Рішення № 137893141, 02.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 рокусправа № 380/11431/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Українсько-Польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР» (Вул. Кульпарківська, буд. 93А, 79021, м. Львів) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Українсько-Польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР» (надалі позивач; Товариство) до Львівської митниці (надалі відповідач, Митниця, митний орган) у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2026/000148/2 від 03.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки позивач під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) надав митному органу усі основні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав витребувати у декларанта додаткові документи. Не зважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено ряд невідповідностей. У зв`язку з тим, що документи, надані для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Заявлену митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що документи надані для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 1.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач уклав із компанією Nanjing Prettie Plastics Co. Ltd. Контракт № 2/2023 від 24.02.2023 (далі Контракт).

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту позивач на підставі Рахунку-фактури №25PG10510 від 18.11.2025 позивач придбав партію товару «Текстильні покриття для підлоги тафтингові, лицьова поверхня виготовлена з пофарбованих стрічкових ниток на основі поліетилену… з необробленими краями (штучна трава)».

З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію 26UA209230008949U2 від 02.02.2026. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення позивач надав митному органу разом з деклараціями наступні документи:

Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 18.11.2025;

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 18.11.2025;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №25PG10510 від 18.11.2025;

Коносамент (Bill of lading) №D4125110136 від 29.11.2025;

Коносамент (Bill of lading) №MEDUJH830914 від 29.11.2025;

Накладна ЦІМ (СIM consignment note (rail)) №31527009 від 29.01.2026;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №1078 від 02.02.2026;

Декларацiя про походження товару (Declaration oforigin) №25PG10510 від 18.11.2025;

Статус особи, яка подає митну декларацію 1;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2602004 від 02.02.2026;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1011 від 02.02.2026;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №1 від 01.04.2023;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №2 від 26.04.2024;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) №3 від 17.12.2025.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) №2/2023 від 24.02.2023

Договір (контракт) про перевезення №09/12/25/ТЕО від 09.12.2025

Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №25C3201C0920/00236CCPIT320250 від 18.12.2025;

Копія митної декларації країни відправлення №021720250000343018 від 23.11.2025;

Дослідивши документи, Митниця, надіслала позивачу вимогу, у якій відповідно до ст. 53 МК України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. Декларант у відповідь надав: «прайс-лист, видаткові накладні, інтернет, оплату за попередню поставку».

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000148/2 від 03.02.2026, у гр. 33 якого навела наступні підстави для коригування митної вартості товарів:

- товар постачається за прямим договором з виробником. Проте документів, які би підтверджували заявлені дані не подано. Відповідно до Договору № 2/2023 від 24.02.2023 п.5.1. Договору ЗЕД передбачено, що комплектність та технічні характеристики, що поставляються на виконання цього контракту повинні відповідати нормам заводу виробника. Підтвердженням технічних характеристик є сертифікат якості товару. При цьому, жодного документу, який б підтверджував відповідність технічним умов виробника не було подано, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ. У гр.2 ЕМД заявлено відомості про відправника товару Nanjing Prettie Plastics Co.,Ltd., оскільки в транспортних(перевізних) документах, зокрема, коносаменті від 29.11.2025№ MEDUJH830914 Jingdong E-commerce (trade* Hong Kong Corporation Limited відправником товару вказано компанію, а отримувачем-, Blue Marble Trade LLc, що може свідчити про поставку товарів через посередників, а не безпосередньо від виробника, як зазначено в графі 44 ЕМД. Водночас інформація про Nanjing Prettie Plastics Co.,Ltd., як виробника товару не підтверджуються жодним ТСД документом, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей.

- Пунктом 2.5. Договору ЗЕД передбачено, що з поставленою партією «Продукції» Продавець надає таку документацію: інвойс проформу та сертифікат якості (дані документи до митного оформлення не подано);

- згідно п. 2.1 контракту визначено що постачальник повинен здійснити поставку партії товару не пізніше 20 робочих днів з моменту оплати покупцем 30% від вартості партії товару на підставі інвойсу-проформи. Відповідно до п.4.1.1 - 30%від вартості товару сплачується покупцем відповідно до інвойс-проформи не пізніше 5 банківських днів після отримання скан-копій інвойсу-проформи. Слід зазначити, що відсутність або не однакове трактування термінів оплати не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже могла бути здійснена або мала бути здійсненна; Платіжні документи та інвойс-проформа до митного оформлення не подано;

