Рішення № 137909369, 01.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5247/25

пр.№ 2/464/252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом, поданим представником Хлопоковою М., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року у розмірі 19728,16 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і уклав 15.12.2021 року кредитний договір № 160385539, шляхом підписання такого, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора MNV27KE7, отримавши грошові кошти у розмірі 6 800 грн. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 19 728,16 грн. Зазначив, що на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладених між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТзОВ «Таліон Плюс», а також згідно з реєстром прав вимоги № 172 від 08.02.2022 року, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року. На підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТзОВ «Таліон Плюс» і ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також згідно з реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року. 04.06.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого, а також згідно з реєстром божників до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.

При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається такою, якій вручено судове рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровував.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідачу ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор MNV27KE7.

Судом встановлено, що 15.12.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 160385539, шляхом підписання такого, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора MNV27KE7, внаслідок чого отримав грошові кошти у розмірі 6 800 грн. строком на 21 день з можливістю пролонгації, зі сплатою дисконтної процентної ставки у розмірі 2,10 % на день, індивідуальної процентної ставки у розмірі 2,10 % на день, та за базовою процентною ставкою у розмірі 2,10 % на день.

Як вбачається з довідки ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" від 21.02.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" проведено успішну транзакцію щодо видачі грошових коштів (кредиту) у розмірі 6800 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 отримувача ОСОБА_1 ,що підтверджується платіжним дорученням № 70f62ed8-978b-43ed-a2c7-fc08a50cf44d від 15.12.2021, в котрому вказано призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 160385539 від 15.12.2021. Вказані докази суд визнає належним на підтвердження обставин переказу грошових коштів, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення клопотання позивача про витребування доказів із банківської установи.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року, шляхом надання останньому у розпорядження грошових коштів в розмірі та порядку, встановлених цими договорами.

Водночас, ОСОБА_1 , отримавши кредит, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, своєчасно не здійснював повернення кредитних коштів на погашення тіла кредиту та процентів, що призвело до виникнення заборгованості.

У відповідності до первинних документів, а саме розрахунку, виданого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 22.02.2022 року становить 16485,92 грн. та складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9888,56 грн. заборгованості за відсотками.

28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Таліон Плюс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

У пункті 1.3 розділу 1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони погодили, що Право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 6.1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони погодили, що не залежно від наявності цього договору, клієнт не зобов`язаний відступати фактору права вимоги, які не були відступлені факторі згідно реєстру прав вимог, а фактор не має права вимагати від клієнта відступлення таких прав вимог фактору.

Згідно з реєстру прав вимоги № 172 від 08.02.2022 року, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТзОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року, заборгованість за яким становить 16688,56 грн., яка складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9888,56 грн. заборгованості за відсотками.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» станом на 31.07.2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року становить 19 728,16 грн. та складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12 928,16 грн. заборгованості за відсотками.

05.08.2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року, ТзОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року, заборгованість за яким становить 19 728,16 грн. та складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12 928,16 грн. заборгованості за відсотками.

04.06.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/0525-Ю, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Юніт Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно з реєстру боржників до договору факторингу № 04/0525-Ю від 04.06.2025 року вбачається, що ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТзОВ «Юніт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року, заборгованість за яким становить 19 728,16 грн. та складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12 928,16 грн. заборгованості за відсотками.

Таким чином, ТзОВ «Юніт Капітал», покликаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 доводить про непогашену заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на момент подачі позову складає 19728,16грн., з яких: 6800 грн. тіло кредиту, 12928,16 грн. проценти.

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що ТзОВ «Юніт Капітал» має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості розмірі 9798,80 грн., з яких: 6800 грн. тіло кредиту, 2998,80 проценти, нараховані у межах 21 - денного строку кредитування (з 15.12.2021 до 05.01.2022).

Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року у розмірі 19 728,16 грн., яка складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12 928,16 грн. заборгованості за відсотками, однак належних та допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 08.02.2022 року суду не надано.

Суд також звертає увагу на незрозумілі нарахування ТзОВ «Таліон Плюс» процентів за користування кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року, які нараховувались у період з 09.02.2022 року по 04.03.2022 року по 202,64 грн. в день, 04.03.2022 року здійснено списання в розмірі 1 418,48 грн., а 08.04.2022 року проведено списання в сумі 202,64 грн., при відсутності сплати грошових коштів зі сторони відповідача. Таким чином, стороною позивача не доведено правильність здійснених ТзОВ «Таліон Плюс» нарахувань.

При вирішенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими за період, що перевищує строк кредитування, визначений сторонами у кредитному договорі, суд, крім того, виходить з наступного.

Як встановлено судом, за умовами укладеного договору № 160385539 від 15.12.2021, відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався такі повернути у визначений договором строк, тобто до 05.01.2022.

Отже, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець відповідно до положень ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування згідно договору № 160385539 від 15.12.2021, тобто до 05.01.2022 року, а після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

За таких обставин, проценти за договором № 160385539 від 15.12.2021 у розмірі 9 929,36 грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у кредитора, після закінчення строку, на який укладався договір позики, виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.

З цього слідує, що позивач не довів, належними доказами право на стягнення із відповідача 9 929,36 грн. нарахованих процентів за договором № 160385539 від 15.12.2021.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 9 929,36 грн. процентів слід відмовити.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 року у розмірі 9 798,80 грн., яка складається з 6 800 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2 998,80 грн. заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, протоколу погодження вартості послуг, додаткової угоди № 25770541814 від 05.06.2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , становить 7 000 грн. та складається з послуг, а саме складання позовної заяви кількістю 2 год., вартістю 5 000 грн.; вивчення матеріалів справи кількістю 2 год., вартістю 1 000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи та підготовка і подання адвокатських запитів/клопотань.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 19 728,16 грн., які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 9 798,80 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 700 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «Юніт Капітал», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 160385539 від 15.12.2021 у розмірі 9 798 (дев`ять тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 700 (сімсот) гривень та судовий збір у розмірі 1 213 (тисяча двісті тринадцять) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4а, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Людмила САБАРА