Постанова № 137905853, 11.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4030/26

Провадження №3/367/980/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Головного управління ДПС у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, директора ТОВ «ЕКОЛІС ГРУП»,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

у с т а н о в и в:

12.03.2026 головним державним інспектором Вишгородського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області Чорною Л.М. під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКОЛІС ГРУП», встановлено, що ОСОБА_1 , директор ТОВ «ЕКОЛІС ГРУП» вчинив порушення в частині ведення податкового обліку, а саме: п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.46.1, 46.2 ст.46, ст.57, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.137.3, ст.137, п.138.1 ст.138, пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 р. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, абз. 7 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповнення), п.5, 7, 21 П (С) БО № 15 «Дохід», п.18 П (С) БО № 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 29 90433, 00 грн., п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.46.1, 46.2 ст.46, ст.57, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.3 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 р. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, абз. 7 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповнення), п.5, 7, 21 П (С) БО № 15 «Дохід», п.18 П (С) БО № 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму всього 58 943, 00 грн. п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.46.1, 46.2 ст.46, ст.57, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.3 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 р. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, абз. 7 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповнення), п.5, 7, 21 П (С) БО № 15 «Дохід», п.18 П (С) БО № 16 «Витрати», в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 72 952, 00 грн., п.44.1 ст.44, п.198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого знижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 212 569 грн., п.44.1 ст.44, п.198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість всього у сумі 24 769, 00 грн. планової виїзної перевірки від 18.02.2026 № 7339/10-36-07-15/43182282, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, через підсистему «Електронний суд» подав суду письмові заперечення, в яких просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, а також закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення ОСОБА_1 , суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, головний державний інспектор Вишгородського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області Чорна Л.М. надала суду: протокол про адміністративне правопорушення № 505/10-36-07-15 від 12.03.2026 та витяг з акту від 18.02.2026 №7339/10-36-07-15/43182282 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕКОЛІС ГРУП», з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2019 по 30.09.2025».

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана позиція суду узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Так, дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 та доданих до них копіями документів, на момент розгляду справи судом процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення триває, тобто, акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу є не узгодженим, а тому підстави стверджувати про його законність та обґрунтованість відсутні.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Так, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 163-1, 7, 9, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 40-1, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання у 10-ти денний строк, з дня її оголошення, апеляційної скарги.

Суддя: Д.С. Кухленко