Рішення № 137911949, 03.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11122/25

Провадження №: 2/755/3207/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Савлук Т.В., секретаря судових засідань Лазоренко Н.В.,

учасники цивільного процесу:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача - адвокати Машков К.Є., Усманова Є.І.,

відповідач - не з`явився,

представник відповідача - адвокат Івіна М.Ю.,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, - не з`явився,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вишгородської міської ради, як орган опіки та піклування, - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами: «визначити місце проживання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

03 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15 серпня 2025 року представник відповідача Івіна Марина Юріївна подала до суду відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просила позов задовольнити частково.

12 вересня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у виховані , спілкування з малолітніми дітьми.

19 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив представника відповідача Івіної Марини Юріївни від 14 серпня 2025 року, та просила позовні вимоги задовольнити повністю.

30 вересня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку та долучення сеймових доказів, які долучено до відповіді на відзив, подана до суду 19 вересня 2025 року, зареєстроване за вх.№55605 та поновлено позивачу строк для подання письмових доказів та приєднано до матеріалів справи письмові докази долучені до відповіді на відзив, згідно додатку, в повному обсязі.

30 вересня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про часткове задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 , подане до суду 30 вересня 2025 року, зареєстроване за вх. №58270та поновлено позивачу строк для подання письмових доказів та приєднано до матеріалів справи Висновок спеціаліста судово-психіатричної експертизи С.І. Жабокрицького від 28 вересня 2025 року.

17 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про зобов`язання Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

22 січня 2026 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Івіної Марини Юріївни та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року залишено без змін.

26 березня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, заявлене представником відповідача - адвокатом Івіною М.Ю., відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Івіної М.Ю. про поновлення процесуального строку для вчинення окремої процесуальної дії - призначення судової психологічної експертизи та залишення без розгляду клопотання представника відповідача - адвоката Івіної М.Ю. про призначення судової психологічної експертизи.

27 березня 2026 року представник відповідача Івіна Марина Юріївна подала до суду заяву про визнання позову та просила позов задовольнити.

Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. ( ст.189 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов визнають в повному обсязі.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомленні ними обставини, на яких вони гуртуються у відповідності матеріального права, що підлягають застосуванню до них правовідносин, дають підстави для ухвалення судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до положень ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленими Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 8 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ст. 9 Сімейного кодексу України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. (ст. 121 Сімейного кодексу України)

Судом встановлено, що сторони з 2017 року сторони проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за час перебування у цивільному шлюбі народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом ст. 13 Сімейного кодексу України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтей 3, 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції.

Відповідно до положень ст. 18 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усинавлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ст. 160 Сімейного кодексу України).

Згідно із ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладене, судом встановлено, що матір`ю в повній мірі створено для дітей належні умови для виховання та їх розвитку, належні умови проживання, враховуючи відповідний висновок органу опіки та піклування, малолітній вік дітей, доведені сторонами обставини, що діти фактично проживають з матір`ю, при цьому з врахуванням позиції відповідача, який подав заяву про визнання позов та не заперечує щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, тому з урахуванням положень ч.1 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання під час розгляду справи не встановлено, тому суд приходить до висновку що вимоги позивача про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю є обґрунтованим, та такими, що підлягають задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України)

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 51 конституції України, статтями 7, 8, 9, 13, 18, 19, 55, 160, 161 Сімейного кодексу України, статтею 29 Цивільного кодексу України, статтями 11 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , задеклароване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , задеклароване місце проживання - АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я