Рішення № 137893856, 02.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/10889/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Полтавської митниці (надалі також відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2025 № UA806070/2025/000047.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що з доданих до позову документів, транспортні витрати позивача по доставці придбаного автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 від м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) склали 27000,00 грн до кордону України. Означені транспортні витрати були включені до митної вартості товару при поданні митної декларації № 25UA806070007459U6 від 31.07.2025. Також вказані транспортні витрати позивача по доставці (транспортуванню) вказаного автомобіля підтверджується довідкою про транспортні витрати від 29.07.2025, складеної та виданої водієм ОСОБА_2 , який здійснював транспортування вказаного автомобіля на підставі нотаріально посвідченої Довіреності № 1641 від 24.06.2025 року, що, на думку позивача, є достатнім та належним доказом.

На думку позивача, резервний метод визначення митної вартості застосовано відповідачем без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 58-74/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірних рішень, зазначивши, що визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнані митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 18.07.2025 № 25UA204140007499U9-32670,0 євро за штуку, що має максимально наближений опис Сідельний тягач марки DAF, модель ХF480 FT, що був у використанні, категорія транспортного засобу N3, календарний рік виготовлення 2020, об`єм двигуна 12902 см3, потужність двигуна 355 кВт, колісна формула 4*2, дизельний, торгівельна марка: DAF, фірма виробник DAF (оцінюваний товар однаковий з порівнюваним за моделлю, маркою, роком виготовлення, потужністю двигуна, торгівельною маркою та фірмою виробником), призначення та час митного оформлення товарів максимально наближений. У зв`язку із неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2.

Представник відповідача зазначав, при подачі митної декларації № 25UA806070007459U6 декларантом не надано, документу, що підтверджує сплату придбаного товару, а наданий чек про оплату товару від 17.07.2025 не може вважатися належним документом. На думку представника відповідача, за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останні має достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту) та застосування другорядного методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

За висновком представника відповідача документ на перевезення товару, а саме довідки про транспортні витрати від 29.07.2025 має ознаки невідповідності, оскільки не містить інформації щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає змоги проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості. Інші документи для підтвердження транспортних витрат не надано.

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 провадження у справі за цим позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) /а.с. 51/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 заперечення Полтавської митниці проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення /а.с. 171/.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву /а.с. 152-158/, у якій він звертав увагу на те, надані декларантом в інтересах ОСОБА_1 документи не містять розбіжності щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Зокрема, подана квитанція від 17.07.2025 містить суму грошових коштів, отриманих нідерландською компанією JB Trading b.v., підпис її керівника та посилання на номер інвойсу, а також ідентифікуючі дані придбаного транспортного засобу.

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких наполягав на хибності доводів позивача та стверджував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог /а.с. 168-170/.

Обставини справи

До Полтавської митниці декларантом подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) №25UA806070007459U6 від 31.07.2025 типу ТМ 40 ДЕ (далі МД) для митного оформлення товару з кодом згідно УКТЗЕД 8701219000 /а.с. 76/: Сідловий тягач DAF XF 480 FT, що був у використанні - 1 шт: - марка автомобіля: DAF;- модель автомобіля: XF 480;- торгове найменування КТЗ: XF 480 FT; - категорія: N3;- ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ;- номер шасі: НОМЕР_1 ;- загальна кількість місць (включаючи місце водія для автомобільних транспортних засобів): 2;- кількість дверей: 2;- призначення автомобіля: перевезення вантажів по дорогах загального користування; - номер двигуна: А436733; - тип двигуна: двигун внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизельний); - робочий об`єм циліндрів: 12902 см3;- потужність двигуна: 335 кВт; - колісна формула: 4х2;- знаряджена маса: 8074 кг; - повна маса: 20500 кг; - транзитний номер: W-13EAM;- календарний рік виготовлення (випуску): 2020; - модельний рік виготовлення: 2020;- дата першої реєстрації: 23112020;- країна виробництва Нідерланди.

У графі 9 ЕМД, особою, відповідальною за фінансове врегулювання зазначений ОСОБА_1 .

Декларантом заявлена митна вартість за першим методом (ціною договору), на рівні 25460,8 Євро/шт.

Згідно із графою 44 ЕМД №25UA806070008352U9 декларантом до митного контролю надані наступні документи:

(0380) інвойс від 16.07.2025 № 25011825;

(2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.11.2020 № 2020 НОМЕР_2 та від 16.07.2025 № А 57378183;

(3007) довідка про транспортні витрати від 29.07.2025;

(3015) висновок експертного дослідження від 30.07.2025;

(4207) Договір про надання послуг митного брокера від 24.06.2025 № 27;

(7017) висновок про походження товару (Представником декларанта приєднано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.11.2020 № 2020EN60984;

(9000) довіреність від 24.06.2025 № 1641;

(9610) копія митної декларації країни відправлення від 16.07.2025 №25NL7SLIBY32A9NDA9;

(9703) сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 30.07.2025 № UA.024.003141-25;

(9801) паспортний документ ОСОБА_2 , що дає право на перетин державного кордону України від 07.08.2017 №FH321794;

(9802) паспорт гр. ОСОБА_1 від 02.04.2005 КО596984, паспорт гр. ОСОБА_2 від 06.03.2007 № КО700731.

Листом від 31.07.2025 декларантом на запит відповідача до митної декларації №25UA806070007459U6 від 31.07.2025 надано інформаційний лист б/н від 29.07.2025 від покупця товару з інформацією про вартість аналогічних товарів з сайту продавця, розписку водія про витрату коштів на транспортування тягача, чек б/н від 17.07.2025 про оплату за товар /а.с. 100/.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Полтавською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2, яким скориговано митну вартість Товару із визначенням вартості за одиницю 32670,00 ЄВРО за один дизельний сідловий тягач DAF ) на підставі XF 480 FT визнаній митній вартості відповідно до вартості ЕМД від 18.07.2025 № 25UA1204140007499U9, що на думку Полтавської митниці має максимально наближений опис: Сідельний тягач марки DAF, модель: XF 480 FT, що був у використанні, категорія транспортного засобу N3, календарний рік виготовлення 2020, об`єм двигуна 12902 куб.см, потужність двигуна -355 кВт, колісна формула 4*2, дизельний, торгівельна марка: DAF. Фірма виробник: DAF.» /а.с. 116-118/.

В обґрунтування свого рішення від 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2 про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

- до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 16.07.2025 №25011825, в якому зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена до 17.07.2025, проте платіжні документи, що підтверджували б факт оплати за оцінюваний товар та інші документи визначені п.4-5 ч.2 ст.53 МКУ до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити достовірність заявленої митної вартості транспортного засобу;

- наданий рахунок-фактуру від 16.07.2025 № 25011825 та копія митної декларації країни відправлення № 25NL7SLIBY32A9NDA9 від 16.07.2025 містить інформацію про продаж автомобіля DAF XF 480, але згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.11.2020 та висновку експертного дослідження полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 17/5342/1191 від 30.07.2025 до оформлення надано автомобіль DAF XF 480 FT. Опис товару в документах (рахунку фактурі та копії експортної декларації відправлення) які згідно ст. 53 МКУ підтверджують митну вартість не відповідає дійсному опису товару. Також разом з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 23.11.2020 прикріплено лист, щодо технічних характеристик транспортного засобу. З гідно даного документа потужність двигуна в тягачі 353 кВт, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Надані до оформлення документи мають суперечливі відомості, щодо опису та характеристик товару, що в свою чергу приводить до виникнення сумнівів;

- надано документ про вартість перевезення, а саме довідку про транспортні витрати від 29.07.2025. Проте даний документ у недотримання Правил заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Правила) не містить інформації щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає змоги проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості. Інші документи для підтвердження транспортних витрат не надано.

Відтак відповідач визначив митну вартість товару на підставі раніше визначеної митної вартості відповідно до ЕМД ЕМД від 18.07.2025 № 25UA1204140007499U9 та прийняв рішення про коригування митної вартості від 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2025 № UA806070/2025/000047 /а.с. 31, зі звороту/.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини; оцінка обставин справи

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Окрім того, суд зауважує, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідача є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15 та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 826/15125/17.

Як убачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 31.07.2025, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування зазначено, зокрема, те, що: до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 16.07.2025 № 25011825, в якому зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена до 17.07.2025, проте платіжні документи, що підтверджували б факт оплати за оцінюваний товар та інші документи визначені п. 4-5 ч. 2 ст. 53 МКУ до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити достовірність заявленої митної вартості транспортного засобу; відповідно до ч.1 ст.368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. При цьому, будь-які зазначені документи відсутні.

Надаючи оцінку таким висновкам відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також варто зазначити, що Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 року у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 року у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Компанією TC Transport GmbH листом від 14.08.2025 повідомлено наступну інформацію: «Даним листом підтверджуємо факт придбання гр. України ОСОБА_3 , у період червень липень 2025 року, у нашої компанії 3 (трьох) вантажних автомобілів, відповідно попередніх домовленостей (Sales Agreement) від 16/06/2025 № 20251718, на загальну суму 62700,00 Євро, а саме

Автомобілі з країни Королівство Нідерланди, придбані у нашої Компанії TC Transport GmbH, покупець гр. України ОСОБА_3 , самостійно транспортував за власні кошти. Оплату за вказані транспортні засоби вніс у повному обсязі, відповідно до виставлених інвойсів (рахунків), готівкою у касі Компанії, про що отримав відповідні квитанції. Матеріальних претензій до гр. ОСОБА_1 наша компанія не має».

Відповідно до письмових пояснень позивач вказаний лист отримав після звернення до суду на електронну пошту та цілком зрозуміло, що надати лист саме під час розмитнення (31.07.2025) не було об`єктивної можливості. Окрім того наведений лист потребував перекладу.

Також суд враховує, що листом від 31.07.2025 декларантом на запит відповідача до митної декларації №25UA806070007459U6 від 31.07.2025 надано, зокрема, чек б/н від 17.07.2025 за товар в сумі 24900,00 EUR /а.с. 105/.

Щодо висновку відповідача про надання документу про вартість перевезення, а саме довідки про транспортні витрати від 29.07.2025, яка не містить інформації щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає змоги проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості, суд зазначає таке.

За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5); витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

За змістом матеріалів справи транспортування транспортного засобу здійснювалося із Голландії (Ede) до України (Кременчук), що не заперечується сторонами, для чого ОСОБА_1 на підставі довіреності №1647 від 24.06.2025 був уповноважений Бодашко М.Л. /а.с. 21, 28/.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару до кордону України у сумі 27 000 грн.

Суд зауважує, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Для підтвердження понесення позивачем витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 29.07.2025, відповідно до якої вартість транспортування Сідловий тягач DAF XF 480 FT за маршрутом Голландія (Ede) пункту пропуску "Рава-Руська-Хребене" (Україна) становить 27 000,00 грн.

Хоч довідка і не містить відомостей про протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тарифну ставку на перевезення за 1 кілометр маршруту, проте у ній вказаний маршрут та загальна сума витрат на доставку автомобіля.

Суд звертає увагу, що позивач придбав сідловий тягач DAF XF 480 FT у компанії JB TRADING B.V. як фізична особа, а автомобіль на митну територію України доставлявся власним ходом, для чого була видана довіреність № 1647 від 24.06.2025, якою уповноважено інших фізичних осіб керувати транспортним засобом.

Так, калькуляція складається суб`єктом господарювання (підприємцем, юридичною особою) та передбачає обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Надана довідка не свідчить про заниження витрат на транспортування, адже відповідач не спростував, що вартість витрат на транспортування є неспівмірною, натомість при прийнятті спірного рішення також розрахунок митної вартості за другорядним методом провів з урахуванням транспортних витрат 27000,00 грн.

А отже це дає підстави для висновку, що сума витрат на транспортування визнана митним органом.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Тягар доведення недійсності або недостовірності документів, наданих позивачем лежить на відповідачі, та не має базуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2 прийняте Полтавською митницею з наведених у ньому підстав є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то остання є похідною від рішення про коригування митної вартості.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 31.07.2025 № UA806070/2025/000047 вмотивована прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості, яке визнано протиправним та скасовано судом.

А отже, оскаржувана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету /а.с. 48-49/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 № UА806070/2025/000009/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2025 № UA806070/2025/000047.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,20 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Полтавська митниця (код ЄДРПОУ 43997576; вул. Героїв "Азову" (А. Кукоби), буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма

учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА