Рішення № 137909390, 01.07.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 м. Турка

Справа № 458/557/26

Провадження №2/458/385/2026

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони по справі:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивачів Канарєєв І.О.,

відповідач Турківська міська рада

Самбірського району

Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Канарєєв Іван Олегович, до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом та заповітом, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Канарєєв І.О., подали до суду позовну заяву до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом та заповітом. Просили визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024.

Стислий зміст позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , який до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дружина померлого ОСОБА_4 вважаються такими, що прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, хоч і не оформили своїх спадкових справ.

До складу спадщини, що відкрилась після смерті батька, входить 1/2 частки житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належало йому на праві спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, кожен із позивачів претендує на 1/6 частку вказаного житлового будинку після смерті батька, оскільки після смерті такого його дружині ОСОБА_4 належало 2/3 частки будинку, з яких: 1/2 частка на праві спільної сумісної власності подружжя, а 1/6 частка в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_4 , яка до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на 2/3 частки житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який збудований у 1951 році.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно на випадок смерті заповіла позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями майна ОСОБА_4 за заповітом, та вважаються такими, що прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, хоч і не оформили своїх спадкових справ.

Інших спадкоємців першої черги спадкування, в тому числі які б мали обов`язкову частку у спадщині немає.

У встановленому законом порядку позивачі подали до нотаріуса заяви про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 та за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 .

Однак, у видачі свідоцтв про право на спадщину їм відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке за життя спадкодавці не оформили. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно вони не в змозі в нотаріальному порядку оформити спадкові права, а тому змушені звернутись до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2026 о 16:00 год та витребувано докази в порядку ст. 84 ЦПК України.

16.06.2026 на адресу Турківського районного суду Львівської області від приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Федаша М.М. надійшли копії спадкових справ: № 144/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та № 75/2026, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2026 о 11:00 год.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник адвокат Канарєєв І.О. не з`явилися, однак в матеріалах справи міститься заява представника позивачів адвоката Канарєєва І.О. від 17.06.2026 про розгляд справи у відсутності позивачів та їхнього представника. При цьому, зазначив, що підтримує позовні вимоги повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Турківської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, 30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача, щодо задоволення позовних вимог позивачів не заперечив.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на викладене, суд вважає проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Розлуч, Турківський район, Львівська область, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданий 09.01.2024, орган, що видав 4640.

Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою місця проживання АДРЕСА_1 , дата реєстрації 12.05.1981.

Згідно копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 29.11.1963, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько зазначено ОСОБА_3 , а в графі мати ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28.02.1998, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , 15.11.1963 укладено шлюб. У зв`язку з чим ОСОБА_5 змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 03.12.1963, ОСОБА_3 , 1926 р.н., та ОСОБА_9 , 1932 р.н., 23.02.1954 одружилися. У зв`язку з чим ОСОБА_9 змінила прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_7 ».

Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Розлуч, Турківський район, Львівська область, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданий 26.04.2002 Турківським РВ УМВС України у Львівській області.

Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою місця проживання АДРЕСА_1 , дата реєстрації 14.12.1979.

Згідно копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_4 від 06.05.2026, виданого повторно Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батько зазначено ОСОБА_3 , а в графі мати ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Розлуч, Самбірський район, Львівська область, помер батько позивачів ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 21.11.2005 Розлуцькою сільською радою Турківського району Львівської області, актовий запис № 24.

Відповідно до довідки № 189 від 08.05.2026, виданої т.в.о. старости с. Розлуч, останнім місцем проживання спадкодавця відповідно до ст. 29 ЦК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті, разом із ним постійно проживали та були зареєстровані такі особи: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зять ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , онук ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , онука ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та онук ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок, площею основи (забудови) 105 кв.м. збудований у 1951 році складається з: коридора, 4-ох кімнат, кухні, а також є господарські будівлі та споруди (рік побудови 1960) - літня кухня, дровітня та криниця.

