Рішення № 137895170, 02.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1483/26 Єдиний унікальний № 314/2322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 77168546 у розмірі 24 920 грн. 29 коп., судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 коп., витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп. та витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381 грн. 74 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що 16 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77168546, за умовами якого відповідач отримав позику у розмірі 14 000 грн. 00 коп. на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 14 000 грн. 00 коп. 02 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 029-021122, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 77168546 від 16 грудня 2021 року. В подальшому, 17 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №77168546 від 16 грудня 2021 року. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24 920 грн. 29 коп., з яких: основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) 14 000 грн. 00 коп.; проценти за користування кредитом 612 грн. 09 коп.; комісія 10 308 грн. 20 коп. Оскільки відповідачем взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 травня 2026 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено до Чернігівського районного суду Чернігівської області за підсудністю.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

04 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач позов визнав частково. Не заперечував факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та обов`язок повернути фактично отриману суму кредиту, однак заперечував проти стягнення заборгованості у заявленому розмірі, посилаючись на відсутність належного розрахунку її складових. Відповідач зазначив, що є діючим військовослужбовцем та учасником бойових дій, у зв`язку з чим вважав, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції під час особливого періоду не підлягають нарахуванню. Просив відмовити у стягненні процентів, штрафних санкцій, пені та інших платежів, нарахування яких, на його думку, суперечить вимогам законодавства. Крім того, відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на їх недоведеність, неспівмірність зі складністю справи та відсутність належних доказів фактичного понесення таких витрат. Також просив здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77168546 (а.с. 9), в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. (а.с. 9).

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 14 000 грн, строк кредитування 30 днів (п. 2.1., 2.2.).

Пунктом 2.3. договору передбачено фіксовану процентну ставку, яка становить становить 1,99% в день, знижена процентна ставка 0,597%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70 %, пеня складає 2,70 %, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 16 507 грн. 40 коп., орієнтовна реальна річна ставка 642,22 %.

Пунктом 3, 4, 5, 5.1 Договору передбачено, що позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до Додатку №1 до Договору позики № 77168546 від 16 грудня 2021 року Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сторони узгодили строки договору, кількість днів у розрахунковому періоді - 30 днів, загальну вартість кредиту, яка становить 16 507 грн. 40 коп. (а.с. 10).

Всі умови та порядок надання кредиту сторонами узгоджено в Паспорті споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), паспорт підписано боржником одноразовим ідентифікатором 5578ІLq08Y. (а.с. 11)

Відповідно до платіжної інструкції від 16 грудня 2021 року 8a4dc10b-7c2a-4b19-8cdf-7aec9f4225e0 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» завершено платіжну операцію 16 грудня 2021 року та перераховано 14 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що також підтверджено і довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21 січня 2026 року, про завершення платіжної операції, отримувач коштів ОСОБА_2 , номер НОМЕР_1 .

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

На підставі Договору факторингу №029-021122 від 02 листопада 2022 року, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало (відступило) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «Сіроко Фінанс» прийняло належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №12/12/22 до договору факторингу №029-021122 від 02 листопада 2022 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24 920 грн. 29 коп.

В подальшому, відповідно до Договору факторингу від 17 грудня 2025 року №17/12/25-01, укладеного між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», передало (відступило) ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» прийняло належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників (додаток №1) до договору факторингу №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги і до ОСОБА_1 за договором № 77168546 від 16 грудня 2021 року в сумі 24 920 грн. 29 коп.

Всупереч умовам кредитного договору № 77168546 від 16 грудня 2021 року, відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, оскільки не здійснював платежі для погашення боргу ні на рахунки ТОВ «ФК «Сіті Колект», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором № 77168546 від 16 грудня 2021 року (розрахунок надано ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») за період з 16 грудня 2021 року по 13 грудня 2022 року, заборгованість відповідача по вказаному кредитному договору становить 24 920 грн. 29 коп.

З моменту відступлення права вимоги, правонаступниками додаткові нарахування не здійснювалися.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У договорах про надання фінансового кредиту, укладених з відповідачем, сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розмір і типи процентних ставок.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, який містить інформацію про відповідача (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, а саме наданого позивачем розрахунку, відповідач не сплачував заборгованості за укладеним ним договором, ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні, заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд констатує, що у позивача, який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до відповідача про стягнення кредитних коштів у розмірі, який був визначений за умовами укладення договору факторингу, оскільки відповідач, взявши кредитні кошти у ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у розмірі 14 000 грн. 00 коп., вчасно їх не повернув.

Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання відповідачем кредитного договору у розмірі 14 000 грн. 00 коп. у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Щодо нарахування процентів за користування, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» (в редакції від 01 серпня 2021 року, що діяла у спірний період нарахування відсотків у вказаній справі) передбачено що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

При цьому, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 вказаного Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Як вбачається з наданої відповідачем копії військового квитка серії НОМЕР_2 11 листопада 2008 року відповідач ОСОБА_1 прийнятий на військову службу у Збройні Сили України та продовжує військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_3 від 28 травня 2026 року головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_4 11 листопада 2008 року.

З 01 липня 2015 року ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_5 , згідно з яким він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Отже, ОСОБА_1 станом на час укладення кредитного договору був прийнятий на військову службу за контрактом та по день розгляду справи проходить військову службу, має статус військовослужбовця Збройних Сил України та учасника бойових дій, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування вказаним кредитом.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 10 308 грн. 20 коп., суд звертає увагу на таке.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши договір позики № 77168546 від 16 грудня 2021 року суд зазначає, що умовами вказаного договору не передбачено сплату комісії. У паспорті споживчого кредиту, наданого позивачем також відсутній розмір комісії за надання та обслуговування кредиту, відтак нарахування комісії в розмірі 10 308 грн. 20 коп. є безпідставним, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 14 000 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 14 000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до такого висновку.

З метою надання професійної правничої допомоги між TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомоловим В.В. укладено договір про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року. Відповідно до умов договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надавє правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.

Відповідно до розділу 2 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків, зокрема, вартість послуг узгоджується сторонами, ціна вказується у акті наданих послуг.

Згідно заявки про надання правової допомоги №452 (Додаткок №2) до Договору про надання правової допомоги №ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року та витягу №410 про надання юридичної допомоги від 01 квітня 2026 року, сторони погодили надання правових послуг по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 12 000 грн.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорара адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Отож, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи характер справи, розгляд даної справи без участі сторін, підготовку позовної заяви, подання інших процесуальних документів по справі (письмові пояснення, збирання доказів шляхом підготовки адвокатських запитів), суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 141 ЦПК України що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача 24 920 грн. 29 коп. Водночас судом вирішено стягнути 14 000 грн. 00 коп., що становить 56,18 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 1 495 грн. 74 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 56,18 %).

Крім того, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог витрати, пов`язані з підготовкою та направленням позивачем документів відповідачу, які відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи і включають в себе оплату поштових послуг (відправлення рекомендованих листів), кур`єрської доставки або інші витрати, понесені позивачем. Ці витрати на загальну суму 381 грн. 74 коп. підтверджуються договором про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів та іншої продукції № ДТ-СК-30102025, додатком № 3 до договору та актом наданих послуг №131 від 01 квітня 2026 року.

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30А, офіс 321) заборгованість за Договором позики №77168546 від 16 грудня 2021 року у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30А,офіс 321) 1 495 грн. 74 коп. в рахунок сплаченого судового збору, 4 000 грн. 00 коп. витрат на правничу домпомогу та 214 грн. 46 коп. витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30А, офіс 321.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.