у власність в порядку безоплатної приватизації, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Постановою Верховної Ради України від 12 березня 1992 року № 2201-XII було затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, а наказом ІНФОРМАЦІЯ_35 від 04 травня 1999 року № 43 - Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_37 .

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право приватної власності на землю видаються міськими, селищними, сільськими радами.

ОСОБА_15 діяла в межах передбачених законом, жодних правопорушень не вчиняла та не мала на меті вчиняти, а навпаки лише намагалась реалізувати своє законе право користуватись землею та в подальшому розпоряджатись на власний розсуд.

Суд не обмежуючи жодного з учасників кримінального провадження враховуючи диспозитивність та змагальність судового розгляду, безпосередньо дослідивши надані прокурором докази, приходить до висновку, що надані копії письмових доказів по даному кримінальному провадженню взагалі не несуть будь-якої доказової бази, а лише констатують хронологію процесуальних дій або взагалі не відносяться до предмету доказування в даному кримінальному провадженню.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

Враховуючи викладене ОСОБА_15 слід виправдати у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення та в її діянні є склад кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Положенням ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно ст. 373 ч. 3 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з усталеною правовою позицією ККС ВС, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»). Розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення» (постанова ККС ВС від 15.04.2021 в справі №751/2824/20).

Аналогічно ККС ВС неодноразово зазначав таке: «Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням» (постанови ККС ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі №754/17019/17, від 02.06.2021 року у справі №712/5746/18, від 16.10.2023 у справі №212/7057/18, від 06.12.2023 у справі № 639/3154/18).

Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (n.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів мас тлумачитися на користь підсудного.

Проте, наведений аналіз доказів дозволяє суду зробити висновки про те, що в даній конкретній ситуації стороною обвинувачення не доведено, що є подія кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, та що в діях ОСОБА_15 наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно ст. 373 ч. 1 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У зв`язку із наведеним вище, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинувачену ОСОБА_15 на підставі ст.373 ч.ч. 1, 3 КПК України, у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення та в її діяннях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відповідно до ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

На підставі викладеного цивільний позов Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в ІНФОРМАЦІЯ_10 на загальну суму 2 412 227 (два мільйони чотириста двадцять тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 60 копійок, залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 22 654 (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривень 40 копійок стягненню з обвинуваченої не підлягають у зв`язку з її виправданням, тому їх слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369- 371,373,374,376,392-395, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_15 визнати невинуватою у пред`явленому обвинувачені за ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України - виправдати її, на підставі ст.373 ч.ч. 1, 3 КПК України, у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення та в її діяннях є склад кримінальних правопорушень.

Цивільний позов Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в ІНФОРМАЦІЯ_10 на загальну суму 2 412 227 (два мільйони чотириста двадцять тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 60 копійок, залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз віднести на рахунок держави.

Речові докази до набрання законної сили вироку зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1