Рішення № 137911313, 07.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/18809/25

Номер провадження2/205/1499/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75138137.

Оскільки відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного повернення суми позики та сплати процентів, передбачених умовами договору, станом на 10.01.2023 року за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 27 260 грн. 53 коп., з яких: 8 050 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 19 063 грн. 21 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 128 грн. 80 коп. - інфляційні втрати; 3 % річних - 18 грн. 52 коп.

Також позивач зазначив, що 27.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 27.01.2022 року до Договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року.

Далі позивач зазначив, що 10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 року до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року.

Оскільки у позасудовому порядку відповідач свої договірні зобов`язання не виконує, заборгованість за таким договором не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 , станом на 10.01.2023 року, суму заборгованості за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року у загальному розмірі 27 260 грн. 53 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача разом з позовною заявою подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року вирішено витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570): 1) інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 ; 2) докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 30.08.2021 року були на неї перераховані, а саме виписку по ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період з 30.08.2021 року по 09.09.2021 року; 3) ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , у тому числі, але не виключно: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адресу електронної пошти тощо) та інші відомості про власника вказаної картки; 4) інформацію щодо номера телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 30.08.2021 року по 09.09.2021 року; 5) інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На виконання вказаної ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано письмову відповідь та виписку по рахунку, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Також банком повідомлено ідентифікаційні дані власника картки, адресу його місця проживання, а також те, що номер телефону НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Крім того, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку за період з 30.08.2021 року по 09.09.2021 року вбачається зарахування 30.08.2021 року на вказану платіжну картку грошових коштів у розмірі 8 050 грн. 00 коп.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить судова повістка, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 30.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75138137. Згідно умов цього договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 8 050 грн. 00 коп. строком на 29 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99 % на добу.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 27.01.2022 року до Договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 року до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року.

Позивач, як новий кредитор, також наголошує, що відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та процентів, передбачених умовами договору, у зв`язку з чим, станом на 10.01.2023 року за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 27 260 грн. 53 коп., з яких: 8 050 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 19 063 грн. 21 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 128 грн. 80 коп. - інфляційні втрати; 3 % річних - 18 грн. 52 коп.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання за вказаним договором не виконує, заборгованість не погашає, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає про таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що 30.08.2021 року відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики № 75138137. Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаного відповідачем, як клієнтом.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , а номер телефону НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних відповідача. З наданої банком виписки по рахунку за період з 30.08.2021 року по 09.09.2021 року вбачається зарахування 30.08.2021 року на вказану картку грошових коштів у розмірі 8 050 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

У зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у вищевказаному кредитному договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеними обставини порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів, а тому позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги згідно укладеного кредитного договору, суд зазначає про таке.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховані проценти за користування кредитом згідно Договору позики № 75138137 від 30.08.2021 року за період з 30.08.2021 року по 10.01.2023 року.

Разом із цим, строк дії позики у такому договорі встановлений сторонами 29 днів, тобто до 28.09.2021 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит, тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

У такому випадку, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані проценти за користування кредитом згідно Договору позики № 75138137 від 30.08.2021 року як у межах строку дії такого кредиту, так і за межами такого строку, суд доходить висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, а саме з 30.08.2021 року по 28.09.2021 року у розмірі 4 645 грн. 66 коп. згідно Договору позики № 75138137 від 30.08.2021 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас у задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме за період з 29.09.2021 року по 10.01.2023 року у розмірі 14 417 грн. 55 коп., слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо наявного права вимоги у позивача на підставі укладених договорів факторингу та договору про відступлення прав вимоги, суд зазначає про наступне.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За Договором факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 року та Договором № 10-01/2023 від 10.01.2023 року позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 27.01.2022 року до Договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 року до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і наявність права вимоги згідно договорів факторингу.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України, то боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов`язань відповідача сплинув, тому відповідно до ст. 625 ЦК України на суму боргу підлягають нарахуванню три проценти річних та індекс інфляції.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» слід стягнути за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року, станом на 10.01.2023 року, заборгованість на загальну суму 12 842 грн. 98 коп., з яких: 8 050 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 4 645 грн. 66 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.08.2021 року по 28.09.2021 року; 128 грн. 80 коп. - інфляційні втрати; 3 % річних - 18 грн. 52 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення процентів за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року поза межами строку кредитування слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати, окрім договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті, та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, фіксований розмір, погодинна оплата, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, ціна позову та обсяг фактично виконаних робіт.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 01 липня 2024 року між позивачем ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта.

Згідно п. 4.1 вказаного Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Як вбачається із заявки на надання юридичної допомоги від 01 жовтня 2024 року, ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових юридичних послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 грн. 00 коп. (2 години); складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9 000 грн. 00 коп. (3 години), всього 13 000 грн. 00 коп.

Відповідно до витягу з акту № 15 від 31.10.2024 року про надання юридичної допомоги, АО «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Коллект Центр» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 грн. 00 коп.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9 000 грн. 00 коп., всього 13 000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є завищеною. Позовна заява містить виклад обставин справи, прохальну частину та перелік додатків, а також посилання на норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 13 000 грн. 00 коп. не є співмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та фактичним характером виконаних робіт.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним у даному випадку стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи, ціни позову та фактичного обсягу виконаних робіт.

В іншій частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 426 грн. 56 коп. (12 842 грн. 98 коп. х 3 028 грн. 00 коп. : 27 260 грн. 53 коп. = 1 426 грн. 56 коп.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(місце знаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року, станом на 10.01.2023 року, у загальному розмірі 12 842 грн. 98 коп., з яких: 8 050 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 4 645 грн. 66 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.08.2021 року по 28.09.2021 року, 128 грн. 80 коп. - інфляційні збитки, 3% річних - 18 грн. 52 коп.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за період 29.09.2021 року по 10.01.2023 року по Договором позики № 75138137 від 30.08.2021 року у розмірі 14 417 грн. 55 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(місце знаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(місце знаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 426 грн. 56 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.