Рішення № 137905846, 29.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5234/26

Провадження №2-о/367/258/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді - Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Опанасенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Ірпені заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті та поновлення актового запису про смерть,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про встановлення факту смерті її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мічурінськ Тамбовської області Російської Федерації.

Вказує, що ОСОБА_2 був громадянином України, що підтверджується копією паспорта на його ім`я, копією РНОКПП на його ім`я, посвідченням пенсіонера по другій групі ЧАЕС та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Заявниця зазначає, що вона не може отримати оригінал свідоцтва про смерть свого батька і надати йому необхідної юридичної сили на території України, оскільки дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвані, про що також зазначено у відповіді органу ДРАЦС.

Встановлення вищенаведеного юридичного факту є необхідним заявниці для реєстрації факту смерті батька на території іноземної держави з метою подальшої реалізації нею, як спадкоємицею, своїх прав на спадщину. На даний час заявниця позбавлена практичної можливості здійснити реєстрацію смерті свого батька-спадкодавця у позасудовому порядку, тому вказане рішення суду необхідне для захисту прав заявника на спадщину.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

Заявниця в судовому засіданні заяву підтримала, просила встановити факт смерті її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлення цього факту необхідне для реалізації її прав, зокрема щодо оформлення спадщини після смерті батька.

Представник заінтересованої особи - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали заяви, надані заявником докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.01.1974 р., відповідно до якого, батьками ОСОБА_1 зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Сасинівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області, відповідно до якого ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого: 96800004 відділом записів актів цивільного стану адміністрації м. Мічурінська Тамбовської області (РФ); дата видачі 19 лютого 2026 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мічурінськ Тамбовської області Російської Федерації.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Ці правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Із матеріалів справи вбачається, що факт смерті батька заявниці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мічурінськ Тамбовської області Російської Федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави.

Відділ запису актів громадянського стану м. Мічурінська Тамбовської області Російської Федерації склав актовий запис про смерть громадянина російської федерації ОСОБА_2 від 18 лютого 2026 року за № 170269680000400205003, та видав про це відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 , відповідний примірник якого є у заявниці.

Водночас Законом України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції від 22 січня 1993 року.

За цієї обставини із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (стаття 4), /підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю/.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявність свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого на підставі законодавства іноземної держави, на території якої він помер, виключає можливість повторного встановлення факту смерті у судовому порядку. Умова про неможливість отримання документа, що посвідчує юридичний факт, яка є обов`язковою для звернення до суду з відповідною заявою, у даному випадку не дотримана.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13,19, 76, 80, 81, 293-294, 315, 317, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті та поновлення актового запису про смерть - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 02 липня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравчук