Рішення № 137900839, 30.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/417/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Попелівської А. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», яке діє в особі голови комісії з припинення Горячого Максима Миколайовича, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить суд:

1) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь позивача 60 110,63 грн шкоди, пов`язаної із пошкодження транспортного засобу;

2) стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму матеріального збитку у розмірі 12 086,97 грн;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн;

4) стягнути з відповідачів судові витрати пропорційно до розміру позовних вимог.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.08.2022 року о 18:30 год. по вул. Кульпарківській, 230 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ, моделі TF69YO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Зазначає, що вказана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху під час перестроювання, в результаті чого транспортному засобу позивача було завдано механічних пошкоджень. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.11.2023 року у справі № 465/5016/22, яка набрала законної сили 04.12.2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт». У зв`язку з цим позивачем було направлено до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування, однак поштове відправлення було повернуто за закінченням строку зберігання. Вказує, що відповідно до висновку експерта № 116 від 17.09.2022 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без урахування фізичного зносу становить 72 197,60 грн, а з урахуванням фізичного зносу 60 110,63 грн. У зв`язку з цим позивач вважає, що з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 60 110,63 грн, а з ОСОБА_2 , в свою чергу, різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням у сумі 12 086,97 грн. Крім того, позивач посилається на завдання йому моральної шкоди, яка полягає у пережитому під час ДТП страху та сильному стресі, зокрема через ризик травмування його неповнолітньої доньки, яка перебувала в автомобілі. Також зазначає, що внаслідок пошкодження транспортного засобу та необхідності пошуку коштів на його ремонт зазнав психоемоційних переживань, був змушений змінити звичний спосіб життя, користуватися громадським транспортом, відкласти частину запланованих справ та докладати додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя. Додаткових моральних страждань, на думку позивача, завдала байдужа поведінка ОСОБА_2 , який не вжив заходів для добровільного відшкодування заподіяної шкоди. З огляду на викладене просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач-1 ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», яке діє в особі голови комісії з припинення Горячого Максима Миколайовича та відповідач-2 ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі повідомлялись належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 та місцем знаходження ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт».

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

Крім цього, оскільки розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то відомості про стан розгляду справи також знаходились у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади України за вебадресою https://court.gov.ua/fair/.

Відповідач-1 та відповідач-2 у встановлений судом строк не надали суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від них теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 22.08.2022 року о 18.30 год. за адресою на вул. Кульпарківська, 230 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, при зміні напрямку руху, перестроюванні недотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ», модель ТF69YO, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався попутно праворуч, чим порушив вимоги п. 2.3. б, 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.11.2023 року у справі № 465/5016/22, яка набрала законної сили 04.12.2023 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП /а.с. 12-14/.

Вказана обставина в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України не доказуються.

17.10.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 60 110,63 грн., яке повернулось на адресу позивача без вручення /а.с. 15, 16/.

Із вказаної заяви також вбачається, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Hyundai Elantra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208179601.

Відповідно до висновку експерта № 116 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 17.09.2022 року ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Lanos 1,5 4dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , від виявлених при обстеженні 30.08.2022 року, 09.09.2022 року його пошкоджень внаслідок ДТП 22.08.2022 року, в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ) становить 72 197,60 грн. Ринкова вартість автомобіля «Daewoo Lanos 1,5 4dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 на 22.08.2022 року до моменту пошкодження у ДТП, становить: 113 259 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля «Daewoo Lanos 1,5 4dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент його пошкодження у ДТП 22.08.2022 року, становить: Ез = 0,70. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Daewoo Lanos 1,5 4dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 від виявлених при обстеженні 30.08.2022 року, 09.09.2022 року його пошкоджень внаслідок ДТП 22.08.2022 року, в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить 60 110,63 грн. /а.с. 17-32/.

До вказаного висновку позивачем також долучено Акт огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) за результатами судової автотоварознавчої експертизи від 30.08.2022 року та фототаблицю із пошкодженнями транспортного засобу /а.с. 33-36, 43-64/.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 116 від 09.09.2022 року, яка є Додатком № 2 до висновку експерта № 116 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 17.09.2022 року ОСОБА_3 , аркушів перевірки даних та розрахунку суми страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daewoo Lanos 1,5 4dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортної пригоди склала 72 197,60 грн. /а.с. 37-42/.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

20.06.2024 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025 року, та у зв`язку із чим втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи наведене, незважаючи на те, що страховий випадок мав місце 22.08.2022 року, під час якого діяв поліс № 208179601 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак до спірних правовідносин щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів слід застосовувати положення Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (далі Закон), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин регулював правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 ст. 1 Закону).

За вимогами ст. 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

За змістом ст. ст. 9, 22 - 31, 35, 36 згаданого Закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодування шкоди, заподіяної третій особі» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відносини між винною особою та її страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами ст. 29 Закону, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У постанові № 645/3746/16 від 07.02.2019 року Верховний Суд зазначив, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Доводи касаційної скарги про необхідність визначення розміру збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки за правилами ст.ст. 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. В даному випадку судами вирішено спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення сплаченої позивачем реальної вартості виконаних робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини відповідача, транспортного засобу.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про страхування» ліквідація страховика у разі прийняття Регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, не пов`язаних з віднесенням страховика до категорії неплатоспроможних, здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України.

Прийняття Регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених п. 2-13, 15 ч. 2 ст. 123 цього Закону, є підставою для звернення Регулятора до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика.

