Рішення № 137892499, 22.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5471/25

Провадження №2-о/405/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Федченко А.Ю.

за участю учасників справи:

за участю представника заявника ОСОБА_1 адвоката Любович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку окремого провадження цивільну справу № 405/5471/25 за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Кропивницька міська рада (м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, що він ( ОСОБА_1 ) як батько самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши на обґрунтування заяви, що з 12 серпня 2016 він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 січня 2022 року та від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_3 , яка фактично з вересня 2021 року та до теперішнього часу проживає разом з ним, повністю перебуває на його утриманні та безпосереднеьо він займається її (доньки) вихованням.

Зазначив, що рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 березня 2023 року у справі № 404/7031/21, встановлено, що він може забезпечити доньці належні умови проживання та повною мірою займатися її вихованням, а також те, що він самостійно утримує та виховує дитину, приймає безпосередню та одноособову учасьі у повсякденному житті доньки ОСОБА_4 , на підставі чого судом визначено місце проживання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Крім того зазначив, що раніше він мав право на відстрочку від мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак, у зв`язку зі змінами у чинному законодавстві України у нього виникла необхідність у зверненні до суду, з метою встановлення та підтвердження в судовому порядку факту самостійного утримання та виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім того, Додатком №5 до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 6 травня 2024 року визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час молбілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого рішення суду про встановлекння факту самостійного виховання дитини є обов`язковим документом, який підтверджує факт самостійного виховання дитини та дає підстави військовозобов`язаному для отримання відстрочки під час мобілізації.

Зазначив, що донька ОСОБА_4 проживає разом з ним та він самостійно виховує та утримує дитину, мати дитини ОСОБА_2 не має належних умов для виховання та утримання дитини у зв`язку з відсутністю роботи, а також належних житлових умов.

Також вказав, що встановлення юридичного факту факту самостійного виховання та утримання ним дитини, пов`язане з бажанням захистити, в першу чергу, інтереси доньки та її право на навчання, розвиток, життя, безпеку, належний догляд, в тому числі, і медичний, збереження її сталих соціальних зв`язків з однолітками, родичами, хрещеними батьками, бабусею, надання їй можливості самостійно, без стороннього тиску, визначитись із власною долею з урахуванням можливої його думки, як батька, що в сукупності і стало підставою для звернення до суду з зазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі за зазначеною заявою. Призначено судове засідання з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кропивницька міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишено без розгляду, на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України..

В свою чергу, постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а зазначену ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 року скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Цивільну справу № 405/5471/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кропивницька міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, направлено до Подільського районного суду міста Кропивницького для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18 березня 2026 року цивільну справу № 405/5471/25 (провадження 2-о/405/42/26) розподілено судді Івановій Л.А. (підстава здійснення автоматизованого розподілу: для продовження розгляду).

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження для продовження судового розгляду за правилами окремого провадження.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Любович О.Ю. (діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 03 березня 2026 року та ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1141604 від 21 квітня 2026 року) в судовому засіданні заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, підтримала з підстав, зазначених в ній, просила її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, в порядку вимог ч.ч.5, 6 ст.128 ЦПК України судом повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, при цьому, попередньо, 17 листопада 2025 року подала до суду нотаріально посвідчену заяву від 08 листопада 2025 року, в якій просила справу № 405/5471/25 розглядати без її участі, також зазначила, що всі викладені в заяві ОСОБА_1 факти відповідають дійсності та вона не заперечує щодо задоволення заяви. Також підтвердила, що їх спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю утримує, виховує та піклується про дитину - батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, поряд з цим, попередньо направив до суду пояснення, які сформовані в системі «Електронний суд» 19 листопада 2025 року та зареєстровані судом за вх. № 35521, на обґрунтування яких, та з посиланням на ст. ст. 141, 155, 157, 160, 180, 181 СК України, зазначив, що у батьків дитини зберігається обов`язок виховання і утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Представник заінтересованої особи Кропивницької міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», яка отримана 25.03.2026 о 05:30:02, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, при цьому, попередньо направив до суду клопотання, яке зареєстровано в суді 27 жовтня 2025 року за вх.№33076 про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши представника заявника ОСОБА_1 адвоката Любович О.Ю., зваживши доводи, викладені в заяві, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зокрема, з наданих заявником ОСОБА_1 письмових доказів, судом встановлено, що з 12 серпня 2016 року заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис № 439, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2022 року (справа № 404/7239/22), яке набрало законної сили 22 лютого 2022 року, було розірвано.

Від шлюбу сторону мають малолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 31 жовтня 2016 року Подільським районним у місті Кіровограді відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про що складено відповідний актовий запис за № 386. Батьками дитини в свідоцтві про народження зазначені в графі «Батько» - ОСОБА_1 та в графі «мати» - ОСОБА_2 .

Крім того, встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2023 року (справа № 404/7031/21), яке набрало законної сили 18 квітня 2023 року, визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначеним рішенням встановлено, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Кропивницької міської ради, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 17.08.2022 року, є можливим проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається із висновку дитина ОСОБА_5 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Гр. ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, має постійний дохід. Відповідач ОСОБА_2 не працює, самостійного доходу не має.

Відповідно до актів оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складених фахівцями Кропивницького міського центру соціальних служб, ознаки складних життєвих обставин відсутні.

За місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створені умови для виховання та розвитку дитини, що підтверджується актами обстеження умов проживання, складеними спеціалістами управління з питань захисту прав дітей.

Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Амбрела Форевер» від 08.08.2022 року № 2, дитина відвідує індивідуальні заняття з підготовки та англійської мови. Батько ОСОБА_1 сплачує кошти за абонементами та приводить ОСОБА_4 на заняття.

Відповідно до довідки громадської організації «Фізкультурно -спортивне товариство «БадіБум» від 09.08.2022 року № 3, ОСОБА_5 з листопада 2020 року відвідує заняття з художньої гімнастики. На заняття дитину супроводжує батько ОСОБА_1 , який узгоджує фінансові та організаційні питання.

Згідно з характеристикою дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 68 «Золота рибка» від 09.08.2022 року, ОСОБА_5 відвідує заклад з 14.11.2018 р. Протягом останніх місяців проблемами дитини, її навчанням та вихованням цікавиться переважно батько.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність у процесуальному праві - обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі, які набрали законної сили. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, які набрали законної сили, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішення, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі № 922/643/19).

Окрім того, судом встановлено, зокрема, з відповіді КЗ "Ліцей "Муніципальний колегіум» Кропивницької міської ради" від 07 серпня 2025 року № 240 на адвокатський запит, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 4-Д класу зазначеного Ліцею. З першого класу дитина проявляє старанність, уважність, доброзичливість у спілкуванні з однолітками та педагогами. Дитина має гарні манери, охайна, пунктуальна, бере активну участь у навчальному процесі та шкільному житті. Батьком дитини є ОСОБА_1 . З боку батька спостерігається постійна зацікавленість у навчанні доньки. Він повністю забезпечує усі потреби ОСОБА_4 , оплачує всі витрати, пов`язані зі шкільним навчанням. У батьківському чаті регулярно бере участь, завжди відвідує батьківські збори, ввічливий та відповідальний. У випадках хвороби дитини батько тримає зв`язок з класним керівником, уточнює завдання та самостійно виконує з донькою пропущений навчальний матеріал. ОСОБА_4 отримує належне виховання та турботу з боку батька, що позитивно впливає на її успішність і соціальну адаптацію в колективі.

Зазначене також підтверджується характеристикою учениці Ліцею «Муніципальний колегіум «Кропивницької міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Кропивницького» Кропивницької міської ради» від 08.08.2025 року № 1410/01-11 на адвокатський запит, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває під наглядом медичних працівників КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Кропивницького» Кропивницької міської ради», АЗПСМ № 8. Декларація про медичне обслуговування дитини підписана з лікарем - педіатром ОСОБА_6 з 10.03.2023 року. Батько дитини - ОСОБА_1 , опікується станом здоров`я своєї доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує з нею медичний заклад - як в цілях профілактичних оглядів, так і зі скаргами на стан здоров`я дитини та з метою проведення профілактичних щеплень згідно календаря вакцинації. Мати дитини - ОСОБА_2 , до лікаря-педіатра зверталася лише один раз.

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_1 , батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої тренером з тенісу ОСОБА_8 01 серпня 2025 року, ОСОБА_1 активно бере участь у спортивному розвитку своєї доньки ОСОБА_3 , яка відвідує тренування з тенісу у клубі. Він регулярно супроводжує дитину на заняття, проявляє щиру зацікавленість у її прогресі, підтримує ОСОБА_4 морально та організаційно. Повністю оплачує тренувальний процес, забезпечує дитину необхідним спортивним інвентарем та формою. ОСОБА_9 завжди перебуває в комунікації з тренером, уважно ставиться до рекомендацій щодо режиму та навантаження. Його відповідальне ставлення позитивно впливає на стабільне відвідування тренувань і бажання дитини займатися спортом.

Крім того, судом встановлено, що заявнику ОСОБА_1 відповідно до протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 №17 від 17.05.2024 року було надано відстрочку від призова на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про що свідчить довідка №2093 від 20 травня 2024 року, видана за підписом Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 та зазначена довідка дійсна протягом шести місяців з дати її видачі в разі наявності військово-облікового документа: тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, у порядку, зокрема, окремого провадження (п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам, при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, слід мати на увазі, що згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком/матір`ю необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері/батька обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відмовитися від своїх сімейних обов`язків неможливо. Натомість з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються належними доказами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Загалом Сімейний кодекс України виходить з того, що виховання та утримання дитини здійснюється батьками за взаємною згодою. У тому випадку, якщо права дитини порушуються одним з батьків, хто проживає окремо, то такий спір може бути вирішений судом за позовом батька, з ким проживає дитини. Зокрема, може бути заявлений позов про стягнення аліментів, про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини тощо (ст.ст. 164, 170, 181 СК). Наведені норми вказують на те, що батьки мають рівні права на виховання дитини, спілкування з нею та не залежить від того з ким проживає дитина. Перешкоджання в реалізації таких прав є не право згідною поведінкою та вочевидь шкодить правам та інтересам дитини та є перешкодою у розвитку, не узгоджується з повагою до прав дитини та її людської гідності. З цього слід зробити висновок, що лише факт проживання дитини з одним з батьків само по собі не свідчить про самостійне виховання дитини. Той з батьків який проживає окремо має рівні права на виховання дитини з тим з батьків з ким дитина проживає. Такі права можуть бути обмежені лише у судовому порядку.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Звертаючись до суду з зазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник ОСОБА_1 зазначив, що факт самостійного виховання та утримання ним малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має для нього юридичне значення, та метою встановлення якого є підтвердження отримання ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, з приводу чого судом зазначається наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції Закону до внесення змін Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

В свою чергу, Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та пункт 4 частини першої статті 23 цього Закону викладено у такій редакції: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.

Аналогічного змісту підстави для звільнення з військової служби викладені в абзаці сьомому пункту 2, абзаці шостому пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами, внесеними Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Так, законодавець уточнив поняття «військовозобов`язані жінки та чоловіки [військовослужбовці], які мають дитину (дітей) віком до 18 років», тобто розширив перелік осіб, які мають право на відстрочку призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби за наведених підстав. Таке унормування зумовлене обставинам, за яких такий вичерпний перелік підстав [за яких особа, яка виховує самостійно дитину (дітей) віком до 18 років, може оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби (у редакції до 18 травня 2024 року)] не враховував усіх наявних життєвих ситуацій, коли особа самостійно виховує дитину (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Диспозиція пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу сьомого пункту 2, абзацу шостого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період з подальшими змінами, яким, зокрема, визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Додатком № 5 до Порядку, визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В пп. 4 вказаного Переліку зазначено, що для отримання відстрочки наступними категоріями осіб: «жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України» необхідно надати: «свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини).

З огляду на зазначене, заявник ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заявлена вимога пов`язана з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, при цьому, визначальною обставиною під час розгляду даної заяви в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не має бути пов`язане з наступнм вирішенням будь-якого спору про право.

При цьому, суд також зауважує, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється [наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо].

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Отже, удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами особи та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Таким чином, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку повністю відповідає правовій меті законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині отримання особами, які самостійно виховують та утримують дітей, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби, а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

За наслідком чого, судом встановлено, що встановлення заявленого юридичного факту, має для заявника юридичне значення, а саме: для реалізації заявником права відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підтвердження відповідного факту належними документами, визначеними положеннями Порядку №560.

З огляду на викладене вище, судом, з досліджених в сукупності письмових доказів, встановлено, що заявник ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самостійно утримує та виховує малолітню доньку, яка перебуває на його (заявника) утриманні, в свою чергу, дослідженими судом доказами також встановлено, що заінтересована особа - мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, участі у її вихованні та утриманні не приймає, що підтверджено останньою у поданій до суду нотаріально посвідченій заяві від 08.11.2025 року, що, в свою чергу, також підтверджує факт здійснення заявником самостійного виховання малолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька, при цьому, з урахуванням викладеного вище, не встановлення судом в даній справі наявності спору про право та враховуючи мету встановлення зазначеного юридичного факту для заявника, документом, що підтверджує зазначену обставину - факт самостійного виховання малолітньої дитини одним з батьків, - може бути рішення суду.

При цьому, зазначений юридичний факт породжує для заявника та його малолітньої доньки юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, та, крім того, встановлення даного факту необхідно заявнику з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно займається вихованням та утриманням дитини, на підставі чого суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість заяви, та, відповідно, наявності визначених законом підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом, у зв`язку з чим понесені заявником судові витрати, що складаються з судового збору, - вважати по фактично понесеним останнім.

На підставі викладеного та керуючись ст.263-265,293,294,315,316, 319 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш ИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кропивницька міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити юридичний факт - факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судові витрати по справі вважати по фактично понесеним заявником ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова