Рішення № 137911312, 11.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/18813/25

Номер провадження2/205/1511/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4706466, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит у строк 25 днів з моменту отримання кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Представник позивача зазначає, що 26.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Далі позивач зазначив, що 10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року.

Загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, станом на 10.01.2023 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 96 377 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17 104 грн. 00 коп., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 79 273 грн. 72 коп.

У зв`язку із вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року у загальному розмірі 96 377 грн. 72 коп., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача разом з позовною заявою подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року вирішено витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570): 1) інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 ; 2) докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 24.10.2021 року були на неї перераховані, а саме виписку по ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період з 24.10.2021 року по 03.11.2021 року; 3) ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , у тому числі, але не виключно: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адресу електронної пошти тощо) та інші відомості про власника вказаної картки; 4) інформацію щодо номера телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 24.10.2021 року по 03.11.2021 року; 5) інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На виконання вказаної ухвали до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260508/45861-БТ від 14.05.2026 року, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , відкриту до рахунку № НОМЕР_5 . Також банком повідомлено ідентифікаційні дані власника картки, адресу його місця проживання, контактні дані, а також те, що номер телефону НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних відповідача та був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком.

До листа банком додано виписку руху коштів за рахунком № НОМЕР_5 за період з 24.10.2021 року по 03.11.2021 року, з якої вбачається надходження 24.10.2021 року грошових коштів у сумі 20 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Плата від Miloan».

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить судова повістка, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 24.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 4706466, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора S88888.

За умовами Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп. строком на 25 днів, з 24.10.2021 року до 18.11.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом. Стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено можливість пролонгації строку кредитування.

Продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних базових умовах.

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію на стандартних базових умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, з урахуванням всіх пролонгацій. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних базових умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загального строку пролонгації на стандартних базових умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних базових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною базовою ставкою, наведеною у п. 1.6 Договору.

Розділ 2.3 Договору щодо пролонгації на стандартних базових умовах є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка полягає у продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

За правилами п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною базовою ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної базової ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору або електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом договору, повністю їх розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан».

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно із п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З копії квитанції № b7b2e23c-2220-4ccd-8345-6dae35bd9790_637700694 від 24.10.2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачем ОСОБА_1 належним чином, перерахувавши на його картковий рахунок грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку відповідача, з якої вбачається, що 24.10.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у сумі 20 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Плата від Miloan».

Також судом встановлено, що 26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року.

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_1 , виникла заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року, яка станом на 10.01.2023 року відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 96 377 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17 104 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 79 273 грн. 72 коп.

Оскільки товариство наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає про таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що 24.10.2021 року відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 4706466. Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаного відповідачем, як клієнтом.

Крім того, матеріали справи містять підписаний електронним підписом паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені сума кредиту, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, процентна ставка та інші істотні умови кредитування.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується копією квитанції № b7b2e23c-2220-4ccd-8345-6dae35bd9790_637700694 від 24.10.2021 року, а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку відповідача, з якої вбачається, що 24.10.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у сумі 20 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Плата від Miloan».

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

У зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у вищевказаному кредитному договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеними обставини порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу неповернуту частину фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 17 104 грн. 00 коп., а тому позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами згідно укладеного кредитного договору, суд зазначає про таке.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховані проценти за користування кредитом згідно Договору про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року за період з 24.10.2021 року по 10.01.2023 року.

Разом із цим, строк дії кредитного договору встановлений сторонами 25 днів, тобто до 18.11.2021 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

У такому випадку, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані проценти за користування кредитом згідно Договору про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року як у межах строку дії такого кредиту, так і за межами такого строку, суд доходить висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, а саме з 24.10.2021 року по 18.11.2021 року у розмірі 4 400 грн. 00 коп. згідно Договору про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас у задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме за період з 19.11.2021 року по 10.01.2023 року у розмірі 74 873 грн. 72 коп., слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо наявного права вимоги у позивача за наведеним кредитним договором на підставі договорів факторингу та договору про відступлення права вимоги, суд зазначає про наступне.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

В даному випадку за наведеними вище договором факторингу та договором про відступлення права вимоги позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача кредитної заборгованості за кредитним договором, що укладений з первісним кредитором, так і наявність права вимоги згідно договорів про відступлення права вимоги.

Отже, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а нарахування позивачем процентів за межами строку дії договору є необґрунтованим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року у загальному розмірі 21 504 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 17 104 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом за період з 24.10.2021 року по 18.11.2021 року у розмірі 4 400 грн. 00 коп. В решті позовних вимог позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом слід відмовити за необґрунтованістю.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати, окрім договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті, та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, фіксований розмір, погодинна оплата, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, ціна позову та обсяг фактично виконаних робіт.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 01 липня 2024 року між позивачем ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта.

Згідно п. 4.1 вказаного Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Як вбачається із заявки на надання юридичної допомоги від 01 жовтня 2025 року, ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових юридичних послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 грн. 00 коп. (2 години); підготовка пропозицій - 6 000 грн. 00 коп. (3 години); складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 15 000 грн. 00 коп. (5 годин), всього 25 000 грн. 00 коп.

Відповідно до витягу з акту № 15 від 31.10.2025 року про надання юридичної допомоги, АО «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Коллект Центр» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 грн. 00 коп.; підготовка пропозицій - 6 000 грн. 00 коп.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 15 000 грн. 00 коп., всього 25 000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є завищеною. Позовна заява містить виклад обставин справи, прохальну частину та перелік додатків, а також посилання на норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 25 000 грн. 00 коп. не є співмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та фактичним характером виконаних робіт.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним у даному випадку стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи, ціни позову та фактичного обсягу виконаних робіт.

В іншій частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 675 грн. 61 коп. (21 504 грн. 00 коп. х 3 028 грн. 00 коп. : 96 377 грн. 72 коп. = 675 грн. 61 коп.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4706466 від 24.10.2021 року у загальному розмірі 21 504 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17 104 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 4 400 грн. 00 коп. за період з 24.10.2021 року по 18.11.2021 року.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 19.11.2021 року по 10.01.2023 року у розмірі 74 873 грн. 72 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 675 грн. 61 коп

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.