Ухвала суду № 137888279, 26.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/1158/2026 Справа № 641/6098/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42026222050000002 від 08.01.2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, вдівця, з вищою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Cторона обвинувачення звернулася до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком застосування на 60 днів з визначенням застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що в провадженні СВ відділу поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42026222050000002 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за фактом одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.

Так, у зв`язку із бажанням виїхати за межі України в період дії воєнного стану, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснював пошук законних підстав для перетину державного кордону України.

На початку березня 2026 року під час поїздки в маршрутному таксі від невідомого чоловіка ОСОБА_7 отримав інформацію про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надає консультації щодо оформлення документів для виїзду громадян за кордон.

07.06.2026 ОСОБА_7 за допомогою месенджера «Telegram» звернувся до ОСОБА_5 з приводу отримання консультації щодо порядку оформлення документів, які можуть бути підставою для виїзду за межі України під час дії воєнного стану.

11.06.2026 та 15.06.2026 ОСОБА_5 зустрічався з ОСОБА_7 , під час яких з`ясовував його анкетні дані, сімейний стан, стан здоров`я, наявність інвалідності та інші обставини, що могли бути підставою для законного виїзду за кордон.

У ході зазначених зустрічей ОСОБА_5 встановив, що ОСОБА_7 законних підстав для виїзду за межі України не має, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, вирішив одержати від останнього неправомірну вигоду за здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Так, 19.06.2026, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 відповідно до попередньої домовленості зустрівся зі ОСОБА_5 у приміщенні «makercofeeshop» за адресою: м. Харків, вул. Сковороди, 66.

Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, повідомив ОСОБА_7 , що здійснить вплив на членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо прийняття рішення про встановлення йому III групи інвалідності виключно за умови передачі йому неправомірної вигоди у сумі 7700 доларів США, при цьому зазначивши, що без передачі вказаних коштів жодних дій щодо здійснення такого впливу вчиняти не буде. У такий спосіб ОСОБА_5 висунув вимогу про передачу йому неправомірної вигоди як обов`язкової умови здійснення впливу на прийняття рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що після прийняття відповідного рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи останній отримає офіційні документи, які підтверджуватимуть встановлення йому III групи інвалідності, а тому жодних проблем під час проходження прикордонного контролю при виїзді за межі України не виникне.

Таким чином, 19.06.2026 ОСОБА_5 висунув вимогу про надання йому неправомірної вигоди у сумі 7700 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності.

У подальшому, 25.06.2026 приблизно о 14 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Харків, пров. Банний, 1, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 7700 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 7700 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Як вказує сторона обвинувачення, на даний час, у вказаному кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, яке підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, та отримані під час проведення досудового розслідування докази беззаперечно свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

25.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що в ході досудового слідства встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,5 ч. 1ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У судовому засіданні сторона обвинувачення підтримала подане клопотання, просила про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, просили застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт в нічний період доби, посилаючись на не задовільний стан здоров`я підозрюваного або визначити заставу, але в розмірі співмірному для підозрюваного.

Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42026222050000002 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за фактом одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

26.06.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

26.06.2026 ОСОБА_5 було затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.

Згідно із частиною першою статті 133, пункту 9 частини другої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України.

Згідно зі статтею 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами частини п`ятої статті 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Тобто суд зобов`язаний з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України. При цьому, варто зазначити, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Досліджені в судовому засіданні докази, а саме: копії протоколів допиту свідків ОСОБА_8 від 08.01.2026 року та ОСОБА_7 від 23.04.2026 року; копії заяв ОСОБА_8 від 08.01.2026 року та ОСОБА_7 від 23.04.2026, 08.06.2026 року та 23.06.2026 року; копія доручення на проведення слідчих (розшукових дій) у порядку ст. 36 КПК України від 08.01.2026 року; копія повідомлення заступника начальника загону з оперативно розшукової діяльності начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України ОСОБА_9 вих. №05/1360-26 від 24.06.2026 року та вих. №05/104-26 від 17.01.2026 року; копії рапортів ст. о/у УМП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 від 12.01.2026 року та 23.04.2026 року; копія довідки щодо документування злочинної діяльності осіб, які причетні до незаконного перенаправлення осіб через державний кордон України УМП ГУНП в Харківській області; копія постанови Слобідської окружної прокуратури про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 25.06.2026 року та інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

Наразі ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В ході судового розгляду встановлено та слідчим доведено наявність існування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Стосовно ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя зазначає таке.

Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя оцінює як реальне, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Слідчий суддя зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, який є тяжким кримінальним правопорушенням. Санкція частини ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Також, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі та/або документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та експерта, та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на потерпілого, свідка та експерта, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Разом з тим, запропонований органом досудового слідства запобіжний захід взяття під варту, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В обґрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу сторона обвинувачення посилається на загальні підстави обрання запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд оцінює в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину; вік підозрюваного; відомості про особу підозрюваного, який має місце проживання; раніше не судимий.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний із обмеженням особистої свободи підозрюваного у подальшому може негативно вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так із наданих слідчому судді документів вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вдівець, не працює, має місце проживання, раніше не судимий.

На переконання слідчого судді в ході розгляду клопотання слідчим та прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На цей час судом не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу, та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що для запобігання заявлених стороною обвинувачення ризиків, та забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків достатньою мірою буде застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід також пов`язаний із обмеженням особистої свободи особи та дозволить органу досудового розслідування контролювати поведінку підозрюваного.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховує положення ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, згідно із якими домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Прийшовши до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити, застосувавши відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем фактичного проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

Керуючись ст. 177, 178, 181, 182, 183, 194, 196, 202, 309, 369, 372, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати цілодобово місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги, необхідності отримання медичної допомоги та крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду і часу перебування у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 КПК України ОСОБА_5 негайно доставити до місця проживання.

Ухвалу передати для виконання органам національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Встановити строк дії ухвали два місяці, тобто до 26 серпня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення через Слобідський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали проголошено 01.07.2026 року о 09-50 год.

Cлідчий суддя- ОСОБА_1