Ухвала суду № 137912564, 07.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13162/26 1-кс/760/6483/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

В складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1

секретаря - ОСОБА_2

За участі:прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НП у місті Києва ОСОБА_6 , погодженого із прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Києва, громадянина України,

офіційно не працюючого,зареєстрованого та

проживаючого в

АДРЕСА_1 , не судимого, -

в рамках кримінального провадження, відомості про злочин якого внесено до ЄРДР за №12025100170000099 від 04.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 307, КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого відділення відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100170000099 від 04.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч врегульованих законодавством України суспільних відносин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров`я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року №188 з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4 , визначивши незаконне зберігання з метою збуту наркотичних засобів як головне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, з корисливих мотивів, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо порядку обігу наркотичних засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.05.2026 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи паперовий згорток всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору у кількості 1 (одна) штука, паперові згортки всередині яких знаходилась кристалічна речовина білого кольору у кількості 2 (дві) штуки, паперовий згорток всередині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору у кількості 1 (одна) штука, згортки жовтого кольору всередині яких знаходилась кристалічна речовина білого кольору у кількості 48 (сорок вісім) штук, паперовий згорток всередині якого знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору у кількості 1 (одна) штука, які в подальшому почав незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 05.05.2026 року в період часу з 07 год. 10 хв. по 08 год. 19 хв. під проведення обшуку працівниками ВП на СЗТ ГУ НП у мсті Києві на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_7 від 24.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , у якій фактично проживає ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: паперовий згорток всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору у кількості 1 (одна) штука, паперові згортки всередині яких знаходилась кристалічна речовина білого кольору у кількості 2 (дві) штуки, паперовий згорток всередині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору у кількості 1 (одна) штука, паперовий згорток всередині якого знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору у кількості 1 (одна) штука, згортки жовтого кольору всередині яких знаходилась кристалічна речовина білого кольору у кількості 48 (сорок вісім) штук.

Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 05.05.2026 року № СЕ-19/111-26/24457-НЗПРАП у наданому паперовому згортку з кристалічною речовиною білого кольору загальною масою 34,04 г, який був вилучений під час проведення обшуку, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маса якого становить 22,13 г.

Метадон (фенадон), згідно зі списком №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці ІІ в «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Відповідно до наказу МОЗ України №634 від 29.07.2010 року «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 №188» невеликі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» до 0,02 вважається невеликим розміром, від 1,6 до 20,0 г - великим розміром, а від 20,0 і більше - особливо великим розміром.

Наявність у інших вилучених речовинах наркотичних засобів, психотропних речовин на даний час встановлюється.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні, наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту.

05.05.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- рапортами;

- протоколом обшуку від 05.05.2026 року;

- актом про застосування службової собаки від 05.05.2026 року;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.05.2026 року;

- протоколом допиту свідка від 05.05.2026 року;

- протоколом допиту свідка від 05.05.2026 року;

- протоколом допиту свідка від 05.05.2026 року;

- протоколом допиту підозрюваного від 05.05.2026 року;

- висновком експерта №СЕ-19/111-26/24457-НЗПРАП від 05.05.2026 року;

- іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, який карається позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов`язане з позбавленням волі, ОСОБА_4 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб,

не працюючий, не одружений, не має постійного джерела доходу, не має нерухомого майна, не має стійких соціальних зв`язків, що не перешкоджатиме останньому покинути територію міста Києва, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення: враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного ОСОБА_4 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, не працює, суспільно-корисною працею не займається, веде асоціальний спосіб життя.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом залякування або схиляння та спонукання до зміни показів;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, так як за вказаний злочин передбачено серйозне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор просить врахувати наступні обставини:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється;

- стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання

ОСОБА_4 під вартою і були б підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі, не встановленого того, що підозрювана має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та її належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала із наведених в самому клопотанні підстав та просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з одночасним визнанням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що останній має постійне місце проживання, проживає разом з батьками та раніше не був судимий.

Підозрюваний ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника та надав суду пояснення,

у яких зазначив, що підозру визнає повністю. Водночас він заперечив умисел на збут наркотичних засобів, вказавши, що придбав та зберігав їх виключно для власного вживання. Просив суд обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновків, які мотивує наступним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років.

Слідчий суддя вважає обґрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що надані матеріали свідчать про наявність «обґрунтованої підозри» у розумінні практики ЄСПЛ. Однак, сама по собі обґрунтованість підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину не є достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу без доведення неможливості застосування інших заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (обґрунтованість підозри та наявність ризиків), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Аналізуючи можливість застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначає, що сама по собі тяжкість інкримінованого злочину та наявність визначених законом ризиків не є автоматичною та абсолютною підставою для позбавлення особи свободи.

Доводи підозрюваного про те, що він зберігав вилучені речовини виключно для власного вживання без мети збуту, слідчий суддя оцінює критично та відхиляє. Сама лише кількість вилученого метадону в особливо великих розмірах (22,13 г), а також специфіка його фасування у своїй сукупності об`єктивно вказують на наявність умислу саме на збут наркотичних засобів, що повністю охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Усвідомлення невідворотності та суворості такого покарання є самостійним та вагомим стимулом для переховування. Крім того, підозрюваний є особою працездатного віку, однак офіційно не працевлаштований, не має постійного легального джерела доходу. Це свідчить про відсутність міцних соціальних і матеріальних зв`язків, які б утримували його від спроб змінити місце проживання чи залишити межі міста.

Заслухавши доводи захисника щодо можливості обрання цілодобового домашнього арешту за місцем проживання батьків, суд зазначає таке.

У даному випадку, характер інкримінованого правопорушення (незаконний обіг наркотичних засобів у складі особливо великих розмірів, що становить підвищену суспільну небезпеку для здоров`я населення) у поєднанні з відсутністю у підозрюваного законних джерел існування та стійких соціальних зв`язків свідчить про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів (у тому числі цілодобовий домашній арешт, про який просить захист) не здатен належним чином нівелювати встановлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Домашній арешт не перешкоджає веденню телефонних переговорів, використанню мережі Інтернет чи особистим контактам за місцем проживання, що залишає відкритим ризик координації дій з іншими особами та продовження протиправної діяльності.

Даних про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 чи наявності у нього хронічних захворювань, які б перешкоджали перебуванню в умовах слідчого ізолятора, суду не надано.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 03.07.2026 року включно в межах строку досудового розслідування, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені частинами п`ятою статті 194 КПК України строком на 60 днів з дня внесення застави, а саме:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

2) прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

3) повідомляти вказаних осіб суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон,інші документи, що дають право на виїзд з України чи в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 186, 193-194, 196, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 03.07.2026 року включно в межах строку досудового розслідування, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, які можуть бути внесені як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною (юридичною) особою на депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом`янського районного суду міста Києва.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені частинами п`ятою статті 194 КПК України строком на 60 днів з дня внесення застави, а саме:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

2) прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

3) повідомляти вказаних осіб суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон,інші документи, що дають право на виїзд з України чи в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

В разі внесення застави уповноважена службова особа повинна негайно видати розпорядження про звільнення з-під варти особи.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом`янську окружну прокуратуру м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення .

Суддя: ОСОБА_1