Загальна інвентаризаційна вартість нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату виготовлення технічного паспорта 30.07.2024, становить 504 926 грн, що підтверджується довідкою про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна від 18.05.2026.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85607370 від 12.06.2026 після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Федаш М.М. заведено спадкову справу № 75/2026, номер у спадковому реєстрі 75597766.

Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 85607395 від 12.06.2026 спадкодавець ОСОБА_3 , рік народження 1926, заповіту не залишив.

З довідки КП ЛОР «Самбірське МБТІ» № 2057 від 29.08.2024 вбачається, що станом на 01.01.2013 згідно записів у реєстрових книгах та матеріалах інвентаризаційних справ Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований.

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 396677378 від 26.09.2024, за параметрами пошуку право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: АДРЕСА_1 , відомості відсутні.

Згідно копії даних погосподарської книги Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області за період з 1986 по 1990 та з 2001 по 2005 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи «робітничий двір» та головою такого вважався ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки № 191 від 08.05.2026, виданої т.в.о. старости с. Розлуч, погосподарські книги за період з 1951 по 1962 у Розлуцькому старостинському окрузі не збереглися та відсутні.

Згідно відповіді архівного відділу № 2 Самбірської районної державної адміністрації від 12.05.2026 № 177, списки громадян с. Розлуч, яким передаються земельні ділянки у приватну власність для обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства на державне зберігання не поступали.

Отже, згідно наявних в матеріалах справи, а саме на підставі даних погосподарських книг за період з 1986 по 1990, вбачається, що вказаний будинок 1951 року побудови фактично належав ОСОБА_3 .

З наданої копії спадкової справи № 75/2026, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 12.05.2026 із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Останні є спадкоємцями першої черги та вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживали разом із спадкодавцем.

Іншими спадкоємцями першої черги спадкування, відповідно до ст.1261 ЦК України була ще дружина спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка вважається такою, що спадщину після чоловіка прийняла, оскільки на день його смерті проживала разом з ним.

12.05.2026 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належні їм частки після смерті батька.

Постановами приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Федаша М.М. від 12.05.2026 за № 88/02-31 та № 87/02-31, позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належні їм частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки нотаріусу не представлено правовстановлюючі документи про право власності на спадкове майно, а також рекомендовано звернутися до суду для визнання їм належної частки нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Розлуч, Самбірський район, Львівська область, померла мати позивачів ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 19.10.2018 виконавчим комітетом Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області, актовий запис № 22.

Відповідно до довідки Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області по формі спадкування № 86 від 04.02.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент її смерті разом з нею були зареєстровані: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зять ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , онук ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , онука ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 26.08.2024 після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Федаш М.М. заведено спадкову справу № 144/2024, номер у спадковому реєстрі 72890663.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78126879 від 26.08.2024, ОСОБА_4 за життя своїм майном розпорядилася, а саме 19.02.2009 року склала заповіт. Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 11.

Відповідно до копії заповіту, посвідченого19.02.2009 секретарем виконкому Розлуцької сільської ради Крецул Д.С., ОСОБА_4 усе своє майно заповіла позивачам.

З наданої копії спадкової справи № 144/2024, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 26.08.2024 із заявами про прийняття спадщини за заповітом звернулися позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Останні є спадкоємцями за законом та вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживали разом із спадкодавцем.

Постановами приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Федаша М.М. від 26.09.2024 за № 186/02-31 та № 187/02-31, позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належні їм частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , оскільки нотаріусу не представлено правовстановлюючі документи про право власності на спадкове майно, а також рекомендовано звернутися до суду для визнання їм належної частки нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, позивачі через відсутність правовстановлюючих документів про право власності на спадкове майно позбавлені права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому звернулися до суду.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

На підставі поданих та досліджених доказів, суд встановив, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відповідно дочкою та сином спадкодавців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , збудований у 1951 році, проте оскільки погосподарські книги за період з 1951 по 1962 у Розлуцькому старостинському окрузі відсутні, суд на підставі наявних записів в погосподарській книзі за період з 1989 по 1990 вважає, що вказаний будинок за особовим рахунком № НОМЕР_7 , належав голові домогосподарства ОСОБА_3 , оскільки згідно наявної в матеріалах справи інформації, зокрема із записів в погосподарській книзі за період з 1989 по 1990, технічного паспорта житлового будинку, довідки про технічну характеристику від 18.05.2026, зазначений будинок побудований у 1951 році, а шлюб батьки позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_15 уклали 23.02.1954.