Згідно з вимогами п. 20.2, 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

У п. 41.1 ст. 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У пунктах 52.1., 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 51.7 ст. 51 зазначеного Закону у разі ліквідації страховика або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) відповідно до закону страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.

Відтак, обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому не має значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 28.01.2026 року № 2283121 ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників з 18.05.2023 року.

Відомостей щодо його ліквідації або банкрутстві у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань матеріали справи станом на час розгляду даної справи не містять.

На думку суду, внесення рішення засновників про прийняття загальними зборами страховика рішення про припинення юридичної особи не свідчить про повне її припинення, оскільки це лише перший етап ліквідації. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про ліквідацію юридичної особи.

У силу вимог ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик ,членство якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеним ним договором з відповідачем.

Відповідно до ст. 65 Закону України « Про страхування» при виході страховика з ринку виконання страхового портфеля передбачає виконання страховиком всіх зобов`язань, пов`язаних із здійсненням страхової діяльності, у тому числі перед застрахованими особами, вигодонабувачами, страхувальниками та іншими кредиторами страховика, крім субординованого боргу.

Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону відшкодовує шкоду за страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц (Провадження № 14-27цс21).

З матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору страхування між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», а також на момент ДТП товариство мало ліцензію та було членом МТСБУ.

Відтак, оскільки позбавлення її членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому саме страховик - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а відтак і зобов`язане самостійно відшкодувати шкоду.

При цьому, згідно із постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 297/2187/19, визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к, у системному зв`язку зі ст. 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Суд вважає доведеним настання страхового випадку, невиконання протягом встановленого строку відповідачем страховою компанією своїх обов`язків як страховика і позивачем доведена сума для відшкодування.

Будь-яких доказів у відповідності до положень ст. ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачі ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» як страховик, чи ОСОБА_2 , як винуватець, виплачували позивачу відшкодування матеріальної шкоди матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів того, що ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» направило спеціаліста для огляду пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 або відреагувало на повідомлення про ДТП. У зв`язку із цим позивачем було самостійно залучено спеціаліста (суб`єкта оціночної діяльності) та розраховано розмір завданого їй збитку.

Як уже зазначено судом вище, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки автомобіля «Daewoo Lanos 1,5 4dr 5MT» реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників становить 60 110,63 грн., яка в силу положень п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню зі страховика, в даному випадку ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 1194 ЦК України та висновки Верховного Суду, суд вважає обґрунтованими доводи про те, що позивач вправі отримати відшкодування з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Тобто, даний Закон встановлює законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, розмір страхової виплати визначається з урахуванням зносу автомобіля, що, у свою чергу, згідно ст. 1194 ЦК України, покладає на винуватця обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі її недостатності.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 як винуватця ДТП про стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та сумою страхового відшкодування, визначеною з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, у розмірі 12 086,97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду даної справи знайшов підтвердження той факт, що діями відповідача позивачу завдано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від останнього додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття ним негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, неможливість користуватися автомобілем значний проміжок часу, тому суд вважає вірним, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Вказані тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 60 110,63 грн., та з ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди у розмірі 12 086,97 грн., та суми у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 1 331,20 грн. судового збору /а.с. 9/.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року №712/4126/22 (14-123цс23) відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Оскільки судом взято до уваги висновок судового експерта Галамая Я. І. № 116 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи від 17.09.2022 року згідно Договору № 30 від 30.08.2022 року та висновок № 116 огляду та дослідження колісного транспортного засобу з додатками, за проведення якого позивач сплатив на рахунок ТОВ Фірма «Експертиза» 3 000,00 грн., що підтверджується Договором № 30 про виконання судової експертизи від 30.08.2022 року та квитанцією від 30.08.2022 року № 24 /а.с. 78, 79/, то витрати на відшкодування проведення указаної експертизи слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

У даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» матеріальної шкоди у розмірі 60 110,63 грн, з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 12 086,97 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. Відтак, загальний розмір задоволених позовних вимог становить 92 197,60 грн. (60 110,63 грн + 12 086,97 грн + 20 000,00 грн)

У тому числі, частка задоволених вимог, покладених на ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» становить 65,20 % (60 110,63 грн х 100 : 92 197,60 грн), а частка задоволених вимог, покладених на ОСОБА_2 , становить 34,80 % (12 086,97 грн + 20 000,00 грн) х 100 : 92 197,60 грн).

Так чином, зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» у розмірі 867,94 грн (1 331,20 грн : 100 х 65,20), з ОСОБА_2 463,26 грн. (1 331,20 грн : 100 х 34,80).

Крім того, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3 000,00 грн підлягають розподілу між відповідачами у такій самій пропорції, а саме: з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» 1 955,91 грн. (3 000,00 грн : 100 х 65,20), з ОСОБА_2 1 044,09 грн. (3 000,00 грн : 100 х 34,80).

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1166, 1187-1188, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», яке діє в особі голови комісії з припинення Горячого Максима Миколайовича, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 60 110 (шістдесят тисяч сто десять) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 12 086 (дванадцять тисяч вісімдесят шість) гривень 97 копійок та суму моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) гривень 94 копійки та витрати на проведення експертизи у розмірі 1 955 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 91 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) гривні 26 копійок та витрати на проведення експертизи у розмірі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) гривні 09 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», яке діє в особі голови комісії з припинення Горячого Максима Миколайовича, код ЄДРПОУ: 22229921, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Постигач О. Б.