- експортна декларація країни відправлення 021720250000343018 відсутня дата експорту та не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, тому не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. (в розділі «Номер коносаменту»- 177KPPPPXTEN4779 ще третій номер коносаменту) зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано вказані умови поставки. Із всього, що можна зробити висновки, що експортна митна декларація країни відправлення не містить всіх відомостей необхідних для ідентифікації числових значень складових митної вартості по товару і не може бути використана митним органом як додаткова інформація. Не надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації № 021720250000343018, відповідно до ст. 254 МКУ та вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-ЕП.Так, згідно ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій подаються митному органу українською мовою, офіційно мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. У даному випадку декларація країни відправлення № * 021720250000343018 складена на китайській мові та подана до митного контролю та митного оформлення без перекладу, тому неможливо підтвердити митну вартість товару даним документом.

- Згідно наданого рахунку на перевезення № 2602004 від 02.02.2026 зазначена «Експедиторська винагорода на території України» (2083,33грн). Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості.

- Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, у тому числі, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У даному рахунку п-3- зазначено Компенсація вартості міжнародного перевезення по території України, за маршрутом: до пункту перетину кордону станція Мостиська, Львівська обл. Контейнер TCLU5331078. Всі витрати відповідно до ст. 58 ч. 10 п. 5 - витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України мають бути включені в митну вартість. Заявлено неповні відомості числового значення перевезення на всьому шляху слідування вантажу. Даний рахунок містить посилання на договір перевезення № 09/12/25/ТЕО від 09.12.2025, проте коносаменти, які подані до митного оформлення від 29.11.2025. Тобто договір на перевезення заключний після відвантаження товару, коли він знаходився в дорозі.

- Відповідно до п. 2.1.5 та п.2.4.1-договору на перевезення від 11.03.2024 № 11/03/24 подається заявка за 7 днів до завантаження товару. Заявку до митного оформлення не подано;

- Довідка на перевезення від 02.02.2026 № 1011-зазначені витрати на навантаження. Довідка про транспортні витрати не може вважатися належним документом, оскільки вона не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п.44.1 ст. 44 платникам податків забороняється формування показників митних декларації на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

З метою випуску товару у вільний обіг, Позивач був змушений надати забезпечення сплати митних платежів з метою випуску товарів у вільний обіг. Різниця у митних платежах становить 106 422,96 грн, що підтверджується Митною декларацією № 26UA209230009318U0.

Позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надав відповідачу додаткові письмові пояснення за вих. № 01/23-04 від 23.04.2026, до яких долучив: 1) Сертифікат якості на продукцію від продавця Nanjing Prettie Plastics Co., Ltd. від 17.11.2025; 2) Банківський SWIFT-документ №251024/002968330 від 24.10.2025; 3) Банківський SWIFT-документ №260306/003072094 від 06.03.2026;. В цих поясненнях позивач зазначив, що повністю сплатив фактурну вартість товару, й що зауваження митного органу в цілому формальні та безпідставні.

У відповідь на ці пояснення Львівська митниця надала лист за вих. №7.4-2/15-02/13/11361 від 30.04.2026 , в якому відмовила у скасуванні оскаржуваного рішення з таких мотивів:

« - Пунктом 3.3. Контракту ЗЕД передбачено, що розрахунок здійснюється в доларах США у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі наданих постачальником інвойсів (комерційних інвойсів/ інвойсів-проформ) або вантажних митних декларацій. При цьому, у поданих із даною заявою банківських SWIFT - документах від 25.10.2025 на суму 6912,60 дол.США та від 26.03.2026 на суму 13425,40 дол.США, в графі 70 «Деталі оплати» міститься посилання виключно на Контракт №2/2023 від 24.02.2023, без будь-якого зазначення інвойсу, що, в свою чергу, не дає можливості ідентифікувати конкретність оплати відповідної поставки. Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про валюту і валютні операції», порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України. Відповідно до п.33 розділу V Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, користувачі платіжних послуг для здійснення платіжних операцій з переказу іноземної валюти надають платіжну інструкцію в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2008 №216. Відтак, надані документи не є платіжними інструкціями в іноземній валюті, визначеними вказаними нормативними актами, тому не можуть розглядатися як належні банківські платіжні документи, що підтверджують митну вартість товару.

- Відповідно до п.5.1. Контракту ЗЕД, якість, комплектність та технічні характеристики Товару, що поставляється на виконання цього Контракту, повинні відповідати нормам заводу-виробника на цей вид товару. Підтвердженням якості та заявлених постачальником технічних характеристик товару є сертифікат якості встановленого зразка та інші документи, які видані постачальником на конкретний вид товару. Водночас, звертаємо увагу, що поданий із даною заявою сертифікат датований 17.11.2025 проте містить посилання на Інвойс №25PG10510 від 18.11.2025, що є анахронізмом у поданих документах. Відтак, у надісланих із Вашим листом додаткових документах не усунуто та не роз`яснено розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товару».

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням позивач, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларант одночасно із митними деклараціями надав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів застосований незаконно.

Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваних рішень суд зазначає таке.

Стосовно зауважень митного органу про те, що позивач всупереч п. 2.5, 5.1 Контракту не надав до митного оформлення документи, що підтверджують якість товару суд зазначає, що, справді, відповідно до п. 5.1 Контракту підтвердженням якості та технічних характеристик Товару є сертифікат якості встановленого зразка та інші документи, які видані постачальником на конкретний вид Товару. Однак приписи ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України не передбачають таких документів, як документи стосовно якості товару. Жоден із доказів, наявних у матеріалах справи не свідчить про те, що такі документи можуть містити числові значення складових митної вартості товару.

Аналогічні доводи стосуються і зауважень митного органу про те, що у експортній декларації країни відправлення відсутня дата експорту та не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення; експортна декларація містить посилання на коносамент, не долучений до митного оформлення; не надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації. Експортна декларація не є тим документом, що містить числові значення складових митної вартості товару, а недоліки, які виявив митний орган також не стосувалися числових значень.

Стосовно зауваження відповідача про те, що позивач всупереч п. 2.1 Контракту не надав до митного оформлення проформу-інвойс та платіжні документи; надані платіжні документи не є платіжними інструкціями в іноземній валюті, визначеними вказаними нормативними актами; вказані документи містять загальне посилання на Контракт, але не на інвойси суд зазначає таке.

В порядку ч. 8 ст. 55 МК України позивач надав до митного оформлення два банківські SWIFT-документи №251024/002968330 від 24.10.2025 на суму 6 912,60 дол. США, та №260306/003072094 від 06.03.2026 на суму 13 425,40 дол. США. Загальна сума оплати: 20 338,00 дол. США (6 912,60 + 13 425,40). Суд встановив, що згідно з рахунку фактури №25PG10510 від 18.11.2025, загальна вартість товару становить 20 338,00 дол. США. Отже, позивач повністю сплатив фактурну вартість товару, що підтверджується згаданими банківськими платіжними документами. Такі документи містять посилання на продавця товару (гр. 59, відомості в якій збігаються із інформацією про продавця товару за Контрактом № 2/2023 від 24.02.2023), та на сам Контракт (гр. 70), а отже надавали достатню змогу митному органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товару. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що банківські платіжні документи не відповідають вимогам актів НБУ, оскільки положення цих актів встановлюють вимоги до платіжних інструкцій, які видає банк в якості підтвердження отримання коштів для проведення переказу. Однак банківські платіжні документи, які надав позивач, відмінні за своєю природою від платіжних інструкцій, оскільки підтверджують, що банк, до якого звернулося Товариство, провів міжнародний платіж на користь продавця товару за допомогою міжнародної міжбанківської системи передавання інформації та здійснення платежів S.W.I.F.T. Врешті, митний орган не навів тверджень про те, яким саме приписам актів НБУ і чому суперечать такі банківські платіжні документи.

Стосовно зауваження митного органу про винагороду експедитора та дату укладення договору експедирування суд зазначає таке.

