Рішення № 137897502, 24.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24289/25

провадження № 2-о/753/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

присяжних - Шевченко Ю.Є., Шматко Г.П.,

з секретарем судового засідання - Козін В.Є.,

за участі

заявниці - ОСОБА_1 ,

представниці заявниці - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про оголошення померлим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села м. Часів яр, Артемівської міськради Донецької області, який пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 (від дня вірогідної смерті), місце смерті - с. Іванівське, Бахмутського району Донецької області.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 р. до 28.02.2024 р. ОСОБА_4 , знаходився за адресою: будинок АДРЕСА_1 , власником якого є його дружина ОСОБА_3 . Село Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 року є територією активних бойових дій України. 28.02.2024 на території домоволодіння за АДРЕСА_1 військовослужбовцями російської федерації шляхом жорстокого поводження з цивільним населенням, було позбавлено життя ОСОБА_4 . Станом на момент смерті ОСОБА_4 органи державної влади не здійснювали свої повноваження та не мали можливості здійснити огляд тіла померлого та встановити причину смерті, що підтверджується листом Управління охорони здоров`я Бахмутської міської ради від 11.03.2025 року № 01-35/254/0/52-25 яким повідомлено, що : «…у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, інтенсивними обстрілами Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, у 2022 році працівники і медичне обладнання КНП «БЛІЛ м. Бахмут» та КНП «ЦПМД м. Бахмута» були евакуйовані до більш безпечних регіонів України. У квітні 2023 року були евакуйовані останні працівники КНП «ЦПМД м. Бахмута». Виходячи з вищевказаного, КНП «БЛІЛ м. Бахмут» та КНП «ЦПМД м. Бахмута» не мали змоги здійснювати діяльність та надавати медичну допомогу населенню Бахмутської міської територіальної громади (зокрема у с. Іванівське) станом на лютий 2024 року та по теперішній час…». Листом Управління охорони здоров`я Бахмутської міської ради повідомило, що медичними працівниками КНП «ЦПМД м. Бахмута та КНП « Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» огляд трупа ОСОБА_4 в с. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області не проводився. В свою чергу, дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , яка наразі перебуває на тимчасово окупованій території подала заяву до Артемівського раціонного суду м. Луганська Луганської Народної Республіки про оголошення ОСОБА_4 померлим. Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська Луганської Народної Республіки по справі №2-1011/2024 від 28.11.2024 року за заявою ОСОБА_3 (дружини померлого) оголошено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який народився в м. Часів Яр Артемівської міської ради Донецької області померлим. ( рішення набрало законної сили 14.01.2025 року.) Згідно обставин викладених в даному рішенні суду, значиться, що 28.02.2024 року її чоловік отримав кульове поранення, від якого помер на місці. На підставі вищевказаного рішення суду Артемівським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки 16.01.2025 року було видано свідоцтво про смерть. Листом від 22.09.2025 року Головним управлінням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях повідомлено, що розслідується кримінальне провадження № 1202510020000603 від 08.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України та повідомлено, що у зв`язку з частковою окупацією території Бахмутського району Донецької області, в тому числі с. Іванівське, евакуація тіла померлого ОСОБА_4 не здійснювалась, свідоцтво про смерть не складалось, свідки загибелі ОСОБА_4 не допитувались. В рамках кримінального провадження відібрані зразки ДНК у ОСОБА_1 та призначено молекулярно-генетичну експертизу. Оголошення померлою особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їм смертю або дають підставу припускати їх загибель від певного нещасного випадку необхідно для отримання заявницею свідоцтва про смерть батька державного зразка.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 25.12.2025 відкрито провадження за вказаною заявою, справу призначено до розгляду, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.06.2026 витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) відомості щодо напрямів перетину кордону на виїзд та в`їзд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Артемівським МВ УМВС України у Донецькій області від 30.08.1997, за період з 28.02.2024 по 03.06.2026.

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали подану заяву, просили її задовольнити, з підстав, зазначених у ній.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлялася шляхом розміщення оглошення на веб-порталі «Судова влада».

Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відділу.

Бахмутська міська військова адміністрація також належним чином повідомлялася про розгляд справи в суді шляхом направлення повідомлення через електронний кабінет у системі «Електронний суд», представник у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, переглянувши відео, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народежння.

ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 проживає у місті Києві, як внутрішньо переміщена особа.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України. Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Як зазначено заявницею, з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 р. до 28.02.2024 р. ОСОБА_4 , знаходився за адресою: будинок АДРЕСА_1 , власником якого є його дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, село Іванівське Бахмутської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 року по 18.02.2025 було територією активних бойових дій України, а з 19.02.2025 - тимчасово окупованою територією, тому органи державної влади України тимчасово не здійснюють на зазначеній території свої повноваження.

Відповідно до листа Управління охорони здоров`я Бахмутської міської ради від 11.03.2025 року № 01-35/254/0/52-25 яким повідомлено, що : «…у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, інтенсивними обстрілами Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, у 2022 році працівники і медичне обладнання КНП «БЛІЛ м. Бахмут» та КНП «ЦПМД м. Бахмута» були евакуйовані до більш безпечних регіонів України. У квітні 2023 року були евакуйовані останні працівники КНП «ЦПМД м. Бахмута». Виходячи з вищевказаного, КНП «БЛІЛ м. Бахмут» та КНП «ЦПМД м. Бахмута» не мали змоги здійснювати діяльність та надавати медичну допомогу населенню Бахмутської міської територіальної громади (зокрема у с. Іванівське) станом на лютий 2024 року та по теперішній час…».

Листом Управління охорони здоров`я Бахмутської міської ради повідомило, що медичними працівниками КНП «ЦПМД м. Бахмута та КНП « Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» огляд трупа ОСОБА_4 в с. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області не проводився.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Дарницьким управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві за заявою ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження № 12025100020000603 за обставинами того, що 28.02.2024 військовослужбовцями російської федерації шляхом жорстоого поводження з цивільним населенням, із застосуванням засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, в порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, було позбавлено життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Територія на якій загинув ОСОБА_4 та де знаходиться його тіло, на даний час є тимчасово окупованою територією. Тому у заявниці відсутні документи, які дозволяють зареєструвати смерть згідно вимог законодавства та отримати свідоцтво про смерть.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).

Заявник для захисту своїх прав звернулася до суду про оголошення особи померлою.

Обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22, від 13.03.2024 у справі №204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, тобто матеріально-правовий зв`язок, або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України).

Оцінюючи допустимість таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v.TheRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthers v. MoldovaandRussia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», яка є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також важливе значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.

Копія свідоцтва про смерть, медичної довідки про смерть ОСОБА_4 , рішення Артемівського районного суду Луганської області, які додані до заяви про оголошення особи померлою, видані органами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у заяві заявником, вони об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Оцінивши надані заявницею письмові докази, з метою захисту прав і свобод громадянина України, обставини та мету, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, є підстави для оголошення ОСОБА_4 померлим, датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: с. Іванівське, Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Відповідно до ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на вказане подана заява підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 46 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 307, 308, 317 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити .

Оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Часів Яр Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 .

Датою смерті ОСОБА_4 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 місце смерті: с. Іванівське, Бахмутського району Донецької області.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ, вул. Заслонова, 16.

Заінтересована особа: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий:

Присяжні:

Повний текст рішення складено 30.06.2026