Ухвала суду № 137903938, 02.07.2026, Шацький районний суд Волинської області

Справа № 170/236/26

Провадження № 1-кп/170/65/26

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року сел. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого Фонду державного майна України ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в сел. Шацьк та в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62026000000000350, внесене до ЄРДР 03.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у с. Світязь Шацького району Волинської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, військовозобов`язаного,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

в с т а н о в и в:

29.04.2026 на розгляд Шацького районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62026000000000350, внесеному до ЄРДР 03.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах Волинського обласного закритого акціонерного Товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» (у подальшому Приватне акціонерне товариство «Волиньтурист»), використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції закону № 270-VІ від 15.04.2008 з урахуванням положень ч. 4 ст. 5 КК України), за таких обставин.

Відповідно до протоколу окружної (територіальної) виборчої комісії про результати виборів Світязького сільського голови Шацького району Волинської області від 29.03.1998 ОСОБА_5 обрано сільським головою Світязької сільської ради Шацького району Волинської області строком на чотири роки.

Крім того, рішенням Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 21.04.1998 № 1/3 визначено склад виконавчого комітету сільської ради у кількості десять осіб, а рішенням від 21.04.1998 № 1/4 головою виконавчого комітету призначено сільського голову ОСОБА_5 .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов`язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спіл кування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» № 356/95-ВР від 05.10.1995 державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 сільський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова очолює виконавчий комітет ради, головує на його засіданнях та підписує рішення виконавчого комітету, а також несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому повноважень.

Згідно зі ст. 51 вказаного Закону виконавчий комітет є виконавчим органом сільської ради, який утворюється відповідною радою та здійснює повноваження у межах, визначених законом.

Відповідно до вимог законодавства, виконавчий комітет здійснює управління майном у межах компетенції органу місцевого самоврядування та зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Разом із тим, згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Також пунктом б ч. 1 ст. 30 цього Закону установлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, у тому числі: облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до примітки до ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.

Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду сільського голови Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, набув статусу службової особи, оскільки займав посаду в органі місцевого самоврядування, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому місці, у ОСОБА_5 , який обіймав посаду сільського голови Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, виник умисел на зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист», використання наданої йому влади всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для зазначеної юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, який у подальшому був реалізований за таких обставин.

Так, Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Із проголошенням незалежності України весь економічний, науковий і технічний потенціал, розміщений на її території, став державною власністю України. Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-ХП «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, визнано державною власністю України.

Статтями 1, 3 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540 передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Крім того, ст. 4 цього Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Отже, майно передавалося профспілкам лише у відання, оскільки відповідно до статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою XVIII з`їзду профспілок СРСР від 01.01.1987, вони мали статус загальносоюзної громадської організації, а тому розпоряджатися таким майном вправі був виключно Фонд державного майна України.

Так, постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» визначено, що майно та фінансові ресурси, розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.

Щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, у зв`язку із законодавчою невизначеністю правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України, Верховна Рада України постановою від 4 лютого 1994 року № 3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

На виконання Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР «Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», Фондом державного майна України разом з громадськими організаціями за участю відповідних органів державної влади було проведено інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій станом на 24.08.1991 та складено переліки суб`єктів, зокрема Федерації професійних спілок України, у володінні яких знаходилось це майно, розташоване на території України. Зазначені переліки 01.04.1997 направлені на адресу Верховної Ради України.

Відповідно до тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України «Про Фонд державного майна України», з прийняттям якого наведене положення втратило чинність, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та оціночної діяльності.

Таким чином, передача майнових комплексів у відання Української республіканської ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СРСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Отже, майно, що розташоване на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення Федерації професійних спілок України, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ЗАТ «Укрпрофтур» тощо, перебувало у державній власності, то таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника держави в особі Фонду державного майна України.

