Рішення № 137914820, 24.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1567/26

Провадження № 2/496/2504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: індекс 01133, Київська область, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, до

відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

позивач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але в позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи у його відсутність,

відповідачка повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, але надала заяву про розгляду справи без її участі, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідачки.

1. 26.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі позивач та/або ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка та/або позичальник) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором № 547803-КС-002 про надання кредиту від 24.07.2025 року у розмірі 27120,00 гривень, в тому числі: 8000,00 гривень сума прострочених платежів по тілу кредиту; 13520,00 гривень сума прострочених платежів по процентах; 1600,00 гривень сума прострочених платежів за комісією, 4000,00 гривень сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та судових витрат у розмірі 2662,40 гривні.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 24.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачкою укладено Договір № 547803-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало в повному обсязі. Відповідачка, належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, в зв`язку з чим у останньої станом на 15.02.2026 року утворилася заборгованість за Договором № 547803-КС-002 про надання кредиту в розмірі 27120,00 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах 13520,80 гривень; суми прострочених платежів за комісією 1600,00 гривень; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 4000,00 гривень. У зв`язку з викладеним представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Відповідачка відзив на позов не надала.

4. 08.06.2026 року від відповідачки на адресу суду, через канцелярію суду, надійшла заява, якою вона повідомила, що є військовослужбовцем з 2017 року, а тому позовні вимоги визнає лише частково, а саме в частині тіла кредиту. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею просила відмовити. (а.с. 30)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував. (а.с. 9)

6. В прохальній частині позовної заяви представник позивача виклав клопотання про витребування доказів. (зворотній а.с. 8)

7. Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася, але надала заяву, зокрема, про розгляд справи у її відсутність. (а.с. 30)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 року цивільна справа № 496/1567/26 була передана до провадження на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 12)

9. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.03.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-18)

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що 24.07.2025 року відповідачка на сайті позивача, з метою отримання кредиту, заповнила Анкету клієнта. (ЕС)

14. 24.07.2025 року позичальницю було ознайомлено з Паспортом споживчого кредиту, інформація в якому зберігає чинність та є актуальною до 25.07.2025 року. (ЕС)

15. 24.07.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_2 . Пропозицію (оферту) укласти Договір № 547803-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). (ЕС)

16. 24.07.2025 року ОСОБА_2 прийняла (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 547803-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). (ЕС)

17. 24.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 був укладений Договір № 547803-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) № UA-7857 та узгоджений Графік платежів. (ЕС)

18. За умовами договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 гривень; строк, на який надається кредит 24 дні; денна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту 1600,00 гривень; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 19785,72 гривень; орієнтовна реальна річна процентна ставка 6980,25%. Термін дії договору до 08.01.2026 року.

19. Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданої ТОВ «ПрофітГід», через платіжний сервіс була проведена успішна транзакція. Деталі операцій: № платіжної інструкції 91b64cb7-6871-11f0-b90f-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід»; платник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»; № транзакції 45334-97763-02474; дата/час здійснення переказу коштів 24.07.2025 12:36; сума переказу 8000,00 гривень; № платіжної картки отримувача НОМЕР_3 ; емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK); код авторизації 354027; код RRN 520512758186; призначення переказу перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №547803-КС-002 від 24.07.2025 Без ПДВ. (ЕС)

20. Листом від 24.04.2026 року АТ «Універсал Банк» повідомило суду, на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . (а.с. 24, 27)

21. З виписки про рух коштів за період з 24.07.2025 року по 08.01.2026 року, вбачається, що на картку, яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , 24.07.2025 року надійшли кошти в розмірі 8000,00 гривень. (а.с. 25-26, 28)

22. Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 547803-КС-002 про надання кредиту від 24.07.2025 року, станом на 13.02.2026 року загальна заборгованість за договором 27120,00 гривень, яка включає заборгованість за кредитом 8000,00 гривень, заборгованість по відсотках 13520,00 гривень, заборгованість по комісії 1600,00 гривень, заборгованість по штрафам 4000,00 гривень. (ЕС)

23. З розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідачки станом на 13.02.2026 року становить 27120,00 гривень, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 гривень; заборгованість за відсотками 13520,00 гривень; заборгованість по комісії 1600,00 гривень; відсотки за ст. 625 ЦК України 4000,00 гривень. (ЕС)

24. 18.10.2017 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім`я ОСОБА_1 виданий Військовий квиток серії НОМЕР_4 , з якого вбачається, що остання 28.09.2017 року прийнята на військову службу за контрактом у Збройні Сили України. (а.с. 35-40)

25. 30.04.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ім`я ОСОБА_1 видане Посвідчення серії НОМЕР_5 . (а.с. 34)

26. Відповідно до копії витягу із наказу командира берегової ударної групи (по стройовій службі) № 62 від 03.03.2026 року, ОСОБА_1 є начальником відділення засекреченого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_6 . (а.с. 31)

27. З копії довідки № 452, виданої 27.05.2026 року в/ч НОМЕР_6 , сержант, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом, у в/ч НОМЕР_6 . (а.с. 33)

V. Оцінка Суду.

28. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

29. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

31. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

32. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

33. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

34. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

35. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

36. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

37. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

38. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

39. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

40. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

41. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

42. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

43. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

44. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

45. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

46. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

48. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

49. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

50. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

51. Судом, з матеріалів справи, достеменно встановлено, що відповідачка з 18.10.2017 року, а також на момент виникнення предмету спору, є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за контрактом під час мобілізації на особливий період.

52. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

53. Відповідно до пп. 3 п. 4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п. 15, згідно з яким військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

54. У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24)

55. За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даного висновку щодо застосування відповідних норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 року по справі № 642/548/21.

56. Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за процентами в розмірі 13520,00 гривень.

57. Суд визнає в цій частині позовні вимоги необґрунтованими, оскільки ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що (1) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або (2) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також (3) іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

58. Ця норма є самостійною і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18), від 18.01.2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22), від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18 (провадження № 61-10659св20).

59. Зокрема, військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружини (чоловіки) отримують відповідну пільгу автоматично.

60. Натомість для інших військовослужбовців (тобто ті, хто служить за контрактом або є кадровими військовими, а не мобілізованими), на відміну від мобілізованих, факт служби сам по собі не дає права на списання відсотків. Потрібна додаткові умови. Зокрема, відповідна пільга діє під час дії особливого періоду, якщо військовослужбовець відповідає хоча б одній із наступних умов: брав або бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і (1) брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, (2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, (3) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України,

61. При цьому, Суд бере до уваги, що законодавець використовує конструкцію «брали або беруть», що означає, що право на пільгу має військовослужбовець, що продовжує службу (і його дружина/чоловік), який зараз бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, так військовослужбовець (і його дружина/чоловік), який брав участь у відповідних заходах раніше. Пільга діє весь час, поки триває особливий період, за умови, що військовослужбовець зберігає свій статус.

62. В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року та триває донині.

63. Загальновідомим фактом є те, що 24.02.2022 року Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України у формі широкомасштабного військового нападу. У зв`язку із цим Президент України Указом від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.

64. Крім того, Президент України у п. 1 Указу від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію.

65. У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24), викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

66. Як зазначалося вище, з матеріалів справи Судом встановлено, що відповідачка є військовослужбовцем у Збройних Силах України за контрактом. З копії посвідчення серії НОМЕР_5 вбачається, що відповідачка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, а саме п. 19 ст. 16.

67. Згідно з п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

68. За таких обставин суд погоджується з правовою позицією відповідачки та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідачки, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000,00 гривень. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами задоволенню не підлягають.

69. Щодо стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступного висновку.

70. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

71. Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

72. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

73. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

74. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

75. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

76. Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

77. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

78. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

79. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

80. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

81. Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

82. Водночас, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.10.2023 року у справі № 607/1662/21 звертає увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

83. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 13.02.2019 року у справі № 130/1001/17, від 18.01.2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29.09.2021 року у справі № 166/1222/20, провадження № 61-9003св21, від 17.01.2024 року у справі № 932/9029/23.

84. Крім того, комісія за надання кредиту, що передбачена в Договорі № 547803-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 24.07.2025 року, який підписаний сторонами та є чинним, визначена одноразовою конкретною грошовою сумою у розмірі 1600,00 гривень, а не щомісячними платежами, тому, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, а також подальше стягнення нарахованої, але не сплаченої комісії є цілком обґрунтованими та такими, що відповідає Закону України «Про споживче кредитування».

85. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

86. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суд дійшов наступного висновку.

87. Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

88. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

89. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

90. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15.

91. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

92. Аналіз положень ст.ст. 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

93. По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

94. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 757/3725/15-ц.

95. У цій справі між позивачем та відповідачем договір про відшкодування шкоди не укладався та відповідне рішення суду не ухвалювалося. Доказів звернення до відповідача з вимогою сплати матеріальної шкоди позивачем не надано.

96. За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди на підставі рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, тобто прострочення боржника (відповідача) не настало, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

97. Окремо суд звертає увагу на те, що з довідки про стан заборгованості, виготовленої самим позивачем сума 4000,00 визначена як заборгованість по штрафам, натомість зі змісту позовної заяви та її прохальної частини судом встановлено, що позивач визначає суму 4000,00 гривень як заборгованість по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України, що позбавляє суд можливості однозначно зрозуміти зміст позовних вимог та яку саме нормативно-правову базу слід застосовувати до них.

98. Але, разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, тобто станом на 24.07.2025 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

99. Отже, в будь-якому випадку, у задоволенні стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, як зазначено в позовній заяві, або штрафу, як зазначено в довідці про стан заборгованості, в розмірі 4000,00 гривень слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

100. Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 5135 від 24.02.2026 року (а.с. 10), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривні, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 942,44 гривні (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 9600,00 грн. ? 2662,40 грн. ? 27120,00 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»; ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: індекс 01133, Київська область, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, заборгованість за Договором № 547803-КС-002 про надання кредиту від 24.07.2025 року у розмірі 9600,00 гривень та судовий збір у розмірі 942,44 гривні, всього 10542,44 гривні.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

7. Повний текст рішення складено 24.06.2026 року.

Суддя О.П. Портна