Ухвала суду № 137904282, 29.06.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/5356/13-ц

Провадження № 2-во/286/13/26

У Х В А Л А

29.06.2026 м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого Гришковець А.Л.,

із секретарем Максимець О.В.,

з участю представника

заявника Надельнюка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овручі справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника адвокат Надельнюк Роман Олександрович звернувся до Овруцького районного суду із заявою про визнання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області №286/5356/13-ц, виданого 03.06.2016, таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що 12.03.2026 головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяною Ігорівною винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 з посиланням на примусове виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області № 286/5356/13-ц, виданого 03.06.2016.

Згідно вказаної постанови від 12.03.2026 зазначеним виконавчим листом суд зобов`язав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 опублікувати у газеті «Овруцький голос» не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням законної сили спростування. Проте рішення Овруцького районного суду по справі № 286/5356/13-ц від 18 серпня 2014 року було скасовано постановою Апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про публікацію спростування інформації і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у позові про спростування інформації.

Єдиний державний реєстр судових рішень не містить інформації про оскарження та скасування постанови Апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року, відповідно виконавчий лист Овруцького районного суду Житомирської області №286/5356/13-ц був виданий 03.06.2016 помилково.

Крім того, газета «Овруцький голос» припинила свою діяльність та багато років не виходить ані в паперовому, ані в будь-якому іншому вигляді. Редакція не працює, телефони вимкнуті, зв`язок з головним редактором ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі, відсутній. Відповідно, навіть без скасування постановою Апеляційного суду рішення Овруцького районного суду по справі №286/5356/13-ц від 18 серпня 2014 року в частині опублікування у газеті «Овруцький голос» спростування не могло би бути виконаним.

Разом із тим видача 03.06.2016 виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області № 286/5356/13-ц порушує права відповідача ОСОБА_1 , оскільки державна виконавча служба продовжує штрафувати за невиконання скасованого 12 років тому рішення суду та не звертає увагу на неможливість опублікування будь-якого спростування в газеті «Овруцький голос», яка припинила діяльність. ДВС не планує зупинятися на цьому штрафі.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав, з наведених в ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується звітами про доставлені електронні повідомлення.

В судовому засіданні 16.06.2026 позивач (стягувач) ОСОБА_3 щодо задоволення заяви не заперечував. При цьому повідомив, що на виконання рішення Овруцького районного суду по справі № 286/5356/13-ц від 18 серпня 2014 року було опубліковано спростування в газеті «Овруцький голос», примірники яких в нього наявні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.

18 серпня 2014 року Овруцьким районним судом по справі №286/5356/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації було ухвалено рішення, яким позов задоволено, а саме: визнано інформацію, а саме: «... колишній генеральний директор підприємства протягом всього періоду перебування на цій посаді, а також і до цього періоду, перебуваючи на посаді комерційного директора, проводив діяльність, яка завдавала шкоди інтересам підприємства: не виплачував ні суму кредиту, яку взяв ГЗК «Кварцит» у банку, ні відсотки по ньому, чим навмисно нарощував борги за цим кредитом; без погодження з акціонерами і наглядовою радою підприємства здійснював відчуження майна за заниженими цінами; більшість закупівель для потреб підприємства, навмисно, здійснював через декілька фізичних осіб-підприємців за збільшеними цінами; звітував лише про прибуткову діяльність і жодного разу не доповідав, що веде збиткову діяльність. А банку-кредитору ще й надав письмову пропозицію здійснити стягнення за кредитним договором шляхом передачі права власності на майновий комплекс»;

«Але, звільнений керівник не хотів заспокоїтися, він, уже не перебуваючи на цій посаді, видає ряд наказів, і за спиною власників, за допомоги головного інженера цього ж підприємства, коїть протиправні дії, фактично підробляючи документи для передачі майнового комплексу «Кварцит» в руки банку.»;

«А знаєте до чого призвели такі дії цих осіб? Вони призвели до лютневих подій, коли ввечері, невідома група людей зі зброєю увірвалась на територію підприємства, виставила на вулицю всіх працівників підприємства, чим фактично здійснила захоплення підприємства і зупинила всю його виробничу діяльність.»;

«Роботу ГЗК «Кварцит» з колективом близько 300 осіб було повністю паралізовано, паралізовано амбіційністю однієї людини, яка пішла ще далі, та звернулась ще й до суду з позовом про протиправне звільнення його з посади, яку й програла...»;