Проте, з метою незаконного заволодіння державним майном, а саме цілісними майновими комплексами, пансіонатами, спортивними комплексами, адміністративними будівлями, концертними залами, готелями, іншими об`єктами нерухомості, що розташовані на території України, невстановлені на цей час особи, у тому числі керівники та працівники Федерації професійних спілок України, акціонерних товариств «Укрпрофоздоровниця», «Укрпрофтур», та інших, заснованих ними суб`єктів господарювання, розробили злочинний план, згідно з яким, крім іншого, місцеві органи виконавчої влади, в порушення вимог Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та інших, вказаних вище, нормативних актів, мали оформити та видати в порушення вказаних вимог законодавства представникам Федерації профспілок України, акціонерних товариств Укрпрофоздоровниця», «Укрпрофтур», та інших заснованих ними суб`єктів господарювання, свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, яке перебувало в їх віданні.

Враховуючи те, що відповідно п.п. 10 п. б) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» (Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку) (в редакції Закону від 03.09.1999), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі: б) делеговані повноваження: 10) облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, до реалізації цього злочинного плану залучено службових (посадових) осіб органів місцевого самоврядування, на території яких знаходились відповідні майнові комплекси та інші об`єкти нерухомості, що перебували у віданні Федерації профспілок України, акціонерних товариств «Укрпрофоздоровниця», «Укрпрофтур», та інших заснованих ними суб`єктів господарювання.

Відповідно до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку №12: місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.п. «а» п. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 за № 121, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за відповідним зразком місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1.7. цієї Інструкції реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Відповідно до п. 6 до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна (додаток № 1 до вказаної інструкції) входять свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевої виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

З метою оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна пансіонату «Шацькі озера» до Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від імені Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» подано пакет документів, а саме: відношення (звернення) Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»; інвентарний паспорт пансіонату «Шацькі озера»; копію рішення загальних зборів ЗАТ «Укрпрофтур» від 24.09.1998; державний акт на право постійного користування землею; статут ЗАТ «Волиньтурист»; свідоцтво про державну реєстрацію; установчий договір; довідку органу статистики; довідку платника податків.

Подані документи стали підставою для винесення на розгляд виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області питання щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна пансіонату «Шацькі озера».

Зазначені документи подавалися з посиланням на Закон України «Про власність» та наказ Держкомбудівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», з метою оформлення та подальшого отримання свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна пансіонат «Шацькі озера», розташований за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, пансіонат «Шацькі озера».

Разом із тим, подані документи не підтверджували виникнення у Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» права власності на зазначене майно, яке відповідно до вимог законодавства підлягало віднесенню до державної власності, у зв`язку з чим відсутні були належні правові підстави для оформлення права власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Розгляд зазначеного звернення було винесено на засідання виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, яке відбулося 29.01.2001, під головуванням сільського голови ОСОБА_5 .

За результатами розгляду 29.01.2001 на засіданні виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області питання «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за Волинським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» (доповідач директор пансіонату «Шацькі озера» ОСОБА_6 ) члени виконавчого комітету проголосували одноголосно, у зв`язку з чим прийнято рішення № 4, оформлене протоколом засідання виконавчого комітету № 1 (далі рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 29.01.2001 № 1/4).

У подальшому, 29.01.2001, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, перебуваючи на своєму робочому місці в адміністративному приміщенні Світязької сільської ради Шацького району Волинської області за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, вул. Жовтнева (нині Європейська), буд. 68, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, в інтересах Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист», достовірно знаючи про вимоги:

- Указу Президії Верховної Ради України № 1452-ХІІ від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави»;

- Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991;

- Постанови Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»;

- Постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та інших нормативно-правових актів,

свідомо їх порушуючи, за відсутності правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» на об`єкти нерухомого майна пансіонат «Шацькі озера», розташований за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, пансіонат «Шацькі озера», підписав рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 29.01.2001 № 1/4 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», яким оформлено право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за Волинським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист».

Вказаному рішенню надано статус офіційного документа, що спричинив юридичні наслідки у вигляді виникнення підстав для видачі свідоцтва про право власності на зазначене майно на користь Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист».

Надалі Голова правління Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» ОСОБА_7 листом від 05.02.2001 № 34/1.6а скерував до Волинського обласного бюро технічної інвентаризації рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 29.01.2001 № 1/4 з метою оформлення та отримання Волинським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна пансіонату «Шацькі озера».