Таким чином, суд вважає, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 входить право спадкодавця на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заповіту ОСОБА_3 не складав, отже спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 є: дружина спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , донька спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які вважаються такими, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли оскільки проживали з ним постійно на день його смерті та у строк встановлений судом про відмову від прийняття спадщини не заявили.

12.05.2026 нотаріус відкрив спадкову справу № 75/2026 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.05.2026 позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Федаша М.М. заяви про видачу свідоцтва про право на прийняття спадщини.

Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, нотаріус відмовив позивачам в оформленні спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 .

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що складу спадщини ОСОБА_4 входило право на 1/3 частки спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 , проте спадкових прав не оформила.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 , за життя своїм майном розпорядилася, а саме 19.02.2009 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачам. Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 11.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4 . Факт прийняття ними спадщини стверджується спільним проживанням разом із померлою на час відкриття спадщини, що підтверджується копією довідки Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області по формі спадкування № 86 від 04.02.2020.

Тобто, згідно ст.1268 ЦК України позивачі вважаються такими, що прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті їхньої матері. Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, не заявили про відмову від вказаної спадщини.

Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині та які б у встановлений законом строк прийняли таку, - судом не встановлено.

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_4 спадкове майно, а саме право на 1/3 частки спірного будинковолодіння, успадкували позивачі по 1/6 частки кожен.

При цьому, приватним нотаріусом було відмовлено позивачам у вчиненні нотаріальних дії - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, через відсутність належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 4.12 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 (далі - Інструкція).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної ради.

Спірний житловий будинок із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , збудований в 1951 році, що доводиться технічним паспортом та такий не містить відмітки про самочинне будівництво.

Водночас суд не погоджується з твердженнями позивачів про те, що цей будинок був спільною сумісною власністю подружжя, оскільки суду не представлено відповідних доказів такого Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно було збудоване у 1951 році, тоді як ОСОБА_3 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб лише 23.02.1954, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 03.12.1963.

Оскільки вказані спірні правовідносини виникли до 2004, до них підлягають застосуванню положення КпШС України.

Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Вказані норми законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, узгоджуються з нормами чинного законодавства України, зокрема ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Враховуючи те, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на час побудови житлового будинку у 1951 році, не перебували у зареєстрованому шлюбі, такий будинок не є їхньою спільною сумісною власністю.

Водночас належність будинку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується записами з погосподарського обліку за особовим рахунком № НОМЕР_7 , згідно яких спірний житловий будинок належав до суспільної групи робітний двір та головою такого був ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені у позовній заяві частки позивачів визначені неправильно. Оскільки позивачі помилково вважали спірний будинок спільною сумісною власністю їхніх батьків, вони мають право на спадкування за законом у таких частках: позивач ОСОБА_1 на 1/3 частку спірного житлового будинку з господарськими спорудами після смерті батька ОСОБА_3 та на 1/6 частку цього будинку після смерті матері ОСОБА_4 ; позивач ОСОБА_2 на 1/3 частку спірного житлового будинку з господарськими спорудами після смерті батька ОСОБА_3 ) та на 1/6 частку цього будинку після смерті матері ОСОБА_4 .

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цих прав та інтересів може бути визнання права.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавців не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивачів в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 206, 247, 263, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Канарєєв Іван Олегович, до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом та заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/6 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/6 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 30.07.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Турківська міська рада Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04056026, адреса місцезнаходження: вул. січових Стрільців, буд. 62, м. Турка, Самбірський район, Львівська область, 82500.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