Рішення № 137887436, 01.07.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/182/26

Провадження № 2/938/485/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023 в розмірі 45942,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №101343601, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 13000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 13000,00 грн. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024, відбулася передача права вимоги позивачу за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023. Сума заборгованості відповідача становить 45942,00грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11700,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 32942,00 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1300,00 грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом. Просить, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Заочним рішенням Веховинського районного районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 частково задоволено позов ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023 в сумі 40384 гривні 50 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім цього, частково задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2340 гривень 33 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 скасовано заочне рішення Верховинського районного суду від 08 квітня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 01 липня 2026 року о 09.30 год.

Позивач явку представника в судове засідання 01.07.2026 не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви та клопотанні від 06.04.2026 просив позов задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника та заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Представник відповідача, адвокат Калінін С.К., через вистему "Електронний суд" 16.06.2026 подав відзив на позов, згідно якого відповідач заперечив позовні вимоги з підстав їх необгрунтовності та безпідставності.

Зазначає, що матеріалами справи не підтверджено укладення між сторонами договору про споживчий кредит №101343601 від 09.11.2023, погодження ними умов кредитування. ОСОБА_1 категорично заперечує укладення кредитного договору, а з наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову його укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційній телекомунікаційній системі кредитора при укладенні кредитного договору. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив. Також ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Крім того, вважає, що позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів, що підтверджують перерахування коштів в сумі 13000,00 грн на його банківський картковий рахунок. Належним доказом укладення спірного правочину не може бути взята судом до уваги інформація АТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки банківська виписка не містить даних, що кошти у розмірі 13000,00 грн. було зараховано на банківську картку ОСОБА_1 від ТОВ «МІЛОАН», так само як і не містить даних, що кошти зараховувалися на виконання договору №101343601 від 09.11.2023.

Також зазначає, що оскільки договір №101343601 від 09.11.2023 не містять підпису ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а тому такий є нікчемним, оскільки не підписаний відповідачем та кредитором, а тому такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (нікчемністю).

Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір №101343601 від 09.11.2023 не є укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», відсутні підстави вважати, що ТОВ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «МІЛОАН» договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 26.03.2024 до ОСОБА_1 .

Сторона відповідача вважає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку, не довело факту укладення кредитного договору в електронному вигляді, перерахування кредитних коштів за договором, відступлення право вимоги, у зв`язку із чим підстави для стягнення на користь позивача заборгованості відсутні.

А тому вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню через їх недоведеність, і в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Незважаючи на недоведеність позовних вимог сторона відповідача вважає за необхідне звернути суд увагу, що визначений в договорі розмір річної відсоткової ставки по процентам, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких встановлених у справі обставин, вважає, що визначений ТОВ «МІЛОАН» у договорі розмір процентів (3,50 % за кожен день, тобто 1 277,50 % річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.5.3 договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Також, зазначає, що з наданого позивачем розрахунку встановлено, що позивачем відсотки за кредитним договором нараховані за період поза межами строку кредитування. Як вбачається з позовної заяви, будь-яка неустойка за договором або інфляційні втрати та проценти річні відповідно до ст. 625 ЦК Україн відповідачу не нараховувались. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 105 дня кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт пролонгації договору, що на його думку відбувся, однак доказів пролонгації не надав.

Всі кошти зазначені у відомостях про щоденні нарахування та погашення як оплата по комісії за пролонгації та проценти мають бути зараховані як погашення тіла кредиту, адже відповідач не звертався до кредитора з метою пролонгації договору, а тим більше не мав наміру, відсутнє волевиявлення оплачувати комісію з метою пролонгації та процентів.

Також положення договору про надання кредиту про сплату позичальником на користь Товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтованою. А тому просить в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6500,00 грн.

Позивач відповідь на відзив у строк встановлений законом не подав.

А тому, оскільки у відповідності до положень ст.223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи у відсутності учасників справи, суд прийшов до переконання про можливість завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення за правилами ч.4 ст.268 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Судом встановлено, що 09.11.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 577584, було підписано Договір про споживчий кредит №01343601 (індивідуальна частина).

Згідно умов даного договору сторони домовилися, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, надати позичальнику кредитні кошти в сумі, визначеній договором, а позивальник зобов`язався повернути їх у термін, визначений договором, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1 Договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 13000,00 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 09.11.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.11.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.02.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.02.2024 (останнього дня строку кредитування) (п. 1.2 -1.4 Договору).

Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 4517.50 грн. в грошовому виразі та 141762.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 45467.50 грн. в грошовому виразі та 18515.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 17517.50 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 58467.50 гривень (п.1.5).

Комісія за надання кредиту: 1300.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3217.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (1.5.2).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 40950.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору). Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором (з урахуванням додаткових угод/договорів до цього договору) та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника (п. 1.7 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 договору).

Також вказаним договором визначено інші умови отримання та повернення кредиту. До договору долучено Додаток №1, яким є графік платежів та додаток №2 паспорт споживчого кредиту №101343601.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 , 09.11.2023 підписав акцепт договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 577584, який йому був відправлений 09.11.2023 о 07:05:41 на номер телефону НОМЕР_2 . Також, анкета-заява на отримання кредиту містить детальну інформацію щодо персональних даних відповідача ОСОБА_1 зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви, тощо.

На виконання умов кредитного договору №101343601, ТОВ «Мілоан» переказало грошові кошти у розмірі 13000 грн, на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №76176745 від 09.11.2023 та інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач заперечує факт укладення кредитного договору в електронному вигляді, та зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір (у вигляді електронного документа) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору). Вказав, що ним не укладався Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору він розумів та узгодив із позивачем. Крім того, вважає, що позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів, що підтверджують перерахування коштів в сумі 13000,00грн на його банківський картковий рахунок.

Як встановлено судом, 09.11.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 577584, було підписано Договір про споживчий кредит №01343601 (індивідуальна частина).

Згідно п.5.1 Договору позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; надав згоду на передачу Кредитодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Позичальника, його спроможності виконати зобов`язання за Договором та інші цілі визначені Правилами та формою згоди;

Також, п. 6.1, 6.3, 6.5 Договору визначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правиламита Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Крім цього, з кредитного договору та додатків до нього вбачається, що такі містять такі відомості про відповідача як РНОКПП, серію та номер паспорта, дату його видачі, зареєстроване місце проживання, відомості про його майновий стан, додаткові контактні дані Споживача: Особистий кабінет, номери моб. телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , Email: mpopuk1809@gmail.com.

А тому, суд приходить до висновку, що Договір про споживчий кредит №101343601 (індивідуальна частина) підписаний між сторонами 09.11.2023 у порядку встановленому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та є належним доказом у справі.

Згідно п.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведені положення закону, оскільки позивачем подано до суду Договір про споживчий кредит №101343601 в електронній формі, який прирівнюється до оригіналу електронного договору, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача та витребування у позивача оригіналу кредитного договору. Також, з наведених підстав, суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині визнання представленого позивачем кредитного договору в електронній формі неналежним доказом. Також суд враховує, що відповідачем не оспорюються окремі положення договору щодо їх невідповідності укладеним умовам договору, які і не наводяться обгрунтування щодо внесення змін в уже укладений договір, клопотань про призначення відповідних експертиз не заявлено.

Крім того, з матеріалів справи, а саме платіжного доручення ТОВ «Мілоан» №76176745 від 09.11.2023 вбачається, що ТОВ «Мілоан» перераховано кошти ОСОБА_1 , код 3216505058 на суму 13000,00грн., банк отримувача pb, кредит рах. № 473118*41, призначення платежу: Кошти згідно договору 101343601.

Також, згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_6 *41.

Таким чином, встановлено, що відповідачем зазначено у кредитному договорі номер картки, на який кредитор мав перерахувати йому кредитні кошти і згідно платіжного доручення на даний картковий рахунок кредитор ТОВ «Мілоан» здійснив перерахунок кредитних коштів у сумі 13000,00грн.

Дані обставини також підтверджуються інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 24.02.2026 №20.1.0.0.0/7-260220/51818-БТ направленого на адресу суду, на виконання ухвали суду про витребування доказів у даній справі від 10.02.2026, згідно якої, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) та по даному рахунку було зарахування коштів на суму 13000,00 грн за період 09.11.2023 по 14.11.2023, а саме 09.11.2023.

При цьому, відповідач заперечуючи отримання кредитних коштів, не спростував факт надання всіх особистих ідентифікуючих даних, зокрема РНОКПП та дату народження, платіжної картки, номер мобільного телефону, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме позичальник має доступ до свого банківського рахунку і він мав можливість представити суду виписку в підтвердження відсутності надходження 09.11.2023 коштів в сумі 13000,00 грн від кредитора на виконання укладеного договору.

Разом із тим, представник відповідача, посилаючись у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, не надав суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по картковому рахунку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ), який зазначив у договорі, як номер особистого платіжного засобу, ні доказів про відсутність у нього такого рахунку, чим не спростував доказів, наданих стороною позивача.

Крім того, з представленої позивачем відомості про щодені нарахування та погашення ТОВ первісного кредитора ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 23.11.2023 вносилися кошти на погашення кредиту в сумі 1300,00 грн, що також підтверджує отримання ним кредитних коштів та визнання наявності зобов`язань по погашенню кредиту.

Таким чином, позивачем доведено виникнення зобов`язальних (кредитних) правовідносин між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором та перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 13000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024, ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали цей договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників. Додатковою угодою №1 від 04.02.2025 до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024 внесено зміни, а саме в Додаток №1 до договору форму реєстру боржників.

Відступлення прав вимоги також підтверджується платіжною інструкцією №407, актом прийому-передачі реєстру боржників від 26.03.2024, витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024 (у новій редакції згідно Додаткової угоди №1 від 04.02.2025).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023 до боржника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 45942грн.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №101343601, станом на 28.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 45942,00грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11700,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 32942,00 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1300,00 грн.

Відповідно до претензії ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за вих. № 23454291/4753 від 23.01.2026, ОСОБА_1 запропоновано сплатити боргові зобов`язання в сумі 45942,00грн, однак така вимога залишилася поза увагою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 № 753/20537/18, від 27.09.2021 № 5026/886/2012 наявність рамкового договору факторингу, витягів з реєстру прав вимоги з вказівкою на конкретний кредитний договір та боржника, акта приймання-передачі є достатніми доказами переходу права вимоги за відсутності заперечень боржника щодо дійсності первісного зобов`язання.

Також, у постанові від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17 Верховний Суд роз`яснив, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача ОСОБА_1 представлено суду: Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 23.06.2024, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників загальним розміром заборгованості 49 632 612,26 грн, сума фінансування 1 665 964,71 грн; додаткову угоду №1 від 04.02.2025 до Договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26 березня 2024 року згідно якого внесено зміни в Реєстр боржників від 26.03.2024; Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 26 березня 2024 р. до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26 березня 2024 року згідно якого ТОВ «Мілоан» передано право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до боржників в кількості 3210, загальна сума прострочення (кредитного портфелю): 49 63 2612, 26 грн; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №407 від 26.03.2024, згідно якої ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" сплачено ТОВ «Мілоан» фінансування за Договором відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 23.06.2024 Без ПДВ в сумі 1 665 964,71 грн.; Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 23.06.2024 з якого вбачається, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що зазначена в реєстрі під порядковим номером 2239, за кредитним договором № 101343601 від 09.11.2023 на суму в розмірі 45942,00грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11700,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 32942,00 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1300,00 грн. Дані документи підписані Клієнтом та Фактором та містять відбитки мокрих печаток.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлений стороною позивача Договір відступлення прпава вимоги та витяг з Реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023, оскільки укладаючи договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 23.06.2024, сторони узгодили всі істотні умови для такого виду договору відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

При цьому, заперечення сторони відповідача щодо відсутності підстав вважати, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 23.06.2024 до ОСОБА_1 суд не бере до уваги, оскільки позивачем доведено перед судом існування самого зобов`язання, за яким відступається право вимоги, а саме укладення кредитного договору №101343601 від 09.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» та надання кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 в сумі 13000,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків та комісії за Договором про надання споживчого кредиту №101343601 від 09.11.2023.

Однак, сторона відповідача заперечує розмір заборгованості за процентами та вважає, що такий розраховано з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування», а також, що визначений в договорі розмір річної відсоткової ставки по процентам, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Також, зазначає про нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору.

Суд частково приймає зазначені обгрунтування сторони відповідача виходячи з наступного.

Як уже встановлено судом, на підставі договору відступлення права вимоги №106-МЛ/Т до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від №101343601 від 09.11.2023 в загальному розмірі 45942,00грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11700,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 32942,00 грн, які розраховані первісним позичальником з 09.11.2023 по 08.03.2024; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1300,00 грн.

При цьому, судом враховується, що первісним кредитором відповідачу у розмір заборгованості за кредитом зараховано здійснені проплати позичальником 23.11.2023 на загальну суму 1300 грн.

Однак, при визначенні розміру заборгованості по сплаті процентів за період дії кредитного договору, суд виходить із наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Як вбачається з договору №101343601 від 09.11.2023, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало позичальнику фінансовий кредит в розмірі 13000,00грн. строком на 105 днів, процентна ставка за користування кредитом становить 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (1.5.2) та 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору). Строк кредиту складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.11.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.02.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.02.2024 (останнього дня строку кредитування) (п.1.2 -1.4 Договору). Комісія за надання кредиту: 1300.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п.1.6. Договору).

Згідно п.2.3.1. Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, що наведені у таблиці.Якщо Позичальник здійснює кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно п.2.3.2 Договору, після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем до особистого кабінету Позичальника або в SMSповідомленні та здійснити платіж передбачений цим п. 2.3 Договору. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, який, якщо це не суперечить чинному законодавству, за формою та змістом може (не обов`язково) відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Виконання Позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації. У випадку, якщо Позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації. Якщо Позичальник вчиняє необхідні для пролонгації дії після настання дати остаточного погашення заборгованості, такі дії зупиняють перебіг періоду прострочення до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду. В такому разі, новою датою остаточного погашення є останній день строку на який Позичальником поновлено пільговий період. Ініціювання Позичальником продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для Позичальника.

Таким чином, розмір процентів з урахуванням умов кредитного договору та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за період з 09.11.2023 по 27.02.2024 становить 28698,80грн., що складається: із заборгованості за процентами за період з 09.11.2023 по 23.11.2023 в сумі 3217,50грн (13000*1.65%*15 днів), з 24.11.2023 по 09.12.2023 в сумі 3088,80 грн. (11700*1,65%*16днів), за період з 10.12.2023 по 24.12.2023 в сумі 6142,50грн (11700*3,5%*15днів), за період з 25.12.2023 по 22.02.2024 в сумі 17550,00 грн. (11700*2,5%*60 днів) та з врахуванням сплати відповідачем 23.11.2023 процентів по кредиту в сумі 1300,00 грн.

Таким чином, за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023, первісний кредитор був вправі нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом виходячи із положень пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а не п.1.5 кредитного договору.

Щодо твердження відповідача про нарахування позивачем заборгованості поза межами строку дії кредитного договору, а саме по 08.03.2024, в той час, як строк дії договору до 22.02.2024 (п.1.4) суд зазначає, що оскільки 23.11.2023 відповідачем внесено кошти на погашення заборгованості за кредитом, а тому згідно вимог п.2.3 Кредитного договору відбулася пролонгація пільгового періоду за кредитним договором на строк 15 днів, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації, тобто до 08.03.2024.

Таким чином загальний розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом №101343601 від 09.11.2023 в межах строку кредитування, становить 28698,80 гривень, тоді як позивачем нараховано 32942,00 гривень

В той же час, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Як встановлено судом, розмір тіла кредиту, який наданий позичальнику позикодавцем становив 21000 грн, та з врахуванням внесених оплат на погашення тіла кредиту, на даний час становить 18900,00 грн. В той же час, розмір нарахованих процентів за умовами договору, перевищує розмір тіла кредиту, що відповідач вважає несправедливими умовами договору і про це заявляє суду.

Дійсно, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.

Суд встановив, що умови договору дають право на нарахування відсотків, розрахунок позивача відповідає умовам договору, але сума нарахованих відсотків у розмірі 32942,00 грн та перерахованих судом 28698,80 грн є значною (майже в тричі більша суми тіла кредиту), суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованих відсотків до залишку суми тіла кредиту 11700,00 гривень.

Також, суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо законності стягнення позивачем комісії за видачу кредиту в розмірі 1300,00 грн, з наступних підстав.

Представник відповідача заперечуючи проти заборгованості по комісії зазначає, що надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Пункт 1.5.1. Договору позики не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, а тому положення позики про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтованою.

Так, як вбачається з кредитного договору №101343601 від 09.11.2023, комісія за надання кредиту: 1300.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Оскільки позивач просить стягнути комісію за видачу кредиту, а не комісію за обслуговування кредитної заборгованості і умовами кредитного договору у відповідності до вимог Закону України "Про споживче кредитування" передбачено стягнення комісії за видачу кредиту, а тому слід стягнути з відповідача комісію за видачу кредиту в розмірі 1300,00 гривень.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023 у розмірі 24700,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11700,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 11700,00 грн., комісії за видачу кредиту в сумі 1300,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів, слід відмовити за їх безпідставністю.

При цьому, суд звертає увагу на суперечливу поведінку сторони відповідача у даній справі, в контексті доктрини venire contra factum proprium та зловживання процесуальними правами. Оскільки сторона відповідача, заперечуючи сам факт укладення кредитного договору та факт надання останньому кредитних коштів, водночас заявляє заперечення щодо періоду нарахування процентів, заперечує проти нарахування комісії за цим договором, вказує на недоведеність факту невиконання умов кредитного договору відповідачем. Така позиція є внутрішньо несумісною, оскільки заперечення умов договору щодо процентів та інших платежів можливе виключно в межах визнання існування самого договору та факту отримання кредитних коштів. Фактично сторона відповідача формує свою процесуальну позицію, виходячи з презумпції укладеного кредитного договору та надання коштів, але намагається уникнути негативних для себе наслідків, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань, шляхом одночасного заперечення самого юридичного факту виникнення таких зобов`язань.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, сформульованих, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 910/2418/17 та від 21.11.2018 у справі № 910/8123/17, сторона, яка своєю поведінкою або процесуальними заявами створює у іншої сторони обґрунтоване уявлення про певний стан правовідносин, не вправі згодом займати протилежну позицію.

Отже, одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісії, з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки. Такі доводи відповідача є непослідовними та відхиляються судом.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1431,40 гривень.

Щодо витрат сторін, пов`язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

В постанові Верховного Суду від 23.06.2022 року в справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20) вказано, що процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/15043 наданих послуг від 28.01.2026, детальний опис наданих послуг до акту №Д/15043 наданих послуг від 28.01.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, ордер від 20.10.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Усенко М.І. від 29.09.2012, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дійсно як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката становить 8000,00грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, клопотання про витребування доказів, клопотання про розгляд справи у відсутності представника, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 4000 гривень 00 копійок.

Також, на підтвердження отримання професійної правничої допомоги відповідачем надано договір №б/н/26 від 03.05.2026 укладений між відповідачем та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», акт виконаних робіт (наданих послуг) від 15.06.2026, ордер серія ВІ № № 1392896 від 11.05.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Калінін С.К. серія ПT № 2212 від 26.06.2018, якими підтверджується понесення відповідачем фактичного розміру понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6500,00грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме відзиву на позов, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною відповідача та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Водночас, згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позов задоволено частково і судові витрати покладено судом на обидві сторони на засадах співмірності та пропорційності до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача, на якого покладено покладено більшу суму судових витрат, слід стягнути на користь позивача різницю стягнених судових витрат, а іншу сторону звільнити від обов`язку сплачувати судові витрати.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101343601 від 09.11.2023 у розмірі 24700 гривень 00 копійок (двадцять чотири тисячі сімсот гривень нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вимоги позивача та відповідача про стягнення з іншої сторони судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , як сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», різницю у понесених сторонами судових витрат, а саме: судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1431 гривня 40 копійок (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня сорок копійок, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень 00 копійок (однієї тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус; код ЄДРПОУ 35234236,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