На підставі поданих документів Волинське обласне бюро технічної інвентаризації 06.03.2001 внесло запис до реєстрової книги за реєстровим № 27 та провело державну реєстрацію права власності за Волинським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» на такі об`єкти нерухомого майна: головний корпус, клуб-їдальню, корпус № 1, корпус № 2, корпус № 3, корпус № 4, корпус № 5, корпус № 6, корпус № 7, що розташовані за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, пансіонат «Шацькі озера».

Унаслідок зазначених умисних протиправних дій ОСОБА_5 , вчинених в інтересах Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист», із державної власності вибули об`єкти нерухомого майна пансіонату «Шацькі озера», розташованого за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, а саме: головний корпус загальною площею 885,4 кв.м, клуб-їдальня загальною площею 2352,6 кв.м, корпус № 1 загальною площею 897,8 кв.м, корпус № 2 загальною площею 935,9 кв.м, корпус № 3 загальною площею 3175,2 кв.м, корпус № 4 загальною площею 267,2 кв.м, корпус № 5 загальною площею 656,7 кв.м, корпус № 6 загальною площею 646,1 кв.м, корпус № 7 загальною площею 664,4 кв.м, залишкова вартість яких станом на 29.01.2001 становила 4 314 291,55 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у зв`язку з чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.

Зазначені умисні протиправні дії ОСОБА_5 орган досудового розслідування кваліфікував як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 15.04.2008 № 270-VІ, з урахуванням положень ч. 4 ст. 5 КК України).

Під час підготовчого провадження в суді обвинувачений ОСОБА_5 подав суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане правопорушення. Клопотання обґрунтував тим, що у вказаному провадженні йому пред`явлено обвинувачення у зловживанні службовим становищем, тобто, умисному, в інтересах Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист», використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, чим вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України. З обвинувальним актом він не згоден, звинувачення вважає надуманим та недоведеним з таких підстав.

Ніякого умислу та умисного використання влади на власну користь чи користь інших фізичних або юридичних осіб у нього не було і не виникало. Рішення від 29.01.2001 № 1/4, у підписанні якого його звинувачують, приймалося на засіданні виконавчого комітету (колегіального органу) шляхом голосування за результатами розгляду клопотання ЗАТ «Волиньтурист» та документів, що додавалися (підтверджено результатами досудового розслідування).

Згідно з представленими документами ЗАТ «Волиньтурист» засноване на власності ЗАТ «Укрпрофтур». Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ «Укрпрофтур» передало у повне господарське відання майно (Акт передачі у власність Волинському ЗАТ по туризму і екскурсіях «Волиньтурист» майна та будівель від 29.10.1998 за № 507), балансова вартість, якого складала 12 353 500,00 грн і до якого належав і пансіонат «Шацькі озера». Згідно зі Статутом, забезпечуючи повне господарське відання, ЗАТ «Волиньтурист» володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до цілей і задач, встановлених Статутом ЗАТ «Укрпрофтур» та Статутом ЗАТ «Волиньтурист».

Обвинувачений ОСОБА_5 стверджує, що Рішення виконкому від 29.01.2001 № 1/4 він підписав не «діючи умисно і зловживаючи службовим становищем в інтересах ЗАТ

«Волиньтурист», а виконуючи повноваження сільського голови відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні: голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету).

Обвинувачення вказує, що підписання ним вказаного рішення відбулося «достовірно знаючи про вимоги» ряду Указів, Законів і Постанов, що стосуються майна підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, виданих у 1991-1994 роках. Але ні виконавчому комітету, ні йому особисто, як, напевно, і Бюро технічної інвентаризації, яке проводило державну реєстрацію права власності, і Фонду державного майна про вимоги вказаних Актів на той час відомо не було. Саме ці організації могли проконсультувати виконком з приводу оформлення права власності.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121, яка діяла на той час: п. 1.6. «Державна реєстрація права власності на об 'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників незалежно від форм власності»; пп. б п. 2.1. «відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі них робить запис у реєстрову книгу»; п. 4.1. «Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11 а) місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування … фізичним та юридичним особам, прийнятим у співзасновники підприємства, які внесли в статутний фонд цього підприємства об`єкт нерухомого майна».

У листі Регіонального відділення по Волинській області ФДМУ 01.03.2001 № 344-183-2.7 (том 8 арк. 214 матеріалів досудового розслідування) вказано: «На підставі вищезгаданих документів виконавчий комітет Світязької сільської ради Шацького району прийняв рішення 29.01.2001 № 1/4 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна». Дане рішення є правомірним і відповідає чинному законодавству. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про власність», майно професійних спілок, у даному випадку пансіонат «Шацькі озера», відноситься до колективної форми власності».

Питання правомірності прийняття вказаного рішення виконкому і виданого на підставі нього Свідоцтва про право власності протягом 25 років розглядалося різного рівня господарськими судами. На скільки йому відомо, на сьогоднішній день рішення виконкому від 29.01.2001 № 1/4 не скасоване.

З постанови Рівненського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів від 26 серпня 2015 року у справі № 5004/2115/11, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 22 березня 2017 року: «З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу Свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється». «Прокурором заявлені позовні вимоги до відповідачів про скасування реєстрації права власності, що відбулися на підставі рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001 № 1/4 «Про оформлення права власності» на об`єкти нерухомого майна», які не вчиняють дії щодо реєстрації об`єктів нерухомого майна, тобто не наділені такими функціями. Такі функції вчиняє Бюро технічної інвентаризації (державний реєстратор), який є суб`єктом владних повноважень...».

У зв`язку з наведеним, обвинувачений не вважає свої дії протиправними і, тим більше, умисними, і не визнає свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні.

Поряд із цим, на цей час наявні обставини, які свідчать, що він як обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності відповідно до правових підстав наведених нижче.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Крім того, відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину. Санкція інкримінованого йому кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 364 КК України) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на наявність передбачених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України підстав для звільнення його, обвинуваченого ОСОБА_5 , від кримінальної відповідальності. Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України є тяжким, а інкриміноване йому правопорушення вчинене 29.01.2001, то строки притягнення до кримінальної відповідальності на даний час минули.

Відповідно до ч. 2 ст. 285 КПК України йому роз`яснено його право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

Як зазначив ККС ВС у справі № 712/8174/23, у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Верховний Суд у справі № 712/8174/23 погодився з наведеними висновками судів попередніх інстанцій і вказав, що положення ч. 1-3 ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією, оскільки законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу в разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення кримінальної відповідальності є безумовною (постанова ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 7128174/23).

Враховуючи викладене, стан його здоров`я та з метою економії коштів державного бюджету, що будуть витрачені при доказуванні його невинуватості, обвинувачений просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не заперечував; про обставини, які можуть свідчити про зупинення чи переривання строків давності в цьому випадку, йому невідомо.

Представник потерпілого Фонду державного майна України ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України заперечував; про обставини, які можуть свідчити про зупинення чи переривання строків давності в цьому випадку, йому невідомо.

Розглянувши клопотання обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого потрібно задовольнити.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене, ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: десять років у разі вчинення тяжкого злочину (п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України).

Частини 2 і 3 статті 49 КК України визначають, зокрема, обставини, за наявності яких перебіг давності зупиняється і переривається.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Стаття 286 КПК України передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, 29.01.2001 року, тобто понад двадцять п`ять років тому.

З огляду на те, що відповідно до положень ст. 49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, становить десять років; від указаної в обвинувальному акті дати вчинення кримінального правопорушення минуло більше 25 років; обставин, які свідчать про зупинення або переривання давності, суд не встановив, отже, встановлено підстави, передбачені законом України про кримінальну відповідальність для задоволення під час підготовчого судового провадження клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і закриття кримінального провадження №62026000000000350 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого застосовано не було; арешт на майно не накладався; речові докази у кримінальному провадженні відсутні; процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 285, 286, 288, 314, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.

Закрити кримінальне провадження №62026000000000350, внесене до ЄРДР 03.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Суддя Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_1