Рішення № 137896791, 02.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 511/3435/25

Провадження № 2/522/1633/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

02 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

13.10.2025 року позивач звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2025 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеса.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І.

Ухвалою суду від 11.12.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 677/26 від 16.04.2026 та службової записки помічника судді, по справі 16.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого справа передана в провадження судді Науменко А.В.

17.04.2026 року матеріали заяви передані головуючому судді.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 03.07.2021 року Відповідач ( ОСОБА_1 ) шляхом подання електронної заявки та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклала з ТОВ «МІЛОАН» Договір про споживчий кредит № 100253988, на підставі якого отримала грошові кошти в розмірі 15000,00 грн на свій картковий рахунок. Укладення договору в електронній формі із застосуванням СМС-пароля повністю відповідає вимогам Законів України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування», що підтверджується сталою практикою Верховного Суду щодо презумпції правомірності таких правочинів.

У зв`язку з грубим порушенням Відповідачем зобов`язань за кредитом та невиконанням вимог статей 526, 527 Цивільного кодексу України, 29.07.2021 року ТОВ «МІЛОАН» на підставі Договору відступлення права вимоги № 10Т передало права грошової вимоги до Відповідача новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача є документально підтвердженою обліковою системою і становить 49650,00 грн, яка складається з 15000,00 грн тіла кредиту, 31800,00 грн відсотків та 2850,00 грн комісії.

Позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без своєї особистої участі, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути з Відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином. Позивач у позові просить розглянути справу за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи перебування головуючого судді у відпустці повний текст рішення виготовлено 02.07.2026 року.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Ухвалами або рішенням суду встановлені обставини зазвичай викладаються в описовій та мотивувальній частинах судового рішення. Від імені суду цей текст матиме такий лаконічний та юридично вивірений вигляд:

Судом встановлено, що 03.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено Договір про споживчий кредит № 100253988. Зазначений правочин був підписаний Відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (СМС-коду), що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та статей 205, 207, 639 ЦК України прирівнюється до письмової форми договору. На виконання умов вказаного Договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок Відповідача кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо обов`язковості та належності виконання зобов`язань, виникла заборгованість. 13.10.2021 року на підставі Договору відступлення права вимоги № 10Т первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» відступив право вимоги за Кредитним договором № 100253988 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло статусу нового кредитора (Позивача) у спорі відповідно до статей 512, 514 ЦК України.

Згідно з наданими суду розрахунками та даними обліково-реєструючої системи Позивача, загальний розмір невиконаних Відповідачем грошових зобов`язань становить 49650,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн, заборгованість за відсотками 31800,00 грн, заборгованість за комісійними винагородами 2850,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості по вищезазначеному договору, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 2850,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню часково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 гривень судового збору, який був сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції наявної в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 100253988 від 03.07.2021. у розмірі 46800,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 02.07.2026 року.

Суддя А.В. Науменко