Рішення № 137887400, 02.07.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4163/26

провадження 2/216/3687/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Маланюка О. Я.,

за участі: секретаря судового засідання Агурейчевої А. М.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Сагайдак Денис Сергійович, до Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), в інтересах якої діє представник адвокат Сагайдак Денис Сергійович, звернулися до Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» (далі КП «Швидкісний трамвай», відповідач) на її користь моральну шкоду, заподіяну їй ушкодженням здоров`я на виробництві, в сумі 345880,00 гривень, без урахування утримання податку та інших обов`язкових платежів, судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з квітня 2019 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем КП «Швидкісний трамвай», займаючи посаду «кондуктор громадського транспорту служби експлуатації». З лютого місяця 2022 року була переведена на посаду «кондуктор громадського транспорту з контролю», що підтверджується записами у трудовій книжці, загальний стаж роботи на підприємстві складає 6 років. 23.11.2025 року ОСОБА_1 вийшла в свою робочу зміну, згідно робочого графіку, затвердженого керівником підприємства, о 05:15 год. отримала в диспетчерській підприємства свій шляховий лист та дозвіл на роботу та о 05:36 год. виїхала в лінію виконувати свої посадові обов`язки, що полягають у проведені валідації пасажирів. О 05:43 год. позивач вийшла з вагону на зупиночному комплексі вул. Шкільна у м. Кривому Розі з метою здійснення пересадки до іншого трамвайного вагону для продовження виконання роботи з проведення валідації пасажирів, однак під час очікування наступного трамвайного вагону до неї підійшов невідомий чоловік віком приблизно 20-30 років середньої статури та середнього зросту і одразу почав бити в голову та тулуб після чого ОСОБА_1 впала на землю та втратила свідомість. Після того як кондуктор громадського транспорту з контролю ОСОБА_1 прийшла до тями, дочекалась трамвайного вагону та зайшла в салон. Перебуваючи в шоковому стані позивач розказала водію трамвая, що з нею трапилось, після чого її передали на інший вагон до трамвайного депо №1, де вона була оглянута медиком підприємства, який і викликав потерпілій швидку допомогу. Бригада швидкої допомоги госпіталізувала потерпілу до травмпункту КМЛ №1, де їй надали першу допомогу і направили на подальше лікування до Криворізької міської лікарні №2. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №25П30570 Криворізької міської лікарні №2 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікування в нейрохірургічному відділені, де було встановлено наступний діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку І ступеню. Субдуральний крововилив з обох сторін. Перелом дуги виличної кістки праворуч зі зміщенням, задовільне стояння уламків. Забій, осадження м`яких тканин голови. Закрита травма грудної клітини та попереку. Так, згідно Акту розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 23.11.2025 року о 05:50 год. у КП «Швидкісний трамвай», форма Н-1/П, від 27.02.2026 року, комісія прийшла до висновку про визнання нещасного випадку з кондуктором громадського транспорту таким, що пов`язаний з виробництвом.

У зв`язку із отриманням у результаті нещасного випадку ОСОБА_1 фізичних страждань, що призвели до різкого погіршення здоров`я, тривалого лікування, що потребує постійних фінансових витрат, вона зазнає матеріальної шкоди у вигляді заробітку (доходу), оскільки вимушена була звільнитись з підприємства відповідача через неправомірні дії посадових осіб підприємства щодо приховування нещасного випадку, який стався на виробництві. У зв`язку з отриманням травми на виробництві порушені та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, через стан здоров`я, який постійно погіршувався. ОСОБА_1 отримала збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди, заподіяної фактичним трудовим ушкодженням здоров`я, яке сталося через порушення саме відповідачем вимог з охорони праці, тому за такі збитки КП «Швидкісний трамвай» повинен відповідати на загальних підставах.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також роз`яснено право сторін клопотати перед судом про розгляд справи з їх викликом.

10.06.2026 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому, не погоджуючись із позовними вимогами, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що підприємство вважає заявлений розмір моральної шкоди значно завищеним та необґрунтованим, оскільки відсутні достатні докази на підтвердження такого розміру моральної шкоди. Однак, вказано, що факт отримання працівником підприємства позивачем у справі виробничої травми під час виконання посадових обов`язків не заперечують.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Сторони не висловили заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З наданих доказів вбачається, що ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з КП «Швидкісний трамвай» з 04.04.2019 року по 05.02.2026 року, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я позивача серії НОМЕР_1 . (а. с. 10)

Згідно копії Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 25П30570 КП «криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР, ОСОБА_1 , працівник КП «Швидкісний трамвай», з 27.11.2025 по 03.122.025 перебувала на стаціонарі нейрохірургічного відділення з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку І ступеню. Субдуральний крововилив з обох сторін. Перелом дуги виличної кістки праворуч зі зміщенням, задовільне стояння уламків. Забій, осадження м`яких тканин голови. ЗТГК. Забій м`яких тканин грудної клітини та попереку. (а. с. 11)

Згідно з Актом форми Н-1/П, затвердженого директором Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» 02 березня 2026 р., про розслідування нещасного випадку, що стався 23 листопада 2025 року о 05 годині 50 хвилин, проведено розслідування нещасного випадку, за результатом чого складений Висновок комісії про визнання нещасного випадку, що стався з кондуктором громадського транспорту з контролю ОСОБА_1 , таким, що пов`язаний з виробництвом, який взятий на облік підприємством. (а. с. 12-17)

Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала виробничу травму 23.11.2025 року на підприємстві відповідача. Нещасний випадок стався в результаті того, що, виконуючи свої трудові обов`язки, отримала тілесні ушкодження (травму), завданих неправомірними діями сторонньої особи.

Отже, відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст.153, ст.13 Закону України «Про охорону праці», не забезпечено ОСОБА_1 безпечних умов праці, що призвело до травмування останньої в результаті нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 25П30570, ОСОБА_1 внаслідок виробничої травми, отриманої 23.11.2025 року, відчуває головні болі, загальну слабкість. Виписана з відділення для подальшого лікування у сімейного лікаря під наглядом невропатолога. Рекомендовано: обмеження фізичного навантаження, дотримання режиму праці та відпочинку, продовження відновлювального лікування.

У зв`язку з чим, можна зробити висновок, що внаслідок травми позивачка морально і фізично страждала через погіршення здоров`я, мала потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, і вважає встановленим факт спричинення моральної шкоди позивачці внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Усталена практика Верховного Суду виключає можливість перетворення інституту відшкодування моральної шкоди на інструмент покарання відповідача чи засіб збагачення позивача. Зокрема, у постанові Великої палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц чітко вказано, що розмір відшкодування має бути розумним і не повинен призводити до безпідставного збагачення.

Зазначений підхід відповідає і загальним принципам Європейського суду з прав людини щодо "справедливої сатисфакції" (Стаття 41 Конвенції). ЄСПЛ послідовно зазначає, що присудження коштів за моральні страждання має на меті виключно компенсаторну функцію, а вимоги щодо накладення на відповідача додаткових фінансових "покарань" або стягнення надмірних, неспівмірних сум (punitive damages) не підлягають задоволенню, оскільки суперечать суті справедливої компенсації».

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивачки через погіршення здоров`я, вимушені зміни способу життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи відсутність прямої вини роботодавця, те, що травма мала тимчасовий характер, а отже, не призвела до непоправного розладу здоров`я, довгострокового каліцтва чи повної руйнації звичних життєвих зв`язків, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди в 345880,00 гривень є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 70000,00 гривень.

Посилання в позовній заяві на те, що підприємство після звільнення позивача не провело повного розрахунку в т.ч. не здійснило оплату лікарняних листів не стосується заявленого предмету спору, нещасного випадку та може бути у випадку не вирішення таких питань предметом іншого судового розгляду та інших позовних вимог.

Також у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 80, 263-268, 279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» судовий збір на користь держави в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальне підприємство «Швидкісний трамвай», код ЄДРПОУ: 30950099, місцезнаходження за адресою: 50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан Праці, буд. 1.

Повний текст рішення суду виготовлений 02 липня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК