Рішення № 137890818, 02.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2326/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року у колгоспі "Прогрес" Павлоградського району Дніпропетровської області.

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року у колгоспі "Прогрес" Павлоградського району Дніпропетровської області.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Листом відповідач повідомив позивача про те, що розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 року становить 2817,92 грн та додатково зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року, у зв`язку з тим, що в записах №4 та №5 трудової книжки чітко видно виправлення в датах прийому на роботу та звільнення з роботи, а також в номері наказу про звільнення з роботи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.07.1974 року.

Позивач вказує, що допущені роботодавцем формальні неточності в заповненні трудової книжки не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду до його трудового стажу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області з 21.11.2021 року, пенсію йому обчислено з урахуванням 28 років 10місяців 08 днів неповного страхового стажу та заробітної плати. Зазначив, що до страхового стажу не зараховано період з з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року, оскільки в трудовій книжці наявні виправлення.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.10.2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком.

Як вбачається із наданої відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області, за результатами розгляду поданої позивачем заяви, пенсію останньому призначено з урахуванням 28 років 10 місяців 08 днів неповного страхового стажу (індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,28833) та заробітної плати (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,83711).

Разом з тим, із наданого позивачу листа вбачається, що в результаті доданих до заяви документів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року, у зв`язку з тим, що в записах №4 та №5 трудової книжки чітко видно виправлення в датах прийому на роботу та звільнення з роботи, а також номері наказу на звільнення з роботи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.07.1974 року.

Не погоджуючись із тим, що відповідачем не зараховано період роботи з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії), зокрема і питання щодо перерахунку пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

П. 2.13 Інструкції передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивачв від 08.08.1970).

Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.05.1982 року по 13.03.1985 року за його трудовою книжкою орган Пенсійного фонду аргументує, що в записах №4 та №5 трудової книжки чітко видно виправлення в датах прийому на роботу та звільнення з роботи, а також номері наказу на звільнення з роботи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.07.1974 року

Разом з тим, суд досліджуючи копію трудової книжки, яка 08.08.1970 року видана ОСОБА_1 , встановив, що згідно запису:

№4 від 01.11.1982 року позивач прийнятий на роботу в к-з "Прогрес" (наказ №01.11.1982 року)

№5 від 01.04.1983 року позивач звільнений з роботи в к-з "Прогрес", згідно поданої заяви (наказ №3 від 01.04.1983 року).

Так, суд встановив, що записі №4 та записі №5 трудової книжки позивача від 08.08.1970 року дійсно наявні виправлення.

Поряд з цим, на думку суду, через наявні виправлення можна встановити дату прийняття позивача на роботу та дату його звільнення в колгоспі "Прогрес", а саме: згідно вказаних записів позивач працював з 01.11.1982 року року по 01.04.1983 року.

Суд зазначає, що вказані виправлення є механічними та не може бути єдиною та безумовною підставою для виключення періодів роботи згідно з трудовою книжкою зі страхового стажу позивача.

Однак, суд зазначає, що відомості трудової книжки не містять записів щодо періоду роботи позивача в колгоспі "Прогрес" в період з 13.05.1982 року по 01.11.1982 року та з 01.04.1983 року по 13.03.1985 року.

Так, відповідно до п. 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців», відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Аналогічний припис міститься в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з яким відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Суд зазначає, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.

Так, в ході розгляду цієї справи суд встановив, що в період з 01.11.1982 року по 01.04.1983 року позивач працював в колгоспі "Прогрес" згідно записів його трудової книжки.

При цьому суд враховує, що зазначені в трудовій книжці відомості про період роботи з 01.11.1982 року по 01.04.1983 року внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи, хоч такі і містять незначні виправлення.

Відповідач не вказує на відсутність будь-яких конкретних документів чи їх необхідність для зарахування спірного періоду, який містить трудова книжка позивача до його стажу, не посилається на недоведеність сплати страхових внесків, не просив позивача надати виписки з особових рахунків, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату, які є доказами щомісячної сплати страхових внесків у період роботи позивача на підприємствах.

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 300/8132/23 колегія звернула увагу саме на додаткові документи, які мали б бути враховані судами та надані на вимогу пенсійного органу особою для підтвердження наявності підстав для врахування певних періодів до її страхового стажу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області безпідставно не було враховано до страхового (трудового) стажу позивача період роботи з 01.11.1982 року по 01.04.1983 року. Відтак, зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

З метою належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.11.1982 року по 01.04.1983 року відповідно до записів трудової книжки від 08.08.1970 року та зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 09.10.2024 року, з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що ухвалою суду від 07.04.2025 року, суд звільнив позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 20453063) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду його роботи в колгоспі "Прогрес" з 01.11.1982 року по 01.04.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 09.10.2024 про перерахунок призначення пенсії, зарахувавши до його страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.11.1982 року по 01.04.1983 року згідно з трудовою книжкою від 08.08.1970 і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.А. Гебеш