Для організації перевезення товару позивач залучив експедитора ТОВ «ГРАНДАР» із яким уклало Договір транспортного експедирування №09/12/25/TEO від 09.12.2025. Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із організацією та забезпеченням перевезень експортно-імортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими письмовими або усними заявками/вказівками клієнта. Відповідно до п. 2.1. Договору експедирування експедитор має наступні права: укладати договори, угоди та представляти клієнта для виконання своїх обов`язків за цим договором та додатками до нього. Залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші підприємства, установи, організації та осіб, без погодження з Клієнтом, в тому числі субпідрядників, без узгодження з Клієнтом. При цьому експедитор несе повну відповідальність за дії та/або бездіяльність таких осіб перед Клієнтом. При цьому, за п. 3.1 Договору експедирування вартість послуг Експедитора формується на підставі Тарифів, визначених у додатках/заявках до цього Договору. Винагорода Експедитора визначається як різниця між сумою, отриманою від Замовника, i сумою, перерахованої третім особам для виконання цього Договору. Отже, відомості у рахунку №2602004 від 02.02.2026, які відображають витрати на транспортування товару до митного кордону України включають в себе і винагороду експедитора, який останній самостійно розраховуватиме як різницю між тим, що позивач сплатив на його рахунок і тим, які витрати поніс експедитор на організацію перевезення. Тому у позивача не було додаткового обов`язку окремо декларувати винагороду експедитора.

Стосовно дати укладення договору (09.12.2025) відносно дати завантаження товару (29.11.2025) згідно коносаменту, суд зазначає, що Експедитор надав рахунок № 2602004 від 02.02.2026 з якого вбачається надання послуг стосовно морського фрахту за межами митної території України (з порту TIANJIN, CHINA до порту Гданськ, Польща). Таким чином інша дата укладення договору не може спростовувати того, що Товариство могло раніше домовитися із Експедитором про надання послуг, однак укласти договір пізніше. Наведене також не спростовує факту надання експедиторських послуг, факт надання яких визнав і Експедитор у своєму рахунку.

Стосовно зауваження про заявку на перевезення товару суд зазначає, що відповідно до приписів п. 3.3 Договору транспортного експедирування №09/12/25/TEO від 09.12.2025 основним документом, що є підставою для розрахунків між сторонами є рахунок експедитора. Справді, п. 2.1.5 та п. 2.4.1 містять згадки про заявку замовника, однак такі приписи фіксують лише перелік послуг, які сторони можуть визначити у цих заявках, проте не їх вартість. Що важливо, жоден припис Договору транспортного експедирування №09/12/25/TEO від 09.12.2025 не містить формулювань про те, що така заявка є невід`ємною частиною договору, й що така заявка буде містити усі основні відомості про перевезення товару, як от інформацію про вартість послуг, супровідні документи, транспортний засіб і тд. З цих міркувань суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23.

В частині зауважень митного органу стосовно довідки на транспорті витрати суд звертається до постанови Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, в якій зазначено, що «закон не визначає доказ/докази, яким/-ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів».

За викладених вище міркувань, суд констатує, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не навів у оскаржуваному рішенні достатніх підстав для коригування митної вартості товару.

Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції). Усі інші методи є другорядними, про що зазначено у приписах частини першої та другої статті 57 МК України.

Суд з`ясував, що в оскаржуваному рішенні митний орган застосував резервний метод коригування митної вартості товарів згідно ст. 64 МК України.

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Виходячи з системного аналізу приписів пункту 4 частини другої статті 55 МК України, статті 64 МК України, пункту 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи резервний метод коригування, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.

Однак у гр. 33 оскаржуваного рішення з приводу джерела коригування зазначено лише номер та дату митної декларації джерела коригування митної вартості товарів із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Таким чином, Львівська митниця, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, оскільки не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.

Зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за додатковим методом.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Указане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного у цій справі рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином сплачений судовий збір за подання позовної заяви слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача просить суд зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

05.04.2021 УП СП ТОВ «Інвар» уклало із та Адвокатським Об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» (далі - Адвокатське Об`єднання) Договір про надання правової допомоги № 265.

Згідно з Актом про надання правової допомоги № 4 за Договором про надання правової допомоги №265 від 05.04.2021, загальна вартість послуг складає 60 000.00 грн. На виконання умов Договору адвокат надав відповідні послуги: вибір правової позиції, підготовка та подання позовної заяви (вартість послуги 60 000,00 грн).

При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вона є незначної складності.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Предметом спору у вказаній справі є визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах.

Суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених вимог по відшкодуванню витрат на складання позову, оскільки ця категорія справ є справами незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знання як наслідок сума витрат на її написання є завищеною.

Суд ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2026/000148/2 від 03.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Українсько-Польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР» (Вул. Кульпарківська, буд. 93А, 79021, м. Львів) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Українсько-Польського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР» (Вул. Кульпарківська, буд. 93А, 79021, м. Львів) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович