Ухвала суду № 137910865, 30.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.06.2026Справа № 643/12418/15-ц Провадження № 4-с/554/25/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

Головуючого судді: Материнко М.О.,

За участю секретаря судового засідання: Фесенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві скаргу ОСОБА_1 , на неправомірну бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (представник ВДВС Бондаренко Валерія Олександрівна), -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (ст. 447 ЦПК України).

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні Салтівського ВДВС перебувають виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 643/12418/15-ц, виданих Октябрським районним судом м. Полтави, щодо солідарного стягнення коштів та звернення стягнення на предмети іпотеки. Скаржник вказував на тривалу бездіяльність державного виконавця, яка полягала у невчиненні повного комплексу виконавчих дій з жовтня 2024 року, несвоєчасному розшуку та арешті майна, а також направленні запитів лише до обмеженого кола банківських установ. На підставі цього просив визнати бездіяльність ВДВС неправомірною, зобов`язати невідкладно виконати рішення суду в повному обсязі та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3 400 грн 00 коп.

Представник Салтівського ВДВС у місті Харкові Бондаренко В.О. через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення (заперечення) на скаргу, у яких проти задоволення вимог заперечувала у повному обсязі. Зазначила, що виконавчі дії вчиняються у повній відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та відображені в АСВП. Наголосила, що виконання рішення в частині звернення стягнення на іпотеку є об`єктивно неможливим, оскільки один об`єкт нерухомості повністю знищений, а другий відчужений на користь третьої особи. Крім того, у межах провадження про стягнення коштів виконавцем накладено арешт на рахунки, а 09.04.2026 року винесено постанови про розшук та арешт усього майна боржника. Витрати на правничу допомогу вважає неспівмірними та необґрунтованими.

Скаржник у судове засідання не з`явилися, у скарзі міститься клопотання про розгляд справи без його участі. Представник ДВС в засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Оцінюючи законність та обґрунтованість дій державного виконавця, суд керується вимогами статті 19 Конституції України та базовими положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи належне повідомлення сторін та подання скаржником заяви про розгляд без його участі, суд проводить розгляд скарги без здійснення такого фіксування.

За змістом статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права чи свободи.

При цьому, за змістом статті 451 ЦПК України, суд задовольняє скаргу лише у разі встановлення факту реального порушення прав заявника та невідповідності дій виконавця вимогам закону. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте, аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів свідчить про відсутність у діях посадових осіб Салтівського ВДВС протиправної бездіяльності на момент вирішення спору.

Розглядаючи вимоги скаржника щодо ВП № 76294096 в частині звернення стягнення на предмети іпотеки, суд встановив наявність об`єктивних перешкод, які роблять примусове виконання неможливим. Матеріалами справи підтверджується, що нежитлова будівля літ. «Е-1» за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 145 повністю знищена та знесена, що зафіксовано відповідним Актом державного виконавця та довідкою. Відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Оскільки об`єкт стягнення фізично припинив існування в натурі, виконавець позбавлений будь-якої матеріально-правової можливості виставити його на прилюдних торгах, як того вимагає стаття 41 Закону України «Про іпотеку», стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження» та стаття 447 ЦПК України.

Щодо іншого майна нежитлових приміщеннях № 5, 6 в літ. «У-1» по АДРЕСА_1 , суд встановив, що з 24.10.2024 року воно на правах власності належить третій особі ТОВ «ХАРКІВ ПРОФІТ».

За змістом статей 1, 15, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», примусове стягнення здійснюється виключно щодо майна, яке належить безпосередньому боржнику за судовим рішенням. Державний виконавець не наділений процесуальними повноваженнями в межах відкритого провадження вилучати чи продавати майно осіб, які не є сторонами виконавчого документа.

За таких обставин, керуючись статтями 447, 451 ЦПК України, суд зазначає, що державний виконавець діяв виключно в межах закону, а об`єктивна неможливість виконання повністю виключає його бездіяльність.

Окремо судом досліджено доводи скаржника про бездіяльність у межах ВП № 76295349 щодо солідарного стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_2 . Як вбачається з матеріалів справи, у день відкриття провадження (17.10.2024 року) державним виконавцем, керуючись статтями 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 1 010 103,00 грн та направлено її до 22 банків-учасників системи електронного документообігу. Отримані відповіді від АТ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» про відсутність або недостатність коштів свідчать про майновий стан боржника, а не про недбалість ДВС.

Відповідно до статті 10 ЦПК України та статей 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте скаржником не надано доказів наявності прихованих грошових коштів на арештованих рахунках.

Важливим для вирішення цієї справи є те, що 09.04.2026 року державним виконавцем, на підставі частини 3 статті 36, статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанови про розшук майна боржника та про арешт всього майна боржника ОСОБА_2 , які зареєстровані в ДРРП під номером 64249121. Оскільки на час розгляду скарги виконавець самостійно вчинив примусові заходи, розшукав та заарештував майно боржника, правовий спір у частині «зобов`язання вчинити дії» вичерпаний, а права скаржника не є порушеними. Суд не може зобов`язати орган ДВС вчинити дії, які вже фактично та юридично ним виконані на підставі норм процесуального законодавства.

Під час судового засідання судом також було вирішено процесуальне клопотання про витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження.

За змістом статей 84, 450 ЦПК України, витребування доказів є процесуальним правом суду у разі, якщо сторони не можуть надати їх самостійно. Оскільки представником Салтівського ВДВС Бондаренко В.О. разом із додатковими поясненнями від 14.04.2026 року через систему «Електронний суд» було надано вичерпний та повний перелік завірених копій документів виконавчих проваджень № 76295061, № 76295349, актів, витягів з ДРРП та відповідей банків, суд, керуючись принципами змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), дійшов висновку про відсутність реальної процесуальної потреби у додатковому витребуванні матеріалів.

Наявні у справі письмові докази повністю відображають хронологію виконавчих дій, відповідають вимогам належності, допустимості та достатності доказів і є достатніми для ухвалення остаточного рішення без затягування судового процесу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи повну відмову в задоволенні скарги по суті, понесені скаржником витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 400 грн 00 коп. відповідно до положень статей 133, 137, 141 та 452 ЦПК України не підлягають відшкодуванню та покладаються виключно на заявника ОСОБА_1 . Суд погоджується з аргументами ДВС щодо необґрунтованості цих витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 247, 258-261, 353, 447-452 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити у повному обсязі.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на скаржника.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Суддя М.О. Материнко