Ухвала суду № 137891225, 02.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відводі судді

02 липня 2026 року №320/25003/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, першого заступника Київської міської державної адміністрації Поворозника Миколи Юрійовича, заступника голови Київської міської державної адміністрації Непоп Вячеслава Івановича, заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєва Петра Олександровича, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі директора Попович Оксани Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Директор Громадської організації "Міжнародне антикорупційне бюро" Папач Петро Павлович про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, першого заступника Київської міської державної адміністрації Поворозника Миколи Юрійовича, заступника голови Київської міської державної адміністрації Непоп Вячеслава Івановича, заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєва Петра Олександровича, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі директора Попович Оксани Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Директор Громадської організації "Міжнародне антикорупційне бюро" Папач Петро Павлович про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Першого заступника Голови Київської міської державної адміністрації Поворозника Миколи Юрійовича, яка полягає у невжитті заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська 16, неподанні позову про знесення самочинно збудованого об`єкта - надбудови (6 поверху) за адресою: м, Київ, вул. Велика Житомирська, 16 та невжитті заходів щодо незаконного використання укриття (підвального приміщення), як торгівельний та розважальний заклад;

- визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі керівника Новицького Олександра Валерійовича, яка полягає у невжитті заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська 16 та неподанні позову про знесення самочинно збудованого об`єкта - надбудови (6 поверху) за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16;

- визнати протиправною бездіяльність Пантелеева Петра Олександровича Заступника голови Київської міської державної адміністрації, яка полягає у навмисному невжитті заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська 16.

- визнати протиправною бездіяльність Непоп Вячеслава Івановича, заступника голови Київської міської державної адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська 16;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради в особі директора Попович Оксани Михайлівни (Київської міської державної адміністрації) яка полягає у невжитті заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська 16, неподанні позову про знесення самочинно збудованого об`єкта - надбудови (6 поверху) за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16;

- зобов`язати Першого заступника Голови Київської міської державної адміністрації Поворозника Миколи Юрійовича вжити заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16, звернутись з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта - надбудови (6 поверху) за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16;

- зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України (Код ЄДРПОУ 44245840, бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133) звернутись з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта - надбудови (6 поверху) за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16;

- зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі директора Попович Оксани Михайлівни вжити заходів щодо зупинення незаконного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16 та звернутись з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта - надбудови (6 поверху) за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 16.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/25003/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання.

На адресу суду 24.02.2026 позивачем через відділ документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду було подано заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Леонтовича А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Леонтовича А.М. відмовлено (суддя Войтович І.І.).

06.03.2026 від позивача на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла заява щодо необхідності задоволення відводу судді Леонтовича А.М.

09.03.2026 суддею Леонтовичем А.М. подано заяву про самовідвід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено.

Матеріали адміністративної справи №320/25003/25 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №320/25003/25 передано на розгляд судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 року прийнято адміністративну справу №320/25003/25 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово. Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 року відмовлено у задоволенні заяв позивача про призначення судового засідання з викликом сторін у справі.

24.06.2026 року судом зареєстровано заяву позивача про відвід судді Парненко В.С., в обґрунтування якої вказано, що підставою для відводу є сукупність дій та бездіяльності судді Парненко В. С., яка після відкриття провадження не забезпечила реального руху справи, не призначила судове засідання, не надала належної процесуальної реакції на подані заяви та клопотання, фактично продовживши ту саму процесуальну бездіяльність, яка вже мала місце під час перебування справи у провадженні судді Леонтовича А. М. Зазначається, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позбавляє позивача можливості бути почутим судом, надати усні пояснення, поставити питання відповідачам, звернути увагу суду на докази триваючого порушення та довести реальні наслідки бездіяльності відповідачів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року заява позивача про відвід судді Парненко В.С. визнано необґрунтованою, передано матеріали справи для вирішення питання про відвід судді Парненко В.С. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Панченко Н.Д.

Вирішуючи питання щодо заявленого відводу суд зазначає таке.

Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, ч.4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Так, з аналізу поданої позивачем заяви про відвід судді від розгляду справи вбачається, що останній в обґрунтування такої заяви зазначає основною підставою для відводу строки розгляду справи та незгода сторони з процесуальними рішеннями судді у зв`язку з тим, що вони приймаються формально, без вивчення доводів сторін та матеріалів справи.

У заяві про відвід судді Парненко В.С. позивач зазначив, що суддя не здійснив розгляд справи та не ухвалив рішення за результатами розгляду справи у встановлені КАС України строки, а також те, що суддя Парненко В.С. не бажає слухати справу у судовому засіданні.

Оцінюючи заяву позивача про відвід судді Парненко В.С. суд зазначає наступне.

Однією з основних засад здійснення адміністративного судочинства, відповідно до положень ст.2 КАС України є розумність строків розгляду справи судом.

Пунктом 11 частини першої статті 4 КАС України, визначено, що розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах "Федіна проти України" від 2 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 8 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 2 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 5 лютого 2004 року тощо).

Таким чином, розумність строку повинна оцінюватись через призму наведених вище критеріїв на предмет можливості розгляду справи протягом більш або менш тривалого строку. Отже, навіть значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною з урахуванням певних індивідуальних обставин. У такому разі слід приділити особливу увагу тому, які саме причини зумовили більш тривалий розгляд справи та призвели до пропуску строків розгляду, встановлених законодавством.

У рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії»). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

У пункті 116 рішення у справі «Вергельський проти України» зазначено: «Суд зауважує, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів».

Суд зазначає, що дотримання процесуальних строків розгляду справ наразі є неможливим у зв`язку з надмірним навантаженням суддів Київського окружного адміністративного суду, яке спричинено ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва виникла потреба у розподілі справ, які перебували у його провадженні, між суддями Київського окружного адміністративного суду. Цей процес призвів до значного збільшення навантаження на суддів, які вже й так мали у провадженні справи.

Крім того, поточне надходження нових позовів та матеріалів, у зв`язку зі зміною територіальної підсудності, збільшилося в декілька разів.

Це свідчить про значний приріст справ, які мають бути розглянуті, та вказує на зростання навантаження на суддю.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24 листопада 2020 року рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду окружними адміністративними судами, зокрема, справ адміністративного судочинства становить 597 хв (9 год 57 хв).

Отже, з урахуванням 8 годинного робочого дня, при середній кількості робочих днів на місяць - 21, нормою розгляду за календарний місяць є 17 справ (8 год х 21 день : 9 год 57 хв).

Із наведеного розрахунку убачається, що дотримання засад своєчасності розгляду справи не може не корелювати із кількістю справ у провадженні судді, при цьому, виходячи із розрахункового часу, визначеного Вищою радою правосуддя, кількість розглянутих справ значно перевищує рекомендовані норми, навіть без урахування щорічної відпустки та тимчасової втрати працездатності.

У зв`язку з цим, наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ з об`єктивних причин.

Враховуючи вказане, несвоєчасний розгляд справи не свідчить про сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Парненко В.С.

Стосовно обґрунтування позивачем заяви про відвід судді Парненко В.С. тією обставиною, що суддя не бажає розглядати справу у судовому засіданні з викликом сторін необхідно відзначити наступне.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку, предметом позову є незаконне, на думку позивачки, будівництво.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, позивачка в клопотанні не зазначила, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Також суд зазначає, що оцінити "значення справи для сторін" і "значний суспільний інтерес" має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави для розгляду справи у судовому засіданні повинні мати своєрідне "конкретизоване" пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи у судовому засіданні.

При цьому, лише посилання учасників процесу на істотне значення цієї справи для них, які належним чином не обґрунтовані та не підтверджені, не є безумовною підставою для здійснення розгляду справи з викликом сторін у судовому засіданні.

Крім цього суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справах незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року суддя Парненко В.С. прийняла процесуальне рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_1 про призначення судового засідання з викликом сторін відмовила.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Щодо суб`єктивного критерію, то він полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Що стосується об`єктивного критерію, то побоювання позивачів, що головуючий суддя є небезстороннім, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин, які б підтверджували, що головуючий суддя матиме упередженість щодо прийняття рішення у справі, окрім незгоди з процесуальними діями судді, у заяві про відвід не наведено.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24 лютого 1993 р. № 255), п. 42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

При цьому суд вважає, що наявність об`єктивного критерію має визначатися виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу. Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, незгода з процесуальними діями судді у даній справі є волевиявленням самого заявника.

Натомість, будь-яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником не зазначено.

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

Отже, виходячи з викладеного в сукупності та виходячи з аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з терміном розгляду справи та з процесуальними рішеннями судді, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, першого заступника Київської міської державної адміністрації Поворозника Миколи Юрійовича, заступника голови Київської міської державної адміністрації Непоп Вячеслава Івановича, заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєва Петра Олександровича, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі директора Попович Оксани Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Директор Громадської організації "Міжнародне антикорупційне бюро" Папач Петро Павлович про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Панченко Н.Д.