«Колишній генеральний директор ГЗК «Кварцит» реєструє на своє ім`я нове підприємство, основним видом діяльності якого є добування корисних копалин, а потім бере у банку в оренду майновий комплекс підприємства, на якому працював багато років.»;

«А чому колишнє керівництво «Кварциту» не виплачувало зарплатню, це при тому, що на рахунках були гроші, я відповіді не маю, відповісти може лише воно» опубліковану в статті „Овруцький ГЗК «Кварцит» запрацює, як і раніше» в газеті «Овруцький голос» №33 (282) недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 опублікувати у газеті «Овруцький голос» не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням законної сили спростування тим же шрифтом українською мовою, що й спростовувана інформація, під заголовком „Спростування" та на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, інформацію наступного змісту:

„Спростування"

„В статті „Овруцький ГЗК «Кварцит» запрацює, як і раніше» в газеті «Овруцький голос» №33 (282) було розміщено наступну недостовірну інформацію „ «... колишній генеральний директор підприємства протягом всього періоду перебування на цій посаді, а також і до цього періоду, перебуваючи на посаді комерційного директора, проводив діяльність, яка завдавала шкоди інтересам підприємства: не виплачував ні суму кредиту, яку взяв ГЗК «Кварцит» у банку, ні відсотки по ньому, чим навмисно нарощував борги за цим кредитом; без погодження з акціонерами і наглядовою радою підприємства здійснював відчуження майна за заниженими цінами; більшість закупівель для потреб підприємства, навмисно, здійснював через декілька фізичних осіб-підприємців за збільшеними цінами; звітував лише про прибуткову діяльність і жодного разу не доповідав, що веде збиткову діяльність. А банку-кредитору ще й надав письмову пропозицію здійснити стягнення за кредитним договором шляхом передачі права власності на майновий комплекс»;

«Але, звільнений керівник не хотів заспокоїтися, він, уже не перебуваючи на цій посаді, видає ряд наказів, і за спиною власників, за допомоги головного інженера цього ж підприємства, коїть протиправні дії, фактично підробляючи документи для передачі майнового комплексу «Кварцит» в руки банку.»;

«А знаєте до чого призвели такі дії цих осіб? Вони призвели до лютневих подій, коли ввечері, невідома група людей зі зброєю увірвалась на територію підприємства, виставила на вулицю всіх працівників підприємства, чим фактично здійснила захоплення підприємства і зупинила всю його виробничу діяльність.»;

«Роботу ГЗК «Кварцит» з колективом близько 300 осіб було повністю паралізовано, паралізовано амбіційністю однієї людини, яка пішла ще далі, та звернулась ще й до суду з позовом про протиправне звільнення його з посади, яку й програла...»;

«Колишній генеральний директор ГЗК «Кварцит» реєструє на своє ім`я нове підприємство, основним видом діяльності якого є добування корисних копалин, а потім бере у банку в оренду майновий комплекс підприємства, на якому працював багато років.»;

«А чому колишнє керівництво «Кварциту» не виплачувало зарплатню, це при тому, що на рахунках були гроші, я відповіді не маю, відповісти може лише воно».

Відповідно до судового рішення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 спростовують дану недостовірну інформацію».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 458 грн. 82 коп..

Вказане рішення Овруцького районного суду від 18.08.2014 по справі №286/5356/13-ц було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13.10.2014.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року було скасовано, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 18 серпня 2014 року залишено в силі.

03.06.2016 позивачеві по даній справі було видано виконавчий лист.

12.03.2026 головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяною Ігорівною, при примусовому виконанні виконавчого листа №286/5356/13-ц, виданого 03.06.2016 за невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штраф на користь держави в розмірі 3400 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Примірники газети «Овруцький голос» від 9 червня 2016 року, 28 липня 2016 року та 1 вересня 2016 року свідчать, що на виконання рішення Овруцького районного суду від 18.08.2014 по справі №286/5356/13-ц, в газеті «Овруцький голос» №23(433) від 9 червня 2016 року та №35(445) від 1 вересня 2016 року було надруковано «Спростування» недостовірної інформації, яку було спростовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто відповідачами у справі.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 18.08.2014 по справі №286/5356/13-ц фактично виконано шляхом опублікування в газеті «Овруцький голос» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 432 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 03.06.2016 по справі №286/5356/13-ц, таким, що не підлягає виконанню.

На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А. Л. Гришковець