Ухвала суду № 137903224, 26.06.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1607/25

№ 1-кс/688/1231/26

Ухвала

Іменем України

26 червня 2026 року м. Шепетівка

Слідчий суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка клопотання, подане в кримінальному провадженні №42025242250000017 від 02.04.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів Львівської області, українки, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, фізичної особи підприємця, адвоката, раніше несудимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України,

встановив:

25.06.2026 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 . Клопотання мотивоване тим, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.08.2004 ОСОБА_6 зареєстрована приватним підприємцем (№ НОМЕР_1 ), одним з видів діяльності якої є діяльність у сфері архітектури (КВЕД: 71.11). Маючи повноваження на проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та виготовлення відповідної технічної документації, ОСОБА_6 умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26.08.2021, вступила у попередню злочинну змову із ОСОБА_7 з метою підроблення офіційних документів. ОСОБА_7 у невстановлений період часу, але не пізніше 26.08.2021, звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про поділ будинку садибного типу на три окремі житлові будинки, без фактичного його поділу, на що остання погодилась.

26.08.2021 ОСОБА_6 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи умисно та за попередньою змовою із ОСОБА_7 , без фактичного поділу вказаного вище будинку загальною площею 91,6 кв.м на три окремі житлові будинки, виготовила фіктивні технічні паспорти на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 34,1 кв.м. по АДРЕСА_3 (інвентарна справа ХМ137-2021) на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 34,2 кв.м. по АДРЕСА_3 (інвентарна справа ХМ 13 8-2021) та на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 23,3 кв.м. по АДРЕСА_3 (інвентарна справа ХМ 139-2021) в с. Красносілка Шепетівського району Хмельницької області, які не відповідають фактичним даним об`єкту нерухомого майна та суперечать вимогам ст. 72 Закону України «Про будівельні норми», ст. 57 Закон України «Про землеустрій», п. 147, 148, 151 «Порядку проведення технічної інвентаризації», п. 3.6 «Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном», п. 3.15, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення».

Достовірно усвідомлюючи, що вказані об`єкти нерухомості фактично не існують, ОСОБА_6 завірила їх своїм підписом та печаткою фізичної особи- підприємця, надавши статусу офіційних документів та на їх підставі внесла в Єдиний держаний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про наявність у ОСОБА_7 у власності трьох окремих житлових будинків, що не відповідає дійсності.

Надалі ці фіктивні технічні паспорти ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 для їх подальшого використання під час укладання договорів про купівлю- продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом з енергопостачальною компанією.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підроблення офіційного документа, який видається особою, яка має право видавати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Окрім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , маючи повноваження на виготовлення технічної документації на об`єкти нерухомого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступила у злочинну змову із ОСОБА_7 , яка володіючи земельною ділянкою з розміщеним на ній дерев`яним житловим будинком, розробила злочинний план, спрямований на незаконне отримання прибутку шляхом обману у великих розмірах, який полягав у внесенні недостовірних відомостей до документів про відповідність встановлених генеруючих установок приватних домогосподарств, укладанні договорів купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом» та продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою постачальнику універсальних послуг ТОВ «Хмельницькенергозбут» за «зеленим» тарифом за наступних обставин.

ОСОБА_7 , у невстановлений період часу, але не пізніше 26.08.2021, звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про поділ будинку садибного типу на три окремі житлові будинки, без фактичного його поділу, на що остання погодилась.

Надалі ОСОБА_6 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, за попередньою змовою та в інтересах ОСОБА_7 , без фактичного поділу вказаного вище будинку загальною площею 91,6 кв.м на три окремі житлові будинки, 26.08.2021 виготовила фіктивні технічні паспорти на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 34,1 кв.м. по АДРЕСА_3 (інвентарна справа ХМ 137-2021) на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 34,2 кв.м. по АДРЕСА_3 (інвентарна справа ХМ 138-2021) та на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 23,3 кв.м. по АДРЕСА_3 (інвентарна справа ХМ 139-2021) в с. Красносілка Шепетівського району Хмельницької області, які не відповідають фактичним даним об`єкту нерухомого майна та суперечить вимогам ст. 7'2 Закону України «Про будівельні норми», ст. 57 Закон України «Про землеустрій», п. 147, 148, 151 «Порядку проведення технічної інвентаризації», п. 3.6 «Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном», п. 3.15, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення».

Того ж дня та у тому ж місці ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 , на підставі підроблених нею технічних паспортів, внесла в Єдиний держаний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про наявність у ОСОБА_7 у власності трьох окремих житлових будинків, що не відповідає дійсності.

Надалі, з метою заволодіння коштами державного бюджету, підроблені за попередньою змовою з ОСОБА_6 зазначені вище фіктивні технічні паспорти, ОСОБА_7 надала до ТОВ «Хмельницькенергозбут» під час укладення договорів № 2473 та № 2474 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством з ТОВ «Хмельницькенергозбут».

Внаслідок зазначених злочинних шахрайських дій ОСОБА_7 , за пособництва ОСОБА_6 , шляхом обману представників ТОВ «Хмельницькенергозбут», на підставі актів купівлі-продажу електричної енергії за період з травня 2022 року по травень 2025 року, заволоділа коштами ТОВ «Хмельницькенергозбут» та ДП «НЕК «Укренерго» на загальну суму 878 591,12 грн, чим завдала державному бюджету збитків у великих розмірах.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у сприянні вчиненню шахрайства наданням засобів та усуненням перешкод, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою та у великих розмірах.

За наслідками досудового розслідування 17.06.2026 прокурором Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Львів Львівської області, жительці АДРЕСА_1 , фізичній особі-підприємцю, адвокату (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 000329 від 10.06.2020, видане Радою адвокатів Хмельницької області), за дорученням керівника Хмельницької обласної прокуратури, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: довідкою (висновком) № 132219- 17/2391-2025 від 05.11.2025, складеною Управлінням Західного офісу Держаудит служби в Хмельницькій області, щодо завданих збитків державному бюджету в особі ДП «НЕК «Укренерго» та ТОВ «Хмельницькенергозбут» у вищевказаних сумах, тобто державному бюджету в особі ДП «НЕК «Укренерго» (завдано шкоди на загальну суму 732024,49 грн) та ТОВ «Хмельницькенергозбут» (завдано шкоди на загальну суму 146566,63 грн); висновком експерта № 03/СЕЕ за результатами проведеної судової економічної експертизи; висновком комплексної судової будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи № 08/26 від 16.03.2026; матеріалами ДП «НЕК «Укренерго» та ТОВ «Хмельницькенергозбут»; іншими узгодженими між собою матеріалами кримінального провадження.

Зазначає, що підозрювана ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 років до 8 років та те, що на даний час існують ризики, визначенні ст. 177 КПК України, а саме: підозрювана може незаконно впливати на свідків та іншу підозрювану ОСОБА_7 у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вказані кримінальні правопорушення вчинені за попередньою домовленістю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_6 може впливати на ОСОБА_7 для надання показів, які б спростовували її вину у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких її підозрюють; підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки в розпорядженні сторони обвинувачення є вагомі докази щодо вчинення ОСОБА_6 тяжкого кримінального правопорушення та те, що у разі визнання її винуватою у його вчиненні їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Не виключається, що з метою уникнення вказаного покарання, у випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 остання, усвідомлюючи усю суворість потенційного покарання, може покинути своє місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду в тому числі і виїхати за кордон; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Більш м`які запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки не в змозі забезпечити запобігання вищевказаним ризикам, оскільки належним чином не гарантуватимуть постійного перебування підозрюваної за місцем проживання. Застосування домашнього арешту також є недостатнім, адже цей запобіжний захід не сприятиме достатньому унеможливленню спроб ОСОБА_6 покинути своє місце проживання, переховуючись від суду, та подальшому вчиненню інших кримінальних правопорушень, в тому числі пов`язаних із можливістю незаконного впливу на підозрювану та свідків з метою зміни їхніх показань в сторону покращення становища підозрюваної.

Враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення покладених на підозрюваного прав та обов`язків передбачених вимогами КПК України просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на мотиви такого.

Підозрювана ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_5 подали суду заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивоване тим, що єдиною обставиною, на яку посилається слідчий у клопотанні є тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, проте ні КПК, ні практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини не допускають висновку про існування ризику переховування виключно з огляду на тяжкість обвинувачення або суворість покарання. Застосування найсуворішого запобіжного заходу можливе лише за умови існування обґрунтованої підозри, підтвердженої фактичними даними. Сторона обвинувачення фактично обмежилася викладенням версії досудового розслідування, загальним описом подій, не навела конкретних доказів про участь підозрюваної у попередній змові із ОСОБА_7 , не навела доказів отримання підозрюваною неправомірної вигоди. Також не наведено доказів на підтвердження ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовує своє клопотання. Після отримання підозри, ОСОБА_6 не вчинила жодної дії, яка могла б свідчити про намір ухилитися від органу досудового розслідування чи суду, прибувала до слідчого за його викликом, місце проживання не змінювала, не вчиняла дій, які можуть свідчити про намір залишити Україну. Підозрювана має постійне місце проживання, є особою з інвалідністю П групи, здійснює догляд за матір`ю, яка має інвалідність І групи та свекрухою похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги, що свідчить про відсутність будь-яких об`єктивних передумов для переховування та є припущенням сторони обвинувачення. Не враховано сімейний стан, стан здоров`я, соціальні зв`язки, професійну діяльність та репутацію ОСОБА_6 , яка досягла 60-річного віку, є чинним адвокатом, не притягувалась до кримінальної відповідальності та не судима. Просили відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати запобіжний захід особисте зобов`язання, що буде достатнім для забезпечення виконання нею процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_5 просили застосувати більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з мотивів, зазначених у письмовому запереченні на клопотання про обрання запобіжного заходу.

Заслухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.ст.131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням наведених обставин, з огляду на ст.ст. 177, 194 КПК України під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу суд оцінює зібрані докази на предмет обґрунтованості підозри.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України у разі, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Слідчий суддя встановила, що 02.04.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42025242250000017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.4 ст.358 КК України щодо ОСОБА_7 28.04.2026 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України щодо ОСОБА_7 , 28.04.2026 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , 15.06.2026 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 190 КК України щодо ОСОБА_6 ,

Клопотання, яким обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрювана ОСОБА_6 отримала 17.06.2026.

До клопотання долучені: витяг з ЄРДР, копія повідомлення про підозру від 17.06.2026, ксерокопія паспорта підозрюваної, відомості про наявність у неї інвалідності П групи та довідка (висновок) Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області щодо розміру шкоди.

Долучені докази містять відомості про те, що підозрювана ОСОБА_6 підозрюється у підробленні офіційного документа, який видається особою, яка має право видавати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також у пособництві іншій підозрюваній, за попередньою змовою, у вчиненні останньою шахрайських дій, якими були завдані збитки ТОВ «Хмельницькенергозбут» та ДП НЕК «Укренерго».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Наведені стороною обвинувачення обставини, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України (за яке передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк) за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності цієї особи до кримінального правопорушення.

Проте суб`єктивні припущення органу досудового розслідування про можливість вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 190 КК України, не підкріплені конкретними доказами такої можливості, а зазначених фактів та інформації не достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити таке кримінальне правопорушення, за яке, передбачене покарання у виді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

ОСОБА_6 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, інші запобіжні заходи щодо неї не застосовувались та будь-які процесуальні обов`язки на неї не покладалися.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

Слідчий суддя зауважує, що системний аналіз положень ст.ст.177, 183, 184 КПК України виключає можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження наведені стороною обвинувачення ризики, які стали підставою для звернення з клопотанням про обрання підозрюваній найсуворішого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Особиста недоторканість не є абсолютною. Держава може обмежувати це право (наприклад, для розслідування кримінальних злочинів або захисту національної безпеки), але будь-яке втручання повинно відповідати трьом критеріям: здійснюватися на підставі закону; переслідувати легітимну мету; бути необхідним у демократичному суспільстві:

Слідчий суддя вважає, що за конкретних наведених у клопотанні обставин та долучених до клопотання доказів, запобіжний захід у виді тримання підозрюваної ОСОБА_6 під вартою є заходом, непропорційним втручанню в її право на особисту недоторканність.

Слід зауважити, що підозрювана ОСОБА_6 не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, є адвокатом, має міцні соціальні зв`язки, постійне зареєстроване місце проживання, співпрацює із слідчим та сприяє встановленню обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що підтверджено у судовому засіданні поясненнями слідчого.

Проте наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 358 КК України, за викладених у підозрі обставин, може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Слідчий суддя вважає, що дієвим буде покладення на підозрювану таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання чи роботи.

Усі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності у вчиненні злочину вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування до 09 липня 2026 року.

Покласти на підозрювану ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання чи роботи.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання цього зобов`язання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8