Рішення № 137899615, 01.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6312/26

Провадження № 2/761/8610/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.,

представників позивача: ОСОБА_4,ОСОБА_5.,

представника відповідача: Подкуйко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «СК «Інго», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 р. ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до АТ «СК «Інго», в якому просила стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» страхову суму (виплату) у розмірі 160 000 гривень 00 коп, та судові витрати, а саме витрати пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 12 000 гривень 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень 00 коп. та судовий збір у розмірі 1280 гривень 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є власницею автомобіля INFINITY QX80 державний номер НОМЕР_1 . 23 серпня 2025 року о 19:15 на вул. Колекторна 76 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено 2 автомобіля: BMW X5, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , і INFINITY QX80 державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована згідно договору № 223112742, укладеного 30.08.2024 з АТ «СК «ІНГО». За наслідком огляду місця події працівником поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №432267, відповідно до якого 23.08.2025 водій INFINITY QX80 ОСОБА_3 при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем BMW X5.

Відносно водія автомобіля BMW X5 ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався.

На замовлення позивача було проведено експертизу, яка встановила, що в діях водія автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. п. п. 12.4, 12.9. б), 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність вимогам вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України кожним з водіїв окремо знаходиться в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

25 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва виніс постанову по справі №753/18612/25, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Суд дійшов висновку, що безпосередньою причиною пригоди є грубе порушення водієм автомобіля «BMW» вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9б ПДР.

10 листопада 2025 року Київський апеляційний суд вищезазначену постанову Дарницького районного суду м. Києва скасував, прийняв нову постанову, визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

10 грудня 2025 року позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила здійснити страхову виплату у розмірі 160 000,00 гривень за шкоду, спричинену її транспортному засобу винними діями водія BMW X5 ОСОБА_2 , але отримала відмову в страховій виплаті, оскільки відносно водія ТЗ «BMW X5», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова суду про визнання винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності відсутня.

На думку позивача, відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія забезпеченого транспортного засобу ще не означає відсутність його вини у скоєному ДТП.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив щодо його задоволення, зазначив, що потерпіла особа, експерт не наділені повноваженнями встановлювати вину особи у ДТП. Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не була встановлена, а тому були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування. Звертає увагу, що ліміт відповідальності страховика - 160000,00 грн та наявність франшизи за полісом - 1600,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що в даній ДТП була вина обох водіїв. Вина ОСОБА_2 підтверджується висновком судової експертизи. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався, оскільки в працівника поліції не було інформацію про швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 до ДТП.

Ухвалою судді від 25.02.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи до участі у справі.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали за викладених у позовній заяві обставин, просили його задовольнити.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позову.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх учасників, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_3 , 23 серпня 2025 року о 19 год. 15 хв., за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 76, керуючи транспортним засобом «Infiniti», державний номерний знак НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не впевнився у безпечності своїх дій та здійснив зіткнення з автомобілем «BMW», державний номерний знак НОМЕР_2 , який по інерції від зіткнення допустив наїзд на паркан та ворота, пошкодивши їх. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.11.2025 р. у справі №753/18612/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що незважаючи на відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду, в діях іншого учасника ДТП- водія автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 також вбачаються невідповідності вимогам п.п. п. п. 12.4, 12.9. б), 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновків експерта №109 від 24.09.2025, №133 від 15.12.2025:

1. Швидкість руху транспортного засобу BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 перед безпосереднім зіткненням з транспортним засобом INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , виходячи з відеозаписів з камер відеоспостереження становила 89 км/год.

2. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , в своїх діях повинен керуватись вимогами п. п. 12.4, 12.9. б), 12.3. Правил дорожнього руху.

3. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки, водій автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 , шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись з допустимою, для населеного пункту, швидкістю руху.

4. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. п. п. 12.4, 12.9. б), 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

5. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в своїх діях повинен керуватись вимогами п. 10.1. Правил дорожнього руху.

6. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки, водій автомобіля INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху.

7. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

8. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність вимогам вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України кожним з водіїв окремо знаходиться в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована в АТ «СК «Інго» за полісом №223112742, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, розмір франшизи - 1600,00 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору

В порядку ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В порядку ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст.1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 2004 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (укладення полісу №223112742 від 29.08.2024), передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Відсутність постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КУпАП не може бути підставою для відмови у відшкодуванні завданої шкоди потерпілій особі, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.07.2018 у справі № 910/20412/16, від 18.03.2020 у справі № 328/2750/18, від 17.06.2020 у справі № 361/10096/14-ц.

При цьому, суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія ОСОБА_2 .

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц роз`яснено, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і в постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц, від 24 лютого 2020 року у справі № 707/2727/18 та інших, що свідчить про усталену судову практику у таких правовідносинах.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження №14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц).

Під час розгляду справи встановлено обставини дорожньо-транспортної пригоди 23 серпня 2025 року о 19:15 на вул. Колекторна 76 у м. Києві за участі автомобіля: BMW X5, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , і INFINITY QX80 державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Вина у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, визнана за позивачем. Ці обставини встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення (справа №753/18612/25), тому доведенню в рамках розгляду даної справи не підлягають. Вони не заперечуються і позивачем.

Разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення відносно другого учасника пригоди - ОСОБА_2 не складався і питання щодо його вини в порядку визначеному Кодексом про адміністративні правопорушення України не вирішувалось.

Незважаючи на те, що вина іншого водія не була встановлена під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має можливість оцінити належні та допустимі докази щодо його вини у порушенні Правил дорожнього руху України, спричиненні дорожньо-транспортної пригоди та завдання матеріальної шкоди.

Як було зазначено вище, що підтверджується висновками експертиз, швидкість руху транспортного засобу BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 перед безпосереднім зіткненням з транспортним засобом INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , виходячи з відеозаписів з камер відеоспостереження становила 89 км/год. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , в своїх діях повинен керуватись вимогами п. п. 12.4, 12.9. б), 12.3. Правил дорожнього руху. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки, водій автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 , шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись з допустимою, для населеного пункту, швидкістю руху. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля BMW X5, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. п. п. 12.4, 12.9. б), 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі №387/266/17).

Підстав для неврахування висновку експерта, наданого позивачем суд не вбачає, вказаний висновок експерта жодним чином не спростований ані стороною відповідача, ані іншим учасником ДТП - третьою особою ОСОБА_2 .

Вказаний висновок експертизи є повним, містить висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, тобто, відповідає вимогами ст. 102 ЦПК України.

Відповідач, маючи сумніви щодо належності, допустимості та достатності наданих позивачем доказів щодо встановлення вини іншого учасника ДТП, не був позбавлений можливості надати разом з відзивом на позов свої докази на спростування обставин, встановлених даними доказами, або заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, проте вказаним правом на свій розсуд не скористався.

Судом враховано, що у висновку експерта зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Відтак, зазначений висновок, наданий позивачем, приймається судом в якості належного доказу.

Вказане свідчить про те, що не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Однак, ані відповідачем, ані ОСОБА_2 не надано належних доказів щодо відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19).

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц, вказано на те, що відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Отже, за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця (п.п.50, 51).

З огляду на викладене, вчинення дорожньо-транспортної пригоди відбулося внаслідок вини обох водіїв як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 , дії яких перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням шкоди.

Висновком експертизи встановлено, що кожен із водіїв мав технічну можливість уникнути зіткнення, однак допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, що й призвело до виникнення ДТП.

За таких обставин, відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, підлягає розподілу між її завдавачами пропорційно ступеню вини кожного з них.

Оскільки матеріали справи не містять належних і беззаперечних доказів, які б свідчили про переважну вину одного з учасників ДТП, суд вважає, що ступінь вини обох водіїв є рівнозначним.

Відтак, виходячи із засад справедливості, розумності та пропорційності цивільно-правової відповідальності, шкода, завдана позивачу, підлягає розподілу між винними особами у рівних частках - по 50 відсотків кожним, а тому і розмір відшкодування шкоди має бути не більше, ніж 50% від її розміру.

Як вбачається з звіту про визначення вартості матеріального збитку №95652 від 09.09.2025 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля INFINITY QX80 д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 23.08.2025 р. становить 518889,00 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини, 469175,40 грн без урахування ПДВ.

Відтак, позивач може претендувати на отримування 50% від розміру матеріального збитку встановленого вказаним звітом, який не спростовананий іншими учасниками справи (259444,50 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини, 234587,70 грн без урахування ПДВ)

Оскільки ліміт відповідальності АТ «СК «Інго», - 160000,00 грн, беручи до уваги франшизу - 1600,00 грн, позивач має право отримання страхового відшкодування розмірі 158400,00 грн.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Інго» 158400,00 грн. страхового відшкодування.

Щодо стягнення витрат на проведення експертизи на замовлення позивача, то позивачем надано два аналогічних висновки експерта №109 від 24.09.2025 р. та №133 від 15.12.2025 р.

На підтвердження вартості експертизи надано рахунок ТОВ «Українська експерта компанія» від 15.12.2025 р., акт №OY00004 щодо виконання робіт по рахунку від 15.12.2025 р. та платіжну інструкцію від 10.02.2026 р. про сплату 12000,00 грн. за експертизу по рахунку №СФ-00138 від 15.12.2025 р.

Між тим, висновок експерта №133 від 15.12.2025 р. фактично скопійовано з висновку експерта №109 від 24.09.2025 р., будь-які нові дослідження не проводились, а доказів оплати позивачем витрат на експертизу, яка була проведена 24.09.2025 р. і надавалась до адміністративної справи не надано.

Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаних витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Інго» потрібно стягнути 1267,20 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог(задоволено 99 %)

Керуючись ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «Інго», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі - 158 400,00 грн. та судовий збір в сумі - 1267,20 грн., а всього 159 667,20 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач АТ «СК «Інго», код ЄДРПОУ 16285602, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Суддя: А.А.Осаулов